Політика «розрядки» й Гельсінські угоди створили нову ситуацію в Україні та сприяли трансформації дисидентського руху на правозахисний, який орієнтувався на Захід.
Важливо, що опозиційний рух в СРСР не набув масового характеру. Проте старе сталінське керівництво вбачало в цьому загрозу їх владі.
Держава формувала навколо опозиціонерів інформаційну блокаду. Проте це не могло повністю ізолювати громадян від альтернативних поглядів і інформація, подекуди, проривалася.
Дисиденти та правозахисний рух продемонстрували політичну кризу, що все більше набирала оберти в СРСР.
