і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »

Твори про улюблені квіти

Перегляд
матеріалу
Отримати код

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

ТВОРИ ПРО КВІТИ

Мак

У світі існує дуже багато квіточок, і кожна з них по-своєму прекрасна. Найбільше мені подобається мак.

Ця квітка не лише дуже гарна зовні, а й має цікаве міфологічне значення. Мак із давніх-давен був символом безмежності зоряного світу, сонця, плодючості, заспокоєння, неосяжності життя. Окрім цього, необхідно сказати і про те, що відомості про квіточку потрібні для того, щоб краще дізнатися про походження свого народу, бо мак – символ українського народу. Про нього у скарбниці української народної творчості налічується дуже багато легенд. Ми маємо знати, що слід пам’ятати про давні вірування наших предків.

Я дивуюся, як з такою маленькою рослинкою може пов’язуватися така значна кількість міфів, звичаїв. Мене зачаровує краса та незвичайність цієї дивної червоної квіточки.

Таня Аліта

Троянда

Я дуже довго міркувала над темою твору, усе не могла вирішити, яка квітка є моєю улюбленою. Кожна рослина гідна бути найкращою. Для мене дивною та прекрасною виявилася троянда.

Недаремно її називають царівною квітів. Ця рослина дарує нам красу та ніжність, приємний аромат та користь. Троянд так багато, і вони такі різні! Ось червона, рожева, жовта, біла, а нещодавно виявилося, що існує квіточка з чорними пелюстками. Для мене чорний колір – це смуток, печаль, тому я віддаю перевагу рожевим, червоним та білим трояндам.

Моя улюблена квіточка привертає, приваблює не тільки метеликів і бджілок, але й надихає поетів та митців на створення прекрасного. Існує велика кількість картин, на яких зображена троянда, а ще більше творів, у яких описується її краса.

Бережіть природу, щоб наступне покоління теж мало можливість бачити прекрасне, зачаровуватися, дивуватись і любити навколишній світ!

Настя Кузніцина

Невідома

(оповідь-хроніка)

Це було вночі. Вітер... Дощ... У лісі чутно крики тварин... Лише по старій дорозі, яка проходила поміж дерев, їхала машина з квітами. У коробках були цибулинки рослин. Дорога, наче хвилі на морі, така ж нерівна та в’юнка. Уже починався сильний дощ, вітер ламав гілки дерев. Машина рухалася все швидше та швидше. Природа ставала все непередбачуванішою. Водій не побачив ями на дорозі. Авто підстрибнуло на декілька метрів – одна цибулина вилетіла й пірнула в м'який вологий ґрунт. Мабуть, це був момент, який вирішив долю її життя.

День перший.

Нічого не пам'ятаю, але нова місцевість та невелика ґуля на голові змушують пригадати, що відбулося, але про це пізніше. Трохи огледівшись, я вирішила висунути свою голову із ґрунту.

Волога поверхня, свіже повітря, сонечко та блакитне небо. Я починаю розуміти, що потрапила в дуже гарне місце. Поряд зі мною стежина, навколо дерева та інші рослини.

Мені дуже подобається тут. Я ледь-ледь випинаюсь із землі маленькою зелененькою гострою стрілочкою.

День четвертий.

Щойно прокинулася, учора ввесь день дивилася на птахів, що пролітали в небі. Я стала більшою, і вже починає рости маленький листочок на моєму тілі. Мені дуже сумно, бо я не знаю, хто я, а навколо жодного родича.

День шостий.

Хто я? Хто? Шостий день я намагаюся зрозуміти це. Сьогодні вранці в мене з’явилася можливість дізнатися про це, бо на дереві, що росло поруч зі мною, щось блищало. Здається, це було невеличке люстерко. Я була дуже малою, щоб піднятися до його рівня й побачити себе. Довго сумувала, бо ще не скоро зрозумію, хто я...

День восьмий.

Прокинулась уся мокра. Мабуть, це була роса, але ще більше я злякалася, коли побачила на тілі, недалеко від листочка, колючку. Після цього я взагалі втратила здогадки, хто чи що я...

День одинадцятий.

Хочу пити, дуже спекотно... Настрій піднімається, бо кожного дня я стаю вищою. Можливо, скоро зможу побачити своє відображення в тому маленькому скельці. Дуже тихо, дерева завжди мовчать, а птахи лише те й уміють, що будити мене вранці. Хоча є одне дерево, якого мені шкода, бо дуже старе й чекає своєї смерті. Я відчуваю, як його коріння здригається, хвилюється, непокоїться.

День дванадцятий.

Це був дуже видатний день для мене. По стежці, яка прослалася недалеко від мене, проходила качина сім'я: одна велика біла птаха та четверо маленьких пухнастих каченят. Вони дуже гарні, я добре запам'ятала їх, та, мабуть, і вони мене. Я ніколи не вибачу собі того, що зробила з маленьким пухнастим сонечком, бо це було ненавмисне! Уже на дванадцятий день свого життя я була чималого зросту і мала багато колючок на тілі. Уперше в житті до мене вирішив хтось доторкнутися, а я все зіпсувала. Маленьке каченя захотіло погладити мене, але, доторкнувшись до мене своїм маленьким крильцем, відскочило й заплакало. Біль пронизав усе тіло, а на місці проколу з'явилося щось червоне. Я не зрозуміла що це.

День чотирнадцятий.

Рух на нашій стежці пожвавився. Усе більше звірів проходило повз мене. Та після зустрічі з каченям, я зрозуміла, що є жахливою істотою, яка дуже легко може зробити комусь боляче. Я перестала дивитися на всіх, почала відвертатися та зненавиділа себе. Тепер я не хочу рости, не хочу бачити, яка я жахлива, не хочу дихати та жити…

День п'ятнадцятий.

Яке непередбачуване життя... Зовсім за короткий час свого існування я зрозуміла, що один випадок, одна подія може змінити долю.

День двадцятий.

Усе!.. Більше не можу стримуватися. Навіщо я живу? Я не знаю, хто чи що я? За все своє життя змогла зробити лише погане! Навіщо такій страшній та небезпечній істоті проростати в цьому гарному світі? Я слабшаю й зовсім скоро загину. Усе, годі, я вже майже півметра заввишки, я повинна побачити себе та дізнатися істину про себе. Люстерко, хоча і трохи потріскалося та забруднилося, але ще могло про що-небудь повідати.

У мене було гарне зелене тіло з продовгуватими червоними пелюстками, що прикрашали його. Цю красу оточували маленькі колючки-вартові, захисники. Усе життя я була такою чудовою? Усе життя я соромилася та ненавиділа себе?! Ні! Ні! Цього не може бути! Я даремно витратила життя? Цього не може бути...

Влад Пушкар

Моя улюблена квітка

(щоденникові записки)

Четвер, 04 жовтня 2016 р.

Мене звати Фікус Бенджаміна, і сьогодні я вирішила завести власний щоденник. У моїх господарів я єдина квітка, і це добре, бо не хотіла б я розділяти їх любов і воду з іншими рослинками. До речі, про воду. Сьогодні вона була надзвичайно смачною, але це тому, що до неї додали вітаміни.

П’ятниця, 05 жовтня 2016 р.

Затишна в неї кімната, до речі. Тут дуже багато зелених друзів. Мене трохи лякають Кактуси, якими заставлене все підвіконня. Поряд зі мною живе Драцена, із якою я вже подружилася. На підлозі також багато квітів: Вріезія, два Фікуси, Фіалки, Орхідеї.

Субота, 06 жовтня 2016 р.

Зовсім не гарний ранок, не виспалася. Усю ніч Фікуси з Кактусами сварилися. А мою подружку переставили на підлогу. Хочу пити, коли вже принесуть води? Мені за один день уже набрид цей божевільний дім! Коли мене заберуть?! Я сумую за своєю кімнатою, господарями.

Понеділок, 08 жовтня 2016 р.

Щоденнику, вибач, що не писала. Учора Кактуси сховали тебе від мене, читали все, що я повідала. Мені дуже погано. Води в суботу так і не віддали, думала, що вмру. Раптом почула телефонну розмову сусідки з моїми рідними. Вони завтра повертаються. Я радію!

Саша Позднякова

Ромашка

Ромашки – це незмінні квіти наших лугів, полів та лісів. Існує багато різновидів ромашок. Особливо мені подобаються маленькі сонечка, які дружною сімейкою погойдуються на високих тонких стебельцях від вітру. Зірвеш одне стебло, а в руках – розкішний букет. Листків на таких стеблах зовсім не багато, і їх не помічаєш. А кожна квітка – біленька сукня з жовтою серединкою. Ромашки дуже ніжні, тендітні, надто простенькі. Без води їхні голівки никнуть і, здається, от-от загинуть. Для мене ромашки – утілення тендітної жіночності.

Високою, стрункою та міцною стрілою ніби злітає рослинка вгору. Насичені біло-жовті тони в суцвітті поступово переходять до більш світлого забарвлення - і квітка розкривається, демонструючи складну конфігурацію своєї форми. Така ніжна й водночас дужа, вона навіть не зігнеться від сильного вітру. Для мене ромашечка – це й символ чоловічої цілеспрямованості, витривалості та стійкості.

Микита Шваба

Моя улюблена квітка – ромашка

Ця проста квіточка росте всюди. Навіть інколи з’явиться посеред вулиці, нагадуючи про свою чудову красу. Ця фантастична красуня приваблює мене своєю мініатюрністю. Її не одразу помітиш серед пишних троянд, жоржин та орхідей. Але проста скромна привабливість рослинки все одно незрівнянна. Ромашка – це символ доброти та чистоти. Квіточка неначе сонечко, убране в білу спідничку. Медвяний аромат ромашок відчувається здалеку. Ромашка лікує людей від хвороб та наповнює навколишній світ радістю!

Марина Тесленко

Улюблена квітка

Я довго міркувала над тим, яка квітка мені подобається більше, адже всі вони по-своєму гарні: троянда – цариця всіх квітів, полонить своєю красою та приємним пахощами, ромашка – своєю ніжністю та тендітністю, а жоржина – пишністю та різноманітністю кольорів. Але все-таки моєю улюбленою квіточкою є тюльпан.

Ця рослинка має довге, міцне, але гнучке стебельце, і широкі видовжені листочки, які розташовані попарно. Тюльпан має своєрідну властивість: коли сонце сходить, то пелюстки показують світу своє чорне денце з пахучими тичинками. А як темнішає або збирається дощ, то квіточка закривається, ніби захищається від негоди та темряви.

Ця квітка дуже цінується не тільки в нашій країні, але й у всьому світі.

Дар’я Фисина

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Зразки творів-описів квітки для уроків із розвитку мовлення
  • Додано
    14.08.2018
  • Розділ
    Українська мова
  • Клас
    5 Клас, 6 Клас, 7 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    202
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    MT051200
  • Вподобань
    0
Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1000 грн
490 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь