! В а ж л и в о
Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Українознавчі оповідки. Іоанн Максимович (1651-1716) – Святитель Тобольський

Опис документу:
Добірка матеріалів з історії рідного краю

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Українці їх пам’ятають

Іоанн Максимович (1651-1716) – Святитель Тобольський – народився в грудні 1651р. у Ніжині, в родині шляхтичів Максима та Єфросинії Васильківських (від назви міста Василькова). Настоятель Василівської церкви протоієрей В.Дьяков розповідає, що предки майбутнього архіпастиря походили з міста Умані, але його батько, займаючись орендуванням млинів та земель, що належали Києво-Печерській Лаврі, перебрався до Ніжина, поблизу якого знаходилися названі угіддя. Батьки Іоанна були заможними і, як люди побожні, вносили щедрі пожертви на будівництво храмів та монастирів. Своїм дітям, а їх в сім’ї було шестеро, намагалися дати найкращу на той час освіту: всі хлопці навчалися в Києво-Могилянській колегії і з часом досягли високого статусу в суспільстві. П’ятеро з них присвятили себе військовій справі й служили в Запорозькому війську в званні хорунжих, сотників та військових писарів, володіли значними маєтностями і, навіть, поріднилися з деякими знатними родинами.

Старший з-поміж них вибрав не менш шляхетну долю – служити Богові. Під час навчання в Києво-Могилянській колегії Іоанн настільки перевершив своїх однокурсників, що його залишили викладачем латинської мови в стінах рідного вузу, а в 1676р. постригли в ангельський чин і призначили проповідником колегії. Невдовзі молодий високоосвічений інок отримав сан ієродиякона та ієромонаха і був призначений економом Лаври.

У 1678р., під час загрози нападу турецького війська на Київ, 25-річного монаха Іоанна поставили на чолі посольства Києво-Печерської Лаври до московського царя Федора Олексійовича. Максимович так успішно виконав покладену на нього місію, що посланці отримали від царя не тільки значне військо для захисту Києва від навали турків, але й дозвіл на перехід монахів до Брянського Свенського Успенського монастиря, намісником якого став ієромонах Іоанн.

З 1695р. архімандрит Іоанн – настоятель, а потім і святитель Чернігівського Єлецького монастиря. Вчений-богослов та плодовитий письменник (їм написано близько 20 книг) єпископ Іоанн став покровителем освіти у своїй єпархії. Він був фундатором Чернігівського колегіуму (на зразок Києво-Могилянської академії), який знали далеко за межами України; поновив діяльність чернігівської друкарні, котру започаткував архієпископ Лазар Баранович (1679р.), де видавалось багато духовних творів.

З 14 серпня 1711р. преосвященний Іоанн прибув на Тобольську кафедру в чині митрополита Тобольського і всього Сибіру. (Подейкували, що це «підвищення» було помстою всесильного в ті часи князя О.Меншикова за відстоювання святителем прав і вільностей українського духовенства). У Тобольську Максимович продовжив справу, розпочату в Чернігові: удосконалив школу, засновану його попередником Філофеєм Лещинським, відкрив друкарню, продовжив апостольську проповідь серед язичників Сибіру.

В особистому житті він був тихим, смиренним, добрим і співчутливим до інших. Таємно, інколи одягнувшись в одіж простого ченця, святитель приносив у домівки нужденних милостиню. Двері його будинку в Тобольську завжди були відчинені для тих, хто мав необхідність у допомозі й розраді. Навіть в останній день свого життя, 10 червня 1715р., святитель Іоанн після божественної літургії, як це було заведено у нього раніше, влаштував у себе вдома трапезу для духовенства й бідняків і сам прислуговував за столом. Потім святитель простився з усіма, пішов до своєї келії й під час молитви помер, стоячи навколішках.

Святителя поховали в Софійсько-Успенському соборі Тобольська. 21 січня 1916р., після безлічі випадків благодатної допомоги людям від його святих мощей, зафіксованих духовенством Тобольська, митрополита Іоанна було приєднано до ліку святих.

З 21 жовтня 2003р. обявлений збір коштів для будівництва храму святителя Іоанна Тобольського (Максимовича) на його батьківщині, в місті Ніжині.

Кониський Григорій Осипович, чернече ім’я – Георгій (1717-1795) – філософ, релігійний та громадський діяч. Народився в Ніжині у шляхетській родині. Батько його у 1727р. був ніжинським бургомістром.

Закінчивши початкову школу, у 1728р. Григорій вступив до Києво-Могилянської академії, повний курс якої закінчив 1743 року. В 1744р. прийняв чернецтво. З 1745р. – професор Києво-Могилянської академії, з 1751 по 1755рр. – її ректор. Викладав риторику, поетику, філософію, курс богослов’я. Був блискучим знавцем античної спадщини, патристики, схоластики, творчості Е.Роттердамського, Я.А.Коменського, Р.Декарта, Г.Галілея, П.Гассенді; представником ранньопросвітницької філософії в Україні; прихильником концепції двох істин – віри й розуму, розмежовуючи теологію й філософію.

Після призначення єпископом Білоруським (1755р.) жив у Могильові, де заснував училище, написав для нього підручники й посібники. Помер і похований у Могильові.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Мовленнєва майстерність педагога Нової української школи. Вербальний і невербальний імідж»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації (лист МОН № 4/2181-19 від 30.09.2019 р.).

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись