Традиції використання лісових ресурсів на Буковині ХІХ-ХХст.

Опис документу:
Погіршення стану лісів в Україні на сьогоднішній день є однією з найбільш актуальних тем. Ця проблема останнім часом бентежить як екологів, так і простих громадян. Тому цілком очевидною є актуальність дослідження.. Виходячи з актуальності теми, ми поставили перед собою мету: - дослідити джерела по теиі; - визначити традиційні форми сталого використання лісових ресурсів на Буковині ХІХ-ХХст.; - сторінками усної історії оказати як використовували ліс у будівницті на Заставнівщині

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Наукове дослідження

Ковальчук Ганна Михайлівна

Вчитель українознавства

Закладу ЗСО І-ІІІ

м . Заставна Чернівецької обл.

Традиції використання лісових ресурсів на Буковині ХІХ-ХХст.

ЗМІСТ

Вступ

1 Актуальність теми дослідження………………………………………………………………2

2.Джерела дослідження…………………………………………………………………………….3

І. Ліс у житті людини.

1. Одвічне багатство природи…………………………………………………………………4

ІІ.Традиції використання лісових ресурсів на Буковині ХІХ-ХХст.

  1. Звичаєве право на деревину……………………………………………………………….5

  2. Сторінками усної історії. Ліс у будівницті на Заставнівщині………………6

  3. Культ дерева на Буковині……………………………………………………………………8

Висновки…………………………………………………………………………………………………….10

Використані джерела………………………………………………………………………………..11

Додатки………………………………………………………………………………………………………12

Вступ

  1. Актуальність теми дослідження

Ліс-це важлива складова біосфери, природний комплекс, в якому

незліченні елементи спільно існують, впливають один на одного та на навколишнє середовище. Внаслідок різноманітних природних умов і впливу господарської діяльності людини ліси на території України розміщені нерівномірно. Вони сконцентровані переважно у Поліссі та в українських Карпатах. [4] Лісистість цих природних зон становить 26,8% та 42% .

Україна є одним із найбільших експортерів лісу у Європі. При цьому ніхто

навіть приблизно не знає, яка частина його обсягу вивозиться за кордон незаконно. Це велика проблема, адже при таких умовах господарювання дана галузь є дуже привабливою для зловживань та порушень. В Україні досі не запроваджена європейська система обліку деревини, яка передбачає контроль від моменту висадки лісу, до його переробки у меблі чи паркет. Це дає змогу масово рубати ліс із порушенням міжнародних норм.

Актуальність теми дослідження

Погіршення стану лісів в Україні на сьогоднішній день є однією з найбільш актуальних тем. Ця проблема останнім часом бентежить як екологів, так і

простих громадян.

Тому цілком очевидною є актуальність дослідження.

Мета роботи. Виходячи з актуальності теми, ми поставили перед собою мету:

  • дослідити джерела по теиі;

  • визначити традиційні форми сталого використання лісових ресурсів на Буковині ХІХ-ХХст.;

  • сторінками усної історії оказати як використовували ліс у будівницті на Заставнівщині;

Мета роботи обумовлює вирішення наступних завдань:

- відшукати джерела по темі;

- знайти і зустрітися із старожилами Заставни,які б розповіли про культ дерева у сільському будівництві.

Хронологічні межі дослідження. Робота охоплює зріз часу - кінеець ХІХ поч. ХХст.

Наукова новизна дослідження полягає у вивченні проблеми використання лісу та описі технологій дерев’яного будівництва у Заставні Чернівецької обл.

Практичне значення роботи.

Результати дослідження можуть бути використані при написанні наукових робіт про ліс як ресурсний матеріал господарювання на Буковині. у навчальному процесі на уроках українознавства , художнньої культури..

Структура наукової роботи зумовлена метою та націлена на розвя’зання завдань дослідження

2. Джерела дослідження

Ліс як національне багатство народу, завжди був і є джерелом життя .Тому не міг існувати поза свідомістю людини. Природні ресурси, екологічний стан лісу завжди цікавило вчених, дослідників, етнографів. Сьогодні ми маємо багато джерел, звідки можна почерпнути інформацію про ліс і його багатство. Використана література стала джерельною базою для написання роботи.

Мешканці гірських реґіонів України щораз частіше б'ють на сполох з приводу масового вирубування лісів. За радикальними прогнозами, вже за десять років у Карпатах може не залишитися лісу, попри мораторій на вивіз необробленої деревини за кордон, що набув чинності в листопаді минулого року. Про це йдеться у книзі С. Вінценсз . На високій полонині. – Львів., 1997. – С. 112.

