У поезії «Розрита могила» Тарас Шевченко порушує тему сплюндрованої історичної пам’яті українського народу. Образ розритої могили – це символ понівеченої України, її минулого, слави та духовних коренів, які було зруйновано колонізаторами.
Поет болісно реагує на те, що святині предків зневажаються, а історична правда викривляється. Могила в українській традиції – це пам’ять про козацьку минувшину, про свободу та боротьбу. Тому її осквернення втілює спробу стерти національну ідентичність, позбавити народ пам’яті про власну велич.
Шевченко наголошує: без усвідомлення свого минулого, без шанування могил предків народ втрачає силу і свободу. Поет закликає берегти історичну пам’ять, бо саме вона допомагає зрозуміти, хто ми є і за що маємо боротися.
