Творчий проект «Народні ігри»

Опис документу:
Мета проекту: познайомити учнів з жанром народної творчості – народними іграми; • Відшукати історію виникнення народних ігор; • Навчитися грати та інсценізувати українські народні ігри; • Вчити самостійно генерувати ідеї, добирати і накопичувати матеріал; • Розкрити взаємозв'язок уяви і творчості; • Розвивати комунікативну компетентність, пам'ять, увагу, фантазію, естетичні смаки; • Виховувати глибоку любов до рідної землі.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Творчий проект «Народні ігри»

Мета : Познайомити з жанром народної творчості – народними іграми;

• Відшукати історію виникнення народних ігор;

• Навчитися грати та інсценізувати українські народні ігри;

• Вчити самостійно генерувати ідеї, добирати і накопичувати матеріал;

• Розкрити взаємозв'язок уяви і творчості;

• Розвивати комунікативну компетентність, пам'ять, увагу, фантазію, естетичні смаки;

• Виховувати глибоку любов до рідної землі.

Очікуваний результат: глибоке засвоєння навчального матеріалу з теми;

формування навичок роботи з додатковими джерелами інформації.

Тип проекту: груповий.

Хід реалізації проекту

I. Підготовчий етап.

Мотивація діяльності. Оголошення теми проекту

  • Доброго ранку! Доброго дня! Рідна країна – найкраща земля!

  • Хто ми діточки маленькі?

  • Ми маленькі українці

Україна –мати.

Українець є мій тато

Українка - мати.

Ми відважні козачата

Діти українського народу.

Учитель. Немає красивішої у світі, Землі, де ти народився, де пройшло дитинство. Мамина пісня, бабусина казка, червона калина понад ставом. Усе – це наймиліше, найрідніше, найболючіше. Воно назавжди залишається в пам’яті кожної людини, а особливо дитини.

Важливу роль у вихованні підростаючого покоління відіграє національно- патріотичне виховання. Одним із його напрямів є вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу.

Дитячий фольклор — усна творчість дітей, яка виникає, у процесі гри та комунікації. Гра для дітей має особливо виняткове значення. Гра для них – навчання, гра для них – праця, гра для них – серйозна форма виховання. Граючись, дитина вивчає кольори, форму, властивості матеріалу, вивчає рослин і тварин. У процесі гри дитина навчається долати труднощі, пізнає навколишнє середовище, шукає виходу з становища.

Щоб бути справжнім патріотом своєї Батьківщини, потрібно не тільки любити свою рідну землю,а й знати її історію, вивчати культуру, звичаї.

Отож, ми сьогодні поговоримо: чому ми так полюбляємо грати українські народні ігри?

1. Як виникли українські народні ігри?

2. Які є українські народні ігри?

3. Навчитися грати українські народні ігри.

II. Початок роботи над проектом.

Створення творчих груп.

Постановка конкретних завдань.

1.“Історики".

Як виникла українські народні ігри?

Які є види ігор?

2. "Мистецтвознавці".

- Знайти інформацію про українські народні ігри.

- Дібрати ілюстрації до ігор.

3. “Народознавці."

- Взяти інтерв'ю у своїх членів родини і записати українські народні іри з їх уст.

- Намалювати малюнки до ігор.

Очікувані результати:

• Історики: виготовити постер.

• Мистецтвознавці: виготовити збірочку зібраних ігор у родинах та жителів села.

• Народознавці: виготовити буклет, намалювати малюнки.

• Всім групам презентувати результати своєї роботи на Всеукраїнському фестивалі «Кодима – фест».

III. Презентація проекту.

Вчитель: - Кожен народ має свої ігри що формувалися протягом багатьох століть. Місяць тому ми розпочали роботу над проектом «Народні ігри».

Виступ 1-ї групи.

  • Ми працювали над відповіддю на запитання : як виникли українські народні ігри? Які є ігри?

Учень. Гра супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна гра допомагала людям. У ній – пам'ять про про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя –– гра підіймала настрій, допомагала в праці.

В українських народних іграх живе вся історія нашого буття. У них і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські ігри надзвичайно прості. Вони нікого не залишають байдужими. У наших іграх немає жорстокості, агресії, навпаки – любов, добро, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Народні ігри треба берегти, бо в них – невичерпні багатства душі цілого народу.

Розповідь учителя.

Народні ігри зародилися дуже давно і є плодами творчості самих людей, хоча значна їх частина перейнята з обрядового фольклору. Ігровий фольклор допомагає краще зрозуміти життєві ситуації, стереотипи поведінки, а також сприяє соціальній адаптації. Упродовж багатьох століть люди грали і продовжують грати в ігри. У народних іграх відображається характер народу, його звичаї, традиції, обряди, свята.

Виступ 2-ї групи.

