Творча лабораторія «Його величність хліб»

Опис документу:
Ознайомити учнів з обрядами та звичаями нашого народу, виховувати пошану до хліборобської праці, прищеплювати бережне ставлення до хліба, розвивати естетичні смаки, пам'ять, логічне мислення.Хліб – усьому голова. Мабуть, ці слова ви чуєте вже багато років, і вони стали звичними і буденними. Це –святиня людська.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

«Його величність хліб»

Мета. Ознайомити учнів з обрядами та звичаями нашого народу, виховувати пошану до хліборобської праці, прищеплювати бережне ставлення до хліба, розвивати естетичні смаки, пам'ять, логічне мислення.

Обладнання. Аудіозапис українських народних пісень, малюнки, пам’ятка.

Хто зерно сіє золоте

В землю палку, невтомну,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

М. Рильський

Слово вчителя.

Хліб – усьому голова. Мабуть, ці слова ви чуєте вже багато років, і вони стали звичними і буденними. Це –святиня людська.

І скільки не проходить років і тисячоліть, а він залишається святим і величним завжди. У чому ж сила і велич хліба? За всіх часів,і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Тяжко діставався хліб насущний у давнину. Ось як писав Тарас Шевченко: «А я стою, похилившись, думу гадаю, як то тяжко той насущний люди заробляють.»

Може, тому в народі до хліба ставилися з такою пошаною, передавали любов до нього своїм дітям і внукам.

Із давніх – давен знали, що слово «жито» походить від слова «жити». Є хліб – є й життя. Народна мудрість зберегла чималу скарбницю прислів’їв, приказок про хліб.

  • А що ви підготували до нашого заняття?

  • Як ви розумієте ці прислів’я?

Хліб – усьому голова.

Хліб житній – батько рідний.

Хліб – батько, вода – мати..

Пошукова група.

1. Про хліб існує дуже багато народних повір’їв,своєрідних законів.

  • Випікали хліб завжди у суботу. І дивились, якщо хліб гарно вдасться – то буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорілий – на смуток, потріскається – чекай новин.

  • Із хати ніякий гість без хліба не йшов, скибочку відкраювали на дорогу «на померлі душі».

  • По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім’ї. тому пекти коровай просили людину добру і вмілу.

Так само пізнавали долю новонародженої дитини по хрестинному калачу.

  • Якщо першу хлібину з нового урожаю не подаруєш людям, злидні будуть тебе їсти. Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишитому рушнику, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток.

2. Послухайте легенду про виникнення хліба.

Люди почали займатися землеробством ще з того часу,

Як Адама і Єву Бог вигнав із раю. Вигнані із раю сім днів голосили напроти райських воріт, припавши до землі. Бог зжалився і послав ангела сказати вигнанцям, щоб вони взяли землі, змоченої їх сльозами, і посіяли її. Там, де посіяли Адам, виросла пшениця, де посіяла Єва – коноплі. Отак люди одержали хліб і одяг.

3. Згадується хліб у казках, віршах, і скрізь його називають «золотим». Його порівнюють із сонцем, і це справедливо.

Осінь брала відра золоті,

Пшениці озимі поливала,

Потім сіла на людськім путі

І зернятка дітям роздавала.

Не прості зернятка – золоті.

П. Воронько

У руки беру колосок золотий,

Він сповнений слави людської,

В нім дівчини чую я голос дзвінкий,

Новатора і ланкової.

О. Олійник

Хто зерно сіє золоте,

В землю палку, невтомну,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

М. Рильський

4. Якось, розповідає легенда, засперечалися орач, сівач, пекар. Орач твердив, що хліб творить земля, сівач казав – сонце, пекар – вогонь.

- Ви забули про людину. – мовив мудрець, - Хліб – творіння рук людських.

Коли на стіл гарячий коровай

Кладе твоя матуся сива,

Ти не соромся, синку, запитай:

Чиї ж це руки виплекали диво?

Хто не доспав замріяних ночей

І знемагав у спекотну годину?

Тривожний час кому біля очей

Завчасно проснував старечу павутину?

Я б розповів тобі багато ще

Про землю в повоєнній тузі,

Як схудла, змучена дощем,

Водила жінка корівчину в плузі.

Як колихала росяні снопи,

Хотіла горе полю розказати,

Вдивлялася за обрій з – під руки,

Чи не поверне доля їй солдата?

У світлій праці щастя на землі

Встає для нас за ясним видноколом.

Цілую хліб гарячий на столі,

Що пахне сонцем, щедрістю і полем.

Учитель.

Багато народних обрядів не обходяться без хліба. Хліб у кожній родині лежав на покуті і на вишитому рушнику, а поруч з ним стояла сіль.

1 учень.

Славиться він першим на землі,

Славиться він першим на столі.

2 учень.

