Тестові завдання з теми "Відокремлені члени речення". 8 клас

Опис документу:
Тести дають можливість перевірити рівень знань учнів 8 класу з теми "Відокремлені члени речення".

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ВІДОКРЕМЛЕНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

ВАРІАНТ 1

І. У реченні Крім нас самих, ніхто не захистить наш край (Д.Міщенко) наявні відокремлені члени речення, а саме:

А) означення;

Б) прикладка;

В) додаток;

Г) обставина;

Ґ) уточнюючі члени речення.

ІІ. У реченні Тихий на вдачу й поміркований, звиклий таїти свої щирі думки й вчиняти Богданову волю, Виговський i тепер не виявив i словом свого збудження проти Москви... (І.Нечуй-Левицький) означення відокремлюються, тому що:

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть після означуваного іменника;

Б) одиничний прикметник (дієприкметник) стоїть після іменника, перед яким уже є означення;

В) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником i має додаткове обставинне значення (причини);

Г) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) є означеннями до особових займенників, незалежно від того, чи вони стоять після займенника, чи перед ним;

Ґ) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) відірвані від означення іншими словами, особливо присудком;

Д) означення стосується іменника, якого в цьому реченні немає;

Е) неузгоджені означення стоять поряд з узгодженими.

ІІІ. У реченні Ділим життя щасливе i нове, як в рiк врожайний коровай ділили (Г.Чубач) означення не відокремлюється, тому що:

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником i не має додаткового обставинного значення;

Б) одиничні прикметники (дієприкметники) стоять після іменника, перед яким немає означення, i не мають інтонаційноті, стилістичного навантаження;

В) означення за змістом стосується не так підмета, як присудка;

Г) означення стоїть після неособового займенника, узгодженого з ним.

IV. У реченні То не була ще вона, колишня могуть i слава, та була вже можливість торувати до неї путь (Д.Міщенко) прикладка відокремлюється, тому що:

А) поширена прикладка стоїть після іменника, якого стосується;

Б) поширена прикладка стоїть перед пояснювальним іменником i має обставинний відтінок (причини);

В) стосується особового займенника;

Г) прикладка - власна назва; має уточнююче значення;

Ґ) стосується власної назви i стоїть після неї;

Д) приєднується за допомогою слів родом, на ім'я, на прізвище тощо;

Е) прикладка зі сполучником як має значення причини;

Є) стосується пропущеного в реченні іменника.

V. У реченні Може, колись тут i справді стане й королівський трон, а ти сядеш на йому як королева (І.Нечуй-Левицький) прикладка не відокремлюється, тому що:

А) поширена прикладка стоїть перед означуваним іменником i не має обставинного значення;

Б) виражена власною назвою й не має уточнюючогo значення;

В) прикладка зі сполучником як характеризує предмет з одного боку або має значення «у ролі кого, чого», тобто не має значення причини.

VIII. У реченні Недовго німував роздумуючи (Д.Міщенко) обставина не відокремлюється, тому що вона виражена:

А) одиничним дієприслівником, який означає спосіб дії;

Б) дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу;

В) дієприслівниковим зворотом, перед яким стоїть підсилювальна частка i;

Г) дієприслівниковим зворотом, який тісно пов'язаний із дієсловом-присудком;

Ґ) дієприслівниковим зворотом, який виступає в ролі однорідного члена з невідокремленим іншим членом речення;

Д) дієприслівниковим зворотом, що утворений дієприслівником i сполучним словом який та знаходиться в складі підрядного речення;

Е) сполученням іменників з прийменниками залежно від, відповідно до, завдяки, з причини тощо, яке інтонаційно та стилістична не виділяється.

ІХ. У реченні I ось тепер, в ці передзимні дні, по дpібці, як по слізці зозуляти, по слову - так запраглося мені себе зібрати (Г.Світлична) відокремлюється:

А) уточнююче означення;

Б) уточнююча обставина;

В) член речення, що починається словом з уточнюючим i приєднувальним значенням.

Х. У реченні Тебе ж у далеч владно закликає напоєна надіями пітьма (В.Симоненко) виділені члени речення:

А) відокремлюються (з обох боків комами);

Б) не відокремлюються.

