Улас Самчук "Нарід чи чернь?"

Опис документу:
Засвоєння нових знань

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема уроку:Позакласне читання. Проблеми людської гідності та

національної самосвідомості в публіцистичній статті Уласа

Самчука «Нарід чи чернь?»

Мета уроку:розглянути основні положення статті й усвідомити їх

важливість; розвивати вміння самостійно аналізувати

публіцистичні твори,обґрунтовувати й мотивувати власну думку;

виховувати почуття людської гідності, гордості за рідний народ,

шанобливе ставлення до людини, її прав, прищеплювати віру в

краще майбутнє України .

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання:виставка творів Уласа Самчука, відеопрезентація,твір Ф.Шопена «Ноктюрн» Епіграф уроку: Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

В. Симоненко

Слайд «Убиймо в собі раба!»

Звучить ноктюрн Шопена.

Учитель читає вірш В. Баранова «До українців»

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаюсь в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитись, що ми – українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас пісня, яка ще від Байди нам в’ється,

І що ми на Вкраїні таки український народ,

А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.

Учитель: Не одне покоління свідомих українців хвилювали й мучили думки: Хто ми? Чиїх батьків діти? Погані правнуки прадідів великих? Чому протягом століть чужоземні зайди насміхаються над нашою мовою, фальсифікують історію,знищують культуру? Та й хіба тільки іноземні?

Пригадаймо,як заборонялася українська мова, український театр, закривалися українські школи, знищувалася Січ. А сталінські репресії, голодомор… Чому ми дозволили й дозволяємо так збиткуватися над собою? Може, українці в основній своїй масі є «братами незрячими, гречкосіями», волами, які спокійно ремигають, коли їх ведуть на бойню?

Цими болючими роздумами пройнятий кожний рядок публіцистичної статті Уласа Самчука «Нарід чи чернь?», яку ми розглянемо сьогодні ( Слайд « Улас Самчук» )

Письменника знають у різних країнах світу, де живуть українці. Довгі роки твори Уласа Самчука були заборонені, вважалися шкідливими, антирадянськими. Упродовж усього життя він був у вигнанні. І тільки тепер твори письменника повертаються до нас.

На екрані ви бачите його фото, роки народження та смерті, ілюстрації обкладинок творів. (зачитує: «Ми вернемося…»)

( Слайд «Тема, завдання,епіграфи»)

Учитель :Отже, тема уроку « Проблеми людської гідності та самосвідомості у публіцистичній статті Уласа Самчука «Нарід чи чернь?»

Що ми повинні зробити протягом уроку?

-розглянути основні положення статті і усвідомити їх важливість; --розвивати вміння самостійно аналізувати публіцистичні твори, відстоювати і доводити власну думку.

Епіграфом до уроку є слова українського поета Василя Симоненка:

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!»

та вислів Фридриха Шиллера «Рабство – річ ганебна. Але рабська психологія в свободі – гідна зневаги».

Вдома за матеріалами уроку ви напишете твір на суспільну тему «Яка орда нам гідність притоптала?» (Ліна Костенко)

Запишіть у зошити тему та епіграф (Учні записують).

-Пригадайте, у якому творі ми зустрічалися зі словом «чернь»?

( істор. роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада»)

-Що означає це слово?

(Це низи суспільства. Або ж маса, позбавлена високих помислів і бажань).

-А народ?

(Народ -це група людей, які мають спільну мову, історію, культуру, живуть в одній державі. Те саме, що нація).

Учитель: Звернемось до змісту статті, яку ви опрацювали вдома. Поділіться враженнями від прочитаного. Чому Улас Самчук не може з впевненістю назвати українців народом?

Відповідь: Письменнику не дає спокою питання:українці –це « нація чи маса? Організована,свідома збірна одиниця чи юрба безликих і без’язиких постатей?»І дати одразу на це виразну відповідь він вагається. Чому? Бо вважає,що українці ще не усвідомлюють, що таке людська гідність та національна самосвідомість. А ми ж європейці. І повинні почувати себе людьми.

« Почувати себе людиною, першим творінням Бога – ось основна заповідь людини- європейця»,- говорить автор статті. Людина без національної самосвідомості не буде сильною, вона не може мати міцного хребта, людина без цього – затурканий раб», -

вважає письменник.

Я думаю, що географічне положення ще не говорить про те, що ми європейці. Треба багато й багато ще працювати, щоб піднятися до рівня справжніх європейців.

Учитель: Питання національної самосвідомості хвилювало і хвилює багатьох письменників, справжніх патріотів України. Пригадаємо їх.

Відповідь: Прогресивні українські письменники закликали народ до пробудження, усвідомлення своєї національної гідності. Пригадаємо поему «Мойсей» І.Я. Франка. Мойсей підняв свій народ,щоб визволити з неволі. Через голод, муку, безводдя й безхліб’я вів він його до землі обіцяної. А тих, хто тужив за глечиками з м’ясом, жорстоко карав. Бо то були покидьки, раби. Іван Франко добре знав менталітет свого народу, його рабську психологію і передбачав, які катастрофи чекають його на шляху до визволення і створення своєї державності . Поетові було боляче й соромно за свій люд. (читає «Народе мій!...», Слайд «Іван Франко») Єврейський народ, пройшовши через усі випробування, послані йому Богом,створив свою суверенну державу, відродив мову, збережену лише однією сім’єю. Свій шлях пройде й український народ, але дуже хотілося б, щоб він був набагато коротшим.

Учитель: А хто скаже, що означає слово «менталітет»?

(Це сукупність національних рис, національний характер,світосприймання, душа певного народу).

Учитель: Кого ще з письменників, кому боліла доля України, ви можете назвати?

Відповідь: Не можна не згадати сьогодні і про українського Мойсея, геніального поета Т.Г. Шевченка, який дуже вболівав за долю українського народу. У посланні «І мертвим, і живим…»він звинувачує синів «сердешної Украйни» за їхнє новочасне рабство:

Чого ж ви чванитеся, ви,

Сини сердешної Украйни!

Що добре ходите в ярмі?

Ще краще, ніж батьки ходили?

Не чваньтесь! З вас деруть ремінь,

А з них, бувало, й лій топили.

Шевченко любив Україну, боровся за її волю і закликав українців прозріти, бо «немає в світі України, немає другого Дніпра, а ви претеся на чужину шукати кращого добра».

Слайд «Тарас Шевченко» ( учень читає вірш на екрані)

Я вважаю: якщо українці дали світові такого поета, то вони вже заслуговують на те, щоб бути народом.

Учитель: Дякую. Ми сьогодні могли б ще й ще називати імена поетів, письменників,борців за правду й права людини, чесних і безкомпромісних. Це й Ліна Костенко, Василь Симоненко, Василь Стус…Тих, кому боліла доля українського народу, хто, зрештою, віддав життя за Україну.

А як ви розумієте слова «національна самосвідомість»?

(Це любов до батьківщини,повага до державних символів,гордість за свою державу). Слайд «Національна самосвідомість»

Учитель: Якщо кожному з вас властива національна самосвідомість,тоді ви гідні поваги. Розглянемо схему. Ви бачите квітку на міцному стеблі. Прочитаймо, що написано на кожній пелюстці: *любов до рідної землі

*шана звичаїв і традицій

*історична пам’ять

*висока моральність, духовність

*громадянська відповідальність

*повага до Конституції України

*готовність захищати рідний край

Учитель:Це складові того,що становить національну самосвідомість українця. Без чого не буде цвісти, зів’яне й засохне будь-яка квітка?

Відповідь:Без коріння.

Учитель: Погляньте на схему і скажіть: чим живиться, без чого неможлива національна самосвідомість українця?

Відповідь: Без рідної мови.

