В умовах погіршення внутрішнього становища України, спричиненого воєнним лихоліттям, гетьман і старшина дедалі більше усвідомлювали неможливість здобути перемогу і зберегти державу без зовнішньої допомоги. На той час отримати її було можливо або від Османської імперії, або від Московської держави. Сильні союзники (татари) виявилися ненадійними "друзями" - тому погляд гетьмана повернув у бік Москви.
Уклавши українсько-московський договір ("Березневі статті Б. Хмельницького" 1654 р.), Україна здобула собі сильного союзника в боротьбі з Річчю Посполитою.
Нова, українсько-польська війна з участю московських військ, уявлялася дуже перспективною, щоб звільнитися від польського ярма. Та, на жаль, в Московського царя був свій погляд на східноєвропейську ситуацію в сер. ХVІІ ст.
Усвідомивши це, Богдан Хмельницький намагався вирвати Україну з такого плину подій. Війна Швеції з Польщею дала Україні шанс стати самостійним гравцем європейської політики. Але реалізувати цю можливість так і не вдалося через змову Москви й Польщі, смерть великого гетьмана.
