Урок№8
Тема: «Трудове рабство. Як себе вберегти?»
Мета :Сформувати в учнів відповідальне ставлення до пошуку роботи в сучасному суспільстві. Окреслити проблеми та небезпеки роботи в Україні та закордоном. Навчитись знаходити вирішення зі складних ситуацій.
Тип уроку: Урок лекція .
Хід уроку:
1. Організаційний момент.
2. Підготовка до сприйняття матеріалу та актуалізація опорних знань.
Запитання до учнів
Чи знаєте ви , що таке рабство?
Чи існує рабство сьогодні?
Що Вам про це відомо?
3. Мотивація навчальної діяльності.
4. Оголошення теми, мети, завдань уроку.
5. Вивчення нового матеріалу.
Понад 150 років тому українці вибороли скасування кріпосного права, що звільнило усю націю від поневолення.
У той же час на іншому континенті в США відмінили рабство по всій країні, що заклало початки толерантності і терпимості у суспільстві. Сьогодні рабовласництво вважається злочином в усіх країнах світу, проте, на жаль, торгівля людьми продовжує існувати та набувати нових форм і видів. За даними Global Slavery Index, близько 36 млн чоловіків, жінок і дітей із 167 країн перебувають у рабстві. Не оминула ця проблема і Україну.
Гроші «пахнуть»
З розпадом Союзу, набуттям незалежності і по сьогодні – в Україні завжди непросто. Із початком 90-х українці почали залишати країну у пошуках заробітків за кордоном. У 2014 році такі «трудові вояжі» принесли державі 2,8 млрд дол. переказів, що навіть перевищує обсяг іноземних інвестицій. На сьогодні скрутне становище в країні, війна на сході, девальвація гривні і зниження рівня життя змушує ще більше українців шукати нові шляхи і види заробітків. З цих причин більше громадян, забуваючи про власну безпеку і осторогу, погоджуються на сумнівні пропозиції міграції чи роботи за кордоном. І особливо вразливими у цьому випадку є вимушені переселенці, які конче потребують нової роботи та житла.
Одним із негативних явищ сучасного суспільства є торгівля людьми. Об’єктом такого злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку. Проте, якщо подивитися на більшість документів, публікацій з даного питання, то стає очевидним, що часто під поняттям «торгівля людьми» розуміють торгівлю жінками і дітьми.
Метою торгівлі жінками може бути примусова праця, насильницький шлюб, народження дитини примусово або на замовлення, сексуальне рабство. Дітей переважно використовують у жебрацтві, а чоловіків – у промисловості, сільському господарстві, будівництві.
У 2000 році Організація Об’єднаних Націй в Палермо (Італія), прийняла Протокол про попередження, припинення і покарання торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми. Даний протокол був прийнятий як додаток до Конвенції ООН «Проти Міжнародної організованої злочинності». Мета протоколу полягає в захисті та допомозі жертвам торгівлі людьми при повній повазі до їх прав як людини.
Україною Протокол про попередження, припинення і покарання торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми був ратифікований 21 травня 2004 року.
Торгівля людьми є глобальним явищем, яке активно поширюється у країнах, які знаходяться в стані політичної та економічної кризи. Живучи в скрутних умовах, шукаючи можливість швидко покращити своє матеріальне становище, люди дуже легко стають жертвами для торгівців людьми. Для того, щоб вберегти себе від такої біди, потрібно серйозно ставитися до власної безпеки як в межах країни, так і за кордоном, зокрема:
- ніколи і нікому не віддавайте власний паспорт;
- завжди уважно читайте контракт на роботу;
- якщо фірма вимагає гроші за оформлення документів для працевлаштування, вимагайте документ, що підтверджує сплату грошей;
- запам’ятайте номер телефону посольства чи консульства України і тій країні, до якої ви їдете на роботу, тощо.
Резюме роботодавця
Робота за кордоном часто нагадує гру в лотерею, кажуть експерти. Влаштуватися офіційно через великі компанії для українців не так уже й просто через велику конкуренцію, і багато хто надає перевагу нелегальному шляху.Солідні агентства, що спеціалізуються на працевлаштуванні українців у країнах Близького Сходу, працюють переважно з перевіреними партнерами, але відзначають, що останнім часом кількість шахраїв збільшилася. Як правило, це компанії-одноденки, які не розбираються в специфіці курортного бізнесу і не мають достатнього бюджету для забезпечення фінансових зобов'язань перед найманими працівниками.
Аби не потрапити в тенета мисливців за «живим товаром», провідні правозахисні організації розробили цілий ряд рекомендацій, що стануть в нагоді кожному, хто бодай на якийсь термін хоче виїхати за кордон.
Варто запам’ятати, що паспорт свій показувати або ще гірше доручати чужій людини категорично забороняється. Документи, що засвідчують особу, завжди повинні знаходитись в надійному місці і тільки у вас.
Ніколи не надійтеся на пані вдачу, тому якщо збираєтесь працювати чи навчатись за кордоном, необхідно підписати контракт. Контракт повинен бути написаний зрозумілою Вам мовою, а також містити інформацію про умови (оплата, вихідні дні, робота у святкові дні, медичне страхування), місце та час Вашої майбутньої праці чи навчання. Уникайте використання в контракті фраз типу: „та інші види робіт”, „всі роботи на вимогу роботодавця”. Договір повинен складатися у двох примірниках: один віддається клієнту, а другий залишається у посередника або роботодавця.
Перед тим, як покинути рідну домівку, залиште вдома детальну інформацію про своє майбутнє перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами, а також копію свого паспорта та контракту. Під час підготовчого процесу вибуття за кордон, потрібно обов’язково дізнатися номери телефонів українських посольств та консульських представництв за кордоном, щоб в разі необхідності зателефонувати та викласти проблему. Потрудіться віднайти адреси неурядових організацій та служб, котрі надають допомогу особам, які опинились у скрутному становищі.
Якщо ви віднайшли роботодавця за кордоном та вас влаштовує заробітна плата і пакет соціальних гарантій, потрібно якомога більше назбирати інформації про цього роботодавця та поцікавитись, чи є у фірми позитивний досвід працевлаштування українських громадян за кордоном. Якщо ж влаштовуєтеся через посередника , вимагайте показати ліцензію та копію дозволу на працевлаштування громадян України, виданого роботодавцю уповноваженим органом країни працевлаштування, або копію ліцензії на впровадження посередницької діяльності у працевлаштуванні громадян України, виданого уповноваженим органом країни працевлаштування посереднику. Зазначені документи повинні бути засвідчені згідно з законодавством країни їх видачі та легалізовані у консульській установі України. Якщо ви в чомусь засумнівалися, то можете сміливо перевірити достовірність ліцензії, звернувшись до регіональної Державної служби зайнятості або Управління політики зайнятості та трудової міграції Міністерства праці та соціальної політики.
Ще одною важливою деталлю підчас закордонного працевлаштування є наявність візи. Погоджуйтесь на сприянні у працевлаштуванні лише на умові оформлення спеціальної робочої візи. Пам’ятайте, службова, туристична та гостьова візи не дають права на легальну роботу за кордоном. Зателефонуйте до посольства тієї країни, в яку плануєте їхати працювати, та уточніть, чи відкривається на даний момент робочі візи для громадян України за даною спеціальністю; а також які документи треба надати для відкриття робочої візи, і скільки вона коштуватиме.
Порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих?
Навіть, якщо людина перебуває в країні нелегально, це не позбавляє її права звернутися за допомогою в консульство або посольство України в іншій державі. У цьому випадку головне, щоб знайшлася можливість дістатися туди, вивільнившись від нагляду роботодавця. Шукати допомогу також можна в державних і недержавних організаціях, які допомагають мігрантам і потерпілим від торгівлі людьми, в місцевих правоохоронних органах, організаціях української діаспори, громадських та релігійних організаціях. Руку допомоги готові протягнути у Міністерстві закордонних справ України, Міжнародної організації з міграції та Міжнародної організації проти жіночого рабства.
- Нікому, окрім уповноважених на перевірку документів осіб, не довіряйте ваш паспорт. Документи, що засвідчують вашу особу, завжди повинні знаходитись тільки у вас.
- Якщо ви збираєтесь працювати чи навчатися за кордоном, вам необхідно підписати контракт. Контракт повинен бути написаний зрозумілою вам мовою, а також містити інформацію про умови (оплата, вихідні дні, робота у святкові дні, медичне страхування), місце та час вашої майбутньої праці чи навчання.
- Залиште вдома детальну інформацію про своє майбутнє місце перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами, а також копію свого паспорта та контракту. Рекомендуємо залишити своє фото та контакти ваших іноземних друзів.
- Дізнайтесь номери телефонів українських посольства та консульських представництв за кордоном та візьміть їх з собою. Якщо ви опинились у скрутній ситуації або вам щось загрожує, звертайтесь до представників своєї країни, які допоможуть вам. Якщо у країні вашого перебування немає посольств України, телефонуйте у посольство України в сусідній державі.
- У зарубіжних країнах активно працюють неурядові організації та служби, котрі надають допомогу особам, які опинились у скрутному становищі. Майте при собі їхні контакти та звертайтеся до них у разі потреби.
- Термін перебування на території іноземної держави вказаний у вашій візі. Порушення візового режиму унеможливить ваш наступний виїзд за кордон. Дотримуйтесь термінів дозволеного перебування!
- Пам‘ятайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить ваше перебування за кордоном.
Міфи про торгівлю людьми
Багато людей знають про проблему торгівлі людьми - з повідомлень у пресі, соціальної реклами на телебаченні, білбордів... Але мало хто усвідомлює її масштаби, а тим більше може припустити, що це станеться саме з ним.
"Українська правда. Життя" з допомогою Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні та Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда-Україна" визначили 10 найпоширеніших міфів стосовно торгівлі людьми.
Людина - це товар за бартер й гроші. За гривню, рубель, долар, євро, єн... Паразитують люди як ті воші - Такий собі в суспільстві "мертвий ген". Катерина Мирончак, молода поетеса
Міф перший: зі мною такого ніколи не станеться
Існує стереотип, що лише малоосвічені люди можуть стати жертвами торговців людьми. "Зі мною такого не станеться". За статистикою МОМ, 54 % жертв торгівлі людьми мають вищу або неповну вищу освіту."П'ять років тому вербувальники працювали відкрито, по великим містам. Вони просто підходили до людей на вулиці і пропонували роботу за кордоном - розповідає координатор Національної гарячої лінії з питань запобігання торгівлі людьми Ірина Огороднійчук. - Зараз вони перебралися в регіони, де не вистачає інформації".
До того ж сучасні работоргівці стали значно винахідливішими і почали використовувати нові способи вербування. Наприклад, нещодавно на телефон гарячої лінії зателефонував чоловік із Луганська і розповів, що деяка організація запрошує дівчат працювати на Ямайку, прикриваючись іменем Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда", який, власне, і координує Національну гарячу лінію…
Загалом у світі від торгівлі людьми потерпає близько 800 тисяч чоловіків, жінок та дітей щороку. Торгівля людьми - це кримінальна індустрія, яка нині займає третє місце за розмахом і швидкістю зростання.
Міф другий: друзі та родичі не можуть виявитися замішаними в торгівлі людьми
Друзі і родичі - це люди, яким найбільше довіряють. Якщо людина не завжди повірить сумнівному оголошенню у місцевій газеті, то вона схильна вірити словам своїх знайомих. Іноді вербувальники і самі не знають, що вони залучені у сферу торгівлі людьми.
Останнім часом сформовано нову стратегію вербування, коли людину, що пропрацювала деякий час на експлуататора, відпускають за умови, що замість себе вона приведе двох-трьох інших "працівників". Залякані жертви повертаються додому і замість того, щоб сповістити правоохоронні органи, проводять своєрідну рекламну кампанію серед своїх друзів та далеких родичів.
За інформацією МОМ, в Україні 17 % постраждалих були продані в рабство своїми ж друзями, партнерами чи колегами.
Міф третій: потенційні жертви експлуатації знають, що їх може очікувати і готові до цього
Ірина Огороднійчук пригадує випадок, що стався минулого року, коли за телефоном гарячої лінії звернулася молода дівчина.
