Був собі чоловік та жінка, мали вони Цапа й Барана. І були ті Цап та Баран великі приятелі — куди Цап, туди й Баран: Цап на город на капусту — і Баран туди, Цап у сад — і Баран за ним.
— Ох, жінко, — каже чоловік, — проженімо ми цього Барана й Цапа, а то за ними ні сад, ні город не вдержиться.
— А забирайтесь, Цапе й Баране, собі з Богом, щоб вас не було у мене в дворі!