ВАРІАНТ 2

І. У реченні Ось тоді, може, й подумають, чи не ліпше буде, холи в Києві сидітиме воєводою хтось із наших, українських, князів (Д.Міщенко) наявні відокремлені члени речення, а саме:

А) означення;

Б) прикладка;

В) додаток;

Г) обставина;

Ґ) уточнюючі члени речення.

ІІ. У реченні I справді, хоч минають відтоді місяці й роки, проходять над степами курявні чорні бурі, а капітанів дарунок все стоїть у материній кімнаті, білосніжний i чистий, ніби щойно скупаний океанською хвилею, ніби щойно добутий з океанського дна (О.Гончар) означення відокремлюються, тому що:

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть після означуваного іменника;

Б) одиничний прикметник (дієприкметник) стоїть після іменника, перед яким уже є означення;

В) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником і має додаткове обставинне значення (причини);

Г) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) є означеннями до особових займенників, незалежно від того, чи вони стоять після займенника, чи перед ним;

Ґ) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) відірвані від означення іншими словами, особливо присудком;

Д) означення стосується іменника, якого в цьому реченні немає;

Е) неузгоджені означення стоять поряд з узгодженими.

Ш. У реченні Кияни плакали. I плив Дніпром Перун. ...Вмирав самотній, як усі вигнанці (О.Пахльовська) означення не відокремлюється, тому що:

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником і не має додаткового обставинного значення;

Б) одиничні прикметники (дієприкметники) стоять після іменника, перед яким немає означення, i не мають інтонаційного, стилістичного навантаження;

В) означення за змістом стосується не так підмета, як присудка;

Г) означення стоїть після неособового займенника, узгодженого з ним.

IV. У реченні Так було, аж поки не дізнався про це товариш Яцуба, відставник (О.Гончар) прикладка відокремлюється, тому що:

А) поширена прикладка стоїть після іменника, якого стосується;

Б) поширена прикладка стоїть перед пояснювальним іменником i має обставинний відтінок (причини);

В) стосується особового займенника;

Г) власна назва; має уточнююче значення;

Ґ) стосується власної назви й стоїть після неї;

Д) приєднується за допомогою слів родом, на ім я, на прізвище тощо;

Е) прикладка зі сполучником як має значення причини;

Є) стосується пропущеного в реченні іменника.

V. У реченні До Єремії приступив його лубенський староста шляхтич Коляда (І.Нечуй-Левицький) прикладка не відокремлюється, тому що:

А) поширена прикладка стоїть перед означуваним іменником i не має обставинного значення;

Б) виражена власною назвою й не має уточнюючого значення;

В) зі сполучником як характеризує предмет з одного боку або має значення «y ролі кого, чого», тобто не має значення причини.

VI. Відокремлений додаток наявний у такому реченні:

А) А потім хмару опустив на сад наш на щасливий i натрусив зі сливи слив, щоб легше було сливі (М.Вінграновський);

Б) Над вечір того дня Сулима побачив, що з моря, назустріч козакам, виринають вітрила турецької галери (А.Кащенко);

В) Він почав працювати весело, з надзвичайною енергією і, працюючи, милувався з Кармалюка (О.Довженко);

Г) Я повигоню з Лубенщини усіх, навіть польських панків та панів... (І.Нечуй-Левицький).

VII. У реченні Згідно з цією унією, Литва, як i перше, лишалася осібною державою, та не в усьому: на неї поширювалась уже влада короля (Д.Міщенко) обставина відокремлюється, тому що вона виражена:

А) одиничним дієприслівником, що не означає способу дії;

Б) дієприслівниковим зворотом;

В) сполученням прийменника незважаючи на з іменником;

Г) сполученням іменників з прийменниками у зв’язку з, залежно від, завдяки, внаслідок тощо i має інтонаційне та стилістичне навантаження.

