Творча діяльність на уроках трудового навчання.

Опис документу:
Важливим аспектом розвитку людини є прикладна діяльність. Отже, залучення школярів до праці – це основна складова їхнього загального розвитку.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

План

Вступ………………………………………………………………………………………………….. 3

1. Теоретичні аспекти творчої діяльності…………………………………………. 4

2. Суть технічної творчості та її значення для
всебічного розвитку дитини …………………………………………………………6

3. Культурологічний підхід до розв’язання
проблеми творчості ………………………………………………………………………9

4. Методи творчої діяльності на уроках трудового
навчання……………………………………………………………………………………….11

Висновки…………………………………………………………………………………………...16

Список використаної літератури………………………………………………………19

Вступ

Динамічні зміни, які відбуваються в світі, стали важливою складовою нашого життя і визначили основні напрямки розвитку освіти,що спрямовані на реалізацію дитиноцентриської розвивальної парадигми.Нова парадигма має забезпечувати формування в учнів готовності й здатності активно творити нові реалії життя,гідно репрезентувати свою націю,безперервно оновлювати власний досвід,проектувати подальший освітній та життєвий шлях.

Важливим аспектом розвитку людини є прикладна діяльність. Отже, залучення школярів до праці – це основна складова їхнього загального розвитку. В той же час стрімкий розвиток науки та техніки ставить перед загальноосвітніми закладами нові завдання, які зменшують прикладну та збільшують теоретичну складову. Зменшення кількості годин на вивчення технології у школі також негативно позначається на даній проблемі. Відомо, що на заняттях з технічного конструювання створюються найбільш сприятливі умови для розвитку загальнотехнічних, побутово-господарських умінь, що лежать в основі більшості професій сфери виробництва.

Сучасне суспільство можна з впевненістю назвати суспільством попиту і пропозицій.Розвиток сучасного виробництва потребує творчих,винахідливих робітників і керівників,здатних ефективно працювати як в команді,так і використовувати індивідуальну готовність до виконання завдань на найякіснішому рівні.

Саме зараз в українській школі чітко окреслились тенденції щодо змісту і технології навчання,індивідуалізації освітніх поглядів учнів,їхньої творчої та розвивальної спрямованості,базового і профільного навчання,технологізації та комп’ютерізації навчального процесу.Усвідомлюючи значення виховання творчої особистості,здатної самостійно мислити,генерувати оригінальні ідеї,приймати сміливі нестандартні рішення,було розроблено Державний стандарт освітньої галузі”Технологія”,який передбачає створення реальних умов для реалізації індивідуальних можливостей кожного учня:розвитку творчих здібностей,прояву творчої ініціативи,здійснення творчого пошуку і,як наслідок,формування творчої особистості.А отже,шкільна освіта вцілому,а трудове навчання зокрема,на сучасному етапі повинна вирішувати такі завдання.

1.Формування готовності учнів до творчого вирішення різних проблем.

2.Розвивати прагнення учитися все життя,оновлюючи та вдосконалюючи отримані знання.

Бачити в кожній дитині потенціальні можливості вирішення завдань творчими,оригінальними методами,підказати й направити в правильне русло використання цієї творчості-головний напрямок діяльності вчителя в сучасних умовах.

1.Теоретичні аспекти творчої діяльності.

Творчість – це діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо). Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).

Творчість специфічна для людини, бо завжди передбачає творця – суб’єкта творчої діяльності. В природі відбувається процес розвитку, перетворення – але не творчості. Отже, людині притаманна творчість, а особливу форму мислення, яка виникає під час цього складного і почасти невідомого навіть ученим процесу, називають творчим мисленнями. Творчість необхідна для суспільства, передовсім не в культурній, а в науково-технічній царині, позаяк саме ця сфера найбільше впливає на добробут та динамічний розвиток знань людства.

