Давні слов’яни вірили, що світ населений добрими і злими духами, невидимими для людського ока. Тому й створювались спеціальні обереги, щоб захищати життя і здоров’я людей від зла.
З часів Київської Русі, аж до початку 20 століття захисні елементи зустрічалися скрізь: в домі, на подвір’ї, на одязі та прикрасах. В оселі часто вішали підкову над входом, на кілочку обов'язково висів рушник-утирачка для рук. Піч та стіни були розмальовані квітами і візерунками з особливим значенням, на горищі сушилися пучки лікарських трав. Згідно з повір’ями, такі предмети були наділені природною світлою силою.