VIII. У реченні Хлопчаки бігли не чуючи ніг обставина не відокремлюється, тому що вона виражена:

А) одиничним дієприслівником, який означає спосіб дії;

Б) дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу;

В) дієприслівниковим зворотом, перед яким стоїть підсилювaльна частка i;

Г) дієприслівниковим зворотом, який тісно пов'язаний із дієсловом-присудком;

Ґ) дієприслівниковим зворотом, який виступає в ролі однорідного члена з невідокремленим іншим членом речення;

Д) дієприслівниковим зворотом, що утворений дієприслівником i сполучним словом який i знаходиться в складі підрядного речення;

Е) сполученням іменників з прийменниками залежно від, відповідно до, завдяки, з причини тощо, яке інтонаційно та стилістично не виділяється.

ІХ. У реченні Не знаєш, хто ми, які ми, вперше нас бачиш, i вже ось так, з недовірою, навіть з ворожістю... (О.Гончар) відокремлюється:

А) уточнююче означення;

Б) уточнююча обставина;

В) член речення, що починається словом з уточнюючим i приєднувальним значенням.

Х. У реченні Годинник з маятником схожим на повний місяць байдуже одбивав секунди (С.Скляренко) виділені члени речення:

А) відокремлюються (з обох боків комами);

Б) не відокремлюються.

ВАРІАНТ З

І. У реченні Балка, вкрита садками, вилася попід горою (І.Нечуй-Левицький) наявні відокремлені члени речення, а саме:

А) означення;

Б) прикладка;

В) додаток;

Г) обставина;

Ґ) уточнюючі члени речення.

ІІ. У реченні Отакий-то Перебендя, старий та химерний (Т.Шевченко) означення відокремлюються, тому що:

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть після означуваного іменника;

Б) одиничний прикметник (дієприкметник) стоїть після іменника, перед яким уже є означення;

В) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником і має додаткове обставинне значення (причини);

Г) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) є означеннями до особових займенників, незалежно від того, чи вони стоять після займенника, чи перед ним;

Ґ) прикметники чи дієприкметники(з пояснювальними словами або без них) відірвані від означення іншими словами, особливо присудком;

Д) означення стосується іменника, якого в цьому реченні немає;

Е) неузгoджені означення слоять поряд з узгодженими.

ІІІ. У реченні Лягли шляхи нові, широкі й вольні, степи, озера й ріки ожили (В.Симоненко) означення не відокремлюється, тому що:

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником i не має додаткового обставинного значення;

Б) одиничні прикметники (дієприкметники) стоять після іменника, перед яким немає означення, i не мають інтонаційного, стилістичного навантаження;

В) означення за змістом стосується не так підмета, як присудка;

Г) означення стоїть після неособового займенника, узгодженого з ним.

IV. У реченні Як медалістка, вона й право має тепер сидіти найближче до цього поперечного столу, за яким розмішується, так би мовити, президія сьогоднішнього вечора (О.Гончар) прикладка відокремлюється, тому що:

А) поширена прикладка стоїть після іменника, якого стосується;

Б) поширена прикладка стоїть перед пояснювальним іменником i має обставинний відтінок (причини);

В) стосується особового займенника;

Г) власна назва; має уточнююче значення;

Ґ) стосується власної назви й стоїть після неї;

Д) приєднується за допомогою слів родом, на ім я, на прізвище тощо;

Е) прикладка зі сполучником як має значення причини;

Є) стосується пропущеного в реченні іменника.

V. У реченні Воєвода московський Бутурлін вступив з військом в Полтавщину i зруйнував Миргород (І.Нечуй- Левицький) прикладка не відокремлюється, тому що:

А) поширена прикладка стоїть перед означуваним іменником i не має обставинного значення;

Б) виражена власною назвою й не має уточнюючого значення;

В) зі сполучником як характеризує предмет з одного боку або має значення «у ролі кого, чого», тобто не має значення причини.

VI. Відокремлений додаток наявний у такому реченні:

А) Час минав, i став помалу рідний степ він забувати, край чужий, чужі звичаї, як за рідні уважати (М.Вороний);

Б) Мов свічі погаслі в клубках фіміаму, в туман загорнувшись, далекі тополі в душі вигравають мінорную гаму (П.Тичина);

В) Немає людності такої, громади жодної нема, яка б iз давнини глухої ішла по всесвіту німа (М.Рильський);

Г) Запальність Сашкова росте й росте, він уже, замість Віталія, наче бачить перед собою автора статті, гаряче полемізує, ловить йoгo на чомусь, висміює... (0. Гончар).