Пошук нових знань та їх матеріалізація, тобто створення нових об’єктів техніки, значно ускладнилися в умовах зростаючих темпів оновлення технічних засобів та швидкого зростання науково-технічної інформація. Через це в усьому світі постійно виникають розробки теоретичних основ та методичних засобів активізації творчого мислення та пошуку нових технічних вирішень. Розвиток наукових основ технічної творчості, розробка методик активізації творчого процесу, навчання основам творчості, створення в наукових, проектно-конструкторських и технологічних організаціях, на підприємствах та в вищих навчальних закладах сприятливих умов для творчості у наш час є необхідністю.

Творчість може розглядатися у двох аспектах: психологічному й філософському. Психологія творчості досліджує процес, психологічний "механізм" протікання акту творчості як суб'єктивного акту індивіда. Філософія розглядає питання про сутність творчості, що по-різному ставилося в різні історичні епохи.

Можна сказати,що здібності учнів – це здатність побачити,а точніше, знайти проблеми,мобілізувати необхідні знання для висунення гіпотез,створювати нові оригінальні продукти(відкриття,винаходи,розв’язки завдань тощо).Успішний розвиток творчих здібностей можливий лише із застосуванням системи завдань,різноманітних за характером діяльності і ступенем складності,а також посильних та доступних для розуміння більшості учнів, ,щоб виховати в них упевненість у своїх здібностях і можливостях.

Звідси робимо висновок,що творча особистість – це індивід,який володіє високим рівнем знань,потягом до нового та оригінального,який вміє відкинути звичайне,шаблонне в проектуванні та виготовленні виробів.Потреба в творчій особистості є життєвою необхідністю.Саме творчість породжує щось нове,неповторне,яке відрізняється оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю і є вищим рівнем логічного мислення. На розвиток творчого мислення учнів впливає безліч чинників, а саме такі, як зміст уроку, майстерність вчителя, методи і прийоми навчання, уміла організація уроку, правильний вибір виробу і т.д.

Щоб залучити учнів до творчої діяльності,учитель сам повинен володіти творчим потенціалом,окрім того,вся система освіти повинна сприяти цьому. Справжній учитель допомагає розвитку творчої особистості учня,що проявляється в ініціативності та активності,основою яких є знання,уміння та навички,а також досвід створення високоякісних матеріальних та духовних,оригінальних і неповторних цінностей. Б.Неменський у своїх працях зазначав,що закон художнього сприйняття відкриває нам уявлення про особливості методики формування у дітей здатності одержувати інформацію.

У результаті творчої діяльності учні відкривають для себе нові знання,способи дії чи створюють нові форми вдосконалення технології виконання тощо. Новизна результатів діяльності має важливе значення в розвитку пізнавальних здібностей та інтересів дітей. Але з погляду дидактики це не головна і не єдина ознака їхньої творчості,яка більшою мірою виявляється в новизні способів дії під час досягнення поставленої мети та розв’язання навчальних задач.

Тому творча діяльність учнів відіграє велику роль у розвитку пізнавальних здібностей школярів,розумовий розвиток яких не обмежується лише творчою діяльністю,пов’язаною з розв’язанням навчальних задач. Важливе значення мають й інші компоненти пізнавальної та практичної діяльності:пам’ять,уява,практичні уміння,навички,які можуть бути успішно сформовані в умовах особистісно-орієнтованого навчання.Саме індивідуалізація педагогічних підходів дає можливість не загубити найменшого прояву творчості,не відбити у дитини бажання придумувати нове,підтримати при перших невдачах.

2.Суть технічної творчості та її значення для всебічного розвитку дитини.

Ефективність роботи щодо розвитку творчої особистості значно підвищується при дотриманні таких психологи-педагогічних умов:

  • коли створюється емоційна, доброзичлива атмосфера у процесі виконання учнями будь-яких творчих завдань;

  • коли організація діяльності учнів з розв'язання творчих завдань здійснюється з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо;

  • коли вирішення творчих завдань пробуджує в кожного школяра дослідницьку активність, поглиблює інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягення поставленої мети.

Важливим показником, який свідчить про те, що учень виявляє творче ставлення до виконання завдань, є наявність усвідомленого спонукання до творчості, потяг суб'єкта до оволодіння заннями, вміннями а навичками, які сприяють ефективному здійсненю творчого пошуку. Під усвідомленістю ми розуміємо поняття особистістю значущості творчості у процесі життєдіяльності, наявність потреби займатися творчою діяльністю.

Слідуючим показником, який показує, що особистсості притаманне творче ставлення до виконання будь-якого завдання, є її спрямованість, бо вона, як доведено в ряді досліджень, детермінує поведінкуучнів, є мотиваційним ядром особистості. Тому, саме визначення даного показника дозволить виявити, наскільки глибинною є ступінь даної спрямованості.

Про сутність розвитку творчості у дітей свідчить також яскраве виражене бажання займатися творчістю (активно-вольові дії, спрямовані на досягнення мети: творчий пошук прийомів і засобів неординароного вирішення проблемних ситуацій, які виникають у процессі діяльності).

І нарешті, ще один показник – емоційна забарвленість процесу творчого пошук при розв'язанні різних творчих проблем, наявність позитивних емоцій при досягеннеі кінцевої мети, відчуття впевненості в собі, у своїх можливостях і здатність знайти вихід з проблемних ситуацій.

Головними факторами, які визначають цілеспрямоване керування процесом розвитку творчої особистсості є передусім наявність досить стійких інтерес саме до творчості. Тому дуже важливо мати уявлення щодо спрямованості інтересів школярів, ступеня їх стійкості.

Формування в дітей глибоких і стійких інтересів до творчої діяльності є одниєю з основних передумов не лише становлення, а й розвитку творчої особистості.

Причому, успішна діяльність, яка пов'язана з інтересом, створює неначе “зону ближчого розвитку”, зону підвищеної сенситивності для всіх впливів, котрі сприяють розвитку творчої особистості. тобто інтерес завжди викликає позитивне ставлення до відповідної галузі пізнання і тим самим створює передумови для оволодіння предметом інтересу, причому, спочатку виникає ситуативний, епізодичний інтерес, який при сторенні умов завжди перетворюється в стійкий інтерес до певної сфери діяльності. У процесі перетворення ситуативного інтересу в особистістний емоційно-пізнавальне ставлення перетворюється в емоційно-пізнавальну спрямованість, тобто психологічну природу інтересу складає нерозривний комплекс важливих для особистості процесів (інтелектуальних, емоційних та вольових).

Іншою важливою складовою, яка сприяє розвитку творчої особистості, є наявність мотивації щодо досягнення успіху у процесі творчого розв'язання будь-яких проблем. Саме мотивація досягнень є однією з важливих складових, від якої залежить ефективність поведінки індивіда.

Таким чином, при підготовці школярів до тврчої діяльності, значну увагу слід зосередити на рзвитку усвідомленого спонукання їх помислів та дій до творчості, потягів та бажань оволодіти вміннями та знаннями, котрі визначають творчий пошук, нестандартне мимлення, оригінальність тощо.

Формування та подальший розвиток логічного, технічного та конструкторського мислення учнів на уроках трудового навчання дає змогу виконати загальноосвітні завдання на кожному етапі загальноосвітньої підготовки з урахуванням вікових особливостей розвитку кожної дитини, змісту та доступності навчального матеріалу, його зв'язків з іншими освітніми галузями. А це означає:

  1. створення умов для залучення учнів до систематичної продуктивної праці з елементами творчості;

  2. формування в учнів розуміння важливості самооцінки своїх власних можливостей;

  3. залучення учнів до конструкторсько-технічної та дослідницької діяльності на базі продуктивної праці;

  4. формування в учнів здатності реально оцінювати свої можливості для вибору посильних практичних завдань;

  5. залучення учнів до раціоналізаторства, винахідництва на базі змісту трудової підготовки;

  6. формування в учнів здатності засвоювати свої потенційні творчі можливості в різних видах діяльності.

Що більше людина захоплюється працею, то легше вона переборює труднощі, досягає більших успіхів, одержує більше задоволення. Творчий підхід до справи є необхідною умовою продуктивної діяльності, соціального та науково-технічного прогресу суспільства.