Учитель: Прочитайте ще раз і дайте таку ж мовчазну відповідь собі: чи всі з названих властивостей притаманні вам? Повернемось до статті. Що Улас Самчук вважає найбільшим нещастям українського народу? Прочитайте уривки із статті й висловіть свою думку.

Відповідь: Улас Самчук наводить приклади з історії України, коли чужинці ламали український дух . «Найбільшим нещастям українського народу було намагання когось зробити з нас не те, чим призначила нас природа. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту. Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на нашій землі – російська чи польська- нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми, а щось інше. Навіть ті чи інші літери казали нам вимовляти так, як хочуть вони. Це було постійне ламання нас, нищення нас». Олександр Довженко у своєму «Щоденнику» писав, що ми чи не єдиний народ у світі, історія якого не вивчалася,не викладалася в школах і вузах. А персонаж його ж кіноповісті «Україна в огні»,фашист фон Краузе, говорить своєму синові: «…у цього народу є ніколи й нічим не прикрита ахіллесова п’ята… У них немає державного інстинкту…вони живуть відкиданням Бога, сім’ї, дружби. У них немає вічних істин…» Може, тому в роки Другої світової війни серед українців було багато зрадників.

Учитель: До чого ж привело це втручання? Якими були наслідки?

Відповідь:Крик, біль душі письменника вкладені в останні рядки статті. (Читати від слів «Наслідки з цього такі, що величезна частина нашого, особливо міського населення, являє собою не що інше, як юрбу, що не належить ні до якого народу, що не має нічого святого, не говорить ні одною мовою. Це не є нарід. Це - чернь, безлика, без’язика юрба.» Читання від слів: «Це принижує нас в очах свідомих чужинців….Тому не все одно,хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, чи домінуючим для нас є Шевченко, чи Пушкін.

Ні, не все одно! А якщо все одно, то все одно для вас, хто ви є самі. Це значить, що ми не нарід,а…»

Учитель: Стаття була написана ще за радянських часів. Чи актуальна вона сьогодні? Вдома ви заповнили таблицю, визначивши в ній,хто ви: представник великого народу чи сірої маси, юрби. Поділіться,будь ласка, своїми думками.

Учень: Мені здається, що гнівні слова Уласа Самчука - про нас, сьогоднішніх, хоч стаття була написана давно. Наша держава виборола незалежність, укріпила кордони, пише документи укр. мовою. Але якщо довгі роки українці хилили голову перед Москвою, то тепер присідаємо в реверансах перед Америкою. Ходили не в крамниці, а в «магазины», тепер купуємо в супермаркетах, російське «хорошо» змінили на «о’кей!». Наше низькопоклонство перед закордонним не має меж. Де ще є така нація, яка б так уперто відмовлялася б від свого? Я можу з цілковитою впевненістю сказати, що належу до українського народу,бо люблю українську мову і розмовляю нею, у якому б середовищі не була. Справжня любов до країни немислима без любові до рідної мови.

Учень:

Дійсно, не секрет ні для кого, що в Україні є цілі російськомовні

міста, а з екранів телевізорів українці говорять російською мовою, яка для них звична, буденна, вони українською ,мабуть, соромляться говорити. Чому в Росії не вивчають українську? Чому в прибалтів навіть не виникало питання двомовності? Звичайно, цим ми принижуємо себе.

Сьогодні про Україну дізнався весь світ. Як колись козаки- запорожці захищали не тільки Україну, а й Європу, так і зараз наші воїни, воюючи на сході, захищають і її. Мені прикро бачити, як наші обранці ганьблять себе на весь світ, вирішуючи важливі

питання кулаками. Мені боляче, що український народ, маючи такі природні багатства,живе бідно. Мені боляче за українське село, яке вимирає. А якщо мені не байдуже все це, то я маю право сказати: я – частинка українського народу.

