Василь Сухомлинський у книзі «Серце віддаю дітям» зазначав, що трудове життя в роки дитинства – одна з важливих умов формування гармонійної людини. Необхідно, щоб, живучи з дитинства в праці й з працею, маленька людина відчувала потребу в іншій людині саме для спільної праці, для творчості. Видатний педагог радив не боятися затьмарити сонце золотого дитинства тим, що дитині буде важко, що вона, напружуючи свої зусилля, зробить більше, ніж здавалося, може. Зробивши більше, дитина вперше переживає гордість за себе, неначе відкриває в собі нові можливості, бачить себе очима інших людей.












