До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
6
міс.
0
1
дн.
1
1
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Український авангард у живописі, графіці

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Урок 10 клас

Тема. Український авангард у живописі, графіці

Мета: ознайомлювати учнів із розвитком живопису XX ст., поняттями «авангард» та

«український авангард», видатними графіками і живописцями XX ст., народним

мистецтвом України; розвивати зацікавленість мистецтвом, спостережливість,

інтерес до культурної спадщини; виховувати любов до мистецтва, дбайливе

ставлення до народного мистецтва, пам'яток української культури.

Оснащення: репродукції картин українського авангарду

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Викладення нового навчального матеріалу

1. Розповідь учителя

Живопис і графіка.

На початку XX ст. у галузі живопису й графіки активно працювали майстри, більшість із яких здобули європейську освіту: О. Мурашко, О. Новаківський, І. Трут, П. Ковжун, М. Сосенко, М. Бойчук. Розвиток живопису в Україні у післяреволюційні роки відзначався боротьбою художніх напрямів і течій. Поряд із тими, хто перебував на позиціях традиційного реа¬лізму, працювали прихильники футуризму, формалізму. Крім масових агіта¬ційних форм образотворчого мистецтва, помітного прогресу досягло малярство (К. Костанді, Ф. Кричевського, О. Мурашко, М. Самокиша). У Західній Україні працювали художники: І. Труш, О. Монастирський, О. Курилас. Визначили¬ся групи, які розвивали традиції українських і російських передвижників. На західноєвропейські зразки орієнтувалися представники Об'єднання сучасних художників України. На Всеукраїнських художніх виставках експонувалися твори О. Шовкуненка (цикл «Одеський суднобудівний завод»), Ф. Кричевсько¬го («Мати», «Довбуш»), В. Коровчинського («Селяни»). Справжнім центром авангардного мистецтва став Київський художній інститут. У 1920-і pp., крім Української Академії мистецтва, у Харкові та Одесі було організовано мережу державних художніх музеїв.

Видатним художником, творчість якого розвинулася на початку XX ст., був Федір Кричевський (1879—1947), який закінчив Московське училище живопи¬су, скульптури та архітектури, а у 1910 р.— Петербурзьку академію мистецтв. Його картини «Наречена» та «Поховання» на біблійні сюжети надали йому право на закордонне студіювання. У «Нареченій» розкрито реальний образ, що змальований із сільської дівчини Христі Скубій, яка мешкала на Полтавщині у с. Шишках. У1914 р. Ф. Кричевський став директором Київського художнього училища, був обраний першим ректором Української академії мистецтв (1917— 1922) та Київського художнього інституту (1922—1941; у 1924 р. Академію пе¬рейменовано на Київський художній інститут). Найповніше художник виявив себе у народній темі. Його панно-триптих «Життя» (ліва частина «Любов», цент¬ральна— «Сім'я», права— «Повернення») розповідає про етапи життя зви¬чайної родини (щастя родини, що ґрунтується на любові, знищує війна, з якої повертається покалічений син-солдат). Митець також займався оформленням театральних вистав, зокрема оформлював оперу М. Лисенка «Тарас Бульба» у Харківському театрі опери та балету. Вихованцями школи, що створив Ф. Кричевський, були українські художники: Т. Яблонська, Г. Мелехов, Є. Волобуєв.

Поряд із традиційним живописом, частина художників, які захоплювалися революційним оновленням суспільства, схилялась до формальних течій (кубофутуристи, супрематисти, конструктивісти тощо). Україна була одним із першоджерел загальноросійського авангардизму. До художників-авангардистів належав Казимир Малевич, який народився 23.02.1878(1879) р. у Києві.

Учитися малювати художниц почав самостійно, після того, як у віці 15 ро¬ків мати подарувала йому набір фарб, а у 17 років деякий час навчався у Київ¬ській рисувальній школі М. Мурашка. Приїхавши 1905 р. до Москви, займав¬ся у студії Ф. Рерберга, спробував майже усі тогочасні стилі — від живопису в дусі передвижників до імпресіонізму та містичного символізму, а після цього до постімпресіоністичного «примітиву»; був учасником виставок «Бубновий ва¬лет» й «Ослиний хвіст», членом «Спілки молоді».

Член Спілки художників України з 1944 р. Упродовж багатьох років викла¬дав у Харківському художньо-промисловому інституті (з 1952 р.— професор). Єдина прижиттєва персональна виставка відбулася у 1960-і pp. Роботи зберіга¬ються в музеях Італії, СІЛА, Франції, Югославії, Росії, України.

Особливе місце серед художників кубістичного спрямування посідає Василь Єрмілов, який народився у Харкові 09(21).03.1894 р. у родині кравця.

У 1905—1909 pp. навчався в місцевій Школі декоративного живопису і, закінчивши її, заробляв на життя, розписуючи інтер'єри. У 1910 р. вступив до Харків¬ського художнього училища, але, невдоволений дуже консервативною системою викладання, залишив його і займався в Школі-студії Е. Штейнберга й А. Грота. Виїхав із Харкова до Москви (1911), де вже наступного року вступає до Учили¬щі живопису, творення і архітектури, але швидко облишив (з аналогічних при¬чин), після чого відвідував студії І. Машкова й П. Кончаловського. У 1914 р. по¬вернувся до рідного міста. Примикав до харківської футуристичної групи «Союз Сіми» (1918)й «Асоціації революційного мистецтва України» (АРМУ; з 1927р.).

В. Єрмілов — автор багатьох проектів: збірних кіосків, агітаційних і книж¬кових фургонів, трибун-реклам. Він також працював у промисловій графіці: ескізи оформлення упаковок, сірникових коробок, заводських і фабричних ма¬рок. Займався обробкою шрифтів, створив новий шрифт, малював обкладинки для книжок («Ладомир» В. Хлєбніковау 1920р.) та журналів («Колосья», 1918; «Нове мистецтво», 1927; «Авангард», 1928—1930; «Культура и пропаганда», 1933). Поступово відточується те, що згодом назвали «Єрмілівським шриф¬том»,— сухувате, чітке, із вивіреними пропорціями накреслення. Звідси — один крок до дизайну. Епоха вимагала від художника не живописних полотен і акварелей, а участі у створенні утилітарних речей: трибун і кіосків, реклам¬них щитів і плакатів; при цьому В. Єрмілов скрізь залишався художником. Ре¬зультат — золота медаль на виставці у Лейпцизі за дизайн сірникової коробки.

У 1962 р., за п'ять років до смерті, відбулася його перша персональна ви¬ставка, присвячена 50-річчю творчої діяльності.

До джерел народної творчості та традиційного народного мистецтва звер¬тався засновник окремої художньої школи в Україні Михайло Бойчук. Група митців, які підтримували погляди М. Бойчука, породили течію «бойчукізм». У цій групі брали участь: І. Падалка, В. Сідляр, О. Павленко, А. Іванова, М. Рокицький, К. Гвоздик та ін. Оригінальні твори групи М. Бойчука, що не мали аналогій у попередніх періодах розвитку мистецтва, було знищено, як і їхніх авто¬рів: 1932 р. в Україні було скасовано всі незалежні угруповання художників.

Художники О.Лещинський і В.Манастирський (вихованці Варшавської академії мистецтв) були яскравими прихильниками постімпресіоністичного крає¬виду, в дусі неопуантилізму. Вони надавали перевагу карпатським краєвидам, незмінно природу бачили заповнену сонцем, у переливчастій грі чистих дзвін¬ких барв. В. Манастирський (з 1968 р.— професор) — автор картин «Гуцуль¬ський гурток народної музики» (1951), «Леґінь» (1949), «Верховинка» (1960).

Основоположниками закарпатської художньої школи стали Й. Бокшай, А. Ерделі, Е. Грабовський, Ю. Віраг. Троє перших навчались у Будапештській академії мистецтв, Віраг — у Мюнхені та Парижі (Академії Р. Жюльєна). Малю¬вали портрети, краєвиди, картини побутового жанру. Й. Бокшай у ранніх тво¬рах звертався до різних жанрів: портрет, краєвид, побутова картина, книжкова та станкова графіка. Із закарпатських художників лише Й. Бокшай у ранньо¬му періоді займався монументальним малярством (розпис плафона Кафедраль¬ного собору в Ужгороді, 1939), де виявилися впливи італійського мистецтва. У 1920-і pp. з ініціативи Й. Бокшая та А. Ерделі в Береговому та Кошицях (Схід¬на Словаччина) відбулася перша виставка (свої твори демонстрували Ю. Віраг, Е. Грабовський, Й. Бокшай, А. Ерделі, С. Берегі та ін.). Закарпатське маляр¬ство 1920—1940-х pp. складалося поступово, звільняючись від деякого впливу угорського та чеського мистецтва і виростаючи на ґрунті духовної та матері¬альної культури свого краю, що надавало йому глибоко національного виразу.

У 1930-i pp. мистецтво Закарпаття поповнилося молодим поколінням, до якого належали: А. Коцка, Е. Контратович, А. Борецький, 3. Шолтес, Ф. Манайло. Станкові та монументальні картини Ф. Манайла виразно позначені впливами експресіонізму та народного мистецтва.

Після акту приєднання Закарпаття до радянської України (1945) на твор¬чості видатних майстрів відбились нові історичні та соціокультурні зміни. З'явились тематичні картини Е. Контратовича, краєвиди А. Борецького, «Гру¬повий портрет ужгородських художників» А. Ерделі, «Бокораші» та «Великий Верх» Й. Бокшая, сповнена ліричної чарівності «Верховинка» А. Коцки, «Лі¬соруби» Г. Глюка, «Гуцульська ґражда» Ф. Манайла, що належать до високих творчих досягнень мистецтва.

У галузі станкової графіки у XX ст. працювали: М. Жук, І. Падалка, В. За- узе. Видатний графік Г. Нарбут оформив перші українські радянські книги й журнали «Мистецтво», «Зорі», «Сонце труда», а також перші українські дер¬жавні знаки (банкноти й поштові марки). Інший представник мистецтва гра¬фіки, П. Ковжун, був представником футуризму, згодом — конструктивізму і створив обкладинки до книг І. Франка, А. Крушельницького, альманах «Сонцецвіт», екслібриси. Також він плідно працював у жанрі промислової графіки.

В історії українського образотворчого мистецтва кінець XX ст. позначений змінами: зникли ідеологічні обмеження, відійшов у забуття стиль соціалістич¬ного реалізму, українські митці нарешті змогли працювати в умовах свободи. Творчі виставки засвідчили появу різноманітних форм і засобів вираження творчого задуму.

V. Актуалізація набутих знань (рефлексія)

1. Робота в малих групах

Учні складають запитання для взаємної перевірки знань із теми Найкращі та найцікавіші запитання озвучуються.

VІ. Підбиття підсумків уроку.

УІІ. Домашнє завдання. Вивчити теоретичний матеріал; підібрати ілюстрації видатних українських авангардистів.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток ключових компетентностей педагога Нової української школи в умовах безперервної освіти»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.