Ткач Дмитро Васильович (11 вересня 1912 — 7 липня 1993) — український письменник, лауреат Республіканської літературної премії імені Лесі Українки (1981).
Біографія
Дмитро Ткач народився 11 вересня 1912 року в селі Орлик (нині Кобеляцький район Полтавської області). Його дитинство було важким: у роки Голодомору він у восьмирічному віці залишив свій дім і став безпритульним.
Після закінчення школи працював горновим і пресувальником на Дружківському металургійному заводі на Донбасі, а згодом — співробітником заводської багатотиражки.
Брав участь у німецько-радянській війні, був нагороджений орденами та медалями, зокрема Орденом Червоної Зірки, медаллю «За відвагу», медаллю «За оборону Кавказу» та іншими.
Після війни його захоплення морем визначило подальшу долю як письменника-мариніста. З 1958 року жив і працював у Києві. Наприкінці життя страждав від невиліковної хвороби очей. Помер у Києві 7 липня 1993 року і був похований на Байковому кладовищі.
Творчість
Дмитро Ткач відомий як автор творів для дітей та юнацтва. Більшість його книг присвячені героїці війни, відвазі, хоробрості та патріотизму, а також життю тогочасних школярів.
Основні твори:
«Моряки» (одна з перших книг)
«Плем'я дужих» (одна з перших книг)
«Єсть, стояти на смерть!»
«Шторм і штиль»
«Маленькі мрійники»
«Садівник»
За свій внесок у літературу для дітей отримав Республіканську літературну премію імені Лесі Українки у 1981 році
