Українознавчі оповідки. З історії Ніжинських полків

Опис документу:
Добірка матеріалів з історії рідного краю

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

З історії Ніжинських полків

Імператорським указом Катерини ІІ від 3 серпня 1775р. була скасована Запорозька Січ. Боячись помсти запорожців, імператриця потурбувалася й про реорганізацію козацьких полків, котрі перетворились на карабінерські регулярні з’єднання.

З 1784р. з’явився Ніжинський карабінерський полк, який разом із легкокінним Чернігівським полком входив до складу регулярної кавалерії Лейб-Гвардії Кінного полку. Реорганізований 1800р.

В 1796р. у складі російської кавалерії існував Ніжинський Кірасирський полк. В російській армії кірасири були повністю ліквідовані 1860р.

В 1810-1812рр. діяв Ніжинський Драгунський полк. Мав 5 ескадронів. Входив до складу 19-го Єгерського полку. В бою драгуни могли воювати і як кавалерія, і як піхота. Ось, як описує дії Ніжинського драгунського полку А.Подмазо, посилаючись на архівні документи-донесення воєначальників тих часів: «13 червня 1812р. генерал-лейтенанту А.І.Остерману-Толстому наказано йти з корпусом на Островно, а звідти роз’їздами дізнатися про сили противника. Полки Лейб-Гвардії Гусарський і Ніжинський драгунський, що йшли в авангарді, «...увидели неожиданно французский конный пикет, бросились на него и, в преследовании опрокинув встретившиеся им дорогою разъезды, вместе с ними мчались до Островны, прямо на Мюрата, стоявшего там с двумя кавалерийскими корпусами и пехотными колоннами».

В 1812, 1816-1833рр. діяв Ніжинський Кінно-єгерський полк. Війна з Наполеоном показала, що в російській армії не вистачає легкої кавалерії. Терміново знадобився особливий вид такої кавалерії, бо у Наполеона схожі кіннотники – кінні єгері вже існували. Так Ніжинський драгунський перетворився у Ніжинський Кінно-єгерський полк. В 1812р. він у складі 1-го кавалерійського корпусу генерал-лейтенанта Ф.П.Уварова воював під Островно й Вітебськом. У Бородінській битві брав участь у кавалерійському рейді корпусу Уварова на лівий фланг противника.

В 1863-1918рр. функціонував 138-й піхотний Ніжинський полк.

12 вересня 1896р. в містечку Єлець Орловської губернії був сформований 52-ий драгунський Ніжинський полк. Мав 6 ескадронів. З архівних даних, наданих Єлецьким управлінням культури, відомо, що Ніжинський драгунський полк був розквартирований в Єльці з 1896р. Збереглись протоколи засідань міської думи, щодо розміщення полку в місті. Було вирішено влаштувати казарми й конюшні в Зарічній слободі. Для зведення полкового комплексу запросили академіка архітектури Зикова і інженера Серебрякова. Полк відігравав значну роль у житті міста, а його духовий оркестр вважався окрасою будь-якого свята. З перших днів російсько-японської війни Ніжинський полк під командуванням полковника П.Стаховича пішов на фронт.

6 грудня 1907р. – 52-ий драгунський Ніжинський полк перейменували на 18-й гусарський Ніжинський полк, залишивши нести службу в тому ж таки місті Єлець Орловської губернії. До сьогодні в містечку збереглась полкова церква, названа на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Полкове свято відзначалося 1 жовтня. (Як схоже з Ніжином, пам’ять про який козаки пронесли через віки!)

В 1912р. полк приймав участь у святі з нагоди 100-річчя Вітчизняної війни 1812р. В 1914р. воїни полку вирушили на першу світову війну. Назад Ніжинський полк не повернувся. Його розформували в 1918р.

(ОСR Арій де Вантуз, 2005)

Пам’ятник Ніжинському Драгунському полку

Зведений 1912 року за проектом військового інженера Л.Д.Кишкіна, котрий на той час служив у полку. Розташований північніше села Бородіно направо від дороги, що веде до сіл Беззубого та Логіново й далі до Старого Села. Цей монумент – пам’ять про знаменитий рейд кавалеристів корпусу генерала Ф.П.Уварова на лівий фланг армії Наполеона. Ніжинський Драгунський полк входив до складу цього корпусу.

На постаменті з білого каменю – високий чавунний хрест, біля підніжжя – військові атрибути: кавалерійський штандарт, ствол артилерійської гармати, розбите колесо від лафета, ядра. На чільному боці пам’ятника напис: «Верность и слава нежинцев, как кровь павших в бою, отданы Царю и Отечеству».

(МУ «Управління культури», Липецька обл., м. Єлець)

Одна з нагород…

В одному з Інтернет-видань розміщене повідомлення про приватну колекцію нагородних годинників часів імператорської Росії. Для нас воно цікаве тим, що срібний годинник з трьома кришечками П.Буре №45633, в нагороду за ратні подвиги, отримав розвідник 52-о Ніжинського Драгунського полку Є.Пискарьов.

Ось це повідомлення: «На верхней крышке гравированное изображение конного разъезда и надпись «За образцовую разведку во время подвижного сбора 1899». На внутренней стороне верхней крышки гравировка «52 Др. Нежинского п. разведчику 5 эскадрона ун. офицеру Ефиму Пискарёву».

Бій біля Лукау 23 травня – 4 червня 1813 р.

Командуючий військами: Генерал-майор Гарпе.

Війська: Навагинський і Тульський піхотний полки; Ніжинський кінно-єгерський полк; польський уланський полк; Донські козаки.

Поранений: Командуючий військами Генерал-Майор Гарпе.

Вибуло зі строю нижчих чинів близько 100.

(Запис у Храмі Христа Спасителя, Москва, 38-а стіна)

Ніжинське та Чернігівське народне ополчення

6 липня 1812р. Олександр І видав Маніфест, в якому закликав організовувати на допомогу російській армії другу лінію оборони. На заклик піднявся весь народ. Підкоривши багато держав Європи, Наполеон не міг передбачити такого патріотизму мас, який став основою партизанського руху й формування ополчення. «Війна тепер не звичайна, а національна», – писав у одному з донесень генерал П.Багратіон.

25 червня 1812 року збори дворянства Ніжинського повіту оголосили: «Зібрати нові сили, котрі стануть другим кордоном, на підкріплення першого регулярного; ... вибрати кращих людей і озброїти їх чим можливо, а якщо неможливо, то і без озброєння, але тільки в неподертому одязі та взутті, забезпечивши на місяць провіантом».

За кілька днів ополчення було сформоване. Спрацювали патріотичні почуття всього народу – від дворянства до селянства. Не стояло осторонь і повітове начальство. Крім того, пристрасним бажанням вступити в ополчення горіли селяни, маючи надію, що у винагороду за ратні подвиги, отримають звільнення від кріпацтва.

29 липня 1812 року Ніжинський повітовий маршал М.Я.Почека надіслав повідомлення Малоросійському генерал-губернаторові Лобанову-Ростовському: «... на теперішній час прийнято в захисники 674 людини... Маю честь доповісти, що ті ратники, не маючи військового спорядження, озброєні тільки самими списами».

Таким чином, до вересня 1812 року загони ополчення були зібрані й відправлені до Чернігова. Там з них сформували два піших полки, командувати якими призначили генерал-майора артилерії Підгайського та підполковника Левицького. В ніжинському архіві зберігся документ, в якому намічено маршрут одного з піших полків: «... від містечка Житомира до містечка Ворна... разом 576 верств».

Чернігів був одним із центрів формування козацького й земського ополчення. Тут активно проводився збір коштів на екіпіровку та утримання ополченців. У місті розташовувалась артилерія, дислокувались частини ополчення Чернігівської й Полтавської губерній, тимчасово працювали установи Могильова та Рогачева.

Влітку 1812р. мешканці Чернігівщини щиросердо зустріли Донське козаче військо, котре поспішало до театру воєнних дій, прийняли на себе турботу про біженців із захоплених ворогом білоруських районів.

Всього ж у Чернігівській губернії було організовано 8 піхотних полків ополченців (26 тис. чол.), 6 козачих полків (1800 чол.) та артилерійські команди. Вступило до ополчення й 217 дворян.

Кінними полками (одночасно з Полтавськими) командував князь С.Е.Жевахов. Ці частини використовувалися для оборони Чернігівської губернії «от вторжения неприятельских шаек со стороны губерний Могилевской и Смоленской, где происходили военные действия». З козаків на кордоні був створений оборонний карантинний ланцюг, а всі мешканці прикордоння, як уміли, готувалися до «охранения и защиты от неприятеля».
Полки Чернігівського, Київського й Полтавського ополчення приймали активну участь у звільненні Білорусі, з 14 листопада 1812р. захищали Могилів.

Створені ополченські й козачі полки подали значну допомогу російській армії у боротьбі з наполеонівськими військами. Другий Чернігівський козачий полк яскраво проявив свої бойові якості, захищаючи місто Пінськ і його фортецю від переважаючих сил противника.

У всіх найважливіших і вирішальних боях за честь і незалежність Росії в період Вітчизняної війни 1812 року багато синів українського народу мужньо боролися в лавах регулярної російської армії. Так, рядові Чернігівського драгунського полку Харченко, Шило, Милешко, Власенко, Касьяненко, Хобенко «первые вскочили в неприятельскую пехотную колонну, начали рубить врага и тем подали пример мужества своим товарищам».

Чернігівські ополченські загони брали участь у бойових операціях на кордонах Чернігівської та Київської губерній у період захоплення Наполеоном Москви та в період підготовки російської армії до контрнаступу.

Невмирущою славою покрили себе Чернігівське й Ніжинське ополчення в битвах під Красним, Вязьмою і Бородіно. Сотні наших земляків не повернулися назад. Ніжинське земське ополчення понесло значні втрати. Із більш ніж 40 тисяч чоловік повернулися тільки 22579 ратників.

Народне ополчення виконало свою роль, ставши важливим джерелом поповнення армії. (Царизм змушений був піти на створення ополчення, в зв’язку з кризою рекрутської системи комплектації армії).

Ратники ополчень в боях 1812 року та закордонних походах 1813-1814 років проявили масовий героїзм і розширили свій політичний кругозір. Війна й участь у ній змінили світосприймання людей того часу.

Партизанські загони та ополчення, сформовані з кріпаків, йшли на ворога з порожніми руками. Це пояснюється не тільки нестачею озброєння, а й побоюванням уряду дати зброю до рук черні. Ставлення уряду до селян, які воювали зі зброєю, захопленою у ворога, було дуже настороженим. Проте головним учасником війни з Наполеоном, як в армії, так і в ополченні, був все ж народ, передусім кріпаки. Це видно зі спогадів очевидців, листів декабристів, записок сучасників. Саме їх закликав уряд до подвигу. За допомогу в звільненні Росії від французів, волю кріпакам проповідували і маніфести, і «воззвання», і накази.

Народ сподівався за свої подвиги отримати нарешті свободу. Але уряд і не думав про звільнення селян. Народ був ошуканий і продовжував залишатися в рабстві. Найтяжчим для ратників ополчення було повернення в поміщицьку неволю.

Але нічого не зникає безслідно. Через історію героїв колишніх, народяться герої майбутніх часів.

(За Н. Дмитренко)

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Мовленнєва майстерність педагога Нової української школи. Вербальний і невербальний імідж»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.