У електронному ресурсі «Культурно-історичний портал. СПАДЩИНА ПРЕДКІВ» знаходимо цікаву інформацію про культ дерева у житті українців.

У другому розділі використано матеріали живої розповіді старожилів Заставни про використання лісу як будівельного матеріалу.

І. Ліс у житті людини.

1.Одвічне багатство природи.

Лiс - багатство природи - особливий, щедрий дарунок нам , який став невід̕ ємною частинкою живого органiзм на Землі. Лiс - це цiла епопея iсторiї людства, суспiльства, держави.

Кожний лiсовий масив, чи невеличкий лiсок - то своя неповторна бiографiя.

Лiс - це життя самої планети. Вабить вiн до себе в будь-яку пору року. I ранньої весни, коли на ледь звiльнених од снiгу проталинах прокидається сон-трава, а пробудженi берези ронять на землю свої першi сльози. Та й в зенiтi лiта, стомленi вiд тривалих походiв, мандрiвники знаходять пiд його крилатими шатами притулок вiд спеки.I восени, коли в нескiнченних килимах вересу ховаються вiд ока любителiв тихої охоти боровики, а в сизих низинах виставляють напоказ свої червонi шапочки красенi пiдосичники. Це – ліс. Споконвіків людина примітила не тільки неповторну красу природи,а й велику користь для себе. Не буде перебільшенням сказати, що існування людей майже неможливе без лісів. Вони – джерело цінних ресурсів, виділяють кисень і поглинають вуглекислий газ, домівка для багатьох рідкісних видів рослин та тварин.

Людина, користуючись природними благами, вносить зміни, змушує служити своїм цілям та панує над ними. Ліс – легені нашої планети. Його знищення може передрікати нам сумну участь, адже він є джерелом кисню, регулятором вологи і життєдайною скарбницею для Землі. За останні 2-3 тисячоліття людство знищило біля половини лісових масивів. Причиною тому стали неправильні методи землеробства і ряд інших факторів, які призвели до втрати мільйонів гектарів. На сьогоднішній день люди розуміють проблему і вживаються заходи по відновленню лісових насаджень.

Дерево споконвiчно дарувало майже все необхiдне людинi. Воно виколисало людство на своїх вiтах i було для первiсної людини пристанищем, i дахом над головою, лiжком i захисником. Згодом дерево принесло приборканий вогонь, а з ним i почалось розселення людей по свiту.

Хiба можна уявити народне господарство держави без деревини, з якої виробляється тисячi рiзних необхiдних йому речей. Папiр, скипидар, деревне вугiлля, смоли. Всi вони - продукти життєдiяльностi дерев.

Лiс - безцiнна пiдмога аграрному сектору i насамперед такiй галузi, як кормовиробництво. Це вiтамiнне борошно, ароматизоване сiно з галявин лiсу. А ще, лiс - споконвiчна кладова лiкiв. Який фармацевт не знає цiни вiльховим суплiддям, чи сосновим або березовим брунькам, корi крушини ламкої чи дуба звичайного.

Збiр дикорослих плодiв, ягiд, грибiв - це i користь, i активний вiдпочинок. Одне лише перебування у лiсi сприятливо позначається на здоров'ї людини. Вiд нас вимагається лише одне - потульна поведiнка в лiсi. Кожен повинен усвiдомити, що пiсля нас у цей Храм природи вступатимуть iншi вiдвiдувачi, та й ми самi не вiдмовимося ще й ще раз його вiдвiдати. Тому це накладає велику вiдповiдальнiсть за нашi розваги i поведiнку в лiсi.

Лiс - одвiчна краса, чудо природи. [3,5

]]]],,,,,…////]

ІІ.Використання лісових ресурсів на Буковині ХІХ-ХХст.

1.Звичаєве право на деревину.

Правові норми, якими керувались буковинці реголювали і право на вирубку лісу, корені яких знаходяться в законах «Правди Руської» та звичаєвого права.[10]

У праці І.Я.Франка – відомого українського письменника і громадського діяча “Знадоби до статистики України” (ч. 1. Лісові шкоди і кари в с. Нагуєвичах) (1882) йдеться покарання за незаконне користування дарами лісу. Польська преса, зокрема, писала, що український селянин – “комуніст та соціаліст, чужої власності не шанує, а особливо до панського лісу так то вже його тягне, що роби що хочеш, стережи, як ока в голові, а таки нічого не поможе, піде і вкраде”. І.Франко зазначає, що господарські потреби змушували сеян користуватися дарами лісу. Однак найважливіше в цій ситуації є те, що за народним звичаєвим правом, користування дарами лісу не є злочином. В основі цієї правової ситуації лежить неприйняття народною правовою свідомістю поняття державної чи приватної власності на угіддя: адже ліс “божий та людський”, і “пан лісу не насадив, щоб міг другим зборонити”

