Українська мова "Казки про апостроф"

Опис документу:
Зробити урок цікавим, допоможуть учителю правильно підібрані дидактичні матеріали. Впровадження в практичну діяльність казок дасть можливість активізувати мислення малюків, визвати у них інтерес, захоплення.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Казка про апостроф

Жили собі брати-близнюки Апос-Трофи Це був довгий дворянський рід. Апос-Трофи були родичами Комам, але Коми не мали дворянського титулу, тому 
Апос-Трофи з ними не товаришували, хоча були схожі як дві краплі води...

Якось зібралися троє з братів піти у світ, бо набридло їм сидіти у палатах та по замку тинятись. 

Один пішов у місто Іменнівське. Там жили непрості слова: всі графи та імениті лорди. Але на диво заблукав до того міста сільський парубок Лукян. Він був незнатний, небагатий. Ходив ходив собі по місту, але всі його обходили через його звичайність і простоту. Пожалів перший з Апос-Трофів бідного парубка і, сівши йому на плече, перетворив незнатного Лукяна у маркіза Лук`яна. Тільки з ним, Лук`яном, товаришував Апос-Троф. Зажив тоді маркіз добре, але він ніколи не зазнавався, бо пам`ятав своє минуле...

Другий з братів пішов до селища Губомовного. Там жили веселі друзі-літери "б" "п" "в" "м" і "ф". Їх об`єднувало те, що вимовлялись вони саме губами і нізащо не хотіли переїжджати в місто або інше селище. Подружився з ними середній Апос-Троф і відтоді стоїть він в українських словах часто після літер "б" "п" "в" "м" "ф". 

А третій брат був найвідважніший, він пішов у країну Сонориндія. Там був постійний гул, шум, звідусіль чулось "р-р-р-р-р" "л-л-л-л-л-л"  "й-й-й-й". Просто жах. Мало хто мав відвагу ходити до цієї країни. А молодший Апос-Троф пішов. І згодом він став Радником Раджі "Р". І ходив завжди за ним, це надавало Раджі більшої величі. Правда Раджа був неголовним у цій країні, тому, нажаль, вони з Апострофом(який змінив своє ім`я) ходили лише в кінці слів... 

От так і жили три брати-Апострофи.

АПОСТРОФ — ЦЕ «КОМА З ТВЕРДИМ ХАРАКТЕРОМ»

У граматичному царстві жила-була кома. Усі букви з нею дружили. Та була в них така проблема: в українській мові нема твердого знака, і замінити його нічим. Тому слова не були правильно складені. Кома сказала, що вирішить цю проблему, але ніхто їй не повірив, і тому з нею ніхто, крім букв: б, п, в, м, ф, р, я, ю, є, ї, не хотів більше дружити. Тоді вона злетіла в повітря і стояла тепер тільки між друзями, після б, п, в, м, ф, р і перед я, ю, є, ї. А через це у неї став твердий характер. Так із коми утворився апостроф.

Казка про малий Апостроф

Валентина Черняева

Жив та був малий Апостроф.
У житті йому непросто.
Потребує порятунку,
Бо не має він притулку.
Де, скажіть, малюк живе?
В Алфавіті? Ні! Ніде!

Попросився він до Ком.
«А ти з Реченням знайом? —
В нього Коми запитали,
Та услід іще додали, —
Вирости із пелюшок!»
Став проситись до Дужок:
«Ніде, хлопці, справді, жити,
У сім’ю свою візьмите.»
А йому Дужки-брати:
«Будеш зайвим, друже, ти!»

Попросився до Лапок.
«А який нам з тебе толк?»
«Ви візьміть мене, Лапки!
Ми ж так схожі, як брати!»
«Особливі ми! Для назв!
Геть іди скоріш від нас!»
Так Лапки його прогнали,
Ще й наздогін реготали.

Попросився до Тире.
Й те до себе не бере.
«Ну, на що, малий, ти здатний?
Ти до Речень непридатний!»

Тихо плакало маля:
«Може не потрібен я?
В багатьох словах стою
Перед Ї, Є, Я та Ю.
Поміж буков я в словах.
А де дім? Житло де? Дах?»

«От дурна ти голова, —
Так Тире відповіда, —
Де працюєш, там й живи!»
«Мабуть Ви, Тире, праві...
А чому, ніхто не знає,
Місця вільного немає
Для Апострофа в Абетці.
І жалю не мають в серці.
Українська мова-ненька
Ніжна, лагідна, рідненька
Кожній букві місце є.

Для усіх, окрім мене!
Букви вголос називають,
І м’який знак пригадають.
Я ж чекаю, та дарма!
Не назвуть, немов нема.
Що із того, що малий?
Я ж мовчу, як знак м’який.
Я ж такий, як букви, — знак!
То чому ж зі мною так?
Буквам я усім рідня...
Може непотрібен я?
Підкажіть, дорослі й діти,
Де Апострофові жити.»

І Апостроф за хвилину
Розпитав про все людину.
А людина малюку
Відповідь дала таку:
«Не журись, малюче, так.
Просто ти — друкарський знак.
Мусиш бути у словах —
Вим’я, м’ясо і реп’ях,
М’яз, прислів’я, м’яч, під’їзд,
В’юн, м’якуш, бар’єр та з’їзд,
Кип’яток, п’ятак, ім’я.
Ось вона — твоя сім’я.
То й живи у тих словах.
Кожне слово — дім твій, дах.»

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
2
міс.
2
8
дн.
1
9
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!