VII. У реченні До вечора іде, холонучи, теплінь i тулиться до каменя щокою (М.Вінграновський) обставина відокремлюється, тому що вона виражена:

А) одиничним дієприслівником, що не означає способу дії;

Б) дієприслівниковим зворотом;

В) сполученням прийменника незважаючи на з іменником;

Г) сполученням іменників з прийменниками у зв’язку з, залежно від, завдяки, внаслідок тощо i має інтонаційне та стилістичне навантаження.

VIII. У реченні 3авдяки його мудрості яко державця встановилися добрі стосунки не лише з литвинами, а й із польським королем Казимиром (Д.Міщенко) обставина не відокремлюється, тому що вона виражена:

А) одиничним дієприслівником, який означає спосіб дії;

Б) дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу;

В) дієприслівниковим зворотом, перед яким стоїть підсилювальна частка i;

Г) дієприслівниковим зворотом, який тісно пов'язаний із дієсловом-присудком;

Ґ) дієприслівниковим зворотом, який виступає в ролі однорідного члена з невідокремленим іншим членом речення;

Д) дієприслівниковим зворотом, що утворений дієприслівником i сполучним словом який і знаходиться в складі підрядного речення;

Е) сполученням іменників з прийменниками залежно від, відповідно до, завдяки, з причини тощо, яке інтонаційно та стилістично не виділяється.

ІХ. У реченні Свою ватагу Галаган повів тим самим шляхом, щo ним тікає iз Корсуня, себто через березовий ліс та балкою до Росі (А.Кащенко) відокремлюється:

А) уточнююче означення;

Б) уточнююча обставина;

В) член речення що починається словом з уточнюючим i приєднувальним значенням.

Х. У реченні Отаман схиливши голову дрімав i марив (С.Скляренко) виділені члени речення:

А) відокремлюються (з обох боків комами);

Б) не відокремлюються.

ВАРІАНТ 4

І. У реченні Скоріш ти мене, вчительку, образив, що ось так недбало поставився до завдання (О.Гончар) наявні відокремлені члени речення, а саме:

А) означення;

Б) прикладка;

В) додаток;

Г) обставина;

Ґ) уточнюючі члени речення.

ІІ . У реченні Потім знову допитувалися, де ж господар, і, не допитавшись, злі й похмурі, рушили в зворотню путь(Д.Міщенко) означення відокремлюються, тому що:

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть після означуваного іменника;

Б) одиничний прикметник (дієприкметник) стоїть після іменника, перед яким уже є означення;

В) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником i має додаткове обставинне значення (причини);

Г) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) є означеннями до особо­вих займенників, незалежно від того, чи вони стоять після займенника, чи перед ним;

Ґ) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) відірвані від означення іншими словами, особливо присудком;

Д) означення стосується іменника, якого в цьому реченні немає;

Е) неузгоджені означення стоять поряд з узгодженими.

ІІІ. У реченні У росяні вінки заплетені суцвіття до ніг тобі, титане, кладемо, ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття (В.Симоненко) означення не відокремлюється, тому що:

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником і не має додаткового обставинного значення;

Б) одиничні прикметники (дієприкметники) стоять після іменника, перед яким немає означення, й не мають інтонаційного, стилістичного навантаження;

В) означення за змістом стосується не так підмета, як присудка;

Г) означення стоїть після неособового займенника, узгодженого з ним.

IV. У реченні Навіть малюк худоребрий, на прізвисько Хлястик, теж пробував через мур перелізти, бо за цуценятком дуже скучив... (О.Гончар) прикладка відокремлюється, тому що:

А) поширена прикладка стоїть після іменника, якого стосується;

Б) поширена прикладка стоїть перед пояснювальним іменником i має обставинний відтінок (причини);

В) стосується особового займенника;

Г) власна назва; має уточнююче значення;

Ґ) стосується власної назви й стоїть після неї;

Д) приєднується за допомогою слів родом, на ім'я, на прізвище тощо;

Е) прикладка зі сполучником як має значення причини;

Є) стосується пропущеного в реченні іменника.