“Восени і навесні, майже щоночі ви можете зустріти на дорогах, що йдуть у ліс, цілі підводи з хмизом, кілками.Спитаєте: звідкіля везуть, і вам скажуть, посміхаючись: з батьківщини. Під батьківщиною треба розуміти казенні

ліси…”

Перед нами типове звичаєве право, яке описав Франко.

На Заставніщині ліс пильнувався лісництвом. Селяни не мали права не лише рубати дров у лісі, а й збирати хмиз, гриби, ягоди тощо. Проте румунська влада мирилися з давнім українським звичаєм : якщо селянин ніс на плечах деревину, хмиз чи інші дари лісу – це дар людині від Бога як вода, повітря ,сонце. Ніякої шкоди він не несе, наваки схвалювалося з екологічної точки зору. Заборонялося вивозити і рубати живе дерево.

Звичаєве право на ліс – приклад високої моральності щодо природи і риродокористування.

Австрійська влада спрямовувала громади раціонально використовувати природні ресурси. Зокрема, настійно рекомендувала виробити за правило, щоб селяни користувалися лісом за певну платню. Крім того, рекомендувалося здавати ділянки лісу в оренду. Однак, судячи з матеріалів різних джерел, принцип “раціонального господарювання” буковинцями не сприймався. Причина цього - стабільне народно-правове уявлення про спільну власність на ліс. За румунської влади у Заставнівщині існувало ділянкове використанням лісу.Кожен господар дбав про свю ділянку. Порушення норм каралося – ділянку забирали. Д.5 [8]

2.Сторінками усної історії. Ліс у будівницті на Заставнівщині.

У народній будівельній традиції велике місце посідає звичаєвість та обрядовість, пов'язані з деревом. Вона була невід'ємним його атрибутом на Буковині і в Заставні упродовж віків і збереглась у певних деталях до наших днів. На всіх етапах будівництва, починаючи з вибору місця під житло та добору певних порід дерева, відобразились традиційні народні уявлення про охоронну силу дерев'яної хати. Першоджерелом поглядів на дерево як символ благополуччя мешканців житла, очевидно, було уявлення про дерево як матеріал, без якого не можна обійтися . Не випадково в Заставні на місці, де мало розпочатись будівництво житла, ставилось дерево. Воно символізувало зв'язок майбутніх мешканців житла з своїми пращурами, пошану до них, що мало забезпечити їх підтримку і благословення:

Присутність деревця на місці будівництва забезпечувала добробут, добру ауру і примноження роду. Пізніше як своєрідний оберіг, на початку будівництва ставили дерев'яний хрест, зроблений майстром-будівельником. Такий хрест, обвивався вовною, зіллям, кропився свяченою водою самим майстром і служив оберегом. Деревце прикрашалась різнокольоровими стрічками, вишитими рушниками, хустками, сорчками, калачами. Все це потім віддавали майстрові, як подяка. У Заставні Чернівецької області був звичай: на даху встановлювати "коньок" - вирубаний з дерева макет голови коня , де прив’язували стрічки, хустки, гроші .

В народній звичаєвості, пов'язаній з житловим будівництвом, надавалось значення тій чи іншій породі дерева, її властивостям, а також місцю, де воно росте. Цим мав забезпечуватися максимальний захист як самого житла, так і жителів, що оселяться в ньому.

До заборонених для житлового будівництва дерев відносилась, насамперед, поодинокі дерева, які росли на місці розваленої церкви чи на цвинтарях, а також дуже старі дерева, які повинні були померти своєю смертю. Житло з такої деревини могло бути прокляте. Існувала й велика група "проклятих дерев" – дерев з наростами ("гудзами"), дуплами, роздвоєннями, напівсухих. За віруваннями, ці дерева не могли принести людям ні добра, ні благополуччя, ні здоров'я. Велика увага приділялась також траєкторії падіння дерева. Якщо дерево падало вершком на північ, вважалось, що невдовзі помре хтось з родини господаря-замовника (за асоціацією – холод, ніч, смерть). Так само віщувало нещастя зависле на інших дерево. Не брали на будівництво житла і "нечисті дерева", тобто дерева, які виросли на лісових стежках, перехрестях доріг, на межах.

Також небажано було щось зводити на місці викорчуваних дерев, бо «місце вже віджиле»- говорили майстри. Оскільки технологія дерев’яного будівництва (як зрубного, так і каркасностовпового) є доволі складною, а отже й потребувала неабияких навиків івиробничого досвіду, то зводили хати й господарські будівлі двору сільські майстри-будівельники. Досі у Заставні можна почути від людей літнього віку оповідки про особу майстра, якого народна традиція зараховувала до розряду «непростих» – людей, наділених надприродними магічними знаннями і вміннями. Турецького Андрія Івановича – майстра із Заставни знали не тільки заставнівчани. Його хати у 30-40их роках ХХст. Збереглися до цього часу. Він перший у Заставні змінив розміри хати ,вікон і дверей .Д.6.

Андрій Іванович відчував дерево дотиком руки .Вмів визначити вік дерева. Використовував в оснвному тверді породи у будівництві. Тому і збереглася його хата, зведена у 20-х роках по каркасно-стовповій технології . Д. 6. Будував він таку хату протягом літа з дерева,яке гартувалося декілька років. Майстер добре знав звичаї і традиції народного будівництва, тому і були його хати довговічні. Андрій Іванович був завжди охайний ,ніколи не вживав лайливих слів, не працюва у релігійні свята ,бо вважав, що то все відбивається на майбутній оселі.

Аналізуючи традиційні підходи до дерев'яного житлового будівництва, звичаї й вірування, пов'язані з ним, ми не можемо не визнати їх раціональної спрямованості на ціннісне ставлення до дерева, що спонукає людину краще пізнати його властивості, ощадно ставитись до деревини, забезпечувати її довговічність, адже невипадково в народі кажуть: "Дерево вдруге живе в хаті".

3. Культ дерева на Буковині.

У житті наших пращурів природа мала велике значення. Як діти Природи, вони одухотворювали її. Обрядові дії, пов'язані з рослинним світом, були найбільш поширеними у слов'ян і мали на меті забезпечити здоров'я та добробут людиниі, плодючість землі та загальне благополуччя роду. Деякі рослини мали символічне значення. Безсумнівно, вагоме місце займало дерево,яке тісно пов'язувалось з долею самих людей. Пpи народженні дитини часто садили деpево, вірячи у те, що дитина виросте міцною як і те дерево. Однак, у деяких буковинських повір'ях pіст такого деpева викликав виснаження людини і пpиводив його іноді до загибелі, тому заборонялося садити деpева біля свого будинку, які б потім стали вищими за хату. Дерево цінили, бо воно було невід’ємною частиною людини. Давнє поклоніння деревам дійшло і до нас у весільному обряді, ритуальних дійствах Вербної неділі та Зелених свят.

Культ дерев - частина нашої історії і культури, нашої генетичної пам'яті. Ніхто не закликає до повсюдного поклоніння деревам, ритуальних жертвопринесень чи обов'язкового відвідування культових місць, пов'язаних з вірою в священну силу дерев. Але знання цієї традиції, її джерел, охорона природних пам'ятників і заповідників, пов'язаних з цим культом, сприяють зміцненню нашої культурної самосвідомості та дбайливому ставленню до природи загалом.

Українці дотримувались різних звичаїв, повір’їв та прикмет під час рубання лісу, в тому числі й заготівлю будівельного матеріалу. Ці традиції зберігалася приблизно до початку ХХ ст. Гуцули дотримувалися заборони навіть торкатися дерева (будь-якого – лісового, плодового) в так звану “чорну середу” (останню перед Великоднем), оскільки, за повір’ям, воно неодмінно всохне. Ліс диктував і деякі правила поведінки навіть на обійсті: «Навесні гріх на дворі прясти, бо ліс буде клясти ».

Під час заготівлі деревини в лісі відбувався цілий ритуал. Особливо урочистим був початок рубання в лісі дерева .Тут були і молитви і промовки ,заклинання від злих сил. Ритуали, які здійснювали лісоруби були спрямовані на добробут і щастя.

У слов'янському фольклорі досить поширеним є мотив дерева-дуба як шлях до неба. Згідно з цим мотивом дуб виступає як посередник між світами, як засіб – шлях у світ предків та повернення на землю.

Найбільш поширена у Карпатському регіоні сосна теж дає прекрасний будівельний матеріал для житла, адже вона благословенна Ісусом. Шишки сосни є символом родючості та плодючості, отже, і життя в сосновій хаті буде багате на дитячий здоровий сміх та достаток. Подекуди буковинці використовували і деревину липи: їй Господь надав особливу силу – відвертати прокляття. Ці прокляття липа бере на себе, отже, липа має охоронну здатність. Недаремно липовим галуззям прикрашають не тільки житло, але й усю садибу на Зелені свята і на весілля.

Мала місце в народній традиції й самореалізація певних дій з деревиною на різних етапах будівництва. Наприклад, зберігання першої скалки від першої зробленої майстром зарубини. Цю маленьку трісочку господар освячує у церкві і зберігає у себе якнайдовше, адже від неї залежить здоров'я, добробут і щастя усієї родини. Скалку при хворобах виносили у церкву і клали під вівтар назавжди.

Вiковi дерева - це живi чудеса свiту, якi уражають своєю висотою, розмiром крони, товщиною стовбура, впевненiстю i могутнiстю. Вони шепчуть промови столiть. Вони пов'язують минуле з майбутнiм через сучасне і тому і побачла людина магічну силу дерева.

Чехи говорять: – «Зустрiнеш старе дерево - знiми капелюха ». Д.3.[5,7]

Висновки

Життя лісу: проблеми та екологічний стан, охорона

Одним із найкращих багатств, якими наділена наша держава являється ліс.

Відомий письменник М. Пришвін писав „У лісі я знайшов для себе джерело безкінечних відкриттів...” Справді, в лісі ми зустрічаємося із своєрідною сукупністю рослин, різноманітним тваринним світом.

Лісове господарство в нашій країні є самостійною галуззю суспільного виробництва, яка займається вивчення, обліком, вирощуванням лісів, охороняє їх від пожеж, шкідників і хвороб, регулює користування лісом з метою задоволення потреб народного господарства.

Виходячи з усього вище сказаного, можна зробити висновок, що погіршення стану лісів і зменшення їхніх площ в нашій країні – це, дійсно, велика проблема, викликана надмірною вирубкою, нераціональним використанням і управлінням лісовими ресурсами та неефективною організацією ведення лісового господарства на державному рівні. Вона вимагає термінового вирішення, оскільки наслідки знищення лісів, м’яко кажучи, не задовільні. І щоб запобігти негативному впливу вирубки лісів на навколишнє середовище необхідно віддати перевагу природоохоронному підходу до господарювання в лісах України. Кожен з нас повинен знати, що чимало дерев лісу символізують велич, силу, міцність та довговічність. Англiйський фiлософ XIX столiття Джон Рескiн писав : "Природна iсторiя дерев - моральна iсторiя. Iсторiя держави - це також iсторiя дерева". А слов'яни кажуть: "Вiкове дерево - це свiт, гiлки - язики, i птахи - апостоли". Вiковi дерева - дерева мудростi i справедливостi. Адже вони - найважливiша частина природи. Д.4 [1,2]

.

Використані джерела

  1. Охорона та раціональне використання природних ресурсів і рекультивація земель :[навч. посібн. / за заг. ред. П. П. Надточія]. – Житомир : Видавництво "Державний агроекологічний університет", 2007. – 420 с.

  2. Джерело:http://spadok.org.ua/lemkivshchyna/zvychayeve-pravo-na-lemkivshchyni.Культурно-історичний портал СПАДЩИНА ПРЕДКІВ.

  3. Синякевич І. М. Економіка галузей лісового комплексу : навч. посібн. /І. М. Синякевич. – К. : Знання, 2011. – 168 с

  4. Жежкун А. М. Соснові деревостани Східного Полісся: структура, стан,продуктивність. /А. М. Жежкун // Лісівництво і агролісомеліорація : Зб. наук. пр. –Харків : УкрНДІЛГА, 2014. – С. 3-12.

  5. Генсірук С. А. Ліси України. — К.: Наукова думка, 1992. — 408 с.

  6. Швиденко А. Й., Остапенко Б. Ф. Лісознавство: Підручник. — Чернівці: Зелена Буковина, 2001. — 352 с.

  7. Файник Т. Християнські ритуальні дії народного майстра при будівництві житла в українських Карпатах кінця ХІХ – початку ХХ століть.// Народознавчі зошити № 1-2, 2003. – С. 129.

  8. Гостюк А., Козак О. Молдавські літописи XV - XVIII ст. та опис Д. Кантеміра як джерело до реконструкції ментальності населення буковинського краю в епоху пізнього середньовіччя та раннього модерного часу // Буковинський історико-етнографічний вісник. - Вип. 6. - Чернівці: Прут, 2004. - С. 157-161;

12

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«ZOO-психологія: як навчитися розуміти тварин»
Левченко Вікторія Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.