Жодне весілля не обходилося без короваю, а до нього випікали ще й шишки.

Що не хатка – то про хліб гадка,

Що не село – то хліб,

Що не сторона – хлібина.

3 учень.

Із хлібом їдуть на родини, поминальний обід. З хлібом на вишитому рушникові вирушали оглядати поле, сіяти, жати в жнива. З хлібом проводжала мати до армії.

4 учень.

Хліб таїть у собі тепло серця і душі, тепло сонця. Ясний, мудрий, вічний, святий. То все – хліб! І кожний край має свій коровай.

5 учень.

Нелегка робота пекти хліб. Не даремно казали: « І дурень каші наварить, а хліба – не всяк розумний спече.»

6 учень.

Випікання хліба було священним дійством. Діти допомагали матері висадити паляниці у піч, виходили з хати, щоб хліб не злякати, доки він буде рости.

Мати.

Звівся хлібець на ніжки,

Та мерщій із діжки.

Печу, печу хлібчик, дітям на обидчик.

Беру, беру бабку, кладу на лопатку,

Шусть у пічку.

Коли діти чули запах спеченого хліба, то стукали у двері.

Дозвольте, мамо, до хати увійти,

Хліб із печі виймати допомогти.

Мати.

Заходьте,діти, будемо хліб виймати,

На рушник долі його викладати.

Без ніг, без сустав хліб на ніжки став.

Мати дає дитині хліб, та кладе хлібину на чистий рушник.

Мати прикриває хліб рушником, примовляючи:

Хай хліб відпочине, та господаря діждеться.

Мати перекидає рушник з хліба через ліве плече, бере хліб,,

У праву руку ніж, відрізає скибочку і говорить.

Оце тобі, донечко, наша рідна.

Гарною зростаєш, батькам допомагаєш.

Хай не обходять тебе щастя й доля.

Щоб тебе люди шанували, а хлопці цілували – ось тобі цілушечка.

А це тобі, синочку, ти рано встаєш, всьому лад даєш.

Рости здоровим та дужим.

Учитель.

А тепер дозвольте посіяти пшеничне зерно серед присутніх.

І хай воно посіє в серцях добро і ласку, ніжність і повагу до рідної землі.

1 учень.

Сієм щедро, сієм рясно,

Сієм радість, сієм щастя,

Щоб росли сини і дочки.

Хай на зміну зростають

Творці щедрого врожаю.

2 учень.

Засіваємо світлицю –

Хай росте овес, пшениця,

хай цвіте щаслива доля.

3 учень

Сієм,сіємо зернята,

Щоб земля була багата,

З наших рук приймала ласку

На життєву, щиру казку!

До народної творчості

Які прислів’я, приказки про хліб ви знаєте?

Лежачого хліба ніде не буває.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Хто робить лемеші, той їсть книші.

Глибше орати – більше хліба мати.

Сій вчасно, вродить рясно.

Травень вологий – хліб хліборобний.

Не вважай на врожай. А жито сій, то хліб буде.

Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.

Казав овес6 сій мене в болото, буду я золото.

Зима без снігу – літо без хліба.

Хліб усьому голова.

Конкурс загадок

На городі молода

пишні коси розплела.

У зеленії хустини

Золоті хова зернини.( кукурудза)

Чашечка меду

Закопана в льодку

До новогогодку.(озима пшениця)

Що то за твір,

Що ні чоловік, ні звір,

А має вуса. (ячмінь)

Ріжуть мене ножакою,

Б’ють мене ломакою.

За те мене так гублять,

Що всі мене дуже люблять. (хліб)

На дірявім мості

Танцювали гості.(сито, борошно)

Учитель.

У наш час хліба достатньо, але є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття. В роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди.

Солдатський хліб – черствий сухар,

А в казанку незмінна каша.

Ми винесли страшний тягар,

Така вже, видно, доля наша,

Тоді збагнули ми, що хліб,

Здобутий боєм цієї роти,

Ми б проміняти не змогли

На всі життєйськії щедроти.

А ще був страшний голодомор в Україні 1933 року. Скрізь, як писав Т. Шевченко: «Село неначе погоріло, неначе люди подуріли…» Від голоду помирали і дорослі, і діти. Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожний, хто пережив цей страшний голод, ніколи не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду в ті страшні часи.

І коли вам скажуть, що є легкий хліб, то знайте – це неправда. Є гіркий – прошений, є солодкий – зароблений, є чорний – позичений, є білий – дарований, є солоний – горьований. А легкого хліба нема.

Без хліба люди – сироти, а земля страдниця. І навпаки, земля – наше багатство, наша щедра годувальниця, коли вона в бережних, добрих руках господаря.

У вас на партах лежать пам’ятки. Прочитайте їх і запам’ятайте на все життя!

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
2
міс.
0
1
дн.
2
1
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!