Українознавче дослідження " Вода у християнських віруваннях "

Опис документу:
Українознавче дослідження " Вода у християнських віруваннях " - матеріал ,живої історії,записаний від старожилів Буковини стане доповненням до уроку з українознавства у 8-9кл.Упродовж століть український народ безупинно творив своє, тільки йому властиве духовне середовище, наповнюючи його своєрідними обрядами, ритуалами. Такими стали християнські віруванния.Сьогодні це підгрунтя нашої духовної культури,яку ми повинні попляризувати на уроах українознавства.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Українознавче дослідження

Вода у християнських віруваннях

Упродовж століть український народ безупинно творив своє, тільки йому властиве духовне середовище, наповнюючи його своєрідними обрядами, ритуалами. Такии стали християнські віруванния,в якх вода мала особливе значення.

На свято Маковія (14 серпня) освячували криниці. У народі його ще називали “Першим Спасом” чи “Спасом на воді”. Посвячення криниць – глибинний звичай наших пращурів. Він сягає ще дохристиянських вірувань. У давній слов’янській міфології всім животокам та джерелам приписувалася надприродна (“жива”) сила. Тут проводили різноманітні ритуально-обрядові розваги, шлюбно-весільні дійства, влаштовували жертвоприношення. Особливу шану віддавали природним або рукотворним криницям. Свята кринична вода завжди дарує людям силу, здоров’я, наснагу. Викопані толоками колодязі обов’язково освячували й обсаджували вербами. Вважалося, що саме це дерево найкраще оберігає джерело в літню спеку, бо біля верб, за словами народознавця В. Скуратівського, люблять оселятися добрі духи і опікуни людського роду. [ 9]

На Водохреща відбувалося очищення води для людей, на Маковія – теж для селянських сімей. А ось на Юрія – для тварин, Купайлівське – для жнив.

Окремі дійства вчиняли й на Зелені свята. Передовсім це стосувалося польових криниць. На Трійчанські дні або ж на початках Петрівки організовували хресні ходи до польових криничок. Біля таких джерел священик освячував воду, читав молебні й відправляв панихиди. Крім криниць, освячували й драговини – небезпечні місця, розташовані переважно у пониззі річок та на болотах. Вони здавна відлякували людей своєю загадковістю й непередбачливістю. У давнину драговинні місця обсаджували вербами. Дерева остерігали людей про небезпечні місця і, водночас, були, за народними переказами, прихистком для душ покійників – русалок і мавок, які постійно перебувають тут і опікуються сільськими оселями. У перші дні Петрівки освячували й броди. А коли під час повені броди виходили з ладу, то в народі казали: “Там нечиста сила сидить”. Тому людей, які вирушали в далеку дорогу, обов’язково супроводжували побажанням: “Хай вас Бог рятує на кожному броді й переході!” У цей же період очищали і освячували річки та ставки. люди дивувалися. З водою пов’язане ще одне народне свято – Мокрини. Припадало воно на час жнив. Недарма народ склав прислів’я: “Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть; не там, де просять, а там, де косять”, “Дощу тут ждуть, а він іде, де жнуть”, “Свята Мокрина осінь приносить”.

Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи “водичкою-йорданичкою”. Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі,оскільки заряджена сильною молитвою та вірою в духа святого.. Залишається загадкою той факт, що водохрещенська вода не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року.
З давніх часів людство приписує чудесні властивості воді. Але тільки останніми роками вода почала піддаватися серйозному науковому вивченню.

Дослідження показали, що вода є ієрархією правильних об'ємних структур, в основі яких лежить кристалоподібний «квант води», що складається з 57 її молекул. У лабораторії С. В. Зеніна спостерігали вплив дії людей на властивості води. Цей вплив буває настільки могутнім, що змінює структуру води. У лабораторії досліджувались зразки води з різних джерел води по всьому світі. Вода піддавалася різним видам дії, таким як музика, зображення, електромагнітне випромінювання від телевізора, думки однієї людини і груп людей, молитви, надруковані і вимовлені слова.

Магія води (вода в обрядових дійствах)

Коли запитують про українські традиції, ми всі згадуємо рушники, вишиванки, віночки. І чомусь всі забувають про воду, святу воду. У нашого народу вода вважалася сестрою Сонця та Землі, яка приносила радість всьому живому та дарувала життя. Тому з покоління в покоління передавалося шанування води. П’ючи воду, чоловіки на знак глибокої по- шани знімали шапку з голови. Жінки по воду ходили лише в чистому, святковому одязі, потім змінюючи його на робочий. Вода відігравала та відіграє важливу роль у житті людини. Вона дає людині здоров’я. Найкращим побажанням в ті далекі часи було: «Будь здоровий, як вода, та багатий, як земля». На воді споконвіку готували лікувальні чаї, відвари, настої. Лікувались і водою, над якою читали заговори або молитви. По цей день відомі цілющі властивості ванн, водних процедур. Для збереження краси радили вмиватися росою. Наші пращури вірили, що роса вбирає лікувальні властивості тих трав та квітів, з яких вона зібрана. Водою поливали рослини, щоб вони давали кращий врожай. Наші предки «заряджали» воду, перемішуючи її спочатку за рухом Сонця, а потім проти руху. Вірили в народі, що вода має магічну силу. Біля входу в хату ставили відро з водою, яке забирало весь «негатив» з людини, яка заходила до хати. І у казках, і у повсякденному житті воду поділяли на «живу» та «мертву». Вважалося, що з весни до осені вода жива, а взимку – мертва. Живою вважали воду з джерел, особливо з тих, що не замерзали взимку. Воду можна було вбити, промовляючи над нею прокляття, лайки, побажання хвороб та смерті. Жоден обряд в українській родині не обходився без води. Воді розповідали свої таємниці та біди. На Водохреща воду освячують. Святу воду зберігають увесь рік та використовують в повсякденні. Святою водою лікували хворих, кропили молодих на весіллі, додавали у купель немовлят. У чистий четвер, напередодні Великодня, святою водою вимивають хату, окроплюють худобу, вмиваються та перуть одяг. На Купала, перестрибуючи через вогонь, намагалися вскочити прямо у воду. Так поєднували очисну силу вогню та води. Коли помирала людина, то на підвіконня ставили склянку з водою, щоб душа могла напитися, омитися та чистою прийти до Бога. Таким чином вода супроводжує нас усе життя, і шанобливе ставлення до неї є однією з найважливіших українських традицій. очищувальна властивість, наділена містичною силою, яка особливо проявляється на Водохреща. Освячена вода є ліками при хворобі, водицею-йорданицею відмивають вроки; дають пити дітям від переляку; святою водою свя- тять усе в дворі і в хаті, щоб вигнати нечистого. На Водохреща хресні ходи на ставки та ріку відбуваються і зараз. Вони є нашою спадщиною, продовженням традицій стародавньої культури. Ритуальне значення мала вода у ворожіннях. Наприклад, ворожки ніяк не обходяться без води. Живуть і у нашому сьогоденні обряди, пов’язані з водою.У нас на молодих виряджають до шлюбу з водою і зустрічають їх з двома відрами води, коли повертаються; перепиняють молодих хлопчики чи парубки з водою та хлібом після шлюбу.

Навесні селяни обходили стави, річки, озера, чаклували воду з метою вигнання лихих сил; щорічно громадами відвідували безодні, драговини, кринички та освячували їх на початку кожної пори року: на Йордан, Благовіщеня, Зелені свята, Купала та Спаса. Гуцули переконані, що не можна увечері воду виливати, бо як вступити у неї – будеш хворіти. І жодна молода мама, купаючи дитину, не посміє ввечері вилити цю воду – це може призвести до біди, а зазвичай купіллю від ди- тини прийнято підлити вдень яблуню. Згадаймо великодній звичай, що зветься на Буковині «поливаний понеділок». Це не що інше, як важливий обряд закликання дощів, таких потрібних навесні. А ще на Великдень відбувалися вмивання водою з крашанками та грішми. Гуцули донині ставляться до води, як до живої істо- ти. Забороняється плювати у воду, її не можна трудити і бити по ній батогом чи камінням, казати лайливі сло- ва, засмічувати воду. Воду опоетизували в колядках, щедрівках, веснянках-гаївках, купальських піснях, в казках і легендах. З давніх-давен наш народ мав традицію охороняти річки від забруднення і замулювання, впорядковувати джерела, укріплювати береги ставків. Нині річки, ставки та джерела України потребують допомоги, їх береги часто захаращені, перетворені на звалища, розмиваються, зникають джерела. Втрачається краса рідної землі, без якої душа стає байдужою і холодною. Уже мало не забруднювати річки самому, треба активно очищати їх і береги.

Символічне значення води

Вогонь і вода були для наших предків святими.Вони вважали,що вода в деяких джерелах була цілющою.У нас на Буковині такі джерела називалися «криничками». Уявлення поширювалися про джерела, ріки, озера, ставки та моря. До джерельної води ставилися з великою пошаною. Вона, на думку наших пращурів, знаходилася під впливом надприродних сил. Щоб нечисть не могла зіпсувати дорогоцінну вологу, її потрібно було надійно захистити. Турбота про чисту здорову воду на кожний день – одна з перших турбот селянина. Як зазначає дослідник В. Скуратівський, з давніх-давен у багатьох народів з особливою ретельністю охороняли і прикрашали джерела, вважаючи їх святими місцями. Здавна в народі кажуть: яка криниця – такий і господар. Народознавець В. Супруненко наголошує на думці, що найздоровіша і найсмачніша та вода, яка схована у колодязній споруді. Вони теж бувають різні: копанки, викладені камінцями, польові криниці з надійним ланцюгом, з корбою, зробленою з колеса старої сівалки, тощо. “Напоїти водою подорожнього”, як зазначає В. Супруненко, обов’язок хазяїна криниці. [ 4]

Образ води надзвичайно багатогранний, життя і здоров’я, очищення й кохання. Водою, як і вогнем, очищаються від бруду – і тілесного, і душевного. Використовують воду й на благо людині (для ліків, виливання переляку), й на зло (щоб передати закляття і хвороби).

У казках часто зустрічаємо згадки про живу й мертву воду. Тала вода, чиста, джерельна – жива. Нею очищуються, п’ючи її чи купаючись у ній, набираються здоров’я. Стояча вода, у трясовинах, болотах, – мертва. Таку населяє всяка нечиста сила, на неї в замовляннях шептухи посилають хвороби. Вода в цьому випадку є символічним синонімом хаосу, протилежності білому світові. Здатність води до очищення лежить в основі багатьох обрядів, і календарних, і родинних. До води звернено чимало замовлянь із проханням очистити людину від лихого.Таким чином, “водна стихія” - це символ мужності, волі, чистоти, цнотливості, цілющої сили, але водночас жорстокості та невблаганності. Вода - це “жіночість”, “ніжність”, “краса”, “смуток”, “розлука”.Спостерігаючи за водною стихією,народ широке використовує слова-символи.Вода” у звертаннях набуває пестливого позначення людини, засвідчує їх персоніфікаційні можливості. Слова-поняття “море”, “ріка”, “став”, “криниця”, нерідко виступають як перший стержневий компонент поетичних сполучень “ріка чиста, як сльоза”, “ріка кохання”, “море задоволення”, “безкрає море життя”, “душі криниця”. Ріка, море – це “неосяжність”, “безмежність”, “плин часу”, “мінливість” тощо. Компоненти символічного значення – “кохання”, “здоров’я”, “цнотливість” – закладено у слово “криниця”. Слово “став” наскрізно зв’язане з народними повір’ями про русалок, водяників, потерчат. Ці образи-символи в українському світобаченні пов’язані із його чудодійними властивостями. А в символізації верби над ставом визначальними є сприйняття цього дерева як важливого чинника життєдайності. Верба росте, як правило, над водою, й у свідомості українців її образ поєднувався із образами річки, криниці, джерела. За прислів’ям, де срібліє вербиця, там здорова водиця. За старовинними міфологічними уявленнями верба над водою – символ злагоди, примирення. Опоетизація води, водного світу становить свого роду народнопоетичну домінанту, що виявляє себе у фольклорі, художньому слові, зрештою визначає світобачення українців, проникають у народну свідомість, визначають шанобливе, часом піднесене урочисте її сприймання

Образ чистої води, що несе на собі ознаки свіжості, чистоти, життєдайної сили, пов’язаний у біблійних текстах із символікою очищення через священе омовіння, яке стало у старозавітну добу одним з основних релігійних ритуалів.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ХІМІЇ залишилося:
0
2
міс.
0
6
дн.
1
7
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!