Взяти участь
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень 2.0».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Туристсько-краєзнавчий альманах Дубенщини (Випуск 2)

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
1400 грн
290 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №WK872546
За публікацію цієї методичної розробки Кравець Наталія Володимирівна отримав(ла) свідоцтво №WK872546
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Відділ освіти

Дубенської районної державної адміністрації

Комунальний заклад

«Дубенська районна станція юних туристів»

Дубенської районної ради

Наталія Володимирівна Кравець

Світлана Миколаївна Джурик

Туристсько-краєзнавчий альманах Дубенщини

Дубно 2018

Н.В. Кравець, С.М. Джурик

Туристсько-краєзнавчий альманах Дубенщини. – 2018 рік, - 128 с.

Рекомендовано методичною радою комунального закладу «Дубенська районна станція юних туристів» Дубенської районної ради (протокол №__ від ________ р.)

В даному методичному посібнику зібрано та систематизовано матеріали туристсько-краєзнавчої роботи присвячені географії та геології на Рівненщині, а зокрема – в Дубенському районі, які нададуть змогу педагогам ефективно організувати навчально-виховний процес з учнями загальноосвітніх навчальних закладів та вихованцями позашкільних навчальних закладів туристсько-краєзнавчого напряму, сприяти розвитку їх пізнавальних інтересів.

Посібник розрахований на вчителів, педагогів позашкільних закладів, керівників туристських груп, юних туристів-краєзнавців, а також усіх, кого цікавить вивчення географії краю.

Передмова

4

Дубенщина належить до найбільш цікавих в історико-культурному контексті регіонів України, регіонів-заповідників, де ще збереглися ознаки різних часових прошарків. Це край-легенда, який таїть тисячі переказів про героїчні постаті, про звитяги і герці, про ніжність і мужність, вірність і зраду, смерть і невмирущість.

Нелегко реконструювати мозаїку багатовікових пластів, також важко дати однозначну оцінку подіям, які тут відбувалися, бо змінилися епохи, змінилися й критерії та стосунки не лише поміж містами, але й поміж цілими державами. Але історію потрібно сприймати такою, якою вона була, не осуджуючи і не прикрашаючи.

Тому працюючи з учасники експедиційного загону «Знайда» вже не перший рік ми займаємося пошуково-дослідницькою роботою, а саме беремо участі в Всеукраїнських експедицій учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина - Україна» та «Історія міс та сіл України», а ще незмінному зльоті юних туристів – краєзнавців, активістів руху «Моя земля – земля моїх батьків»

Саме така робота спонукає нас до пошуку, дослідження і збереження історичної інформації.

Вже не перший рік, ми, учасники експедиційного загону «Знайда» комунального закладу «Дубенська районна станція юних туристів» ведемо пошуково-дослідницьку роботу в різноманітних напрямах, але починаючи з 2015-2016 навчального року в нашій школі започатковано гурток «Геологічного краєзнавства». Тому ми, його найменші учасники створили своєрідний підрозділ експедиційного загону «Волоцюги» і почали вивчати геологічні особливості нашого рідного краю.

Про геології напевно знає кожен з нас, але незважаючи на це, що вона є, мабуть, єдиною природничою дисципліною, яка не вивчається в шкільному курсі, тому коли з’явився гурток у нашій школі ми дізналися, що геологія – це не лише наука серйозна, а ще й цікава і пізнавальна.

Варто зазначити, що розвиток «геологічних» знань супроводжувало розвитку людства на всіх етапах його історії. Досить згадати, що загальна періодизація історії заснована на характері використовуваних для виробництва знарядь праці матеріалів: кам'яний, бронзовий та залізний вік. Видобуток і вдосконалення технології обробки корисних копалин неминуче пов'язані зі збільшенням знань про

Юні геологи завжди в роботі=)))

властивості мінералів і гірських порід, виробленням критеріїв пошуку родовищ і удосконаленням способів їх розробки. Технологічний прогрес, у тому числі і на сучасному етапі розвитку цивілізації, немислимий без використання природних ресурсів.

Тому наш священний обов’язок на сьогодні не загубити «геологію» як науку, а дати їй новий поштовх для розвитку. А ще ми завжди намагаємося популяризувати геологічну науку, щоб і інші учні нашої школи дізнались і переконались як це цікаво, пізнавально і корисно.

Працюючи вже другий рік в напрямі геологічних наук ми, учасники експедиційного загону «Знайда» можемо з впевненістю сказати, що геологія – це наука мислителів! Мислення пронизує геологію на всіх етапах роботи - від первинного спостереження до узагальнень глобального масштабу. Також ми хочемо зазначити, що саме думка в геології цінніше будь-яких «фактів», бо і вони залежать від думки…

«Розум – це відчуття, підлегле почуттю прекрасного» - так сказав великий Н. Мартьянов і ми з ним погоджуємося, адже на сам перед потрібно відчути а потім вже розглядати відчуте з наукової точки зору.

Займаючись в гуртку, ми дізналися, що геологія - це ціла галузь науки. Вона об'єднує велику кількість наук. Геологія, не дивлячись на корінь «гео» в назві, не обмежується вивченням Землі. Наприклад Сонячна Система вивчається такими розділами геології: космохімія, космологія, космічна геологія і планетологія. 

Планету Земля можна розділити на оболонки. Зовнішня, газова оболонка Землі - атмосфера. Рідка оболонка планети - гідросфера складається з океану, системи річок і озер і підводних вод. Населена життям оболонка Землі - біосфера. Велика частина Землі знаходиться в твердому стані, і саме тверда Земля є предметом вивчення комплексу

Найцікавіше завжди в книжках…

геологічних наук. Проте всі оболонки інтенсивно взаємодіють один з одним і їх не можна розглядати окремо. Але і Землю цілком можна розглядати як замкнуту систему. Земля отримує з навколишнього космосу значні кількості речовини та енергії. Вивчення впливу космосу на Землю - прикордонне полі між геологією, астрономією і космологією. Геологія, крім іншого, наука історична, і найважливішим її завданням є визначення послідовності геологічних подій.

Нам хотілося також зазначити, що геологи завжди працювали в світі відносного часу. Точність, з якою можна визначити положення нікого події на шкалі відносного часу, прямо залежить від її дробності та повноти. Тому ми, як геологи бачимо своє завдання в тому, щоб вивчати і не робити тих «порожнеч» у шкалі часу, якого зараз так не вистачає, і який потрібно навчитися цінувати і не втрачати.

Протягом навчального року ми проводили багато різноманітний досліджень в галузі геології, тому хочемо зараз поділитися з вами нашими першими пошуками і знахідками.

Зараз гостро стала проблема в нашому селі Птича, а в цілому і в Дубенському районі видобутку корисних копалин таких як торф. А ще зацікавила нас на сам перед проблема горіння торфу.

Тож ось наші перші дослідження з даної теми.

Ось так в геологів проходить літо…

Починаючи дослідження даної теми на сам перед ми визначили, що ж являє собою торф, і обрали для себе найбільш зрозуміле і лаконічне визначення, а саме: «торф – порода рослинного походження, утворена протягом тисяч років з недорозкладених рослинних залишків (трав, мохів та деревини), які внаслідок високої вологості та поганого доступу повітря мінералізувалися лише частково.

Одного разу, йшовши на екскурсію за селом ми побачили багато чорних зрізів, спочатку ми думали, що це такий грунт, але коли наблизилися ближче, то побачили, що це саме та корисна копалина, яка нас цікавить, з того моменту почалося практичне його вивчення та дослідження.

Для початку давайте трішки заглянемо в історію… Давня назва торфу – займиста земля. Згадки про торф як «займисту землю», що нею західноєвропейці користувалися для нагрівання їжі, трапляються у «Природничій історії» (46 р. н. е.) римського історика Плінія Старшого.

Торф містить 50-60 % вуглецю. Його теплота згоряння (максимальна) становить 24 МДж/кг.

До слова, ми дізналися, що вік сучасних Дубенських торфовищ вимірюється 5-10 тисячами років. Усі торф'яники

Торф використовуємо як добриво.

Ідемо до лісу щоб набрати природних добри

Дубенщини дуже заводнені й заболочені. А в окремих місцях торф вкритий невеликим шаром ґрунту, при цьому він утворює пальзи.

