Трагедія жінки-матері, боротьба за своє материнство, жорстокість народної моралі («У нашім раї на землі…»). Наскрізний ліризм творів Т. Шевченка про жіночу долю.
Вірш Шевченка “У нашім раї на землі…” звеличує материнство. У ньому зіставляються дві долі: вільної селянки, що щаслива в шлюбі, та зневаженої покритки. Виявляється, що і ту, і ту жінку очікує холодна старість. Але все одно, материнська любов залишається безмежною.
Вірш можна умовно на чотири частини: гордість щасливої матері-селянки своєю малою дитиною — доля в майбутньому, коли діти-кріпаки виростуть; сором жінки-покритки — доля її та дитини в майбутньому.
Композиція:
Поезія «У нашім раї на землі» — екскурс поета шляхами власного життя й розповідь про героїнь своїх творів.
Твір має оптимістичний початок і трагічне, сумне закінчення. «У нашім раї…» містить протиставлення злиденного життя жінки-кріпачки райському.
Проблематика вірша
жінки-кріпачки-матері;
батьки і діти;
моральні закони тогочасного суспільства.
Образ-символ
Божа Матір – символ святості, любові, добра, правди, всепрощення.
Автор – Тарас Шевченко
Рік написання – 1849 (написаний у період перебування поета в засланні)
Літературний рід – лірика
Вид лірики – громадянська
Жанр – ліричний вірш
Тема: розповідь про важку жіночу долю, долю матері в умовах покріпачення, соціального і національного гніту.
Ідея: возвеличення святості матері, того найціннішого, що є у кожної людини; засудження соціального устрою, який змусив страждати багатьох жінок.
Мотив – трагічна доля жінки у часи кріпацтва.
Основна думка – “І перед нею помолюся, Мов перед образом святим Тієї Матері святої, Що в мир наш Бога принесла…”
Віршовий розмір – ямб і хорей.
Художні засоби
Епітети: у нашім раї, мати молодая, дитяточком малим, образом святим.
Метафора: у нашім раї на землі, літа минають.
Порівняння: нічого кращого немає, як тая мати молодая.
Пестливі слова: дитяточком.
Заперечення: нічого кращого немає.
Риторичні звертання: Великомученице! Небого…
Риторичний оклик: Боже мій!
