Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Сучасні підходи до соціалізації дошкільника
»
Взяти участь Всі події

Україна. Державні та національні символи України

Я і Україна

Для кого: 4 Клас

01.02.2021

125

2

0

Опис документу:
: збагатити і поглибити знання учнів про нашу державу, її історичне минуле;  розширити та уточнити знання про державні та національні символи України;  розвивати особистісне ставлення до символів України;  сприяти вихованню любові до минулого;  виховувати патріотичні цінності;  формувати гармонійне світосприйняття та почуття любові до рідного краю.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

8

Конспект уроку

Тема. Україна. Державні та національні символи України

Мета: збагатити і поглибити знання учнів про нашу державу, її історичне минуле;

  • розширити та уточнити знання про державні та національні символи України;

  • розвивати особистісне ставлення до символів України;

  • сприяти вихованню любові до минулого;

  • виховувати патріотичні цінності;

  • формувати гармонійне світосприйняття та почуття любові до рідного краю.

Обладнання: карта України, ілюстрації символів.

Перебіг уроку

І. Організація класу до уроку.

Учитель. Діти, сьогодні до нас завітали гості, а коли в домі гості – це свято. Тож проведемо урок так, щоб нашим гостям було цікаво і радісно.

Учні. Доброго дня! Мовим за звичаєм. Доброго дня! Усім ми зичимо. Щастя й здоров’я Вам кожної днини. Миру і злагоди Вашим родинам.

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

Сьогодні ми поговоримо про землю, на якій ми народились і живемо. Вона велика і прекрасна. Спробуйте уявити: ласкаво світить сонечко, від його тепла розквітають квіти, наливаються соком яблука, вітерець грайливо пестить ніжні коси плакучої верби, у блакитному небі пропливають легенькі хмарки

  • А як же зветься ця земля?

  • Прочитайте епіграф нашого уроку.

У всьому світі, кожен зна:

Є батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина –

Це наша славна Україна!

Учитель. Сьогодні ми підсумуємо наші знання про Україну, як незалежну державу, а також про державні та народні символи.

І ІІ. Робота на уроці. 1. Україна – незалежна держава. А) розповіді учнів 1.Україна… В одному вже тільки цьому слові і для нашого вуха, і ,навіть, для вуха чужинців бринить ціла музика смутку і жалю… Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і довгої , вікової, героїчної боротьби за волю, яка продовжується і у наші дні, в результаті якої високі в степу могили, світова слава воїнів Небесної сотні, засмучені, у чорних хустках матері, обділені батьківською увагою і турботою діти-сироти, сумні очі вимушених переселенців, страшні руїни на сході України. 2 Назву «Україна» дали нашій землі предки. Нашою мовою вживалося слово «украяти» (вкраяти), що означало «виділити», «відокремити». Так само, як вкраяний хліб зветься окрайкою, земля буде зватись Україною «Вкраїною». Отже, назва нашої землі означає «земля, виділена для нас із загалу», відокремлена від інших. Згідно з іншою теорією, «Україна» походить від слів «країна» або «край» 3.Україна одна з найбільших держав у Європі. В енциклопедії сказано; «Україна розташована у центрі Східної Європи, територія якої простяглася із Заходу на Схід на 1316 км». 4.Україна- багатонаціональна держава. У ній мешкають більше 100 національностей та народностей. Основне населення нашої держави- українці, на другому місці- росіяни, а також в Україні мешкають білоруси, поляки, румуни, молдавани, євреї, чехи, болгари, греки, німці. Усі вони знайшли в нашому краї свою батьківщину. 5У нас є і високі гори, і широкі степи, і великі ліси, і повноводні ріки. Найголовніша ріка- сивий могутній Дніпро. 6 Київ –місто-легенда. Легенда говорить, що брати Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь, зачаровані красою схилів Дніпра, заснували на березі ріки місто і назвали його на честь старшого брата Києвом. Столиця Київської Русі здобула славу найбагатшого. 7.Є на світі багато чудових міст. Але такого ,як наш Київ, немає, Місто-герой, місто- музей, місто-сад- так його називають. Київ сьогодні знають в усіх куточках землі. Йому більше 1500 років від дня заснування. Б) Вірш Л. Костенко «Усе моє, все зветься Україна» В) Пісня « Я україночка» 2.Державні символи України. А) Легенда Колись давно жила жінка, мала троє синів. Росли вони чесними сміливими. Подорослішали, вирішили піти у світ. Старшому синові мати дала на згадку про рідну домівку золоту корону з трьома промінцями, щоб і в далекому краї вона його зігрівала. Минув час, і завдяки своєму розуму старший син став великим князем, адже корона, яку дала мати, зігрівала людей і вела їх уперед. Дали йому Герб, а знак, що дала мати, назвали Тризубом. Б) Повідомлення учня Герб- ключ до історії держави. Герби зображують на знаменах, медалях, монетах, печатках. Герб України- символічний знак держави, символ влади. Золотий тризуб на блакитному тлі- Герб незалежної держави Україна. Сучасний вид нашого державного герба на початку 20 сторіччя запропонував визначний український художник Георгій Нарбут. Золотий тризуб на блакитному тлі- історичний символ, княжий Знак середньовічних Київських князів. Він відомий ще за часів Київської Русі, зокрема на монетах Київського князя Володимира Великого. У тризубі відображено триєдиність життя. Це-батько, мати, дитя, які символізують Силу, Мудрість, Любов. Тризуб вважається символом відродження Батьківщини та її традицій. –( продовження легенди) -Повернімося до середнього сина. Йому мати дала в дорогу синьо-жовтий плащ. Своїми гарними справами прославив він свою матір, отримав ім’я Прапор. В) Повідомлення учня Державний прапор України- стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, затверджений Верховною радою України. Значення кольорів прапора символічне. Жовтий- колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна, колір жовтогарячого сонця. Це символ достатку українського народу. Блакитний, синій колір- колір ясного, чистого, мирного неба. Це колір води, без якої не дозріває хліб, колір миру. Жовто-сині барви символізували Київську державу ще хрещення Русі. А згодом відродилася в церковних оздобленнях, на гербах українських міст. Наш національний прапор втілює народження нового життя, тому що синя й жовта барви при змішуванні дають зелений колір, що є символом дерева життя. –А що ж третій молодший брат? Там, де він був, завжди лунала пісня. Адже мати подарувала йому чарівний голос. Третій син отримав ім’я Гімн. Г) Повідомлення учня Державний гімн України- це урочиста пісня своїй Батьківщині, символ нашої державної єдності, наших волелюбних прагнень. І справді, чи може хтось залишитися байдужим до слів нашого національного гімну «Ще не вмерла України…»? Цим словам понад 150 років. Його написали поет Павло Чубинський і композитор Михайло Вербицький. Слова гімну вперше були надруковані в 1863 році. Музична редакція державного гімну була прийнята Верховною Радою України як закон. Сьогодні Державний гімн закликає українців пам’ятати про минулу й сьогоденну славу Батьківщини, про велику відвагу її синів і дочок у боротьбі за волю й незалежність. Державний гімн пробуджує найпалкіші патріотичні почуття, надихає нас на віру в щасливу долю рідної України. Законом встановлено, що всі урочисті збори розпочинаються і закінчуються виконанням Державного гімну України. Звучить він і при піднятті Державного прапора України. Коли виконують гімн, потрібно обов’язково вставати. 3. Народні символи -Крім державних символів є ще й народні. Кожен народ має свої народні символи. Називаючи їх , можна дізнатися, про яку країну іде мова. Про народні символи складено багато пісень, легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. До народних символів належать рослини, тварини, предмети. Але, на відміну від державних, народні символи не записано у Конституції, вони живуть у серці та пам’яті народу. –Повідомлення учнів а)Калина. «Без верби і калини нема України»,- каже народне слово. Тому і садять її біля хат. Калина коло хати- здавна найперша й найзначніша ознака оселі українця. Біля щойно зведених осель на примітному місці в першу чергу садили калину. Як символ надійного життєвого опертя, родинного благополуччя й достатку. Завдяки ніжному цвітінню калина стала символом дівочої краси, чистоти й кохання, материнської любові. Рубінові плоди калини здавна символізували мужність людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами.

