і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

Україна в роки Першої світової війни

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Розділ І. Новітня історія України 1914-1939 рр.

Тема: Україна в роки Першої світової війни.

План

  1. Стан українських земель напередодні Першої світової війни.

  2. Початок Першої світової війни. Україна в політиці воюючих держав.

  3. Український національний рух, його діяльність і розкол.

4. Воєнні дії на території України в 1914 – 1917 рр. Брусиловський прорив.

  1. Українські січові стрільці.

1. Українці на початку ХХ ст.. не мали своєї держави, а наші землі входили до складу двох імперій (1795 р. – ІІІ поділ Польщі) – Австрійської (20%) – Сх. Галичина, Пн. Буковина і Закарпаття і Російської імперії – решта 80%, об’єднаних в 9 губерній.

Територія Австро-Угорщини поділялась на провінції, або коронні краї. Загарбавши під час першого поділу Речі Посполитої (1772) західноукраїнські й частково польські землі, австрійська корона штучно об’єднала їх в одну провінцію – Королівство Галичини і Людомерії. Цей край був неоднорідний – населення східної його частини було українським, у західній переважали поляки. Провінція (будемо називати її Галичина) мала права самоврядування. Галичина мала крайовий сейм – представницький орган, проте більшість у ньому складали поляки.

Буковина з середини ХІХ ст. була самостійною провінцією і також підпорядковувалася Відню. Закарпаття входило до Угорського королівства і управлялося з Будапешта.

Офіційною мовою в Галичині й Буковині була німецька, в Закарпатті – угорська, що не могло не спонукати тенденції онімечення і

мадяризації.

У містах Галичини переважали поляки та євреї, на Закарпатті – угорці. Село ж за національним складом було українське.

Розгляд адміністративно-територіального поділу Російської імперії і національного складу українських земель логічно розпочати з обговорення аналогічних питань.

Бесіда.

  1. Яка династія правила в Російській імперії?

  2. Хто був на престолі в той період, який ми вивчаємо?

  3. Чи був парламент у Росії?

  4. Коли виник цей парламент і як називався?

  5. Які повноваження мала Державна дума?

  6. Що вам відомо про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії? (Вона була розбита на губернії, кожною управляв генерал-губернатор, призначений царем і підзвітний тільки йому, губернії в свою чергу складалися з повітів).

  7. Чи були відміни в політичному й адміністративно-територіальному устрої імперії? Які саме?

Робота з картою.

1. Які губернії входили до складу Лівобережної України?

2. Які губернії входили до складу Правобережної України?

3. Які губернії були на Півдні України?

4. Чи мали ці губернії якесь самоврядування?

Викладач зазначає, що у межах девяти губерній на початку ХХ ст. жило майже 23,5 млн чоловік, у тому числі 17 млн українців.

Запитання та завдання.

  1. Які національні меншини проживали в українських землях Російської імперії?

  2. Підрахуйте відсоток і кількість цих національних меншин в українських землях.

  3. Використовуючи атлас, назвіть суміжні з українськими територіями області, де також жили українці.

Розповідь викладача.

Українці жили також на Північному Кавказі, в Туркестані, в Сибіру, на Далекому Сході.

– Яким чином українці там опинились?

Ініціатива в поясненні такого розсіяння – цілком за викладачем: безземелля та малоземелля трудящої частини населення при величезних, на тисячі гектарів маєтках поміщиків, засилля глитаїв і лихварів тощо.

У містах переважали росіяни і євреї, населення було російськомовним. Офіційна влада всіляко посилювала русифікацію українців.

Характерні риси соціально-економічного і політичного розвитку українських земель на початку ХХ ст. у складі двох імперій

Російська імперія

Австро-Угорська імперія

1. Завершення у 60 – 80 рр. ХХ ст. промислового перевороту;

Високий рівень концентрації ви-робництва і робочої сили;

Збереження феодальних пере-житків;

Невдача столипінської аграрної реформи

1. Поступовий перехід до капіталі-стичних форм господарювання;

загострення проблеми аграрного перенаселення;

посилення колоніальних тенден-цій в економіці;

перетворення західноукраїнського краю на ринок збуту

2. Перша буржуазно-демократична революція 1905 – 1907 рр.;

Наступ реакції після поразки ре-волюції;

Поява політичних партій

2. Політизація суспільного руху;

Зростання національної свідо-мості;

Боротьба між народовцями і москвофілами

  1. Початок Першої світової війни. Україна в політиці воюючих держав.

Бесіда.

Бажано розпочати даний етап з повторювально-узагальнюючої спів розмови, яка є своєрідним містком до розгляду причин і характеру Першої світової війни. При цьому студенти опираються на завдання з курсу всесвітньої історії (тема «Перша світова війна») і матеріал 9-го класу.

Запитання.

  1. Які воєнно-політичні блоки сформувалися напередодні Першої світової війни?

  2. Коли і чому вони утворилися?

  3. Конкретизуйте сутність франко-німецьких, англо-німецьких, німецько-російських, австро-російських протиріч.

  4. Назвіть головні причини війни.

  5. Отже, який характер мала Перша світова війна?

Розповідь викладача.

Геополітичне положення України неминуче перетворювало її на зону зіткнення інтересів супротивних коаліцій. При цьому інтереси українського народу аніскільки не враховувалися. Зайвий раз підтвердилося сказане І.Франком іще в 1889 р.: «На шахівниці політики Європи українці не є навіть нікчемною пішечкою».

– Поясніть висловлювання І.Франка. Наведіть факти, на підставі яких письменник зробив такий висновок.

Запитання.

Чому, на вашу думку, Першу світову війну називають братовбивчою для українського народу?

Розповідь викладача.

Загарбання українських земель було невід’ємною частиною агресивних планів основних учасників ворогуючих коаліцій.

Російська імперія

Австро-Угорська імперія

Німеччина

Туреччина

1. Приєднати Східну Галичину, Буковину і Закар-паття

1. Закріпити за собою Східну Га-личину,Буковину, й Закарпаття.

2. Приєднати Волинь і Поділля

1. Розгромити Російську імперію

2. Відокремивши Україну, приєдна-ти її разом з При-балтикою і Поль-щею до майбут-ньої «Великої Ні-меччини»

1. Після вступу у війну розробляв-ся план захопле-ння Північного Причорномор’я і встановлення ту-рецького контро-лю над акваторі-єю всього Чорно-го моря

1. Назавжди покінчити з українським національно-визвольним рухом.

Важливим було й те, що напередодні Першої світової війни в українських землях, які входили до складу Російської імперії щорічно вирощували понад 1 млн пудів хліба – це європейська житниця. Крім того, наявність величезних людських ресурсів,– можна використовувати як в ході війни, так і після неї.

Таким чином, контроль над українською територією мав надзвичайно велике значення для вирішення воєнного конфлікту в Центральній і Східній Європі.

  1. Український національний рух, його діяльність і розкол.

Між українцями ворогуючих сторін виросла прірва. У межах Російської та Австро-Угорської імперій відбувся розкол на прибічників та противників переможної війни.

Відверто про австрійські позиції зайняла утворена 1 серпня 1914 р. у Львові Головна українська рада (ГУР), що була міжпартійним блоком, до складу якого входили радикальна соціал-демократична партії. Члени ГУР сподівалися, що поразка Росії у війні створить умови для обєднання всіх українських земель у складі Австро-Угорщини. На чолі ГУР став К.Левицький.

У маніфесті ГУР зазначалося: «Ненаситність царської імперії загрожує також нашому національному життю… яке знайшло охорону в конституційному ладі австрійської держави».

З ініціативи ГУР незабаром було створено Легіон Українських січових стрільців (УСС), яких назвали «усусами». Першим командиром УСС був Д.Вітовський. Через рік ( 1915) ГУР була перейменована у Загальну українську раду (ЗУР).

Другою організацією, яка підтримувала Австро-Угорщину, був Союз визволення України (СВУ), створений всередині серпня 1914 р. у Львові емігрантами з Наддніпрянської України – Д.Донцовим, В.Дорошенком, Н.Залізняком, Ю.Бачинським та ін. На відміну від про австрійських позицій ГУР, діячі СВУ виступили за утворення самостійної соборної української монархії під протекторатом Австро-Угорщини та Німеччини.

СВУ вів активну пропагандистську й агітаційну роботу, домігся, щоб українські полонені в Австрії та Німеччині були зібрані в окремі табори. Союз отримував матеріальну допомогу від країн Троїстого союзу, що зараховувалась як державний борг майбутньої самостійної України.

Переважна більшість українських політиків і партій ставилися до СВУ негативно або й вороже. Так один із лідерів УСДРП С.Петлюра назвав ідею відриву України від Росії сепаратизмом, а членів СВУ – «безвідповідальними запроданцями». В свою чергу С.Петлюра у маніфесті «Війна і українці» (1914) проголошував повну підтримку російського уряду і запевнив, що українці виконають «свій обов’язок громадян Росії». Недоброзичливо відгукувався про СВУ й лідер Товариства українських поступовців (ТУП) М.Грушевський, уникаючи будь-яких контактів з цією організацією й зайнявши нейтральну позицію.

Інший лідер УСДРП В.Винниченко виступив у Катеринославі з гаслами «Геть війну!» та вимагав автономії східної України у складі Росії.

Таким чином, в Наддніпрянській Україні, як і в західноукраїнських землях, Перша світова війна дала поштовх до активізації українського національного руху, але на жаль, спричинила розкол серед національно свідомого українства.

4. Воєнні дії на території України в 1914 – 1917 рр. Брусиловський прорив.

Безпосередньо на території України воєнні дії вів Південно-Західний фронт, що простягався від 450 км від Івангорода до Кам’янця-Подільського. Командуючим спочатку був генерал Н.Іванов, а з березня 1916 р. – генерал О.Брусилов.

Одночасно з операцією Північно-Західного фронту проти Німеччини на Південно-Західному розгорнулася грандіозна битва, яка отримала назву Галицької. Вона тривала 33 дні – від 10 серпня до 13 вересня 1914 р. З обох боків, Австро-Угорщини і Росії, в ній брало участь 1,5 млн солдатів і офіцерів.

21 серпня російські війська зайняли Львів. У подальших боях, 24 – 30 серпня, біля містечка Городок (40 км на захід від Львова) австрійські війська були розгромлені і відступили спочатку на р. Сян, а потім, на

початку вересня до р. Дунаєць. Російські війська оточили і блокували добре укріплену фортець Перемишль.

На 13 вересня російська кіннота вийшла на рубіж р. Віслока у 80 км від Кракова.

Запеклі бої відбувалися на Ужоцькому перевалі в Карпатах, де Легіон УСС у складі австрійської армії отримав бойове хрещення.

Внаслідок Галицької битви російські війська зайняли Східну частину Західної Галичини, а також майже всю Буковину з м. Чернівці. Австрійська армія втратила 400 тис чоловік, російська армія – близько 230 тис чоловік. Плани німецького командування утримати Східний фронт силами однієї Австро-Угорщини зазнали краху.

Коли розгорталися бої на західноукраїнських землях, виросла загроза з півдня. Наприкінці липня 1914 р. у Чорне море через Дарданелли увійшли німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау». У ніч з 15 на 16 жовтня німецько-турецький флот несподівано обстріляв Севастополь, Одесу, Феодосію. Туреччина втягнулась у війну на боці австро-німецького блоку. Для Росії створився ще один фронт – Кавказький.

Наприкінці 1914 р. як на Західному, так і на Східному фронті тривала позиційна війна.

Як було з’ясовано, на початку війни галицькі та буковинські землі були завойовані російськими військами.

Головною метою російських властей було знищення основного центру зосередженого тут українського національного руху, створення передумов для органічного включення цих земель до складу Російської імперії.

На виконання цього завдання були спрямовані такі заходи новопризначеного генерал-губернатора Галичини графа О.Бобринського:

  • закриття «Просвіт», українських установ, шкіл;

  • насильницька росіянізація;

  • репресії проти місцевої інтелігенції;

  • гоніння греко-католиків ( 200 католицьких громад були перетворені на православні парафії);

  • масові депортації населення (з Галичини було виселено 12 тис звинувачених у неблагонадійності);

Навіть добре відомий своїми консервативними поглядами лідер партії кадетів П.Мілюков, депутат Державної думи, назвав політику царського уряду в Західній Україні «європейським скандалом».

Яскравим прикладом репресивної політики щодо греко-католиків, зокрема представників духовенства, є арешт та ув’язнення 15 вересня 1914 р. митрополита Української греко-католицької церкви А.Шептицького.

Варто зазначити, що коли внаслідок зміни ситуації на фронті російські війська змушені були відступити, залишивши Галичину, австрійська влада спрямувала жорстокі репресії проти тих українських громад, які перейшли на православ’я. Було створено 21 концентраційний табір, де загинули десятки тисяч галичан, звинувачених у москвофільстві.