  • Наша творча група працювала над завданням: - знайти інформацію про українські народні ігри. Наші мами і татусі, бабусі та прабабусі, дідусі та прадідусі полюбляли гратись в народні ігри. А саме: "Шо є, то моє!»,

«Котирки», «Пекар», «Свинки», «Віночок», «Кепкура», «Сліпого», «Ловки», «Путанки», «Кремушки», «Мовчанки», «Фарби» і багато інших.

1. Гра "Шо є, то моє!»

Проводили лічилку. Вибирали головного. Головний відвертався від дітей. Діти сиділи на лавочці і швиденько клали щось в кишені(чи то камінчик, чи листочок, чи грудочку землі ... А як повезе - то кусочок цукру, цукерку).

В однієї дитини має нічого не бути в кишені. Головний повертався до дітей і казав: "Шо є, то моє!" Підходив до дитини і клав руку до кишені. Дістав, що там було. Якщо він знаходив щось, то він продовжував бути головним, а якщо ні - то та дитина, в якої нічого не було в кишені, ставала головною. Кусочком цукру, цукеркою ділилися з усіма.

2. Гра "Свинки"

На невеликій території діти роблять по колу маленькі ямки за кількістю учасників.

У кожного учасника в руках є паличка. Ведучого - "свинку" визначають за тим, хто останній розмістив руку на палиці( свинка- не свинка, свинка- не свинка...)

"Свинка" кидає свою паличку сусіду, а той її підбиває, намагаючись закинути

якнайдалі. Поки "свинка" шукає свою палицю, інші гравці кидаються до ямки "свинки" і намагаються зробити її більшою. Іноді й забирають грунт до своєї ямки. цим грунтом можна засипати свою лунку. Коли "свинка" повертається з паличкою до своєї ямки усі учасники біжать до своїх ямок і вставляють паличку у центр. Ямки переплутувати не можна. Якщо "свинка" встигне поставити свій кілок у чужу ямку, то розрита ямка дістається учаснику, що втратив свою. Цей учасник стає "свинкою". Гра продовжується доти, поки одна з ямок не почне захоплювати межі інших. Учасник, якому належить ця лунка - програв, він - "свинка". Його ямку вимірюють паличкою. За розміром ямки( 2 палички- 2 удари, 4 палички-

4 удари...)забивають заздалегідь підготовлений кілок. Його із землі потрібно дістати зубами тому, хто програв.

Виступ 3-ї групи.

У різні пори року виконувались різні народні ігри. Вони забезпечували успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Збирались на сільських майданах, галявинах і грали.

1. Гра "Віночок"

Діти сідають колом. Ведучий дає кожному назву квітки, яку вплітають у віночок. Ведучий стає посередині і говорить:

Плету, плету віночок,

Треба мені віночок,

Потребую...!

Називає квітку, наприклад, мак, а тоді гравець, що має назву мак, повинен швидко встати, обкрутитися і знову сісти, промовляючи:

Ось я тая квітка

Іду до віночка.

Коли, той гравець відразу не встане, то дає фант і йде на місце того, що "плете віночок". А той, що "плів", стає на місце квітки.

2. «Просо»

Господар: Дівко, дівко, іди до мене просо жати .

- Яке?

- Отаке.(показує високо)

- Високо, не дістану.

- А отаке? (показує низько)

- Низько, не зігнуся.

- А заміж? - хлопець.

- Хоч зараз. - дівчина.

Хлопець: Ти ба! ( доганяє її) і так знову повторюється гра.

3. Дитяча гра "Котирки"

В цю гру грали і хлопці і дівчата. Грали весною, коли дерева не ламалися і можна було чіплятися за гілляки. Вибирали ловчого, а всі інші були котирками. Котирки втікали - скакали з дерева на дерево по гілляках, не торкаючись землі. Ловчий доганяв котирок. Кого першого догнав, той ставав ловчим. Правило - не торкатися землі.

4. «Загнати череду»

Опираємось лівою рукою великим і вказівним пальцем об стіл( робимо «загін») Правою рукою поза ліву розкидаємо камінці. Беремо 1 ,підкидаємо, в чей час один з камінчиків «заганяємо» в «загін»( умови ті ж : не зачепити інші камінці) Інший варіан гри: беремо всі 5 камінчиків в руку, підкидаємо їх. Зловити потрібно тильною стороною долоні. Кожен впійманий камінець -10 балів.перемагає гравець, який першим набере 100 балів.

IV. Оголошення підсумків презентації.

Висловлення вражень учнів від уроку-проекту.

Слово вчителя.

- Ви гарно підготувалися до уроку зібрали багато цікавого матеріалу. Щиро дякую вам за вашу роботу.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Стратегії профілактики та вчасного реагування на прояви суїцидальної поведінки неповнолітніх»
Мельничук Вікторія Олексіївна
36 годин
590 грн