Урок 4. ВИНАХОДИ ЛЮДСТВА

Опис документу:
Урок 4. ВИНАХОДИ ЛЮДСТВА Мета: продовжити розмову про розвиток здібностей; на прикладах допомогти зрозу¬міти, що розвинуті здібності можуть призвести до відкриття; формування в школя¬рів навички самоаналізу, вміння висловлювати власну думку; виховувати працьови¬тість, наполегливість.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Урок 4. ВИНАХОДИ ЛЮДСТВА

Мета: продовжити розмову про розвиток здібностей; на прикладах допомогти зрозу­міти, що розвинуті здібності можуть призвести до відкриття; формування в школя­рів навички самоаналізу, вміння висловлювати власну думку; виховувати працьови­тість, наполегливість.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Вправа «Мікрофон»

— Чи можна стати знаменитим?

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

— Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся, яку людину вважають справжньою осо­бистістю.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Інсценування «Талант і наполегливість»

Учні об’єднуються в пари. Один з пари — талановитий, інший — наполе­гливий. Під час інсценування діти доводять одне одному, що кожний із них швидше досягне успіху в певній справі. Потім педагог разом із дітьми робить висновок про те, що завзятість необхідна будь-кому, навіть дуже талановитій людині.

Висновок. Кожна людина, навіть талановита, повинна розвивати і вдоско­налювати свої здібності.

2. Розповідь учителя

— Талант — дар, дарування, обдарованість, хист, здібність. Постійна праця над розвитком своїх здібностей і талант інколи призводять до відкриття. Авторів відкриттів називають винахідниками.

Винахідник — це людина, яка вигадує, створює під час творчої роботи нове, не відоме раніше.

Одні винаходи дозволили людям робити те, що було колись не можливе, інші — підвищити ефективність праці. Такі винаходи, як телефон і телеба­чення, вплинули на весь спосіб життя людини. Були і не менш важливі вина­ходи. Наприклад, поява кінської збруї вплинула на хід історії: люди змогли вирушати в тривалі подорожі на конях і перевозити з їх допомогою важкі ван­тажі.

У наші дні винаходи як результат зусиль одного винахідника рідкісні. У ве­ликих і малих компаніях над розробкою нових ідей працюють цілі бригади фа­хівців. Наприклад, головний менеджер японської компанії «Соні» хотів мати крихітну систему, що дозволяє слухати музику, коли він грає в гольф. І бри­гада інженерів розробила систему «Соні Уолкмен» — перший мініатюрний сте­реоплеєр.

Багато винаходів створювали й удосконалювали протягом декількох сто­літь, і назвати дату їх створення важко. Так, історія створення фортепіано на­лічує понад дві тисячі років. Фахівці підрахували, що в конструкції форте­піано використано більше двох тисяч різних винаходів і відкриттів різних епох.

Інформація для вчителя

Академік Є. Патон, чиє ім’я носить інститут електрозварювання, за своє життя здійснив розробку 35 клепаних мостів. Найвищим досягненням науковця став суцільнозварний міст. Він має 20 прогонів завдовжки 58 м кожний та чотири суднохідних прогони по 87 м. Загальна довжина моста до­рівнює 1 492 м, а вага — 10 тис. тонн. Міст носить ім’я свого творця і при­крашає Київ з 1953 р.

Перший прообраз сучасного компакт-диска (СО) був розроблений у середині 1960-х рр. молодим аспірантом Київського інституту кібернетики В. Петровим (нині член-кореспондент НАНУ). Він працював над універсальними носіями інформації. По закінченні фундаментальних досліджень Петров виступив на Всесвітньому електротехнічному конгресі з доповіддю «Оптичний диск як уні­версальний носій інформації», у якій обґрунтував загальні принципи запису на диск і його використання. Але через обмеження фінансування він не зміг вести подальшу розробку винаходу. Тільки через сім років потому американ­ська філія фірми «Філіпс» продемонструвала перший пластиковий компакт- диск, він відрізнявся від скляного диска Петрова лише за матеріалом.

3. Робота за підручником (с. 20–25)

Учні читають статті на с. 20–25.

— Розкажіть за малюнками на с. 21–24 про винаходи, про які ви дізналися із прочитаних статей.

Робота в парах

Учні відповідають на запитання та виконують завдання на с. 25.

4. Фізкультхвилинка

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

1. Читання й обговорення статей із журналу «Пізнайко» (див. додатковий матеріал до уроку на с. 8)

2. Творча вправа «Наші досягнення»

Учитель читає прислів’я: «Усяк пожинає плоди своєї праці».

Пропонує дітям намалювати дерево досягнень свого життя. Гілки дерева — все те, чого вони вже навчилися і що зробили в своєму житті. Гілки можуть бути різної довжини залежно від того, велике те або інше досягнення або ма­леньке. Потім за малюнками діти розповідають про свої досягнення і про те, як їм удалося їх досягти.