V. У реченні Йде він три дні i три ночі, на четвертий день приходить в місто Kиїв опівночі (М.Вороний) прикладка не відокремлюється, тому що:

А) поширена прикладка стоїть перед означуваним іменником i не має обставинного значення;

Б) виражена власною назвою й не має уточнюючого значення;

В) зі сполучником як характеризує предмет з одного боку або має значення «у ролі кого, чого», тобто не має значення причини.

VІ. Відокремлений додаток наявний у такому реченні:

А) В усякому разі, крім нас самих, ніхто не викаже ревності i не подбає про це (Д.Міщенко);

Б) Але попрохати в Грицька він не насмілювавсь ніколи, а тепер, після сварки, й надто (Б.Грінченко);

В) Ви гуляєте, орли, а наш Київ, наче хмари, печеніги облягли (Олександр Олесь);

Г) Ви скажіть, що він у мене буде жити в шані, в славі, тільки, звісно, хай забуде різні вигадки лукаві(Леся Українка).

VII. У реченні Твій голос повз мене, весь час повз мене, мене не торкаючись, десь пливе (Г.Світлична) обставина відокремлюється, тому що вона виражена:

А) одиничним дієприслівником, що не означає способу дії;

Б) дієприслівниковим зворотом;

В) сполученням прийменника незважаючи на з іменником;

Г) сполученням іменників з прийменниками у зв'язку з, залежно від, завдяки, внаслідок тощо i має інтонаційне та стилістичне навантаження.

VIII. У реченні Він говорив плутано й не дивлячись на батька обставина не відокремлюється, тому що вона виражена:

А) одиничним дієприслівником, який означає спосіб дії;

Б) дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу;

В) дієприслівниковим зворотом, перед яким стоїть підсилювальна частка i;

Г) дієприслівниковим зворотом, який тісно пов'язаний із дієсловом-присудком;

Ґ) дієприслівниковим зворотом, який виступає в ролі однорідного члена з невідокремленим іншим членом речення;

Д) дієприслівниковим зворотом, що утворений дієприслівником i сполучним словом який i знаходиться в складі підрядного речення;

Е) сполученням іменників з прийменниками залежно від, відповідно до, завдяки, з причини тощо, яке інтонаційно та стилістично не виділяється.

ІХ. У реченні То була його, капітанова, молодість (О.Гончар) відокремлюється:

А) уточнююче означення;

Б) уточнююча обставина;

В) член речення, що починається словом з уточнюючим i приєднувальним значенням.

Х. У реченні Замість Остряниці козаки вибрали собі за гетьмана Дмитра Томашевича-Гуню (І.Нечуй-Левицький) виділені члени речення:

А) відокремлюються (комами);

Б) не відокремлюються.

ВАРІАНТ 5

І. У реченні Сплітаючи гіллям, стоять дуби зелені, свіжолисті... (М.Рильський) наявні відокремлені члени речення, а саме:

А) означення;

Б) прикладка;

В) додаток;

Г) обставина;

Ґ) уточнюючі члени речення.

ІІ. У реченні В повітрі багато чайок, що мчать мовби навперейми з грузовиком; великі, сліпучо-білі, вони летять гінко, розмашисто, поспішають невідхильно у степ на роботу (О.Гончар) означення відокремлюються, тому що:

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть після означуваного іменника;

Б) одиничний прикметник (дієприкметник) стоїть після іменника, перед яким уже е означення;

В) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником і має додаткове обставинне значення (причини);

Г) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) є означеннями до особових займенників, незалежно від того, чи вони стоять після займенника, чи перед ним;

Ґ) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) відірвані від означення іншими словами, особливо присудком;

Д) означення стосується іменника, якого в цьому реченні немає;

Е) неузгоджені означення стоять поряд з узгодженими.

ІІІ. У реченні Все зрушене, поруйноване, розлюблене в той час, коли до нього торкались чужинці, - тепер мовби одразу стало знов на своє місце (О.Гончар) означення не відокремлюється, тому що:

А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником i не має додаткового обставинного значення;

Б) одиничні прикметники (дієприкметники) стоять після іменника, перед яким немає означення, й не мають інтонаційного, стилістичного навантаження;

В) означення за змістом стосується не так підмета, як присудка;

Д) означення стоїть після неособового займенника, узгодженого з ним.

IV. У реченні Це Ганно, покійного кума Петра син, Микита (А.Кащенко) прикладка відокремлюється, тому що:

А) поширена прикладка стоїть після іменника, якого стосується;

Б) поширена прикладка стоїть перед пояснювальним іменником i має обставинний відтінок (причини);

В) стосується особового займенника;

Г) власна назва; має уточнююче значення;

Ґ) стосується власної назви й стоїть після неї;

Д) приєднується за допомогою слів родом, на ім’я, на прізвище тощо;

Е) із сполучником як має значення причини;

Є) стосується пропущеного в реченні іменника.

V. У реченні Може, він послухає її як жінки (І.Нечуй-Левицький) прикладка не відокремлюється, тому що:

А) поширена прикладка стоїть перед означуваним іменником i не має обставинного значення;

Б) виражена власною назвою й не має уточнюючого значення;

В) зі сполучником як характеризує предмет з одного боку або має значення «у ролі кого, чого» , тобто не має значення причини.

VI. Відокремлений додаток наявний у такому реченні:

А) Сумно по гаю осиковім тінi блукають похилії, тіні від хмар дощових (Леся Українка);

Б) Живуть щасливо, любенько, старий, на їх глядячи, тільки Бога милосердного дякує (Марко Вовчок);

В) Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки майора відставника, яка в їхній школі не так давно... (О.Гончар)

VII. У реченні Лукія почуває, що й сама вона зараз, незважаючи на сутичку з Яцубою, чимось давно збадьорена (О.Гончар) обставина відокремлюється тому, що вона виражена:

А) одиничним дієприслівником, що не означає способу дії;

Б) дієприслівниковим зворотом;

В) сполученням прийменника незважаючи на з іменником;

Г) сполученням іменників з прийменниками у зв'язку з, залежно від, завдяки, внаслідок тощо i має інтонаційне та стилістичне навантаження.

VIIІ. У реченні Пішов Гонта похилившись; іде, спотикнеться (Т.Шевченко) обставина не відокремлюється, тому що вона виражена:

А) одиничним дієприслівником, який означає спосіб дії;

Б) дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу;

В) дієприслівниковим зворотом, перед яким стоїть підсилювальна частка i;

Г) дієприслівниковим зворотом, який тісно пов'язаний із дієсловом-присудком;

Ґ) дієприслівниковим зворотом, який виступає в ролі однорідного члена з невідокремленим іншим членом речення;

Д) дієприслівниковим зворотом, що утворений дієприслівником i сполучним словом який i знаходиться в складі підрядного речення;

Е) сполученням іменників з прийменниками залежно від, відповідно до, завдяки, з причини тощо, яке інтонаційно та стилістично не виділяється.

ІХ. У реченні Те умовляння, та ще з двох боків, і вирішило подальшу долю князя Михайла (Д.Міщенко) відокремлюється:

А) уточнююче означення;

Б) уточнююча обставина;

В) член речення, що починається словом з уточнюючим i приєднувальним значенням.

Х. У реченні Більшість особливо молодь вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (І.Вільде) виділені слова:

А) відокремлюються (комами);

Б) не відокремлюються.

ВІДПОВІДІ

І

ІІ

ІІІ

IV

V

VI

VII

VIII

ІХ

Х

Варіант 1

В

В

Б

В

В

Б

Б

А

Б

Б

Варіант 2

Ґ

Ґ

В

Ґ

А

Г

Г

Б

Б

А

Варіант 3

А

Б

Б

Е

Б

Г

А

Е

В

А

Варіант 4

Б

Д

А

Д

Б

А

Б

Ґ

А

Б

Варіант 5

Г

Г

Г

Г

В

В

В

А

В

А

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»