Учень: Я вважаю, що за останні роки свідомість українців змінилася. Революція Гідності показала всьому світові, що український народ хоче жити в справді незалежній, багатій державі,бути господарем на своїй землі. А наші солдати,воюючи на Сході України, показали себе справжніми патріотами своєї Батьківщини. Важко зараз перебудовуватись, але народ вірить, що всі реформи, які проводяться в державі, - на благо українців у майбутньому. Я справжній українець, бо радію успіхам українців і в спорті, і в науці, радію перемогам наших воїнів на фронті.

Учитель: А зараз частина учнів складе сенкан на тему «Народ» (називає прізвища), а решта – інформаційне гроно до слова «Україна».

Народ

Український, багатостраждальний

Живе,розвивається,бореться

Ніхто не подолає його міць

Нація

Україна: рідна, незалежна,прекрасна, вільна, нескорена,єдина, вічна(листочки у вигляді квітів барвінку прикріплюють навколо карти України на дошці)

Учитель: То що ж ми повинні викоренити в собі, щоб бути справжнім європейським народом?

Учні: 1) байдужість, 2)хуторянське «моя хата скраю», 3)викоренити плазування перед сильними світу цього,4) викоренити хабарництво й розкрадання.

Учитель:

Дякую. І все ж таки, незважаючи на недоліки,ми гідні називатися народом, бо гостинні, надзвичайно працьовиті,добрі, надмірно терплячі, щедрі, прагнемо миру, наші серця відкриті для кожного. Ми – народ, бо маємо свою, державну мову – українську. І тому з впевненістю скажемо разом із В. Симоненком : «Народ мій є! Народ мій буде! Ніхто не перекреслить мій народ!» Я дякую вам за участь в обговоренні статті, актуальної і в наш час. Улас Самчук любив свою землю, свій народ, відчував себе його кровинкою, частинкою. «Надходить час, коли ми мусимо стати громадянами, членами суспільства,членами нації, повірити в себе як живу дійсність»,- говорив письменник. Він не міг мовчати і змушений був доживати свій вік на чужині. Такі, як він, зобов’язують нас бути не сліпими виконавцями чиєїсь волі, а бути гордим народом у своїй суверенній державі.

Тож давайте сотворимо молитву за Україну, за її народ, а значить – за ваших батьків і матерів,дідусів і бабусь, братиків і сестричок, за всіх нас.

(Звучить «Отче наш» у виконанні Теодора Кукурузи)

Учитель: А тепер прошу вас: поділіться своїм сокровенним, що ви відчуваєте в цю хвилину, звертаючись до того, кого вважаєте найсправедливішим. ( Учні читають складені молитви.)

Учитель:Дякую. Будемо надіятися, що вас почують,бо промовляли ви молитви від щирого серця, словами, що йшли від душі.

Наш урок закінчується. І я хочу сказати, що ви – майбутнє України. Ніколи не втрачайте людської гідності. І пам’ятайте – український народ – це не ті, через кого ваші батьки не мають роботи, це не ті, через кого українці змушені шукати праці на чужині, через кого на вулицях та в підземних переходах простягають руку жебраки. Це не ті, через кого наші родючі поля заростають бур’янами, загиджені гербіцидами. Нас –мільйони! Ми – велика сила! І від нас залежить, будемо ми справжніми господарями на своїй землі, чи так і залишимось – рабами.

(Знову звучить ноктюрн Шопена, на фоні якого вчителька читає вірш Галини Гордасевич): Слайд «Боже, Україну збережи»

Убиймо в собі раба!Бо дивляться наші діти,

І їхні очі питають: « Що скажете нам, батьки?

Що нам лишаєте в спадок? Чим будемо володіти?

Вже не білі плями в історії – суцільні темні віки».

А що ми їм, справді, полишимо?Жменьку вкраїнських літер?

Землю,солону від крові і білу від ДДТ?

Убиймо в собі раба! Інакше історії вітер

Нас, мов сухе лушпиння, просто на смітник змете.

Щоб настала нова доба, убиймо в собі раба!

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
4
міс.
0
6
дн.
0
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!