Т.Масловська досліджуючи критичні рефлексії київської школи поетів, наголошує на тому, що поети Київської школи примикали до опозиційного крила шістдесятництва, але шістдесятниками не були, їх пойменовують – постшістдесятниками [3, с. 76].
Поети цієї школи намагалися уникнути будь-якого політичного невизначення. двозначності. У їхній творах знайшов відбиток справжній драматизм буття народного життя.