Більшість торф'яних покладів Дубенщини (близько 60 %) розташована у верхніх широтах; близько 30 % усіх заболочених територій краю мають запаси торфу.

Вивчаючи особливості торфу ми знайшли найбільш цікаву і точну класифікацію торфу, яка підійде для Дубенського району. Ця класифікація така:

  • Торф верхового типу (верховий торф) - генетичний тип торфу, в ботанічному складі якого залишки рослинності верхового типу складають не менше 95 %(с. Турковичі, Дубенського району).

  • Торф перехідного типу (перехідний торф) - генетичний тип торфу в ботанічному складі якого залишки рослинності верхового типу складають від 10 % до 90 %, а решта - залишки рослинності низинного типу.(с. Пирятин, Дубенського району).

  • Торф низинного типу (низинний торф) - генетичний тип торфу в ботанічному складі якого не менше 95 % залишків рослинності низинного типу.(с. Птича, Дубенського району).

Кожний тип торфу. містить три підтипи, які являють собою таксономічну одиницю класифікації видів торфу, що відображає підтип рослинності, з якої сформувався торф, зберігає його назву і характеризується певними вологістю, ступенем розкладу та вмістом деревних залишків. Розрізняють лісовий, лісо-драговинний, і драговинний підтипи торфу.

Група торфу — це одиниця класифікації видів торфу, що відображає групу рослинності, з якої утворився торф, зберігає його назву і характеризується певним співвідношенням деревних, трав'янистих і мохових залишків в ботанічному складі торфу. В кожному типі торфів розрізняють шість груп: деревну, деревно-трав'яну, деревно-мохову, трав'яну, трав'яно-мохову і мохову.

Деревна група торфів включає в себе види торфів, в ботанічному складі яких вміст деревних залишків становить не менше 40 %. (вільховий, березовий, ялиновий, сосновий низинний, вербовий, деревний перехідний, сосново-чагарниковий). Такий торф зустрічається в урочищі Старе поблизу с. Білогородка Дубенського району.

Деревно-трав'яна група торфів об'єднує види торфів, в ботанічному складі яких вміст деревних залишків становить від 15 % до 35 %, серед недеревних переважають трав'янисті залишки (деревно-осоковий, деревно-очеретяний, деревно-хвощовий деревно-осоковий перехідний, сосново-пухівковий), який зустрічається подекуди на луках між с. Птича та Стара Носовиця Дубенського району.

Деревно-мохова група торфів об'єднує види торфів, в ботанічному складі яких вміст деревних залишків становить від 15 % до 35 %, серед недеревних переважають залишки мхів. (

До трав'яної групи торфів входять види торфів, в ботанічному складі яких деревні залишки становлять не більше 10 %, залишки мохів - до 30 %, решта - трав'янисті залишки (хвощовий, очеретяний, очеретяно-осоковий, вахтовий, осоковий, шейхцерієвий низинний, щейхцерієвий перехідний, осоковий перехідний, пухівковий, шейхцерієвий верховий). Під час експедицій ми бачили такі торфи в с. Верба та с. Мильча Дубенського району.

Трав'яно-мохова група торфів включає в себе види торфів, в ботанічному складі яких деревні залишки становлять не більше 10 %, залишки мохів - від 35 % до 65 %, решта - трав'янисті залишки (осоково-гіпновий, осоково-сфагновий низинний, осоково-сфагновий перехідний, пухівково-сфагновий, шейхцерієво-сфагновий).

Мохова група торфів об’єднує види торфів, в ботанічному складі яких вміст деревних залишків не перевищує 10 %, вміст залишків мохів не менше 70 % (гіпновий низинний, сфагновий низинний, гіпновий перехідний, сфагновий перехідний, фускум торф., ангустіфоліум торф., магеланікум торф., комплексний моховий, сфагновий мочаровий).

Також цікавим є процес торфоутворення, що являє собою неповне розкладення деревних, трав'яних рослин і

мохів під дією бактерій і грибків – відбувається здебільшого в долішньому шарі торфу.

До рослин, які відіграють основну роль в утворенні торфу, належать зелені та білі мохи, численні види осок, очерет, аїр, рогоза; з трав'янистих – хвощі, пухівки, шейхцерія, шабельник, бобівник. Важливе місце в утворенні торфу посідають деревні породи, та напівчагарникові.

На Дубенщині щорічний приріст рослинного загалу, з якого утворюється торф, коливається від 10 до 25 мм і залежить від видів рослин, кліматичних умов та типу боліт.

Колір торфу надає гумус, котрий зумовлює його основні властивості й надає м'якість.

За способами утворення торф поділяють на верховий, перехідний та низовий. Верховий торф утворюється на верхових болотах і складається з залишків сфагнових мохів, пухівки, багульників. Верховий торф визначається низькою зольністю, високою теплотвірністю, високою вологоємністю (від 600 до 1200 %), підвищеною кислотністю та низьким ступенем розкладання. Низинні й перехідні торфи утворюються, відповідно, на низинних і перехідних болотах і складаються з перепрілих залишків деревної та трав'яної рослинності. Низинні й перехідні торфи відзначаються високою зольністю, малою теплотворністю, середньою та слабкою кислотністю, високим умістом поживних речовин та багатим набором мікроелементів.

Вивчаючи дану тему ми зробили висновок, що торф з давніх часів привертав увагу людини. У країнах Західної Європи видобуток і використання торфу широко розвивалися в XII—XVIII сторіччях. У Росії на торф'яне паливо вперше неабияк зважив Петро I, який 1696 року віддав наказ видобувати торф у Воронежі та шукати його в околицях Азова, «як у місцях бездровних».

Поступово торф стали використовувати як торф'яний кокс у гамарстві, на здобування освітлювального газу. Початок промислового виробництва торф'яного напівкоксу та смоли прийшовся на кінець XIX – початок ХХ сторіччя.

На сьогодні торф Дубенщини використовують у сільському господарстві та тваринництві, лікуванні, біохімії та енергетиці. Розвиток сучасних виробничих технологій дозволяє створювати родючі ґрунти, де вирощують харчові рослини, видобувати добрива, стимулятори росту рослин, ізоляційні та пакувальні матеріали, вуглецевий відновлювач металу, активоване вугілля, графіт тощо.

У сільському господарстві Дубенщини торф має декілька важливих властивостей, котрі зумовлюють його цінність для рільництва. Унесення торфу в ґрунт є найліпший спосіб поліпшити властивості ґрунту: пористість, щільність, повітроємність, вологоємність, мікробіологічний та живильний склад.

Торф містить гумінові кислоти, котрі підштовхують ріст і розвиток рослин, та амінокислоти, потрібні на перетворення певних первнів харчування на форму, доступну рослинам.

Торф має бактерицидні й газопоглинальні властивості, що є однаково потрібними всім видам ґрунтів. Торф оздоровлює ґрунт, знижує вміст нітратів у виробі в 1,5-2 рази, запобігає нагромадженню в рослинах важких металів та інших шкідливих речовин, послаблює дію отрутохімікатів, що потрапляють до ґрунту. Перегній, який утворюється в ґрунті при тривалому внесенні торфу, перешкоджає вимиванню легкорозчинних добрив.

Низовинні й перехідні торфи, які складаються з перепрілих залишків деревної та трав'яної рослинності, є родючіші, аніж горішні. Ними користуються, щоб докорінно поліпшити слабородючі ґрунти, надати зв'язності бідним на перегній пісковим ґрунтам або розпушити глинисті. В сільськогосподарському виробництві торф ділять на дві групи:

  • легкий (або світлий) – торф горішньогу шару залягання зі ступенем розкладання до 15 %. Це молодий, слаборозкладений торф з питомою вагою від 150 до 250 кг/м3, який має високу газо- та водопоглинальну здатність, але менший вміст гумінових та амінокислот через незавершений розпад;

Ну що, зберемо трішки торфу???

  • важкий (або темний) – торф долішніх шарів зі ступенем розкладання понад 15 %. Це «зріліший» торф з питомою вагою від 350 кг/м³ та високим вмістом гумусу, але меншою, ніж у легкого, газо- й водопоглинністю.