3. Робота в групах

Визначення речей, про які хотілося б дізнатися

Представники груп зачитують складений перелік, складають спільний. Удома учні обирають історію певного винаходу і розповідають про нього.

4. Вправа «Мікрофон»

  • Якби я був(ла) найкращим винахідником у світі, то...

5. Гра «П’ять речень»

Учні в п’яти реченнях формулюють засвоєні на уроці знання.

VІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ. РЕФЛЕКСІЯ

— Що з прочитаного на уроці було вам знайоме?

— Що нового ви дізналися?

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підручник (с. 20–25).

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ 4

СТАНЬ НА ХВИЛИНКУ ФАРАОНОМ

Хочеш хоч на хвилинку стати фараоном? Тоді сядь у крісло чи на стілець, притулися до спинки, високо підніми голову, уявивши себе фараоном на троні. Бо саме трон був прапрапрадідусем сучасних стільця і крісла.

Винахідниками стільця вважають давніх єгиптян. До того люди сиділи тільки на лавах і табуретках. Але ж не годилося фараонові сидіти на табуретці! Тож і змайстрували давні теслі трон і приладнали до нього спинку та поруччя (підлокітники). Стілець чи крісло у давніх римлян свідчили про високе ста­новище власника. Як у нас нині престижно мати мобілку, так у них було пре­стижно мати стілець.

Дуже шанував стільці король Людовік XIV, який правив Францією у XVII столітті. Він наказав виготовити їх із чистого срібла. Проте невдовзі до­велося переплавити ті стільці на монети: король любив воювати, а на це по­трібні були гроші.

У тих розкішних стільцях була спільна вада — на них було незручно... си­діти. Це так дошкуляло людям, що вони придумали шезлонги — стільці, на яких можна було і сидіти, й лежати. Проте і ці меблі були лише для багатих. Аж поки віденський тесля Михайло Тонет не виготовив стілець повністю з гну­того дерева. Нарешті стілець став дешевим і зручним. Він прийшов у будинки простих людей, підкорив увесь світ. Відтоді минуло багато років, а віденські стільці й досі залишаються довгожителями серед меблів.

Нині є різноманітні стільці й крісла: підвісні, такі, що їздять на коліщатах, змінюють положення, перетворюються на ліжко... А завдячувати за ці зручні меблі треба фараонам.

ВІД «ШЕПТУНЧИКА» ДО МОБІЛКИ

Хочете змайструвати телефон? Візьміть дві сірникові коробки, між ними протягніть нитку — і «говоріть» із другом, який перебуває у сусідній кімнаті. Авжеж, нитка лише щось «шепотітиме», але ж ви знаєте: то говорить друг, і йому ви потрібні. Подібний телефонний пристрій знайшли археологи в од­ному із старовинних палаців у Перу. Там мотузок з’єднував не сірникові ко­робки, а посудини з гарбузів. Тому давньому телефону — не менше тисячі років. Попередників у телефону було багато, але справжній винайшли відразу двоє людей.

14 лютого 1876 року американський інженер Олександр Белл запатентував прилад «для передавання телеграфом звуків голосу». Всього дві години по­тому заявку про винайдення такого самого апарата до патентного бюро приніс фізик Ілайш Грей. Та першим винахідником телефону вважають Олександра Белла. Його телефон говорив тихо, хрипів, але інженер уперто вдосконалював свій винахід. А вже через рік в Америці було відкрито телефонну станцію. Коли ж у 1922 році Белл помер, то в США на хвилину замовкли всі телефони — понад тринадцять мільйонів.

Сучасні телефони вміють не лише передавати звук на відстань. Вони запам’ятовують номери і самі з’єднують з абонентом. І навіть запобігають гри­пові: у слухавку таких телефонів умонтовується пристрій, який стерилізує її поверхню. Є телефони-календарі, телефони-годинники... А нині ми маємо ще й мобілки — телефони без дротів. Про таке раніше можна було прочитати лише у фантастичних творах.

Дзень-дзень! Задзвонив телефон. Ти прикладаєш слухавку до вуха і кажеш: «Алло!» А що означає це звичне слово? Прийшло воно до нас із моря і наро­дилося набагато раніше за телефон. Ти, напевне, не раз бачив у кіно, як пе­ремовлявся капітан одного корабля з капітаном іншого. Він кричав у рупор: «Алло!», що означало: «Слухай!». Тож і ти, зателефонувавши другові, кажеш йому: «Алло!», тобто «Слухай!».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Цифрові практики Нової української школи: створення освітнього відеопроєкту»
Ілляхова Марина Володимирівна
30 годин
590 грн