і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Щотижня отримуйте приємні подарунки.
Взяти участь

Твір

Передплата на журнал
Бібліотека
матеріалів

Мати синів-героїв

Іду заквітчаним краєм рідного села… Одягнувши ніжно-смарагдові сукні, весело шепочуть із легкокрилим вітром тополі. Ось калина пишається своєю дивною красою. Йду вулицею, а матуся-верба ласкаво простягає вслід свої зелені віти. А ось мамина вишня в саду зустрічає мене тихою усмішкою і щедро сипле на голову свої ніжно-білі пелюстки. Попід ногами розстелився зелений килимок молодої травички. Це моє рідне село Пилипча… Увечері так добре прогулятися й послухати розмови бабусь на лавочках, які розповідають про свою молодість, чи помилуватися на веселу молодь, що ділиться враженнями. Так одного вечора я і почув розповідь-життєпис простої трудівниці, але насправді Матері, яка виховала двох синів-героїв АТО. Тут, у цьому земному раю, зимового вечора , у сім’ї колгоспників, народилася донечка Валентина. Змалку вона пізнала тяжку селянську працю: допомагала по господарству, доглядала менших брата та сестру, поки мама повернеться з ланки, а тато з поля, то маленька помічниця вже й вечерю приготує. Стомиться за день, але побіжить на берег річки… Сонце неквапливо опускається за небосхил. По небу розпливаються яскраві фарби. Дме легенький вітерець. Тихо навкруги. Ось сонце ховається, починають з’являтися зірки. Від води піднімається туман, і скоро він уже заповнює все навколо. На вулиці стає прохолодніше, замовкають птахи, в повітрі витає м’який запах матіоли, вечірньої фіалки. І втома зникає. Біжить Валя виконувати домашнє завдання, адже завтра до школи. Навчалася із задоволенням, легко. Змалечку гарно співала. У 1981 році склала випускні іспити у рідній школі і відразу пішла працювати на ферму дояркою, тому що потрібно було якось виживати ( ще молодим помер батько, а у мами їх троє залишилося…). Любить вона працю, все робить із задоволенням, із піснею. Тут, у рідному селі,і побачив її молодий хлопець Валентин - і відразу одружилися. Обоє молоді ,завзяті, трудолюбиві. Де вони, там завжди лунав сміх, весела пісня..

Її мрією було мати великий затишний будинок, щасливу сім’ю та гарних здорових дітей. «Без сім’ї немає щастя на землі», – твердить народне українське прислів’я. Валентина Вікторівна, що кожен усвідомлює, який глибокий зміст закладено в цьому простому, на перший погляд, вислові. Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові зігріти нас теплом і ласкою, любов’ю, бажанням допомогти й розрадити. Материна ніжна турбота, батькова вимогливість і сила, братова підтримка, бабусина доброта… Хіба може бути щасливою людина без усього цього? Яких би життєвих перипетій не зазнавала людина, які б перешкоди не долала, як би не страждала – завжди вона знаходить прихисток і розраду в сім’ї, де її підтримують, розуміють, жаліють .

Чим же захищає сім’я, чим вона сильна? «Передусім любов’ю»,- стверджує Валентина Вікторівна. Лише найближчі, найрідніші люди – батько й мати, брати й сестри, дідусь і бабуся – завжди доброзичливі, ласкаві й чуйні. У серці цих людей ніколи не буде зла й зневаги до тебе, бо ти їх частинка. Мрії здійснилися: є власний будинок,завжди заквітчаний, коханий чоловік, троє синів-соколів - Сергій, Валентин , Саша …Ось тобі і щастя!!! Не потрібно поспішати жити, потрібно вміти на хвилину зупиниться, завмерти, щоб не пропустити того важливого, що відбувається поруч. Вона віднедавна не поспішає додому, бо рідна хата здається їй пусткою. Йде додому з думкою, що там її не зустрінуть радісні голоси рідних синочків. Діти виросли, вдома їх більше немає. Але сини не просто розлетілися по світу - вони на війні. Ця думка не дає спокою ні вдень, ні вночі, бо війна, не спитавши дозволу й згоди, прийшла в хату, в життя, в серце. Сергій, Валентин і Саша виросли мужніми і розумними. Вони добре навчалися в школі,та саме мати дала їм ті знання, завдяки яким ними сьогодні пишається вся країна. Валентина Вікторівна мріяла про щасливе майбутнє, але лихо, яке прийшло у наш край, завадило здійсненню мрії. Прийшла війна, ввірвалася безцеремонно і повела з дому найдорожче – дітей. Недарма навчала своїх синів любові до Батьківщини - повчання матері розбудили у серцях синів дух патріотизму й хлопці пішли на війну. Про матерів можна говорити нескінченно. Добрі, горді, мужні матері! Скільки життів урятовано їхніми руками, скільки лих прогнали їх добрі слова, скільки подвигів зроблено відважними їхніми серцями! Де знайти слова, що змогли б повідати про невичерпну материнську любов, передати щедрість їхніх серць? І складають люди про матерів вірші, пісні, прекрасні легенди й пишуть книги. Коли війна чорним горем налетіла на нашу країну, материнська любов зрівнялася з подвигом. Скільки сліз пролито матерями у війну! Скільки безсонних ночей пережила Валентина Вікторівна! Життя її розділилося надвоє: на «до війни» і саму війну. І було те життя зовсім нове, страшне і незрозуміле: від звісточки до звісточки від рідних синочків. Вона жила в очікуванні почути рідний голос своєї дитини. Старший, Валентин, був у Дебальцево, а менший, Сашко - у Донецькому аеропорту… Після запеклих боїв старший син повернувся додому. Радість була, та ще й яка величезна, але, на жаль, радість затьмарена. І була вона крізь сльози і стогін, бо мамина душа болісно сумує за своїм меншим синочком, який все ще там, на тій страшній війні…

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Твір
  • Додано
    28.02.2018
  • Розділ
    Українська література
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    101
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер материала
    OB014206
Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання