Географія (від грец. γεωγραφία — опис Землі; походить від двох еллінських слів: γεια — Земля і γραφειν — писати, описувати — наука, що вивчає географічну оболонку Землі, її просторову природну і соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини. В сучасному розумінні поняття географія заміщено поняттям географічні науки.
Об'єкт вивчення географії — закони і закономірності розміщення і взаємодії компонентів географічного середовища і поєднань на різних рівнях.
Географія — одна з найдавніших наук, її основи закладені в еллінську епоху. Першою людиною, що використала слово «географія», був Ератосфен (276—194 до н. е.). Узагальнив досвід видатний географ Клавдій Птолемей в 1 столітті н. е. Розквіт класичної західної географічної традиції відбувся в епоху Відродження, яка відзначилась переосмисленням досягнень епохи пізнього еллінізму і значними досягненнями в картографії, які прийнято пов'язувати з ім'ям Герарда Меркатора. Основи сучасної академічної географії в 1-й половині XIX століття заклали Олександр Гумбольдт і Карл Ріттер.
Основне завдання географії полягає у вивченні законів і закономірностей розміщення та взаємодії компонентів географічного середовища та їхніх поєднань на різних рівнях. Складність об'єкта дослідження і широта предметної області зумовили диференціацію єдиної географії на низку спеціалізованих (галузевих) наукових дисциплін, які утворюють систему географічних наук. У її рамках виділяються природничі (фізико-географічні) та суспільні (соціально-економічні) географічні