3.Культурологічний підхід до розвязання проблеми творчості.

Особливе значення у процесі національної самосвідомості,засвоєння учнями особистісних цінностей і створення на основі цього конкретних переконань і поглядів має творчість на уроках трудового навчання.

Одним із напрямків реалізації цього завдання є взаємодія трудового навчання і естетичного виховання дітей шляхом їх залучення до національних скарбів нашої культури - декоративно-прикладного мистецтва,щоб його засобами прищепити учням прагнення до творчої діяльності,через яку реалізовуються духовні потреби особистості.Адже декоративно-ужиткове мистецтво ніби “зупиняє мить”,даючи можливість пройматися настроєм певного моменту,відтворює багатогранну цілісну картину дійсності в усьому багатстві індивідуальних проявів. Художній і практичний аспекти декоративної творчості ніби інтегруються в її естетичній характеристиці.Художнє ріби розчиняється у виразно-експресивній стороні предмету ,а практичне – у корисній природі самого феномену естетичного. Декоративна творчість – це світ навколо нас, світ культури, найближчий людині.

Досвід показав, що позитивних результатів можна досягти у поєднанні таких шляхів реалізації цієї мети:

  • введення культурологічних відомостей національного спрямування безпосередньо від учителя в структуру занять з трудового навчання на яких вивчається декоративно-прикладне мистецтво;

  • орієнтація учнів на самостійне вивчення культури і побуту українського народу при виконанні проектів.

Заняття ручною художньою працею може сприяти формуванню навичок самостійності.Адже бажання виготовити оригінальний виріб створює умови активного потягу до знань,потребу пізнати якомога більше,тобто збуджує особистість до самостійного пошуку першоджерел.

Ще більше творчості будуть проявляти учні,якщо виготовлений ними виріб не втратить соєї ужиткової функції,тобто ним можна буде користуватися, гратися,дарувати рідним та знайомим, прикрашати інтерєр квартири, классу, школи.

Розглядаючи культурно-естетичний розвиток школярів у процесі занять різними видами декоративно-прикладного мистецтва, помічено,що заглиблення в джерела національної культури створює передумови для перетворення оздоблених учнями виробів у справжні твори ДПМ. В свою чергу успішні заняття тим чи іншим видом народно – ужиткового промислу здатні розпалити інтерес дітей до всіх проявів національної культури, стати основою етнічного самоусвідомлення. бки композиції і безпосереднього виготовлення

Інакше кажучи, в процесі організації занять декоративно-прикладним мистецтвом має реалізуватися принцип взаємообумовленості культурно-естетичного і національно-культурного розвитку.

Звикнувши приводити в рух усі духовні й фізичні сили під час розрбки композиції і безпосереднього виготовлення виробу,учень не може замикатись в тих сферах етнокультур, які повязані лише з декоративно-прикладним мистецтвом,а прагне всім силами розширити горизонти свого національно-культурного розвитку.

4. Методи творчої діяльності на уроках трудового навчання.

Метод – це спосіб досягнення якоїсь мети, вирішення конкретної задачі, що розглядається як сукупність прийомів або операцій правтичного або теоретичного освоєння (пізнання) дійсності.

Дослідження науковців засвідчили, що творчість — це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створити певні методи або прийоми. Пошук наукової організації творчої праці, дав змогу розробити нові методи розв'язку проблемних задач. Серед розроблених ученими методів найбільш ефективними і відомими в сучасній літературі з питань технічної творчості є: метод створення проблемних ситуацій, метод мозкового штурму, метод фантазування, метод зразків, метод фокальних об'єктів, метод створення образу ідеального об'єкта, метод проектів.

Підвищення активності й самостійності учня в процесі навчання єодним із основних принціпів активного навчання.Інший принцип полягає в тому,щонеможливо примусити одержати знання,можна тільки мотивувати учнів на їх отримання.Тому в процесі формування конструкторсько-технологічних знань і вмінь учнів можна використовувати відомі методи,проте активізація навчання найбільш ефективна при використанні дослідницьких, проблемних методів вивчення матеріалу. Такий підхід сприяє розвитку мислення, дозволяє виробити навички управління інформаційними потоками, отримувати необхідну інформацію.