Її та ще трьох її подруг запрошували танцювати у російському VIP клубі. Уже під час розмови стало зрозуміло, що дівчат запрошують зовсім не танцювати, але як фахівці гарячої лінії не намагалися переконати молоду панянку, вона відмовлялася їм вірити. Проте номери телефонів російських організацій, що займаються захистом постраждалих від торгівлі людьми, все ж взяла.Через тиждень зателефонували з російської організації і попросили забрати дівчат. Потрапивши до так званого "VIP клубу", дівчата були змушені займатися проституцією. У них були вилучені всі документи і особисті речі, обмежена їхня свобода. Дивом одній із них вдалося зателофонувати російській організації і за тиждень дівчат звільнили із сексуального рабства, в яке вони потрапили. По приїзді до Києва, танцівниці були настільки шоковані, що довго не могли наважитися розповісти, що з ними сталося за кордоном. Така ситуація є поширеною, і рожеві окуляри, через які дивляться на роботу за кордоном, часто перетворюються чорну пов'язку на очах у жертви.
Міф четвертий: робота у сусідній Росії є менш ризиковою, ніж у Туреччині
Росія, в очах багатьох українців, досі є "братньою державою", яку навіть важко вважати "закордоном". Відсутність візового режиму, володіння мовою і нібито заможніше життя російських громадян, підштовхує наших співвітчизників погоджуватися на сумнівні пропозиції. Тим не менш, Росія зараз - основна країна призначення для українських жертв. На її територію припадає 37% потерпілих.
Друге місце займає сусідня Польща (20%). Щоправда підписання договору про легальне працевлаштування між Україною і Польщею дає надію на зменшення ризику потрапляння до тенет работоргівців, але лише за умови, якщо майбутній працівник ретельно перевіряє діяльність фірми і всі необхідні документи (наприклад, ліцензію, копію дозволу на працевлаштування громадян України, трудовий договір зрозумілою мовою тощо).
На третьому місці - Туреччина.
Міф п'ятий: торгівля людьми обов'язково включає перетин державного кордону
Не обов'язково їхати за кордон, щоб впасти в залежність від експлуататора. За статистикою МОМ, 4% постраждалих від торгівлі людьми потрапили у рабство у межах України. Найбільше від цієї проблеми страждають діти - одна з найбільш уразливих верств населення. Для того, аби потрапити у неволю, їм не потрібно перетинати кордон - пройдіться лише вулицями вашого міста і зверніть увагу на дітей-жебраків... А восени минулого року у Чернівецькій області було затримано групу сутенерів, які направляли дівчат до Києва займатися проституцією. Вербувальники ходили по барам і нічним клубам Чернівців, знайомилися з дівчатами і пропонували їм хорошу роботу по догляду за дітьми у Києві, обіцяючи непогані гроші. Найбільшу увагу вони звертали на неповнолітніх дівчат із інтернатів або неблагополучних сімей. У столиці дівчат селили разом з охоронцем на орендованій квартирі і машиною відвозили до клієнтів, знущаючись за будь-яку провинність, піддаючи дівчат залякуванню і тортурам. Троє із п'яти дівчат, що стали жертвами сексуального рабства, були неповнолітніми.
Міф шостий: у рабство потрапляють лише жінки задля сексуальної експлуатації
За статистичними даними МОМ, з 820 випадків торгівлі людьми, 625 постраждалих особи були жінками, і 195 чоловіками. 24% чоловіків - це досить великий показник, адже чоловіки менш схильні шукати допомоги, ніж жінки: вони вважають себе сильними і здатними захистити себе, тому пункт перший "зі мною такого не станеться" стосується їх у першу чергу. Багато тих, хто постраждав від сексуальної експлуатації не усвідомлюють себе як жертв злочину і вважають, що їм просто не пощастило із працедавцем!
Більшість чоловіків була залучена до трудової експлуатації, але траплялися випадки залучення до жебрацтва, сексуальної експлуатації, вербовки військовими в гарячі точки і торгівлі органами. Олександр зі Львова нелегально виїхав до Іспанії разом з дружиною і працював там на будівництві. Одного разу він упав з драбини і сильно забився. Звичайно, ніякої страховки у нього не було, а працедавець умив руки. Коли чоловік повернувся зі шпиталю, виявилося, що у Олександра вирізали нирку. Це ніяк не в'язалося з висновком лікарів про струс мозку і незначну гематому. Винних шукають до цього часу.
Міф сьомий: довести вину і покарати торгівців людьми неможливо
Торгівля людьми - це кримінальний злочин, що в Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням від 5 до 15 років із конфіскацією майна. А у деяких державах, наприклад США та Канаді, - довічним ув'язненням.
Серед них є успішні історії покарання злочинів, як історія Дарини. Родичка 15-літньої Дарини (ім'я змінено), мати якої зловживала алкоголем, переконала дівчинку поїхати хатньою робітницею до Туреччини. У Стамбулі злочинниця передала дівчинку до рук сутенерки, яка, забравши всі документи, тримала Дарину під наглядом. Вона відвозила її до клієнтів, а за спроби втекти чи украсти документи, сутенерка знущалася над нею, била і топила у воді. Над Дариною зжалився коханець сутенерки і допоміг їй втекти. По приїзді додому, Дарина розповіла все своїй бабусі, і вони разом звернулися у міліцію. Слідство тривало близько чотирьох місяців. В результаті родичка Дарини була засуджена до 5 років позбавлення волі та виплати грошової компенсації в розмірі 10 000 гривень, а Дарина була направлена для отримання соціальної допомоги до місцевої громадської організації, яка опікується постраждалими від торгівлі людьми. Вона отримала реінтеграційну допомогу, включаючи супровід психолога, адвоката, соціального працівника. Нині дівчина працює, отримуючи компенсаційні витрати. Проте не всі постраждалі від торгівлі людьми такі сміливі, як Дарина. Більшість намагається забути, що з ними сталося, вони бояться або ж морально не витримують затяжного судового процесу.
Міф восьмий: торгівля людьми обов'язково включає застосування сили
"Постраждалим обіцяють, що їх випустять після того, як вони відпрацюють "борг", який лише росте. Людина вірить і працює, працює... Або, наприклад, якщо постраждала особа з невеликого села, де всі одне одного знають, експлуататори можуть застосовувати метод залякування: мовляв, якщо ти не зробиш того, що тобі кажуть, ми розвісимо твоє оголене фото по всьому селу", - розповідає Ганна Антонова, співробітник Програми протидії торгівлі людьми МОМ в Україні. Нині деякі торгівці людьми тримають своїх "працівників" лише до кінця терміну закінчення візи, відправляють додому для її поновлення, а потім, внаслідок залякувань або боргової залежності, змушують їх повертатися. Інколи жертвам приплачують якийсь мізер, через що вони починають відчувати себе причетними. Моральний тиск, залякування, погрози вчинити шкоду рідним, вилучення документів, використання психотропних речовин складають неповний перелік різноманітних засобів впливу на жертву. А сила застосовується в останню чергу - кажуть фахівці.
Міф дев'ятий: потерпілим від торгівлі людьми ніхто не допомагає
Принаймні тридцять громадських організацій по всій Україні допомагають постраждалим від торгівлі людьми, надаючи медичну, психологічну та юридичну допомогу. В громадських організаціях працюють справді небайдужі люди, жертвам забезпечується конфіденційність і безоплатність послуг.
· З 2002, за підтримки МОМ, було засновано Медичний Реабілітаційний Центр, а також 5 притулків для постраждалих від торгівлі людьми у регіонах. 91% потерпілих після проходження курсу реінтеграції були працевлаштовані або повернулись до навчання, і лише 2% виїхали за кордон з різних причин.
· У рамках реінтеграції потерпілих було ініційовано програму навчання мікро-підприємництву, за якою потерпілі отримали можливість започаткувати більше ніж 79 власних підприємств.
· Національна гаряча лінія надає консультації з питань попередження торгівлі людьми, включаючи допомогу жертвам, інформацію з безпечного працевлаштування за кордоном, перевірку фірм-посередників тощо.
· Номери гарячої лінії: 8 800 500 22 50 або 8 800 505 50 10 (зі стаціонарного телефона), 527 з мобільного Білайн, Київстар, Лайф, або МТС.
· Всі дзвінки на ці номери у межах України безкоштовні.
6. Осмислення нових знань та умінь.Закріплення, систематизація та узагальнення.
Запитання
1.Що найперше повинна пам’ятати людина, котра планує працювати?
2. Що робити коли роботодавець недобросовісний?
3. Як подолати ситуацію рабства?
7. Підбиття підсумків уроку.