Верба- символ України, символ родинного вогнища. Люди давно помітили: де ростуть верби, там чисті джерела. Верба – природний фільтр. У лісі воду брали під вербою.

Гляньте на неї ранньої весни, коли всі дерева стоять голі. А вона вже вкрита ніжними, молоденькими листочками. А через кілька днів вже зацвітає запашним жовтим цвітом.

Тиждень перед Великоднем називається вербним. У Вербну неділю вербу освячують у церкві, а потім несуть її додому, б’ють нею хатніх і голосно промовляють: «Не я б’ю, верба б’є!»

У селах України садили гілочку свяченої верби. Уважалося, що така верба є особливо цілющою.

Тополя – символ України, рідної землі. Тополя здавна вважалася в Україні символом дівочої краси та вірності. Колись тополі висаджували на узбіччях доріг. Коли мандрівний чоловік бачив тополю, то згадував дружину, донечку і прискорював ходу, бо тепла згадка додавала сил.

Був звичай садити тополю, коли в родині народжувалася дівчинка. Звичай вшановувати дерева, в тому числі, тополю, зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили «Тополю» або «Вільху».

Тополі виділяють речовини, які очищують повітря від пилу та бактерій. Під тополею легко дихати. Якщо людина хоче пити, треба посмоктати гілочку тополі, і спрага мине. Тополя – це прекрасний фільтр. За літо вона затримує тридцять кілограмів пилу та сажі.

У багатьох українських народних піснях та переказах можна зустріти образ тужливої тополі. Одиноко стоїть вона серед поля. То, мабуть, мати сумує за сином-козаком, який загинув у боротьбі за рідну Україну. Або дівчина перетворилася на тополю від туги за коханим, який поїхав воювати.

Колись давним-давно налетіли на село турки. Старих людей порубали, молодих у полон забрали. Іде в рабство дівчина, із кожним кроком вона далі від рідного дому. Уночі стомлені бранці поснули, заснула і варта. Тільки одна дівчина не спала. Вона тихенько звільнилася од пут і втекла. Пізніше побачила за собою кінну погоню. Трохи і вхопить її за коси вершник. За одну мить дівчина обернулася тополею. Залишилася самотньо стояти край дороги.

Ще одне дерево – символ України – це дуб. Він є символом сили, мужності, довголіття.

У слов’ян дуб уособлював силу, міць і був присвячений Перуну. Його називали Перунове дерево. В Україні дуб є символом українського козацтва. У селі Верхня Хортиця біля Запоріжжя росте восьмисотрічний дуб, під яким, за переказами, запорозькі козаки писали листа турецькому султанові Сулейману, через віки відпочивали Тарас Шевченко, Микола Лисенко, Ілля Рєпін.

Обхват його стовбура – вісім метрів.

Матері своїм синам вишивали на сорочці листя дуба, щоб син був міцним, сильним. Спали на дубових меблях, які, за повір’ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

Дуб – величезне дерево, до сорока метрів заввишки, з товстим стовбуром і звивистими кремезними гілками, які утворюють широкий намет темно-зеленого листя.

Барвінок є символом української культури. Ця невибаглива рослина завжди росла і росте біля українських осель, стелилася вздовж стежин.

У багатьох піснях нашого народу оспівано барвінок із його небесно-голубими квітками й вічнозеленими листом.

Барвінок супроводжував наших пращурів від самої колиски. У ньому купали немовлят, щоб росли здоровими і вродливими. Барвінком прикрашали коси дівчата. Про лікувальні можливості барвінку наші пращури знали здавна.

Барвінком прикрашають весільний коровай, плетуть із нього весільні атрибути.

Барвінок є символом кохання. Барвінок вважали провісником весни. Його зелене листя не гине ні влітку від спеки, ні взимку від холоду, морозу і снігу.

Рослина стала символом радісної життєвої сили, вічності і була перенесена з лісу в сади біля людських жител. Барвінок міцно ввійшов у побут українців.

Учитель. Особливим символом українських дівчат є віночок, сплетений із різних квітів.

Віночок.

Український віночок – не просто краса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є така сила, що біль знімає, волосся береже.

Упліталося до віночка багато квітів: ружа, калина, безсмертник, деревій, незабудки, чорнобривці, любисток, волошки, ромашки. Найпочесніше місце належало деревію.

Усього в українському віночку – 20 квіток. Дівочий вінок обов’язково мав бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості, а значить, такий головний убір, що нагадує сонце, захистить молодий організм від різних хвороб, згубного ока, недоброго духа.

В'язати стрічки треба вміти й символи знати. Першою – посередині – в’яжуть світло-коричневу стрічку, символ землі – годувальниці. Пообіч від коричневої – жовті стрічки як символ сонця. За ними – світло-зелені як символ краси і молодості. Потім – голубі, сині-символ неба і води, що дають силу і здоров’я. Далі оранжеву – символ хліба, фіолетову-символ мудрості людини, малинову- символ душевності, щирості, рожеву- символ достатку. Й потім в’язали білу стрічечку, кінці її були вишиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому- місяць.

Мальва з давніх-давен була улюбленою квіткою українців. Вона не лише милує око й веселить душу. Ця квітка ще помічна. Її відвар уживають для лікування нежиттю, ангіни. З її пелюсток добувають фарбу.

Із сивої давнини до нас дійшла легенда про мальву. Давно це було. Напали на нашу Україну вороги й почали нищити людей. А одна хоробра дівчина, яку звали Мальвою, почала захищати свою матусю.

Схопили її вороги, порубали на шматки та й порозкидали. І там, де вони впали, проросли квіти, що люди назвали Мальвами, як ту дівчину, яка вміла помститися лютому ворогові за жорстокість.

Учитель. Національним оберегом, символом злагоди, любові, краси, щасливої долі, захисту від злих сил є рушник.

Рушник.

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую: гуси зняти крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м’ята,

Десь тихо бджоли загули,

Усміхнулася люба мати.

І біль із серця раптом зник,

Так тепло-тепло стало,

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала.

Український рушник. На ньому вишита доля нашого славного народу, на ньому дивним візерунком переплелися людські радість і біль, щастя і горе. Рушник супроводжував людину все життя від самого народження.

Проводжаючи сина в дорогу, українська мати замотувала йому хлібину в шмат білого полотна і, перехрестивши, промовляла: «Рушай щасливо, нехай благословить тебе Бог». І той невеличкий шмат полотна, витканий ніжними і дбайливими руками матері, оберігав козака від лиха, нещастя, нагадував йому про тепло рідної домівки, що чекає на нього.

Рушник – це оберіг української оселі. Не було жодної хати в Україні, де не палахкотіли б вишитими узорами рушники. Недаремно склав наш народ такі прислів’я: «Хата без рушників, що родина без дітей», «Рушник на кілочку, - хата у віночку».

Чудовий український наш рушник!

На щастя, він ще з побуту не зник.

Є звичай: рушником сватів в'язати,

Дорогу молодятам вистеляти.

Прекрасні візерунки рушників

Несуть красу із глибини віків.

Кожен регіон України має свої відмінності у виборі кольорів та орнаменту вишивки.

Хліб.

Почесне місце посідає хліб у звичаях та обрядах українців. Будь-яке свято не обходиться без хліба. Хліб- сіль на рушнику – одвічні символи гостинності нашого народу.

ІV Підсумок уроку.

Ось і підійшов до кінця наш урок. На закінчення кожен з вас розкаже, що вам найбільше сподобалось, а що, може, не сподобалося на уроці.

Творча робота над віршем.

Пригощання всіх короваєм.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.