Розглянемо деякі найбільш ефективні умови, прийоми й методи,що сприяють розвитку творчого мислення учнів на, уроках трудового навчання. Такі як проблемний виклад знань.

«Проблемне навчання, — пише М. І. Махмутов, — є навмисна цілеспрямована діяльність вчителя і учнів по постановці учбових проблем, їх формулюванню, висуненню гіпотез, їх обґрунтовуванню і перевірці на практиці».

При проблемному викладі перед учнями висуваються вузлові проблеми і питання. До яких відносять ті, на які учні не можуть відповісти відразу: для цього у них не вистачає якихось відомостей, певної інформації.

На іншу особливість проблемного викладу знань указує М. Н. Скаткін: «Суть його полягає в тому, що вчитель не просто повідомляє кінцеві висновки науки, як не відоме що звідки взялися, але й відтворює в якійсь мірі шлях її відкриття. Поставивши питання, він розкриває внутрішні суперечності, що виникають при його рішенні, міркує в голос, виказує припущення, обговорює їх, спростовує можливі заперечення, доводить істину за допомогою експерименту .» .

Дуже важливим є питання про типи проблемних ситуацій. Це питання слід вирішити з урахуванням умов, в яких проводиться трудове навчання учнів. Можна виділити наступні типи проблемних ситуацій.

I-тип. Проблеми, що виникають при поясненні нової операції, робочих прийомів. При рішенні подібних проблем виявляється недостатність раніше засвоєних знань і виникає потреба в нових знаннях, уміннях і навиках.

II-тип. Проблеми, що виникають при виконанні практичних завдань. Проблеми такого типу мають особливо важливу роль. Вони сприяють творчому застосуванню системи наявних знань при виконанні конкретного завдання, розвивають здатність творчо вирішувати трудові задачі .

Для піднесення предмета й методики його викладання на належному науково-методичному рівні, треба використовувати технології проектного навчання. В основу якої має бути покладена творча діяльність учнів, зорієнтована на вільний вибір ними об'єкта проектування. Саме тому в оновленій програмі трудового навчання знайшли своє відображення вищезазначені методи творчої діяльності.

Метод мозкового штурму. Автором цього методу є А. Осборн. У ході тривалих спостережень він помітив, що серед творчо працюючих особистостей є дві групи людей. Перша група — це ті, хто генерує ідеї, друга — критично аналізує. Він запропонував штучно створювати такі групи (відповідно — генераторів та експертів), які будуть здійснювати пошук розв'язку певної проблеми. Практичний досвід використання мозкового штурму викреслив основні прийоми (методи), які сприяють формуванню ідей. Серед цих методів розрізняють такі як: аналогія (зробити так, як це було вже в розв'язаній задачі).

Метод фантазування. Під методом фантазування можна розуміти такий спосіб спільної діяльності учнів та учителя, коли досягається уявлення неіснуючого образу об'єкта, який функціонує і вирішує поставлену проблему, тобто є розв'язком певної проблеми, навіть якщо деякі елементи конструкції цього об'єкта невідомі. Головною умовою методу фантазування є відсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичного мислення.

Метод зразків. Суть цього методу полягає у тому, що учитель допомагає школярам віднайти в журналах, каталогах та інших технічних виданнях зразки об'єктів і пропонує порівняти знайдені зразки з існуючими об'єктами технологічної діяльності людини. На основі порівняння виявляють технологічні суперечності між знайденими зразками та реальними об'єктами і розробляють послідовність дій щодо їх усунення.

Метод фокальних об'єктів. Винайдений Ч. Вайтингом. Об'єкт, який вдосконалюють за допомогою цього методу, називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальний об'єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолати психологічну інерцію. Наприклад, якщо фокальним об'єктом є зошит, а випадковим — тигр, то отримаємо сполучення на зразок «смугастий зошит».

Метод створення образу ідеального об'єкта. Будують таблицю з двома рядами характеристик, що перетинаються по горизонталі — 10 евристичних прийомів (адаптація, аналогія, ідеалізація т.д.), а по вертикалі — 10 основних показників технічної системи, що вдосконалюють: геометричні, фізико-механічні тощо. Застосування одного з прийомів до зміни одного з параметрів дає простір для нових асоціацій під час пошуку нових технічних рішень. У цьому разі ідеалізація розглядається як наближення технічного об'єкта до ідеального, який відповідає всім вимогам розв'язуваної проблеми або технічної задачі.

Метод проектів. Проектна технологія – це особистісно зорієнтована модель процесу трудового навчання, в основі якої лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення, пізнавальної самостійності, наполегливості, творчості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, що дозволяє кожному учневі будувати власну освітню траєкторію.

Сутність проектної технології- у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів,прийомів тощо), що адаптує навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог навчального проектування.

Проектно-технологічна діяльність є обґрунтованою і спланованою діяльністю, яка передбачає розроблення конструкції, технології виготовлення і реалізацію об'єкта проектування та спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь. Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, з'ясовувати свої проблеми в знаннях і знаходити шляхи виправлення такого стану. У результаті цієї діяльності створюється проект (продукт чи послуга), що розглядається нами як самостійно розроблений і виготовлений учнем об'єкт технологічної діяльності, від ідеї до втілення, володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, в результаті чого на кожному етапі створення виробу творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок.

Суть проектної технології полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це с пів - навчання (колективне, кооперативне, начання у співпраці), в якому і вчитель, і учень є суб'єтами навчання. Інноваційні технології навчання в одному випадку ставлять учня в позицію режесера, в другому- в позицію учителя, в третьому- консультанта, в четвертому- творця або художника, в п'ятому-організатора діяльності дітей або однокласників, в шостому- в позицію учня, в сьомому- організатора взаємо-навчання.

Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. ІТ найбільше відповідають особистісно зорієнтованоному підходу до навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило , моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри.

Важливим показником, який свідчить про те, що учень виявляє творче ставлення до виконання завдань, є наявність усвідомленого спонукання до творчості, потяг суб'єкта до оволодіння знаннями, вміннями а навичками, які сприяють ефективному здійсненню творчого пошуку. Під усвідомленістю ми розуміємо поняття особистістю значущості творчості у процесі життєдіяльності, наявність потреби займатися творчою діяльністю.

Наступним показником, який показує, що особистсості притаманне творче ставлення до виконання будь-якого завдання, є її спрямованість, бо вона, як доведено в ряді досліджень, детермінує поведінкуучнів, є мотиваційним ядром особистості. Тому, саме визначення даного показника дозволить виявити, наскільки глибинною є ступінь даної спрямованості.

Про сутність розвитку творчості у дітей свідчить також яскраве виражене бажання займатися творчістю (активно-вольові дії, спрямовані на досягнення мети: творчий пошук прийомів і засобів неординароного вирішення проблемних ситуацій, які виникають у процессі діяльності).

І нарешті, ще один показник – емоційна забарвленість процесу творчого пошук при розв'язанні різних творчих проблем, наявність позитивних емоцій при досягненні кінцевої мети, відчуття впевненості в собі, у своїх можливостях і здатність знайти вихід з проблемних ситуацій.

Головними факторами, які визначають цілеспрямоване керування процесом розвитку творчої особистсості є передусім наявність досить стійкого інтересу саме до творчості. Тому дуже важливо мати уявлення щодо спрямованості інтересів школярів, ступеня їх стійкості.

Формування в дітей глибоких і стійких інтересів до творчої діяльності є одниєю з основних передумов не лише становлення, а й розвитку творчої особистості.

