Кінець ХІХ — перша третина ХХ ст. стали часом справді революційних змін у світовому мистецтві, а за інтенсивністю, динамікою і мультивекторністю художніх пошуків — одним з найцікавіших і найскладніших його періодів. Український художній процес є органічною частиною загальноєвропейського, який, проте, формує власне впізнаванеобличчя. Справді помітні фігури представників нової генерації художників, чиї експерименти з формою і образом перевели українську культуру від парадигми традиціоналізму до парадигми новаторства, — брати Бурлюки, Олександр Архипенко, Михайло Бойчук, Олександра Екстер, Василь Єрмилов та багато інших відомих митців — гідно репрезентують Україну і українське мистецтво на мапі європейського модернізму.
