У час суцільного інтернету душі черствіють, а серця мліють і стають холодними, мов крига. Матеріальне, наче павутиною, заснувало поступово все духовне. Аякже, без телефонів і комп’ютерів нині – зась… Прикро зізнаватись, але ми на невидимі брами своїх душ навісили величезні замки. Стороннім увійти заборонено.А що далі ? Невідомо…