Філософи другої половини XX століття, зокрема французькі, окреслили нові перспективи
прочитання творчости Франца Кафки. Йдеться передусім про невелику книжку Жиля Дельоза та Фелікса Ґватарі «Кафка. За малу літературу» («Kafka. Pour une littérature mineure», 1975), а також працю Жака Дериди «Осуд. Літературна творчість Кафки стала для філософів джерелом, із якого вони черпали концепти для власних філософсько-критичних постструктуралістичних підходів.