Залежно від технології рільництва торф використовують:

  • чистий, щоб поліпшити побудову ґрунту, збирати та тривало втримувати вологу й утворити середовище, яке сприяє збільшенню кисневого обміну;

  • з торфу готують субстрат, тобто беручи торф за основу, його змішують з набором мікро- та макроелементів, потрібних рослинам. Таким чином отримують готовий якісний ґрунт, пристосований до первного виду рослин, кліматичних особливостей, умов дозрівання плодів тощо;

  • як сировину для приготування органічних добрив;

  • при виготовленні торф'яних блоків, які використовуються для вирощування розсади та облаштування газонів та укріплення схилів земляни насипів, каналів та водоймищ.

Торф використовують як підстилку у тваринництві. Здатність сухого торфу поглинати вологу та запахи дозволяє використовувати його як підстилку для худоби. Один кілограм легкого торфу утримує до 20 літрів води. Отриману після цього суміш можна компостувати без дооброблення. Ще однією перевагою використання торфу для підстилок є його бактерицидні властивості: торф запобігає багатьом хворобам у худоби.

Експедиція на торфовище поблизу с. Кам’яниця

Як ми вже дізналися, торф – займиста корисна копалина, тобто непогане паливо. Але, для виробництва енергії придатний тільки торф середнього й високого ступенів розкладання, який видобувають із серединних та донних частин боліт.

Важливою перевагою торфу є його своєрідне горіння. Адже торфові волокна містять кисень, тому торф здатен горіти без додаткової подачі кисню. Місцеві жителі віддають перевагу торфу під час опалення своїх осель, адже в порівнянні з газом і вугіллям він є економічні ший в плані вартості.

Торф є цінною хімічною сировиною. З торфу отримують понад сто основних хімічних виробів: метиловий і етиловий спирт, фенол, віск, парафін, молочну, оцтову та щавлеву кислоти, аміак, стимулятори росту рослин, гербіциди та ін.

Волокна пушиці, які входять до складу торфу, можна використовувати при виготовленні тканин, але нажаль на Дубенщині торф на даному етапі використовується лише як паливо, а більш ширше використання даної корисної копалини ще не проводиться.

Виявляється, торф може бути і лікувальним, адже про «проти заразні» властивості торфу відомо з давніх часів. На сьогодні на оздоровницях Західної Європи широко поширені торф'яні купелі, в яких використовують бактерицидні та лікувальні властивості торфу.

Надіємося, що в недалекому майбутньому в нас буде не лише брикетний торф’яний завод на Дубенщині, а й інші фабрики та підприємства, котрі займатимуться видобутком і переробкою торфу, як однією з найкорисніших копалин. А можливо хтось і з нас стане великим геологом, і зможе знайти більш раціональне і потрібне використання торфу, а не просто переробку його на брикети, які спалюють.

На даному етапі досліджень ми підійшли до найбільш цікавого розділу, адже саме пожежі нас зацікавили при вивченні даної теми. Ми перечитали багато літератури, вивчили багато посібників і тому зробили висновок, що основними продуктами горіння торфу є канцерогени.

Торф'яні пожежі найчастіше трапляються в місцях видобутку торфу й виникають з причин неправильного поводження з вогнем, від розрядів блискавок чи самозаймання. Торф схильний до самозаймання, яке може статися при температурі вище 50 C.

Досить часто ґрунтові торф'яні пожежі є розвитком низової лісової пожежі. У таких випадках вогонь заглиблюється в шар торфу біля стовбурів дерев. Горіння відбувається повільно й без полум'я. Підгоряють корені дерев, які падають, утворюючи завали.

Торф горить повільно на всю глибину його залягання. Торф'яні пожежі охоплюють великі площі й важко піддаються гасінню, коли горить шар торфу значної товщини. Торф може горіти в усіх напрямках, незалежно від напрямку й сили вітру, а під ґрунтом він горить навіть під час помірного дощу й снігопаду.

Торф'яні пожежі рухаються повільно, по декілька метрів на добу, і відзначаються тим, що їх майже неможливо

згасити. Вони небезпечні раптовими проривами вогню з під землі і тим, що їх край не завжди помітний. Ознакою підземної торф'яної пожежі є характерний запах гарі, місцями з під землі просочується дим, а сама земля гаряча. Торф вигоряє зсередини, утворюючи порожнини, в які можна провалитися й згоріти. Температура в товщі торфу, охопленого пожежею, більше тисячі градусів.

Так, цьогоріч ми вирішили створити своєрідну статистику пожеж, і хочемо зазначити що в період серпня-жовтня 2016 року в с.Птича

Дубенського району зафіксовано 12 випадків загоряння торфу, в результаті яких вигоріло майже 6 гектарів земель.

Варто зазначити, що загасити торф'яну пожежу неможливо. Ми, як юні краєзнавці рекомендуємо обійти її стороною, рухаючись проти вітру, так, щоб він не наздоганяв вас вогнем і димом та не перешкоджав орієнтуватись на місцевості. При цьому треба дуже уважно оглядати дорогу попереду себе, промацуючи її тичиною або палицею.

Головним способом гасіння підземної торф'яної пожежі є обкопування території огороджувальними канавами. Місцеві жителі неодноразово копали канави шириною 0,7 – 1 м і глибиною до мінерального ґрунту або ґрунтових вод. Саму пожежу гасили шляхом перекопування палаючого торфу і заливання його великою кількістю води. Оскільки температура в товщі торфу, охопленого пожежею, більше

Підсумком нашої роботи є високе визнання як на районному, обласному так і Всеукраїнському рівні:

2012-2016 р.р. – учасники експедиційного загону «Знайда» нагороджені найвищою відзнакою «Золоте зернятко», 2016 р. - учасники експедиційного загону «Знайда» взяли участь у зборі переможців ІІІ туру Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна».

тисячі градусів, вода, яка потрапляє на зону горіння згори, випаровується, не встигаючи досягнути вогнища. Для ліквідації торф'яної пожежі необхідні дуже великі обсяги води.

Але як не крути, та найкращим способом боротьби з торф'яними пожежами вважається запобігання їм. Необхідно завчасно розділяти поклади торфу протипожежними урвищами, які бажано заповнювати водою.

У серпні 2016 року між селами Птича і Верба Дубенського району сталося загоряння торфу. Пожежа охопила велику територію, запаси води на якій були майже повністю вичерпано. Більше двох тижнів всі навколишні села опинилися в полоні їдкого смогу. Внаслідок пожежі значно підвищилась концентрація окису вуглецю та двоокису азоту в повітрі. Птичукам навіть довелося вдягнути респіратори.

  • Красінський Е. Гідрогеологічна районізація України. З картою. Укр. Геол. Вісті, ч. 2, Київ 1924; 

  • Різниченко В. Район канівських дисльокацій. Вид. Укр. Геол. Ком-ту, Київ 1928; 

  • Крокос В. Материалы для характеристики четв. отложений Украины. Харьков 1927; 

  • Крокос В. Короткий геологічний нарис України. Київ 1930; 

  • Безбородько М. Українська кристалічна смуга. З картою. Вид. Укр. Акад. Наук, Київ 1935;

  • Закревська Г. Геоморфологічний нарис Чернігівського Полісся, З картою. Вид. Укр. Акад. Наук, Київ 1936; 

  • Полянський Ю. Геологія. Географія України й сумежних країв. Краків-Львів 1943; 

  • Закревська Г. Четвертинні відклади українського Полісся в межах Наддніпрянщини. Укр. В. Акад. Наук, Авґсбурґ 1948.

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.

  • Саранчук В. І., Ільяшов М. О., Ошовський В. В., Білецький В. С. Основи хімії і фізики горючих копалин. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2008. — 640 с. — ISBN 978-966-317-024-4.

Найкращі дослідження – під час екскурсій

Вже не перший рік, ми, учасники експедиційного загону «Знайда» комунального закладу «Дубенська районна станція юних туристів» ведемо пошуково-дослідницьку роботу в різноманітних напрямах, але починаючи з 2015-2016 навчального року в нашій школі започатковано гурток «Геологічного краєзнавства». Тому ми, його найменші учасники почали вивчати геологічні особливості нашого рідного краю.

Про геологію напевно знає кожен з нас, але незважаючи на це, що вона є, єдиною природничою дисципліною, яка не вивчається в шкільному курсі, після того, коли з’явився гурток у нашій школі ми дізналися, що геологія – це не лише наука серйозна, а ще й цікава і пізнавальна.