У лютому – березні 1915 р. російські війська вели важкі бої в Карпатах. 9 березня капітулював австро-угорський гарнізон Перемишля. Російські війська захопили 120 тис полонених, серед здобутих трофеїв виявилося 900 гармат.

Тим часом німецьке командування зосереджувало на Східному фронті за рахунок перекидання із Західного великі військові сили, готуючись розгромити російські війська і, отже, вивести Росію з війни. Головний удар передбачалося завдати в Галичині. Для цього було створено нову, 11-ту німецьку армію під командуванням генерала Макензера. Разом з нею діяла 4-та австрійська армія. У районі прориву, на 35-кілометровій ділянці фронту між містами Горліце і Громнік, Макензен створив значну перевагу: в живій силі – вдвічі, в артилерії – в 6 разів, зокрема у важкій – у 40 разів.

Увечері 18 квітня 1915 р. німецька артилерія почала масовий обстріл позицій російських військ, який тривав майже добу. Після цього 11-та німецька армія перейшла в наступ. 3-тя російська армія змушена була відступити за р. Сян, Почали відступ й інші армії Південно-Західного фронту: 8-ма 21 травня залишила Перемишль, 11-та і 9-та перейшли за Дністер. 9 червня російські війська залишили Львів, а на кінець червня – переважну частину Галичини. Російське командування, щоб уникнути оточення і розгрому своїх військ у «польському мішку» – між Віслою і Бугом, почало їх відводити. До осені 1915 р. російські війська залишили Польщу, Литву, частину Латвії і Білорусії. Під німецько-австрійську окупацію потрапили українські землі – Східна Галичина, Північна Буковина і п’ять повітів Волині.

У 1916 р. найбільш активні й широкі воєнні дії мали місце на Південно-Західному фронті, де розгорнувся успішний контрнаступ. Під керівництвом командуючого фронтом генерала О.Брусилова було проведено ретельну й добре замасковану підготовку прориву по всьому фронту (він отримав назву Брусиловського). Після тривалої артилерійської підготовки чотири російські армії перейшли в наступ і незабаром прорвали фронт австрійських військ. 8-ма російська армія зайняла м. Луцьк, а 4 червня – м. Чернівці. За три дні наступу було взято в полон 100 тис чоловік.

На середину серпня російські війська підійшли до карпатських перевалів, визволили від австрійських військ усю Буковину Південну Галичину. Але через нестачу боєприпасів, не маючи підтримки інших фронтів і союзників, війська Південно-Західного фронту просуватися далі не змогли. Унаслідок Брусиловського прориву німецьке командування вимушене було припинити наступ у Франції на м. Верден і перекинути із заходу на російський фронт 11 дивізій. Цим була врятована від розгрому Італія. У серпні 1916 р. у війну проти Німеччини вступила Румунія.

Як бачимо, в ході війни населення Галичини й Буковини опинилось у скрутному становищі. Лінія фронту наприкінці 1916 проходила в районі міст: Десятин – Галич – Золочів – Пінськ.

Наприкінці 1916 р. на фронтах, у тому числі на Південно-Західному, знову велась позиційна війна.

Багатим на військово-політичні події виявився 1917 р. У Росії перемогла Лютнева буржуазно-демократична революція, внаслідок якої було повалено самодержавство і до влади прийшов Тимчасовий уряд (ТУ). Зявилась перспектива покінчити з війною. Але ТУ стояв на позиціях продовження війни до «переможного кінця», тому організував невдалий наступ, який призвів до розгрому Російських військ в Галичині й Буковині. Вже вкотре західноукраїнські землі стали ареною кривавих битв.

Після бурхливих подій у Росії, які згодом докладно розглядатимуться, 25 жовтня (7 листопада за новим стилем) 1917 р. до влади в Петрограді внаслідок перевороту приходять більшовики. ТУ було повалено, у грудні уряд В.Леніна починає мирні переговори. Однак Перша світова війна завершилась тільки в листопаді 1918 р.

5. Українські січові стрільці.

З ініціативи ГУР в складі австрійської армії почала створюватись окрема українська військова частина – Легіон Українських січових стрільців (УСС), який мав стати основою майбутньої української національної армії. Запис проводився на добровільних засадах. Основний контингент Легіону становили вихованці українських молодіжних організацій: спортивно-громадської – «Сокіл», пожежної – «Січ», учнівсько-шкільної – «Пласт».

Австрійське командування дало згоду на формування Легіону. Однак коли до м. Стрия на Львівщині прибуло понад 28 тис добровольців, австрійська влада дала дозвіл на формування Легіону чисельністю тільки 2,5 тис чоловік.

Австрійська влада боялася, щоб українці не повернули зброю проти них. Натомість австрійське командування бажало, щоб українці були мобілізовані до австрійської армії, де вони б розчинилися у масах багатонаціональних солдатських масах.

Військову присягу «усуси» складали двічі: перший раз загальну, для австрійського війська, а вдруге – національно-патріотичну, на вірність українському народу ( 14 вересня 1914 р.).

Перше бойове хрещення стрільці приймали вже 25 вересня 1914 р. в бою на Ужоцькому перевалі Карпат проти дивізії кубанських козаків.

Як бачимо, вже першому бою проявився трагізм українського народу в Першій світовій війні – українці виступили проти українців.

Відтепер, після успішного випробовування, австрійське командування направляло «усусів» на найнебезпечніші ділянки фронту.

Зважаючи на те, що основною метою «усусів» були національно-визвольні змагання в ім’я самостійності України, австрійське командування намагалось не допускати широких контактів «усусів» з українським населенням Прикарпаття і Закарпаття. Крім того, легіон було вирішено ліквідувати, розбивши на малі загони, по 20 – 30 чоловік, які повинні були пробратися у ворожий тил і там вести бойові дії. Тому й людські втрати «усусів» були величезними. Однак Легіон постійно поповнювався новобранцями з числа добровольців і його чисельність постійно змінювалася – від кілька сотень, й до 7 тис чоловік.

«Усуси» були погано озброєні, тому що австрійське командування знарядило старими зразками зброї: гвинтівками системи Верндля, автоматичними гвинтівками системи Маузера, але й такої зброї не вистачало, крім того не хватало забійниць, бракувало одягу, взуття.

Не дивлячись на ті труднощі січовики проявляли мужність і героїзм. Вони були елітарною бойовою одиницею. Серед них було багато політиків, вчених, літераторів, журналістів, митців

В 1915 – 1916 рр. вони брали участь у боях з частинами російської армії під Галичем, Бережанами, біля містечка Козова, над річкою Стрипою. Та найбільшу мужність і героїзм «усуси» засвідчили в боях за гору Маківка (травень 1915 р.) і гору Лисоня (осінь 1916 р.). Саме в бою за Маківку стався перелом у військових операціях на користь німецько-австрійських союзників. «Усуси» перейшли в наступ і в червні першими увійшли до Галича.

У липні 1915 р. з двох підрозділів – Легіону УСС та створеного «куреня» був сформований 1-й полк УСС на 2200 бійців, яким командував отаман Г.Коссак. Зазнавши в боях великих втрат, полк був відведений в тил на переформування і лише на початку травня 1916 р. повернувся на фронт.

Під час боїв, в яких відзначились «усуси», австрійським похвалам не було кінця, під час затишшя австрійським зневага теж не було кінця, тоді вони були «рутенівськими зрадниками». Через те, наприкінці 1916 р. стрільці були вже готовими до того, щоб воювати проти Австрії, якщо б цього б вимагали національні інтереси.

Протягом серпня – вересня 1916 р. полк витримував артилерійський вогонь і безперервні атаки російських військ під час Брусиловського прориву. Ще одна гора – Лисоня, на якій закріпилися «усуси», стала місцем їхньої героїчної слави. Опинившись в оточенні, полк УСС перестав існувати. Залишки «усусів» вдруге було відправлено на переформування й поповнення, взимку 1917 р. вони знову були в окопах. На початку 1918 р. у Києві було завершено створення куреня УСС – найбоєздатнішої частини тодішніх українських військ на чолі з Є.Коновальцем. Це була перша спроба організувати українську національну армію.

Таким чином, Перша світова війна призвела назрівання глибокої економічної й політичної кризи на кінець 1916 – початок 1917 р. по всій Російській імперії, в тому числі в Україні. Ці події приблизили імперію не лише до революції, а й до її падіння.

Домашне завдання.

  1. Опрацювати конспект і текст підручника.

  2. Завершити складання синхроністичної таблиці.

  3. Скласти таблицю «Українські політичні партії на початок 1917 р.»

Назва партії

Лідери

Мета

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Малюк у світі економіки та фінансів»
Часнікова Олена Володимирівна
36 години
590 грн
295 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти