Український дисидентський рух у 1960–1980-х роках — це опозиційний рух проти тоталітарного радянського режиму, учасники якого боролися за національні права, свободу слова, демократію та вільний розвиток української культури.
Основні етапи та особливості
Шістдесятники (кінець 1950-х — середина 1960-х рр.): Культурно-просвітницький етап. Молоді інтелектуати (письменники, художники, режисери) створювали клуби творчої молоді ("Супутник" у Києві, "Prolomit" у Львові), відроджували українську мову, літературу та пам'ять про жертв сталінських репресій.
Правозахисний етап (друга половина 1960-х — початок 1970-х рр.): Перехід до відкритої політичної боротьби. Виникнення саміздату (незалежного поширення забороненої літератури). Перша хвиля масових арештів інтелігенції відбулася у 1965–1966 роках.
Громадський спротив (кінець 1970-х — 1980-і рр.): Створення у 1976 році Української Гельсінської групи (УГГ) для контролю за виконанням прав людини. Нова хвиля жорстоких репресій та ув'язнень радянською владою.
