Проект
На тему:
Перевірив:
Хом´як І.Ю
Виконали:
Учні 11 класу
2019 р.
Зміст
> Правила техніки безпки в трудовому класі
> Кухоний виріб із дерева
> Вироби колишніх часів
> Деревообробка
> Виріб в чорно-білому вигляді
> Виріб в кольоровому вигляді
> Використана література
Правила техніки безпки в трудовому класі
1. Заходити і виходити з кабінету можна лише з дозволу вчителя.
2. Чергові учні мають допомагати вчителеві підготувати класну кімнату, матеріали до уроку.
3. На робочому столі в учнів мають бути всі необхідні інструменти і матеріали за темою заняття.
4. Індивідуальні інструменти і матеріали учні мають зберігати у спеціальній робочій папці.
5. Учні повинні сумлінно дотримувати правил поведінки для учнів школи, правил особистої гігієни і санітарних норм на робочому місці.
6. Під час перерв черговий учень стежить за поведінкою учнів та дотриманням ними вимог цієї інструкції.
7. Учням заборонено користуватися несправними меблями чи обладнанням.
8. Учням не можна самостійно відчиняти вікна. Учитель або техпрацівник на 1-му поверсі можуть відчиняти вікна, а на 2-3-му поверхах — лише фрамуги.
9. Заборонено використовувати електричні нагрівальні прилади для обігрівання кабінету.
10. Заборонено використовувати на уроках трудового навчання джерела відкритого вогню.
Кухоний виріб із дерева
Загалом художня обробка дерева була вже добре розвинена за часів Русі. Відомо, що вже у І тис. н. е. дерево широко використовувалося в будівництві міст і сіл, князівських палаців і фортець. Серед ремісничих професій існували теслярі, ложкарі, бондарі, різьбярі та ін. Техніка обробки дерева була доволі різноманітна: видовбування, вирізування, розпис, випалювання тощо. Одна з найдавніших технік — видовбування — використовувалася для виготовлення побутових речей: посуду, корит, човнів. Художні твори з дерева посідають належне місце в колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва.
Нині збірка налічує близько п'яти тисяч творів XVI—XX ст. Колекція дає можливість визначити національну самобутність художнього різьблення в усій різноманітності локальних особливостей, розкрити розмаїття асортименту виробів, які відрізняються між собою за призначенням, формою та оздобленням.
Найбільшими групами музейних предметів є твори центральної частини України — Київщини, Полтавщини, Чернігівщини; західної — Івано-Франківщини, Львівщини; північно-західної — Житомирщини.
В Україні існувало багато видів художнього різьблення — площинне, рельєфне, кругле, наскрізне, але в кожному регіоні воно мало свою специфіку.
У площинному різьбленні, що має більш давнє походження, переважають геометричні елементи — розета, ромб, коло, хрест тощо.
Фіто-, зоо-, антропоморфні образи вирішували частіше в техніці рельєфної та круглої різьби.
Раритетними пам'ятками колекції є різьблений хрест 1576 р. з с. Іваничі Володимир-Волинського пов. Волинської губ., скульптура Архангела Михаїла, колонки від іконостасів, свічники, хрести, ікона св. Пантелеймона та цехова скринька ХVIII ст.
Вироби колишніх часів
Окрасою колекції є вироби з дерева, виготовлені в західних регіонах України, зокрема на Гуцульщині, які датуються другою половиною ХІХ — ХХ ст. Гуцульські майстри виробили власний художній стиль: площинну «суху» або «чисту» різьбу, яку іноді поєднували з іншою технікою, наприклад інкрустацією кісткою, перламутром, бісером, металом. Для прикрашання предметів використовували також контурне різьблення — «ритування». Прикладом може бути оздоблення гуцульських скринь.
Найвагоміший внесок у розвиток різьбярства Гуцульщини в другій половині XIX ст. зробив Юрій Шкрібляк — майстер із с. Яворів (нині Івано-Франківська обл.). Його творчість стала взірцем для наступних поколінь — синів і онуків майстра. У музейній збірці найбільш повно представлені твори Василя та Миколи Шкрібляків, Юрія та Семена Корпанюків, а також твори Дмитра Шкрібляка.
Новим явищем у мистецтві гуцульського різьблення XX ст. стали твори, виготовлені такими провідними косівськими майстрами, як Володимир Гуз, Василь Кабин, Іван Балагурак і Дмитро Тонюк, Микола Кіщук родом із с. Річка.
На Гуцульщині виготовляли бондарські вироби зі смолистих порід дерев, які орнаментували випалюванням. Найкращим автором таких виробів визнано Івана Грималюка із с. Річка Івано-Франківської обл.
Деревообробка
На рівні з каменем, глиною та частинами тварин, дерево було одним із перших матеріалів, з котрими працювала давня людина. Аналізи залишків інструментів, що використовувалися неандертальцями, показали, що багато з них використовували дерево. Розвиток цивілізації тісно пов‘язаний великою мірою з розвитком навичок роботи з цим матеріалом.
Серед найдавніших знахідок дерев‘яних інструментів є палиці знайдені поблизу річки Каламбо (Зімбабве), міста Клектон-он-Сі (Англія). Списи з Шенінгену (Німеччина) дають уявлення про перші дерев‘яні знаряддя для полювання. Для різьби використовували кремінь. З часів неоліту різьбленні дерев‘яні знаряддя відомі завдяки колодязям часів культури лінійно-стрічкової кераміки з Цвенкау (Німеччина). В Бронзовову Добу з‘явилися труни з оброблених стовбурів дерев з північної Німеччини та Данії і складні стільці. В Німеччині також знайдені дерев‘яні статуетки тварин з Залізної Доби. У Франції знайдені дерев‘яні ідоли Латенської культури.
Єгиптяни та Китайці — це дві стародавні цивілізації, що використовували деревообробку. Деревообробка зображена у багатьох малюнках Стародавнього Єгипту. Значна кількість дерев‘яної фурнітури збереглася у гробницях. Самі внутрішні труни були зроблені з дерева. Єгиптяни використовували мідь для обробки дерева. До виробів з дерева тих часів відносяться: сокири, тесаки, зубила, пили, пристрої для добування вогню (Bow drill). Вироби з дерева, можливо, використовувалися і для будівництва пірамід. Стародавні єгиптяни винайшли технологію виробництва шпону (дошка товщиною 0,35-4,0 мм) та лакування, хоча склад їх лаків невідомий. Єгиптянами використовувалися різні види акацій, як і місцеві платани і тамариск. Використання Кедрів та Алепської сосни спричинило щезання цих видів з берегів Нілу.
Виріб в чорно-білому вигляді
Виріб в кольоровому вигляді
Використана література
