Українське козацтво у XV - першій половині XVI ст. Богдан Хмельницький, Іван Мазепа. Козацьке барокко
Козаччина – феноменальне явище світової історії, яке не має аналогів у інших народів.
Історики вважають, що українське козацтво виникло в 1480-х роках, але тільки в середині XVI століття їхня кількість зросла настільки, що козацьке військо почало впливати на перебіг політичних подій в Україні і Європі. Європейські монархи наймали козаків для участі у військових операціях. З напіввійськового промислу козацтво перетворювалося на окремий стан тогочасного українського суспільства. Вироблялися і усталювалися військова організація, адміністративний устрій, закони і звичаї.
У XVI столітті українське козацтво утворило свій центр - Запорозьку Січ, своєрідне військово-політичне утворення, яке стало важливим етапом у формуванні української державності. Запорозька Січ була ініціатором боротьби українців проти панування шляхетської Польщі, турецько-татарської агресії та феодально-кріпосницького гніту. Вона була прообразом демократичної республіканської держави, найхарактернішим проявом військової культури української нації.
Вперше термін «козак» зустрічаємо у Початковій монгольській хроніці (1240). У перекладі з тюркських мов він означає «одинокий», «схильний до завоювання». Упродовж століть українські козаки відігравали провідну роль в усіх сферах історичного буття нашого народу, політичній і державній діяльності, міжнародних відносинах.
Козаки самоусвідомлювали себе особисто вільними людьми, спосіб життя яких визначали воєнне ремесло і належність до військової спільноти. Постійна боротьба з кочовими народами Сходу сприяла виникненню у козаків певних видів військового мистецтва та змусила їх до створення власних збройних сил (в тому числі і потужного морського флоту), які протистояли османсько-татарській агресії.
У XVII столітті козацтво запорозьке, реєстрове вже утворило провідну верству українського народу і склало основу української держави, що постала 1648 року з початком Визвольної війни під проводом гетьмана України Богдана Хмельницького. Козацький адміністративно-військовий устрій був поширений на значну частину України. 3 козацької старшини утворилася нова українська аристократія. Новий устрій проіснував на українських землях до кінця XVIII століття, а військові козацькі формування - до першої половини XIX століття.
У минулому Україну називали “козацька земля”, “козацька нація”. Останні півтисячоліття багато вчених, державних і політичних діячів інших країн сприймали козацтво як дивовижний винахід українського національного генія. Упродовж століть козаки були наймогутнішою військово-оборонною і духовною силою, яка звитяжно боролася із загарбницькою політикою сусідніх держав, їхніми мілітаристськими арміями. Під захистом козацьких збройних сил відбувалося велике Українське відродження в XVII–XVIII століттях.
Козаччина - провідна суспільна сила в боротьбі за національне визволення України. Діяльність козаків торкалася всіх сфер життя українського народу: вони боронили українські землі, освоювали південні степи, підтримували українську культуру і православну церкву, брали участь в антифеодальних виступах, зробили головний внесок у визволення України з-під влади Речі Посполитої.
Козаки були неперевершеними майстрами військової справи, які стерегли кордони, воювали, захищаючи не лише власні інтереси, а й інтереси інших країн. Козацька Україна подарувала світові цілу плеяду талановитих діячів культури та освіти.
Історія українського козацтва – це одна з найвеличніших сторінок життя нашого народу.