Причому, успішна діяльність, яка пов'язана з інтересом, створює неначе “зону ближчого розвитку”, зону підвищеної сенситивності для всіх впливів, котрі сприяють розвитку творчої особистості. тобто інтерес завжди викликає позитивне ставлення до відповідної галузі пізнання і тим самим створює передумови для оволодіння предметом інтересу, причому, спочатку виникає ситуативний, епізодичний інтерес, який при сторенні умов завжди перетворюється в стійкий інтерес до певної сфери діяльності. У процесі перетворення ситуативного інтересу в особистістний емоційно-пізнавальне ставлення перетворюється в емоційно-пізнавальну спрямованість, тобто психологічну природу інтересу складає нерозривний комплекс важливих для особистості процесів (інтелектуальних, емоційних та вольових).

Іншою важливою складовою, яка сприяє розвитку творчої особистості, є наявність мотивації щодо досягнення успіху у процесі творчого розв'язання будь-яких проблем. Саме мотивація досягнень є однією з важливих складових, від якої залежить ефективність поведінки індивіда.

Таким чином, при підготовці школярів до тврчої діяльності, значну увагу слід зосередити на рзвитку усвідомленого спонукання їх помислів та дій до творчості, потягів та бажань оволодіти вміннями та знаннями, котрі визначають творчий пошук, нестандартне мимлення, оригінальність тощо.

Висновки

В.О.Сухомлинський писав:”Дати людині щастя улюбленої праці-це означає допомогти їй знайти серед безлічі життєвих шляхів той,на якому найяскравіше розкриваються індивідуальні творчі сили і здібности її особистості.Зі стін школи неповинні виходити невдахи-люди,які не знайшли свого покликання”[24, 341].З урахуванням цього ,розвиток творчого потенціалу школяра залежить від того,наскільки глибоко в духовне життя дитини увійшла праця наскільки тісно злилися в ній праця й думка.

Творча праця в будь-якій області сучасного виробництва припускає постійні переходи від вивчення основ науки до практичного застосування техніки і технологічних процесів, від вивчення техніки до її установки і налагодження, від налагодження встановленого устаткування до удосконалення його, від практичних знань, умінь і навичок до узагальнених понять основ науки, техніки і технології виробництва. Унаслідок цього творчому характерові трудової діяльності властиві специфічні особливості, що випливають із сутності процесу конкретного виду професійної праці. Критерієм професійної підготовленості учня виступає результативність (продуктивність) його праці, наявність реальної здатності узагальнювати й удосконалювати свій практичний досвід.

Програми з трудового навчання забезпечують послідовне формування в учнів уявлень про зміст та етапи цілісного процесу проектування і виготовлення виробів, їх підготовку до проектно-технологічної діяльності, яка буде відбуватися в наступних класах:

  • вибір об’єкту технологічної діяльності;

  • обґрунтування цього вибору;

  • художнє конструювання;

  • технічне конструювання;

  • підбір конструкційних матеріалів;

  • вибір технологічних процесів, інструментів, обладнання;

  • виготовлення виробів;

  • аналіз і оцінка процесу і результату праці;

  • нескладні маркетингові дослідження.

Акцент у роботі учнів переноситься на розвиток творчого і критичного мислення, уміння працювати з інформаційними джерелами, різними видами проектно-технологічної документації; формування в учнів навичок проектної діяльності, уміння здійснювати аналіз та оцінку технологічних об’єктів, свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси, трудові прийоми і технічні засоби. Таким чином, знання, уміння та навички, якими повинні оволодіти учні різних класів, є передумовою для успішного вирішення ними задач проектно-технологічної діяльності, розвитку творчого підходу у вирішенні технологічних завдань.

Уроки трудового навчання охоплюють широке коло питань з виробничої техніки та технології. На відміну від інших навчальних дисциплін такі уроки дають можливість учням пробувати свої сили, розвивати нахили, здібності та інтереси.

При виборі форм та методів роботи з учнями на уроці особливу увагу доцільно звертати на застосування засобів, що активізують самого учня, його логічне, технічне та конструкторське мислення (ділові, рольові ігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, проблемний виклад матеріалу). При цьому особливу увагу слід звертати на розвиток самостійних творчих здібностей учнів, бо через творчість найбільш повно виявляються професійні інтереси та нахили. Знання, вміння і навички, що їх учні одержують на уроках трудового навчання, мають методологічне значення. Вони дають можливість пізнавати об'єкти реального світу, власноручно їх створювати і перетворювати на основі певних технологічних прийомів.

Учитель трудового навчання під час проведення уроків з предмета за базовим модулем має включати в плани уроків:

  • розв'язування з учнями творчих задач з елементами конструювання;

  • технічні завдання, як засіб формування в учнів навичок просторового і технічного стилю мислення;

  • читання креслень деталей, як засіб розвитку конструкторського мислення; творчі практичні роботи тощо.

Список літератури

1. Анджейчак А. Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах // Обдарована дитина. - 2000. - №5. - С.8-13.

2. Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі // Психологія. - К.: Дніпро, 1992. - Вип.32.

3. Барко В., Панок В., Лазаревський С. Психолого-педагогічна діагностика творчого потенціалу особистості учня в навально-виховному процесі: Методичні рекомендації. - Тернопіль, 2000. - 85 с.

4. Бех І.Д. Виховання особистості. У 2 к. Кн. 2.– К.: Либідь, 2003.– 342 с.

5. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. – М.: Знание, 1981. – 96 с.

6. Вільга І. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як аспект гуманізації навчання і виховання // Педагогіка і психологія, 1998.– № 2.– С. 61-67.

7. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів // Управління школою. - Харків, 2005. - 110 с.

8. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академія, 2002.– 575 с.

9. Гололоб С.В. Уроки фантазії //Школа життєтворчості особистості.:Науково-метод. збірник – УСДОК, 1995 - 480с.

10.Гуревич Р. Інноваційні засоби навчання в трудовій підготовці школярів //Трудова підготовка в закладах освіти,2008.-№2.-С.4.

11. Гурець Н.Т. Педагогічні умови розвитку творчої активності молодших школярів у гуртковій роботі: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук/ Харківський держ. пед.університет ім. Г.С.Сковороди – Харків, 1994. - 25 с.

12. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К.: Вища школа, 1997.– 304 с.

13. Кремень В. Освіта в Україні: стан і перспективи розвитку /Неперевна професійна освіта. Теорія і практика. - К., 2001. - Вип.4

14. Крюкова Д. До проблем удосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі // Рідна школа. – 2003.–№ 8.– С. 10-11.

15. Леонтьев А.А. “Научите человека фантазии…”(творчество и развивающее образование)//Вопросы психологии. – 1998. - №5. –С.82-85

16. Литвинова Н.І. Деякі аспекти підготовки учнівської молоді до творчої діяльності. Наук. метод. зб. Екологонатуралістична творчість. - К., 2000. - Вип.1

17. Лук А.Н. Психология творчества. - М.: Наука, 1978. - 128 с.

18. Моляко В.А. Творческая одарённость и воспитание творческой личности. – К.: Знание, 1991

19. Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала?: Посіб. для вчителів. – К.: Знання, 1999. – 112 с.

20. Пономарёв Я.А. Психология творчества и педагогика. - М.: Педагогика, 1976.

21. Приходченко К.І. Формування інтелекту учнів через розвиток їх творчих здібностей //Педагогічна скарбниця Донеччини. – 1998. - №2. – С.4-5

22. Серапулова Є. Виховання обдарованої дитини // Початкова школа. - 2000. - №2. - С.3-5.

23. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа //Вибрані твори: В 5-ти т.-К.:Рад.школа,1977.-Т.4.

24. Терещук А.Методи творчої діяльності на уроках трудового навчання //Трудова підготовка в закладах освіти.-2006.-№1.-С.19-23.

25. Хлівний Я.Відроджуємо ремесла-виховуємо народолюбство //Трудова підготовка в закладах освіти.-2007.-№3.-С.36-39.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з БІОЛОГІЇ залишилося:
0
4
міс.
1
9
дн.
1
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!