Варто зазначити, що розвиток «геологічних» знань супроводжувало розвиток людства на всіх етапах його історії. Видобуток і вдосконалення технології обробки корисних копалин неминуче пов'язані зі збільшенням знань про властивості мінералів і гірських порід, виробленням критеріїв пошуку родовищ і удосконаленням способів їх розробки. Технологічний прогрес, у тому числі і на сучасному етапі розвитку цивілізації, немислимий без використання природних ресурсів. Тому наш священний обов’язок на сьогодні не загубити «геологію» як науку, а дати їй новий поштовх для розвитку.

Почали експедицію ми з роботи в шкільному музеї

. Ми, учасники експедиційного загону «Знайда» цьогоріч обрали для себе об’єкт, який мало відомий, але досить поширений у нашому краї, а саме бентонітові глини. Отож, для початку почнемо з теорії.

Бентонітові глини – мінеральна сировина багатоцільового призначення, яка характеризується сукупністю корисних фізико-механічних і хімічних властивостей таких, як пластичність, здатність до набрякання, висока сорбційна активність. Всі об’єкти мінерально-сировинної бази бентонітових глин Рівненщини характеризуються різним ступенем вивченості.

Потреби промисловості Дубенського району у бентонітових глинах майже повністю задовольняються власним видобутком, частково бентонітова сировина експортується до сусідніх районів і областей, однак для технологічних процесів сучасних підприємств чорної металургії якісні лужні бентоніти імпортуються.

Мінерально-сировинна база бентонітових глин Рівненщини, а загалом і Дубенщини характеризується значною кількістю попередньо-розвіданих запасів і перспективних ресурсів, які досліджувались в окремі періоди відповідно до різних вимог щодо геологічного і техніко-економічного вивчення об’єктів. Нажаль, більш докладно дізнатися про ці дослідження ми не можемо, адже

Заняття гуртка «Геологічне краєзнавство»

дана інформація зберігається в спеціальних установах. Працюючи з окремими матеріалами, які є у вільному доступі ми дізналися, що в результаті сформована мінерально сировинна база потребує систематизації отриманих даних та їх оцінки за єдиними геолого-економічними критеріями.

Ми вважаємо, що доцільним є проведення вартісної оцінки запасів бентонітових глин, згідно з методичними рекомендаціями та вимогами чинних нормативних документів в сфері геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин, для того, щоб такі починаючі дослідники як ми, мали можливість з ними працювати.

Отже, в даній роботі ми хочемо поділитися з вами нашими першими напрацюваннями з даної теми.

Робота з картографічним матеріалом в класі та на

природі

Під час дослідження даного питання, на сам перед ми хотіли розібратися в питанні, їх промислового значення, а саме, чи можна їх використовувати в промисловості. Тому для досягнення зазначеної мети ми, учасники експедиційного загону «Знайда», провели наступні дослідження:

  • Проаналізували сучасний стан Дердавного, обласного та районного ринку бентонітової сировини.

  • Вивчили геолого-економічні характеристики бентонітових родовищ Дубенщини, а саме родовища виходів бентонітових глин біля с. Костянець, Дубенського району, з’ясували перспективи їх освоєння.

  • Провели геолого-економічну оцінку родовища бентонітових глин біля с. Костянець, Дубенського району.

Під час геологічної розвідки нами було застосовано такі методи досліджень: аналіз, метод аналогій, та діагностика і оцінка бентонітів.

Досліджуючи дану тему ми також дізналися, що дане родовище в Дубенському районі єдине, тому і має найбільшу товарну вартість на основі зовнішніх цін району.

Екскурсія на кар’єр бентонітової глини поблизу с.Костянець

За співвідношенням показників кількості запасів глин та виробничої потужності гірничого підприємства серед обласних родовищ, родовище бентонітових глин біля с. Костянець, Дубенського району посідає 23 місце.

Екскурсія на кар’єр бентонітової глини поблизу с.Костянець

Під час практичної роботи по даному питанню ми дізналися, що практичне значення даних досліджень полягає у можливості використання об’єктів мінерально-сировинної бази бентонітових глин Дубенщини, освоєння та залучення їх до промислової розробки та пошуку нових родовищ бентонітових глин в нашому краї.

Досліджуючи родовище біля с. Костянець ми дізналися, що дане родовище бентонітових глин утворилося за рахунок перевідкладання і діагенетичного перетворення продуктів вивітрювання вивержених, осадових порід, а також перемиву бентонітових глин із родовищ іншого генезису.

Варто зазначити, що залежно від речовинного складу перевідкладених продуктів вивітрювання і фізико-хімічного режиму водного басейну (тобто його фаціальних умов і в першу чергу лужності середовища) процеси діагенезу приводять до утворення бентонітів різного складу, неоднакових властивостей, різного практичного значення.

Тому за складом обмінних катіонів серед бентонітових глин Дубенського району нам зустрічалися лужні і лужноземельні глини.

Зважаючи на сорбційні властивості глин вони широко використовуються для знебарвлення й очищення олій

і жирів у харчовій, нафтовій, текстильній промисловості, для виготовлення ліків, очищення води, важких металів, пестицидів тощо. Каталітична активність бентонітових глин обумовила їхнє використання як каталізаторів у ряді хімічних виробництв та синтезі каучуку на Дубенському заводі гумово-технічних виробів.

Якщо брати загальну таблицю використання бентонітових глин господарством України, то вона має такий розподіл:

Варто зазначити, що невеликий відсоток всього запасу даних глин зосереджений саме в Дубенському районі.

Не було б наше дослідження завершеним, якби ми не розібралися, які ж корисні і не дуже властивості має дана корисна копалина.

Отже, бентонітова глина є унікальною глиною з точки зору володіння негативно зарядженими іонами, які здатні притягувати до себе позитивно заряджені сполуки шкідливих речовин. При контакті з рідиною вона здатна в кілька разів збільшуватися в розмірах, притягаючи і вбираючи всі шкідливі речовини. Її дія схоже з пористою губкою.

Ми дізналися, що вона застосовувалася для очищення організму та лікування хвороб багато сотень років тому.

Сучасне життя, яке щодня змушує стикатися з різними забруднюючими речовинами, в тому числі що містяться в продуктах і воді, змушує нас шукати нові способи і методи очищення організму.

Хорошим і недорогим таким засобом можна вважати бентонітову глину.

Бентонітова глина здатна допомогти при:

  • травних розладах;

  • алергії;

  • проблемах з шкірою, прискоривши загоєння;

Бентонітова глина у своєму складі у високій концентрації містить ряд корисних для організму речовин, таких як магній, кальцій, натрій, калій, залізо, кремній.

Її можна застосовувати при:

  • болях в животі;

  • диспепсії;

  • кислотному рефлюксі;

  • запорах;

  • діареї;

  • печії;

  • синцях;

  • бджолиних укусах та інших комах;

  • опіках;

  • порізах і ранах;

  • догляд за волоссям і шкірою.

Бентонітову глину можна застосовувати всередину для очищення організму і зовні у вигляді аплікацій і масок.

Для очищення організму глину можна використовувати двома способами: пити, розвівши її у воді або приймати ванни з глиною. Другий спосіб використовується для лікування деяких шкірних захворювань.

Для прийому всередину:

Половину або одну чайну ложку глини розчинити в склянці води. Для цього можна просто розмішати глину в склянці з водою або в банці, закривши її кришкою, струшувати поки вся глина не розчиниться. Пити 1 раз на день протягом тижня.

Але хочемо застерегти, що для прийому всередину не можна використовувати глину прямо з родовища, адже не очищена глина, крім корисних речовин може містити шкідливі, наприклад, велика кількість алюмінію.

При прийомі ванни з глиною вона витягує всі токсичні речовини зі шкіри. Для цього необхідно розчинити глину у воді, приблизно 1/4 склянки або трохи більше, щоб вода стала каламутною. Прийом ванни з глиною робить шкіру м’якою, зволоженою, знімає запалення.

Бентонітову глину також можна застосовувати при будь-якому подразненні шкіри, укусах комах, порізах, свербінні, опіках. Для цього з глини потрібно зробити пасту і прикласти до ураженого місця. Залишити поки глина повністю висохне. Потім змити. Це досить корисна методика під час походів та експедицій, коли не завжди маємо аптечку під рукою.

В окремих випадках, можна робити компреси з глиною. Для цього потрібно розвести глину і накласти товстим шаром на уражене місце. Зверху накрити вологою марлею або серветкою. Закріпити і залишити на 2 години. Такі компреси добре допомагають при мозолях, укусах, ударах Ми вже розповіли вам про використання глини в польових умовах, але її доцільно також застосовувати в лікувальних цілях, наприклад:

  • Глину можна додати в зубний порошок, готовий або зробити свій.

  • Від маститу.

  • В якості дитячої присипки.

  • При токсикозі.

  • При розладі травлення.

  • При отруєнні.

  • При втоми і простудних захворюваннях.

  • В косметології.

Рецепти даних засобів ви можете знайти в додатках до даної роботи. Не зважаючи на всі плюси, бентонітова глина має свої протипоказання до застосування і побічні ефекти.

Найголовніше, не потрібно перевищувати норми. Перед застосуванням всередину глину потрібно добре розмішати і дати постояти, щоб вона рівномірно набухла.

Не забувати дотримуватися питний режим. Це головна умова, невиконання якої може викликати запор.

Друга проблема – це якість. Не вся бентонітова глина підходить для внутрішнього застосування. Деякі її види можуть містити свинець і підвищений вміст алюмінію, які небезпечні для здоров’я і можуть привести до важких отруєнь. Тому бажано використовувати глину, придбану в аптеці або в спеціальному магазині і на упаковці повинна завжди стояти відмітка про можливості використання її всередину. Якщо вона відсутня, то використовувати глину можна тільки в косметичних цілях.

На привалі під час експедиції

Для очищення організму краще використовувати натрієву глину. Але великий вміст натрію в організмі також шкідливо. Тому проводити очисні процедури потрібно курсами і робити перерви між прийомами.

Бентонітова глина простий і недорогий спосіб допомогти організму позбавитися від токсинів і шлаків, але не єдиний і перед її застосуванням завжди краще отримати консультацію у лікаря. А якщо вирішили приймати самостійно, при виникненні яких-небудь неприємних відчуттів потрібно негайно припинити прийом.

Смачні страви на бентонітовій глині

Зубний порошок.

4 столових ложки бентонітової глини

3 столові ложки порошку кальцію

1 столова ложка харчової соди (за бажанням)

2 столові ложки мелених листя м’яти (або декілька крапель ефірного масла)

1 столова ложка порошку кориці

1 чайна ложка порошку гвоздики

1 столова ложка ксиліту

Змішати всі компоненти і пересипати в скляну банку з кришкою.

Примітка: всі інгредієнти можна підібрати або додати по своєму бажанню, змінюючи запах і смак порошку.

Використовувати також, як і звичайний зубний порошок.

Крім того, для реміналізації зубів можна полоскати порожнину рота, розвівши половину чайної ложки глини в 50 мл води.

Від маститу.

При маститі розвести глину з водою і накладати на груди, змінюючи корж щогодини.

В якості дитячої присипки.

Бентонітова глина, крім підсушуючої дії, надає шкірі дитини ще і заспокійливу дію. При сильному подразненні можна зробити глиняну маску, розвівши її і намазавши уражену шкіру дитини, щоб прискорити загоєння.

При токсикозі.

Під час вагітності, щоб зняти ранковий токсикоз, розвести половину чайної ложки глини в склянці води і випити.

Увага! Перш, ніж пити глину, проконсультуйтеся з лікарем!

При розладі травлення.

Змішайте 1-2 чайні ложки глини зі склянкою води і добре розмішайте. Залиште на півгодини, щоб глина добре розбухла і випийте.

Увага! Не використовуйте більше рекомендованої норми, так як занадто густий розчин глини може викликати запор.

Після прийому глиняного розчину потрібно випити склянку чистої води.

При отруєнні.

Глина здатна витягати на себе патогенні віруси, хімічні сполуки гербіцидів, пестицидів, солей важких металів, радіоактивні речовини. Приймати глиняний розчин в тій же концентрації, як зазначено вище.

При втомі і простудних захворюваннях.

Велика частина наших хвороб криється в зашлакованості організму. Втома, головний біль, нежить, застуда – це все наслідок ослаблення імунітету. Для того, щоб почистити організм, бентонітових глин (1-2 чайні ложки) можна просто додати в сік, смузі, суп.

Увага! Обов’язково при цьому дотримуватися питний режим і пити достатню кількість води.

Застосування бентонітової глини в косметології.

Маски з глиною – одні з найпопулярніших і улюблених масок для жінок всіх віків. Крім відмінного очищення, відлущування, живлення, зволоження, вони ще й чудово підтягують шкіру, роблячи її пружною і гладкою.

Найпростіша маска – це розвести глину до густини сметани і накласти на обличчя. Залишити поки глина висохне і акуратно, не розтягуючи шкіру, змити. Достатньо однієї маски в тиждень, щоб відчувати себе молодою і красивою.

Маска для волосся.

Дві, три столових ложки змішати з такою ж кількістю води. Можна додати яблучний оцет. Нанести отриману суміш на вологе волосся і залишити на 5 хвилин. Потім промити. Така маска робить волосся м’якими, об’ємними.

Від пігментних плям на обличчі.

Маска робиться, як і попередня. В маску можна додати трохи яблучного оцту, який освітлює шкіру. Нанести товстим шаром і залишити на 10-15 хвилин. Потім змити теплою водою.

Бентонітова глина виводить шкідливі речовини з шкіри, підтягує і освітлює. Для досягнення кращого результаті робіть 1-2 рази в тиждень.

Дезодарант для чутливої шкіри.

Бентоніт допомагає поглинати вологу і усувати запах тіла, не викликаючи при цьому роздратування. Зробити такий гіпоалергенний дезодарант можна самим.

Для цього потрібно взяти:

1 столові ложки кокосового масла (або бабасу)

1 столову ложку масла ши

1 столову ложку бджолиного воску

1,5-2,5 столових ложки бентонітової глини

2 столові ложки порошку маранти (або кукурудзяного крохмалю)

Ефірні олії – на вибір

Змішати масла і бджолиний віск і розтопити на водяній бані. Зняти і додати глину, частину якої можна замінити харчовою содою, порошок маранти і добре перемішати. Коли суміш охолоне до 37-40 градусів, додати ефірні масла на свій вибір і перелити в контейнер для твердого дезодаранта.

Так як в рецепті міститься віск, то можна розлити просто в зручні силіконові формочки, формочки для мила.

“Корисні копалини” - які ж гарні слова, своїм змістом уже розкривають свою роль у житті людини. Вони є різних видів, одні можуть нас зігріти, інші ж облаштувати та прикрасити усе те, що нас оточує.

Ми не даремно вибрали таку тему нашої дослідної роботи, адже ми хочемо показати: по-перше, наскільки багата наша Батьківщина корисними копалинами, а по-друге наголосити на потребі їх оберігання та дослідженні.

Слід зазначити, що саме участь в таких експедиціях дає нам змогу краще вивчити свою Батьківщину та рідний край.

Обравши тему про корисні копалини України та рідного краю, ми поставили таку мету:

  • дослідити та вивчити корисні копалини України, Рівненської області та Дубенського району;

  • розвинути у гуртківців дослідницько-пошукові знання, уміння та навички;

  • вивчити різноманітність басейнів та родовищ корисних копалин;

  • розвинути в гуртківців логічне мислення, допитливість та спостережливість;

  • проваджувати нові форми та методи у пошукову діяльність, розвивати інтерес дітей до занять у гуртках;

  • виховувати дбайливе ставлення до природи.

Україна входить до числа провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від архею до кайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок вияву всіх властивих становленню земної кори процесів, обумовило широкий діапазон корисних копалин, що складають мінерально-сировинну базу країни. Україна, яка займає всього 0,4 % земної суші і де проживає 0,8 % населення планети, має в своїх надрах 5 % мінерально-сировинного потенціалу світу (додаток 1).

В Україні розвідано 20 тис. родовищ та проявів 111 видів корисних копалин (за даними УНІАН — 200 видів корисних копалин, 120 з яких використовує людство сьогодні). З них 7807 родовищ 94 видів корисних копалин мають промислове значення і враховуються Державним балансом запасів. Найбільше економічне значення мають кам’яне вугілля, нафта і газ, залізні і марганцеві руди, самородна сірка, кам’яна і калійна солі, нерудні будівельні матеріали, мінеральні води. Їх родовища знаходяться у різних геологічних регіонах України. За розвіданими запасами деяких корисних копалин Україна випереджає РФ, США, Великобританію, Францію, ФРН, Канаду та інш. Зокрема, за запасами і видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалічної сировини Україна в кінці ХХ ст. займала провідне місце серед країн СНД, Європи і світу.















Ми дослідили, що в України давні магматичні і метаморфічні породи виходять на поверхню або залягають на невеликих глибинах Українського кристалічного щита. З метаморфізованими архейськими та протерозойськими породами цього масиву пов'язані великі поклади залізних руд (Криворізьке, Кременчуцьке, Білозерське, Керчинське родовища), нікелю (Побузьке родовище), титану (центральна частина Придніпровської височини), урану (південна частина Придніпровської височини). Метаморфічного походження і значні поклади графіту (Завалівське родовище). З явищами вулканізму і викидами гарячої води тріщинами земних надр пов'язані свинцево-цинкові та ртутні руди Донбасу, свинцево-цинкові – Закарпаття. 

  В Україні розвідано 90 видів корисних копалин, які зосереджено майже у 8 тис. родовищ.

Опрацювавши наукову літературу ми зробили короткі узагальнення про басейни та родовища, які знаходяться на території України, і подали їх у пошуковій роботі нижче.

  При господарському аналізі корисних копалин прийнято класифікацію корисних копалин за походженням - паливні, рудні, нерудні
   Паливні (горючі) корисні копалини. На території України знаходяться Донецький і Львівсько-Волинський кам'яновугільні та Дніпровський буровугільний басейни. 

Донецький басейн у межах України (Великий Донбас) займає площу понад 50 тис. км2 (тут залягає коксівне, газове вугілля, антрацит.) Донецький басейн є основним у вугільній промисловості країни. Запаси вугілля оцінюються в 109,0 млрд. тонн в шарах потужністю 0,6-1,2м. З 1949р. освоюється Західний Донбас, розташований на північному сході Дніпропетровської області і частково в Харківській області. Нині в Донбасі більш як сто ділянок, загальні запаси яких становлять близько 12 млрд. тонн. 

Львівсько-Волинський басейн знаходиться на заході України, має площу близько 10 тис.км2. Максимальна потужність кам'яновугільних шарів – 2,8 м, вугілля сірчисте, використовується як енергетична сировина і для коксування. Звичайним шахтовим способом тут можна добувати лише 30 % запасів вугілля. Тому потрібно розширювати добування шляхом підземної газифікації в районах з малопотужними шарами вугілля. 

  Дніпровський буровугільний басейн займає площу близько 150 тис. км2. Його родовища знаходяться в Кіровоградській, Дніпропетровській і Житомирській областях. Загальні розвідані запаси становлять 6 млрд. тонн. Родовища бурого вугілля відомі також в Полтавській і Харківській областях, в Придністров'ї, Передкарпатті і Закарпатті. 

Родовища горючих сланців є в Карпатах, на Поділлі, в Кіровоградській області (найбільше Бовтиське родовище). 

Торфові родовища знаходяться переважно на Поліській низовині, в річкових долинах. 

В Україні виявлено за останні роки близько 150 нових нафтових, нафтогазових, газоконденсатних і газових родовищ. Родовища нафти і газу зосереджено в трьох регіонах: Карпатському, Дніпровсько-донецькому,Причорноморсько-кримському. 
    Карпатський нафтогазоносний регіон охоплює родовища Передкарпаття, Українських Карпат і Закарпаття. Більшість нафтових і газових родовищ знаходяться у Львівській та Івано-Франківській областях і приурочене до Передкарпатського прогину. Тут виявлено понад 30 родовищ газу, багато з яких в результаті тривалої експлуатації майже повністю вичерпано. Найбільшими нафтогазовими родовищами є Долинське, Бориславське, Волицьке, Битківське, Угерське, Залужанське, Дашавське. Промислове значення мають і нещодавно відкриті газові родовища Закарпаття. 

Родовище нафти в Бориславі

  Понад 80 % видобутку нафти і газу припадає на Дніпровсько-Донецький нафтогазоносний регіон.  Найбільшими газовими родовищами є Шебелинське, Західнохрестищенське і Єфремівське (сумарні запаси понад 970 млрд. м3), нафтовими – Леляківське, Глинсько-Розбишівське, нафтогазовими – Гнідинцівське, Качанівське, Яблунівське. 

Причорноморський нафтогазоносний регіон займає територію Причорноморської низовини та степового рівнинного Криму. У ньому розвідано понад 60 родовищ нафти і газу. Найбільшими серед них є Джанкойське, Глібівське, Штормове, Казантипське. Вважаються перспективними щодо газу і нафти глибинні ділянки земної кори та підводні надра Чорного моря.

Морська стаціонарна бурова платформа в Чорному морі

Перспективними щодо газу є ділянки Чорного моря на глибинах 700-750 м. На глибині 300-350 м існують умови для утворення сумішей вуглеводневих газів. Про можливість їх добування свідчить досвід інших країн. 

Рудні (металеві) корисні копалини. Україна має багаті поклади залізних і марганцевих руд (відповідно 5% і 20% запасів світу), на основі яких розвивається її чорна металургія. Рудні концентрати також вивозять в інші країни. В Україні освоєно 35 родовищ залізних руд осадового і метаморфічного походження. Загальні запаси залізних руд складають 27 млрд. т. Багаті залізні руди зосереджені в Криворізькому залізорудному басейні, Кременчуцькому і Білозерському залізорудних районах, дещо бідніші – у Керченському басейні. 
  Криворізький залізорудний басейн – один з найбільших залізорудних басейнів світу. Залізні руди тут добувалися ще скіфами в V-ІV ст. до н. е. Криворізький басейн приурочений до центральної частини Українського щита і займає площу близько 300 км2 (Дніпропетровська і частково Кіровоградська області). Основне промислове значення мають магнетитові і залізисті кварцити, в результаті збагачення яких дістають концентрат з вмістом заліза до 65 %. У Кривбасі відомо понад 300 родовищ багатих залізних руд, їх розвідані запаси становлять 18 млрд. тонн. Нині видобування залізних руд ведеться вже на глибині 1000 м. Найперспективнішим районом на багаті залізні руди є Саксаганське рудне поле. 

Кременчуцький залізорудний район приурочений до північно-східного схилу Українського щита (Полтавська область). Вміст заліза в рудах становить 27-40%. Розвідані задаси магнетитових кварцитів Кременчуцької магнітної аномалії оцінюються в 4 млрд. тонн. 

Білозерський залізорудний район тягнеться смугою, що має 20 км завширшки і 65 км завдовжки південним схилом Українського щита (Запорізька область). Тут зосереджені родовища залізистих і магнетитових, кварцитів. У багатих рудах вміст заліза становить 58-61%. За запасами багатих руд цей район поступається тільки Кривбасу. Значна глибина залягання руд робить можливим їх видобування тільки шахтним способом. 

У Керченському залізорудному басейні залягає бурий залізняк із вмістом заліза до 40%. Руди залягають близько до поверхні і видобуток можливий відкритим способом. Його запаси становлять 1,8 млрд. тонн. Геологи вважають, що перспективним на залізну руду є дно Азовського моря. 

Україна багата на марганцеві руди. Нікопольський марганцевий басейн – один з найбільших у світі. Складається з Нікопольського і Великотокмацького родовищ, а також рудоносних площ на межиріччі Дніпро–Інгулець. Басейн розміщений на території Дніпропетровської і Запорізької областей. Вміст марганцю в окисних рудах в середньому 25-30%, а загальні запаси руди – понад 2 млрд. тонн.

В Україні є руди кольорових металів. У Кіровоградській області знаходяться родовища нікелевих руд (Побузьке, Деренюське і Липовеньківське), у Дніпропетровській – алюмінієвих – глинозему (Малишівське і Вовчанське родовища), на Закарпатті – поліметалевих руд (Берегівське, Беганське і Мужієвське родовища). Унікальні родовища титанових руд розробляються

в Житомирській і Дніпропетровській областях. На Кіровоградщині залягають уранові руди. За розвіданими запасами ртутної руди (кіновар) наша країна посідає друге місце в світі. Поклади цієї сировини виявлено в Донецькій і Закарпатській областях. До недавнього часу вважали, що в Україні немає золота для промислового видобутку. Нині українськими геологами відкрито понад 15 його родовищ. Вони зосереджені в Придніпров'ї, Приазов'ї, Донбасі, на Закарпатті. Українські геологи нещодавно виявили значні поклади мідних руд на Волині. В Кіровоградській області є родовища уранових руд.

За запасами нерудних (неметалеві) корисних копалин Україна посідає одне з провідних місць у світі. Так, родовища самородної сірки і озокериту в Передкарпатті – найбільші в світі. Озокерит використовується в парфумерії, легкій промисловості, медицині, а сірка – в хімічній промисловості. 

Родовища кам'яної солі розробляються в Донбасі (Артемівське, Слов'янське) і в Закарпатті (Солотвинське). Багаті

на солі водойми Азово-Чорноморського узбережжя, особливо затока Сиваш. Хлоридно-сульфатні родовища калійних солей знаходяться в Передкарпатті – Калуш-Голинське, Стебниківське. 

Родовища нерудної сировини для металургійної промисловості є в різних районах України: магнезит (вогнетрив) – в Запорізькій і Дніпропетровській областях, вогнетривкі глини – в Донецькій області (Часовоярське родовище), кварцити – в Житомирській, флюсові вапняки – в Донецькій області і Криму. Як технічна сировина використовуються азбест (Побужжя, Призов'я), тальк, пірофілітові сланці (Житомирська область), слюда, бентонітові глини (Черкаська область), барит (Закарпатська область), графіт (Кіровоградська область). Сировиною для керамічної і скляної промисловості є польові шпати, скляні піски. Україна багата запасами цементної сировини і різноманітних будівельних матеріалів. За запасами гранітів, лабрадоритів (Житомирська область) Україна в Європі є поза конкуренцією. 

В Україні є родовища дорогоцінного і напівдорогоцінного каміння (берил, аметист, бурштин, яшма, гірський кришталь, моріон). Поклади його відомі в Криворіжжі, Приазов'ї, Криму, Закарпатській і Житомирській областях. Перспективними для видобутку бурштину є Житомирська, Рівненська і Волинська області. В Україні є перспективи відкриття і видобутку родовищ такого дорогоцінного і напівдорогоцінного каміння, як опал, топаз, гранат, родоніт, онікс. В Україні є родовища фосфоритів – сировини для виробництва добрив (Донецька і Сумська області, Середнє Подніпров'я). Новим видом корисних копалин є сапоніт – камінь родючості, його родовища виявлено на півночі Хмельницької області. 

Раціональне використання корисних копалин базується на комплексному підході до їх вивчення, розробки родовищ, використання сировини без втрат.

Рівненська земля відома своїми покладами мінералів. На сьогодні сировинний потенціал регіону налічує більш як 600 розвіданих мінеральних родовищ (представлені 18 видами) державного та місцевого значення. Надра Полісся багаті на каолін, лицювальні та будівельні матеріали. Є значні поклади сировини для виробництва мінеральних волокон,  керамічних та  глиняних виробів, цементу та скляних виробів, агрохімічних товарів та карбонатів. У регіоні також знайдено поклади самородної міді. Унікальними з геологічної точки зору є поклади базальту та бурштину.

Мінерально-сировинна база Рівненщини здебільшого представлена будівельною сировиною, серед якої переважають родовища каменю будівельного, пісків, суглинків, крейди. В якості будівельного каменю широко використовуються інтрузивні та ефузивні породи: граніти, гранодіорити, базальти тощо. Подрібнений камінь (бутовий і щебінь) використовується в області, переважно як заповнювач бетону, шляховий щебінь - для спорудження фундаментів і будівель. За останніми даними залишкові запаси будівельного каменю складають більше 500 млн. м3. При видобутку на рівні 2,0-2,5 млн. м3 в рік, існуючі виробничі потужності переробних підприємств забезпечені сировиною майже на 200 років.

У межах нашої області розвідані тільки два родовища бурштину: “Клесівське” у Сарненському районі та “Вільно” у Дубровицькому. За підрахунками геологічної експедиції, невивчені ресурси цього мінералу розміщені ще у Володимирецькому районі на ділянках Дубівка та Жовкіні.

На родовища крейди багаті Радивилівський, Дубенський, Млинівський, Рівненський і Костопільський райони, ресурси яких здатні забезпечити функціонування всіх діючих підприємств протягом 50 років.

На Рівненщині чи не найбільші в Європі запаси базальтів. Цю корисну копалину використовують, передусім, для виробництва щебеню та бруківки, а також - будівництва пам’ятників, виготовлення полірованої плитки. Так, від міста Славута (Хмельницька область) до Кузнецовська на півночі залягають базальти та туфи. А наявність на Костопільських родовищах базальтових “стовпів” (на території Берестівця, Іванової Долини) дозволяє виготовляти з них різні унікальні архітектурно-будівельні вироби. До речі, наші базальти використовують не тільки вітчизняні підприємства, але й країн СНД (виробництво різних тепло-, звукоізоляційних матеріалів з базальтового волокна і мінеральної вати). Але, на жаль, в області сьогодні діє єдине підприємство “Комуненергія”, яке випускає теплоізоляційні вироби для будівництва.

Кар'єр кембрійських глин розташований в с.Хотин Рівненського району (2га). Легко розмокають у воді, пластичні, мають фіолетовий відтінок.

х використовують з промисловою метою, в т.ч. для виробництва дренажних трубок. Кар`єр має науково-промислове значення.

 

Базальтові стовпи" розташовані на південній окраїні с.Базальтового Костопільського району, на правому березі р.Горинь. На поверхню біля Іванової долини виходять верхньопротерозойські дрібнокристалічні базальти чорного кольору. Висота базальтових стовпів від 3 м до 30 м, а товщина 0,8—1,0 м. На території пам’ятки є мінерали адуляр, хлорит, яніт, кварц, халцедон, кальцит, барит, гематит, пірит, марказит, псиломелан, борніт, азурит, мідь самородна, агат, малахіт, хлорит.

«Базальтовим стовпам» було присвоєно статус пам’ятки природи місцевого значення рішенням Рівненського обласного виконавчого комітету від 22 листопада 1983 року № 343.

На території Волинської височини в басейні річки Горині збереглися найдавніші із відомих на Землі осадові породи віком 2-1,5 млрд. років. У відслоненнях поблизу м. Острога на денну поверхню виступають різноколірні пісковики, слюдисті сланці, шари вулканічних туфів.















У цьому розділі ми розкажемо які ж корисні копалини знаходяться у нашому рідному Дубенському краї.

Дубенський район розташований в південній частині Рівненської області. З південного боку район межує з Кременецьким районом Тернопільської області, із західного - з Радивилівським, на сході і південному сході - з Рівненським та Здолбунівським, на північному заході та з півночі - з Млинівським районами Рівненської області. Дубенський район утворений 4 грудня 1939 року і з того часу входить до складу Рівненської області. Центром району є місто Дубно. Найбільші населені пункти: с. Верба (колишній райцентр), с. Варковичі, с. Привільне, с. Мирогоща, с. Тараканів, с. Птича. Територія району складає 1201 кв. км або 6 % від території області. Район розташований у межах Волинської височини і відноситься до лісостепової зони. Лише невелика його частина - південніше умовної лінії Соснівка-Верба - належить до Малого Полісся.

Впродовж багатьох років в Дубенському районі, як і вцілому в області, склалась непроста ситуація із незаконним видобутком корисних копалин.

На Дубенщині знаходиться кілька десятків непрацюючих кар’єрів та чотири офіційних. Легальні кар’єри не можуть задовольнити всі потреби мешканців району, тому видобуток таких корисних копалин, як пісок для штукатурки офіційно в районі купити ніде.

Окрім того Дубенщина багата на нерудні корисні копалини, які використовуються в народному господарстві як будівельні матеріали. Це вапняк, бентоніти, крейда, шутер, піщаний камінь, глина, пісок, пісковики та торф, котрий займає неабияке місце серед корисних копалин району. В Дубенському районі знаходяться такі кар’єри та родовища: Загірцівське родовище суглинків, Варковицьке родовище вапняків та будівельних пісків, кар’єр крейди біля с. Мильча, Семидубське родовище вапняків (площа 7,9 гектара), Грядківське родовище, глиняний та кам’яний кар’єри с. Квітневе, родовище вапняків в с. Грядки, кар’єр піску в с. Довге Поле, кар’єр пісковику біля с. Гірники.

Найбільші торфорозробки знаходяться у селах. Поклади торфу в основному низинного типу, з зольністю в межах 1219 % при середньому ступені розкладу 32-36 %. Такі поклади торфу є цінною сировиною для промислового видобутку на добрива і паливо. Сировинна база балансових запасів покладів торфу на експлуатаційних, резервних і перспективних для розвідки торфородовищах має потенційні можливості для розвитку торф’яної галузі району. Торф – це не лише паливо, а й основа для приготування органічно мінеральних добрив, компостів поживних грунтів. Хімікотехнологічна переробка торфу забезпечує одержання з нього стимуляторів росту рослин, барвників для деревини, перетворювачів іржі, восків, лікарських препаратів та ін. В с. Верба на південному східі від села є родовище торфу, яке, на жаль, зараз не розробляється.

У Дубенському районі розташовані найбільші в Західній Україні поклади торфу, пожежі на яких тривають місяцями. Самовільне випалювання селянами трави завдає великої шкоди торфовищам.

        1. В Дубенському районі в смт. Смига діє підприємство з виробництва торф'яних брикетів "Смигаторф", де ми і побували під час нашого походу. Нам розповіли, що споживачами торфобрикетів є населення, школи, сільради, причому не тільки Рівненської обл. (половина якої негазифікованих), але й довколишніх Тернопільської, Хмельницької та Житомирської областей. Але підприємство через обмеження виготовляє усього шістдесят тисяч тонн продукції на рік.

Смт. Смига підприємство «Смигаторф»

Товариство «Дубрик» отримало гірничий відвід площею 8 гектарів для розробки Загірцівського родовища суглинків в Дубенському районі - на 12 років. Іще понад 10 га гірничого відводу для розробки Варковицького родовища вапняків та будівельних пісків у Дубенському районі обласна рада надала фермерському господарству «Діл».

Ми побачили антропогенні відслонення у відносно молодому кар’єрі біля с. Мильча Дубинського р-ну Рівненської обл., де корінною породою є крейда. Після припинення видобування крейди, тут активно відбувається задерновування голих відслонень на пагорбі. Незавершене будівництво цеху крейди у с. Мильча розташоване на межі з кар’єром для видобування крейди загальною площею майже 3 га, за 11 км від траси Рівне-Львів.

Крейдяний пагорб в с. Мильча Дубенського р-ну Рівненської обл.

Далі наш шлях простягнувся до мальовничого села Гірники де знаходиться кар’єр пісковику.

В Дубенському районі детально розвідані три родовища маломіцних вапняків місцевого значення, запаси яких становлять біля 1700 тис.м3. Всі три родовища знаходяться в межах Дубенської структурно-скульптурної гряди, і приурочені до невисоких субмеридіональних пагорбів, складених неогеновими відкладами.

Працюючи над експедицією «Моя Батьківщина - Україна» за напрямом «Геологічними стежками України» ми дізналися, що Україна входить до числа провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від архею до кайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок вияву всіх властивих становленню земної кори процесів, обумовило широкий діапазон корисних копалин, що складають мінерально-сировинну базу країни. Україна, яка займає всього 0,4 % земної суші і де проживає 0,8 % населення планети, має в своїх надрах 5 % мінерально-сировинного потенціалу світу.

Роблячи підсумки нашого дослідження, ми можемо сказати, що В Україні розвідано 20 тис. родовищ та проявів 111 видів корисних копалин (за даними УНІАН — 200 видів корисних копалин, 120 з яких використовує людство сьогодні). Найбільше економічне значення мають кам'яне вугіллянафта і газ, залізні і марганцеві рудисамородна сіркакам'яна і калійна солі, нерудні будівельні матеріали. Їх родовища знаходяться у різних геологічних регіонах України. За розвіданими запасами деяких корисних копалин Україна випереджає  США,  Великобританію, ФранціюФРНКанаду та інш. Зокрема, за запасами і видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалічної сировини Україна в кінці XX ст. займала провідне місце серед країн світу.

Рівненська область посідає друге місце по добуванню торфу в Україні.

На Рівненщині чи не найбільші в Європі запаси базальтів. Цю корисну копалину використовують, передусім, для виробництва щебеню та бруківки, а також - будівництва пам’ятників, виготовлення полірованої плитки.

Дубенщина багата на нерудні корисні копалини, які використовуються в народному господарстві як будівельні матеріали. Це вапняк, бентоніти, крейда, шутер, піщаний камінь, глина, пісок, пісковики та торф, котрий займає неабияке місце серед корисних копалин району. В Дубенському районі знаходяться такі кар’єри та родовища: Загірцівське родовище, Варковицьке родовище, кар’єр крейди біля с. Мильча, Семидубське родовище, Грядківське родовище, глиняний та кам’яний кар’єри с. Квітневе, родовище вапняків в с. Грядки, кар’єр піску в с. Довге Поле, кар’єр пісковику біля с. Гірники.

Додаток 1

Додаток 2

Види корисних копалин в Рівненнській області


№ з/п

Види корисних копалин

Кількість родовищ

Видано ліцензій

всього

рахується на обліку

Освоєно

промисл.

1.

Торф

339

48

10

10

2.

Агрохімічна сировина (фосфорити)

1

1

1

3.

Карбонатна сировина для вапнування кислих грунтів

14

-

-

-

4.

Польовий шпат

3

3

1

1

5.

Каолін

3

3

1

1

6.

Цементна сировина

12

6

2

2

7.

Скляна сировина

2

2

2

2

8.

Крейда будівельна

6

4

1

1

9.

Камінь облицювальний

13

8

4

5

10.

Камінь будівельний

38

35

25

25

11.

Вапняки для шляхового будівництва

3

2

1

1

12.

Пісок будівельний

52

20

5

5

13.

Цегельна сировина

53

49

17

9

14.

Сировина для виробництва мінеральної вати

5

3

2

1

15.

Дорогоцінне каміння (бурштин)

2

2

1

2

16.

Мінеральні води

6

4

4

3

17.

Прісні води

33

33

8

5

18.

Сапропель

37

19

-

-

Разом:

622

242

84

74

Додаток 3

Додаток 4

Кар’єр пісковику біля с. Гірники

Кар’єр с. Гірники

Додаток 5

Один із пунктів зупинки під час пошукової роботи

(Кар’єр пісковику біля с. Гірники )

Додаток 5

с. Довге Поле кар’єр в лісі

Додаток 6

Підприємство «Смигаторф»

Підприємство «Смигаторф»

  1. Красінський Е. Гідрогеологічна районізація України. З картою. Укр. Геол. Вісті, ч. 2, Київ 1924; 

  2. Різниченко В. Район канівських дисльокацій. Вид. Укр. Геол. Ком-ту, Київ 1928; 

  3. Крокос В. Материалы для характеристики четв. отложений Украины. Харьков 1927; 

  4. Крокос В. Короткий геологічний нарис України. Київ 1930; 

  5. Безбородько М. Українська кристалічна смуга. З картою. Вид. Укр. Акад. Наук, Київ 1935;

  6. Закревська Г. Геоморфологічний нарис Чернігівського Полісся, З картою. Вид. Укр. Акад. Наук, Київ 1936; 

  7. Полянський Ю. Геологія. Географія України й сумежних країв. Краків-Львів 1943; 

  8. Закревська Г. Четвертинні відклади українського Полісся в межах Наддніпрянщини. Укр. В. Акад. Наук, Авґсбурґ 1948.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
В даному методичному посібнику зібрано та систематизовано матеріали туристсько-краєзнавчої роботи присвячені географії та геології на Рівненщині, а зокрема – в Дубенському районі
  • Додано
    28.02.2018
  • Розділ
    Туризм
  • Клас
    5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас, 12 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    183
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    WK872546
  • Вподобань
    0
Курс:«Основи фінансової грамотності»
Часнікова Олена Володимирівна
72 години
2700 грн
390 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №WK872546
За публікацію цієї методичної розробки Кравець Наталія Володимирівна отримав(ла) свідоцтво №WK872546
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Зима – 2018-2019»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти