і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

Тестові завдання з пунктуації. "Зайве" речення. 8 клас

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ПУНКТУАЦІЇ

«ЗАЙВЕ» РЕЧЕННЯ

Завдання. 3'ясуйте, за якою ознакою об'єднано речення в кожній рубриці та яке з цих речень «зайве» й чому.

ВАРІАНТ 1

І. А) Гнів - погана прикмета (Д.Міщенко).

Б) І пам'ять наша - мак в одній колисці (М.Вінграновський).

В) Єдина стеля мистецтва - правда (Л.Костенко).

Г) Для мене найсвятіша нагорода - потрібним буть, красо моя, тобі (В.Симоненко).

ІІ. А) Всідаючись, Сашко зa звичкою стріпує пасмом м'якого хвилястого чуба... (О.Гончар).

Б) То підбита чайка отак, упавши, не степу ячить (Л.Костенко).

В) Багато ще дивного бачив Василь за ті дні, поки пливли вони не поспішаючись (А.Кащенко).

Г) Не жартуй наді мною, будь ласка, і, говорячи, не мовчи (В.Симоненко).

ІІІ. А) ...Ось уже минула зима, а від того чоловіка ні слуху ні духу (В.Скляр).

Б) І так i сяк прицілювався князь, брав на карб усі можливі путі-дороги свого ворога, а зважився зібрати свою силу таки під Переяславом (Д.Міщенко).

В) Гляди ж мені, сотничихо, щоб про моє кохання та женихання ні сном ні духом не дізнався через тебе ніхто в Лубнах, ніхто в усьому світі (І.Нечуй-Левицький).

Г) А в мене бідне серденько i мліє, i болить (Л.Глібов).

IV. А) Тільки під віттям дубів змовкли останні звуки журливої пісні, як молодий козак, зляканий, раптом, раптом схопився з скелі: з пащі печери вилізла й ішла просто на нього молода, років чотирнадцять, дівчина (А.Кащенко).

Б) А мені ж так важко зимувалось. Думалось: весна воздасть мені (І.Жиленко).

В) Я ж попереджав: знову йдуть на нас татари i йдуть великою силою (Д.Міщенко).

Г) Школа створена для правопорушників, i ми не приховуємо: існують у нас обмеження, правила значно суворіші, ніж у звичайній школі, яку до речі, ти сам не захотів відвідувати... (О.Гончар).

V. А) ...На щастя, якраз проходить десь там вартовий Григорій Микитович, що здебільшого висиджує в задумі біля своєї тумбочки в кінці коридору (О. Гончар).

Б) Задихнеться від люті сірість - нам на щастя, а їй на зло (В.Симоненко).

В) На щастя, кланятись та ганьбити себе благаннями не довелося (Д.Міщенко).

Г) На щастя, Лушня почув тихий скрип босої ноги, глянув - i одскочив убік... (Панас Мирний).

VI. А) Ліна стояла край дороги, обвіяна гарячим степовим повітрям (О.Гончар).

Б) Замордований роботою, вийдеш з комори, i аж водить тебе... (О. Гончар).

В) Залита шарким рум'янцем, перемайнула до іншого куща, вхопила той кущ i не знала, що з ним робити, хапливо крутила, вертіла в руках, поки Віталій догадався, що його треба підв'язувати (О.Гончар).

Г) Поглинутий якимись думками, мовчки дивиться крізь тополі на чабанські ґирлиги, що, мов алебарди, висять рядком під хатою... (О. Гончар).

VII. А) Синій та білий ряст манячів поміж кущами (І.Нечуй-Левицький).

Б) Це роса чи сльоза з калини? Білий цвіт чи зоря мигтить? (М.Шевченко).

В) Михайло або Сава мали прийти й узяти їду в бурдей (О.Кобилянська).

Г) Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа (І.Франко).

VIII. А) Гетьман став білий як стіна (І.Нечуй-Левицький).

Б) Я згадав, що я без жилетки, i втік, не діждавшись кінця пригоди, але зневіру до панни вже як рукою зняло (Л.Яновська).

В) А роси! Хто скаже, чиї вони сльози, такі дивні, чисті, мов перли коштовні (П.Тичина).

Г) Та вона не озивалася i була бліда як крейда (А.Кащенко).

ІХ. А) А на саквах лежить мені обнова - в червоні квіти хусточка червона (Л.Костенко).

Б) Знов дика рожа цвіте, жовтіє запилюженими пелюстками - цупка, запорошена, живуча (О.Гончар).

В) Великий литовський князь i в подрібнених князівствах нерідко саджав литвинів - синів, небожів, інших кревняків (Д.Міщенко).

Г) Осінь - майстер задуманий i натхненний - пише фарбами свій портрет (Т.Світлична).

Х. А) Десь далеко за селом, уже на греблі, чути було підводи (С.Скляренко).

Б) Нехай великий князь прикине спершу, скільки моїх воїнів має піти на урусів, в тім числі й на Київ, аби похід був успішним (Д.Міщенко).

В) Князь Олександр молодий, від нього всього можна чекати, надто під Смоленськом (Д.Міщенко).

Г) І спродалась, й скупилась, та й додому, окрай дороги стежкою собі... (М.Вінграновський).

ВАРІАНТ 2

І. А) Горбенко ні з того ні з сього зашарівся (Б.Антоненко-Давидович).

Б) Нема в тобі ні зрад, ні марноти, ти вся, як є (М.Вінграновський).

В) Ще ні сіло ні впало, а от тобі на перший гостинець батькові од невістки-шляхтянки (І.Нечуй-Левицький).

Г) Максим ріже, а Ярема не ріже - лютує: з ножем в руках на пожарах i днює й ночує (Т.Шевченко).

ІІ. А) Чайка пролетіла в небі, i її теж було видно у воді (О.Гончар).

Б) Така вже, видно, природа людська: відімкнув дев'ять замків, хочеться відімкнути й десятий (О.Гончар).

В) Льотчик з посрібленими скронями, видно, образився (О.Гончар).

Г) Не так просто, видно, на це відповісти (О.Гончар).

ІІІ. А) Король Жигмонт був запеклим ворогом українського народу взагалі, а козаків, як оборонців українства i православної віри, ненавидів зокрема

(А. Кащенко).

Б) Вони навіть сватали мене до себе на службу, але я, як земляк славетного Григорій Савича, казав, що світ мене ловить, та не спіймає... (В.Шкляр).

В) Катерина, як найстарша i перша на черзі, мала навіть пелерину із справжніх горностаїв... (І.Вільде).

Г) Оксана виявила себе як майстер на всі руки (С.Скляренко).

IV. А) Станемо на коліна перед Україною - і виростемо духом аж до небес (Я.Гоян).

Б) Але ж то буде не моїм - їхнім козирем (Д.Міщенко).

В) Тож буде вже не просто надія - певність (Д.Міщенко).

Г) Не зайшов - вломився до храму на коні й був чи то надміру вдоволений i бундючний, чи, навпаки, гнівний (Д.Міщенко).

V. А) І ніжністю, як бурштином, душа наповнена по вінці (Т.Світлична).

Б) I як печаль одвічна, двоєдина, душа Раїни плаче по церквах (Л.Костенко).

В) Вона ж була як голос України, що клекотів у наших корогвах (Л.Костенко).

Г) Біда, як i все живе на землі, не полюбляє ходити самотньо (Д.Міщенко).

VI. А) Страх i любов, любов i страх так i на переміну мучили його душу (О.Кобилянська).

Б) В тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивляються матері в своїх дітей, сподіваючись i прагнучи щастя для них (О.Сизоненко).

В) Жили в тобі i міць ясної криці, i сяйво далекої зірниці, i тихі сплески лебединих крил (М.Рильський).

Г) Так стоїть тополя, повна сонця й болю, вітами-привітами кланяється полю. Добра та ласкава, ніжна й молода, милого з походу вірно вигляда (В.Симоненко).

VII. А) І тихо сни пішли своїм легким походом, старі i молоді, в подимленій зорі... (М.Вінграновський).

Б) Висока могила-курган здіймається неподалік серед розливу хлібів, оборона, неторкана, в сивих полинах (О.Гончар).

В) Гетьман сидів на канапі, худий, змарнілий та блідий (І.Нечуй-Левицький).

Г) Стояли люди, злякані, притихлі (Л.Костенко).

VIII. А) А на губах - гіркий полин, а на межі - зола... (М.Шевченко).

Б) Під сволоком, між маком i калиною, шматки сухої липи i верби (Л.Костенко).

В) Я був один, як тріска в океані, навколо мене - тишина i ніч (В.Симоненко).

Г) І то6і (мово) рости й не в'януть зроду, квітувать в поемах i віршах, бо в тобі - великого народу ніжна i замріяна душа (В.Симоненко).

ІХ. А) Твій чорний локон вітер причесав, але не це мене в тобі туманить (М.Вінграновський).

Б) Здавaлося, ці люди не знали ніяких хвороб i дух їхній ніколи не відав занепалості (О.Гончар).

В) Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі (Л.Костенко).

Г) За весь час цей обоє співро6ітників навіть не глянули одно на одного, проте перша, тоненька павутина згоди вже простяглася поміж ними (Л.Яновська).

Х. А) І перстеник у Варвари невістці достала, і, всім святим поклонившись, додому верталась (Т.Шевченко).

Б) Тиняючи на чужині понад Елеком, стрів я діда вельми старого (Т.Шевченко).

В) В неволі виріс між чужими, і, не оплаканий своїми, в неволі, плачучи, умру... (Т.Шевченко).

Г) А калина з ялиною та гнучкою лозиною, мов дівчаточка, iз гаю виходжаючи, співають (Т.Шевченко).

ВАРІАНТ 3

І. А) Від Анни почавши, за винятком багачів, ніхто більше не виносив ні збіжжя, ні повісма (І.Вільде).

Б) Усе одійшло, усе здавалося непотрібним, опріч маленького Трохимця (Л.Яновська).

В) Усередину Таня, окрім Бориса, який приносив туди щодня великі букети квітів, не впускала нікого (Л.Яновська).

Г) Комендант замку, брат Вигoвської, Юрій Стеткевич зараз дав приказ полагодити вали та частоколи кругом замку, звелів готувати гаківниці, поставити їх на валах, на башті, озброїв двірських козаків, навіть наймитів, подававши їм рушниці (І.Нечуй-Левицький).

ІІ. А) Навчені татарською присутністю, кияни не вельми зраділи появі нових господарів на їхній землі (Д.Міщенко).

Б) На всі ворота замкнена Полтава козацьку чату вислала на шлях (Л.Костенко).

В) Дебелий та кремезний, закований у блискучий панцир з золотим шоломом на голові, гетьман мав величний i завзятий вигляд (А.Кащенко).

Г) Засліплений люттю, Порфир кинувся на нього, щоб відіпхнути або за руку вхопити (О.Гончар).

ІІІ. А) Не штурханами - теплом туманності бийте їх, Антоне Герасимовичу... (О.Гончар).

Б) Душа рвонулась - i застрягла в ґратах, прозорі руки з ґратами сплелись (Л.Костенко).

В) Бо уява, як диму цівка, щось накреслить - i розпливеться враз... (Т.Світлична).

Г) Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду - і, може, більше не прийду (М.Рильський).

IV. А) Слухаючи, що говорив чоловік, Пріся зблідла мов крейда (А.Кащенко).

Б) Гетьманша була убрана в розкішну ясно-голубу сукню, в високий міцно накрохмалений білий як сніг комір (І.Нечуй-Левицький).

В) Промінням схід ранитъ ніч, мов мечами (П.Тичина).

Г) Кохання моє як язиком злизало (Л.Яновська).

V. А) Та я ще не люблю! ані тебе, ні воду, ні дзвоника, ні дятла, ні себе... (М.Вінграновський).

Б) Ці переміни суттєво міняли становище як бояр, так i місцевого люду (Д.Міщенко).

В) В такім разі депутацію слід слати не лише в Польщу, а й у Литву (Д.Міщенко).

Г) Хай вилітає не той самий фенікс, а зовсім інший, неймовірний птах! (Л.Костенко).

VI. А) В погоню за оборонцями Ірпеня, щоправда, послав кінний загін, тa, коли погоня залишилася ні з чим, змушений був отаборитися на ніч в Ірпені (Д.Міщенко).

Б) На тих, що правилися до Москви, прокладалося передусім вивідати, які настрої в московитів нині, після відчутної поразки п'ятдесятитисячного війська під Казанню, і, коли обставини виявляться сприятливими для Литви, запропонувати великому московському князеві поступитися тими містами i волостями, які вітець його, як i інші попередники, відхопили в Литви силою зброї чи іншими неправдивими вчинками (Д.Міщенко).

В) ...Отож просувaлися вони безборонно i швидко, i так швидко, що, коли гетьманський полк підійшов до Слуцька, інші два полки його групи дали про себе знати десь аж з-під Вільно, Новгородка i навіть з-під Слонима (Д.Міщенко).

Г) Знати те дуже важливо зараз, бо коли почнеться змагання з Литвою, треба зробити все можливе, аби не втрутилася в нього Польща (Д.Міщенко).

VII. А) Прощай, убогий Кос-Арале, нудьгу закляту мою ти розважав-таки два літа (Т.Шевченко).

Б) Сивий брате! Поки живе надія в хаті, нехай живе, не виганяй (Т.Шевченко).

В) І тебе загнали, мій друже єдиний, мій Якове добрий. Не за Україну, а за її ката довелось пролить кров добру, не чорну... (Т.Шевченко).

Г) Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю (Т.Шевченко).

VІІІ. А) Ні муки каяття, ні муки дум - ніщо їх не тривожить (М.Рильський).

Б) Я оглянувсь - ніде нікого: ні губ, ні кроку, ні руки (М.Вінграновський).

В) Але в неї, бачите, багато усякої високої рідні: і князі Соломирецькі, i князі Любецькі, i князі Друцькі-Горські, i Огінські (І.Нечуй-Левицький).

Г) Біля Хмельницького згуртувалися всі наші завзяті лицарі: Нечай, Бурляй, Богун, Перебийніс, Джеджалій, Ганжа, Морозенко... (А.Кащенко).

ІХ. А) У нас є наші князі, Олельковичі (Д.Міщенко).

Б) Сава Григорович послухав мене й зараз пішов шукати візника, Максимку (Л.Яновська).

В) В Литву до себе вивіз наші дзвони литовський гетьман Януш Радзивілл (Л.Костенко).

Г) Не чули того, що вже гетьман наш, Богдан Хмельницький, з запорожцями двічі побив лядське військо i побрав у полон їхніх ватажків? (А.Кащенко).

Х. А) Мелашка знала, що не догодила свекрусі, i стояла ні в сих ні в тих серед хати та дивилася на замазані руки (I. Нечуй-Левицький).

Б) Пішли ченці й Те deum співали, розійшлися по трапезах i трапезували i день i ніч, аж попухли (Т.Шевченко).

В) В прощальнім слові до руки схилялись їй i ніч, i сад (М.Вінграновський).

Г) Щоправда, не в таких то вже хоромах живе він - все минає, - а проте знайшлось, мовляв, у нього й се i те (М.Рильський).

ВАРІАНТ 4

І. А) І хан погодився на зустріч, щоправда, не третього - четвертого дня (Д.Міщенко).

Б) Зірки з високого неба дивляться на них - усміхаються (А.Кащенко).

В) А з усіх боків шумлять вікна - плачуть (С.Васильченко).

Г) Очуняєш - додому доповзеш! (Л.Костенко).

ІІ. А) Тож нічого дивного, що нам, дорослим, так важко з ними (О.Гончар).

Б) Стоять вони, двоє друзів, на землі, що колись була дном Сарматського моря (О.Гончар).

В) ...Кузьма Осадчий, той плечистий здоровань, поглядаючи у бік майора, не втримується знову від дотепy... (О.Гончар).

Г) Усе начебто добре, кігтиків не видно, але таким речам не дуже вір, бо вони, педагоги, вміють прикидатись, щоб тільки заманити тебе в капкан, укоськати, приневолити (О.Гончар).

ІІІ. А) Немирич не сів, а ніби впав як підкошений на стільчик ( I. Нечуй-Левицький).

Б) Лице взялося смагою - темне, як головешка, а на тій головешці білий чуб, як льон (С.Васильченко).

В) Ідеш понад городами, то й бачиш: сидить між повними маківками в білій сорочці, гарно убрана, у намисті, й сама ще молоденька, - тільки як крейда біла.

Г) Молода смуглявка так причарувала старого пана своїми чорними як ніч очима, що через неї йому зовсім стала вже не люба власна дружина (А.Кащенко).

IV. А) Гетьманша зблідла, а потім почервоніла (І. Нечуй-Левицький).

Б) Прийми, повелителю, з рук вірних тобі воїнів цей перший, однак не останній подарунок (Д.Міщенко).

В) Я був уже готовий до розмови, але затнувся, хай би мені грець (М.Шевченко).

Г) У берегах ночей безсонних з'єднались небо i земля (Г.Чубач).

V. А) Ти, згідно з законами природи, найдорожча для неї істота (О.Гончар).

Б) Ось i зараз, друзі мої, мушу покинути вас, їду згідно з одержаним нарядом... (О.Гончар).

В) Згідно із задумом, він (передатчик) спершу для того й виник, щоб ці орли, яких розділяє відстань комарина, могли перегукнутись вранці через дорогу, поздоровкатися в ефірі (О.Гончар).

Г) Згідно з її пактами, i поляки, i литвини, i білоруси та українці об'єднувалися як рівний з рівним i вільний з вільним (Д.Міщенко).

VI. А) Хоч наколювати себе - то не найкращий спосіб утвердити свою особу (О.Гончар).

Б) Весна - найсприятливіша пора для походу (Д.Міщенко).

В) Трави - мої коси, коси - мої сльози, хмари - мої думи, що плекають грози (В.Симоненко).

Г) Адресовані людям вірші - найщиріший у світі лист (Л.Костенко).

VII. А) Йдемо до того, що взагалі дві години на день працюватимемо, та ще ж, кажуть, буде й перерва на обід? (О.Гончар).

Б) Безпритульна старість - це, по-моєму, страшніше концтаборів (О.Гончар).

В) А йому не судилося, ма6уть, жити в цій землі, насолоджуватися її красою (Д.Міщенко).

Г) Просвітились! Та ще й хочемо других просвітити, сонце правди показати сліпим, бачиш, дітям!.. (Т.Шевченко).

VIII. А) І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! (І.Карпенко-Карий).

Б) Ніде не було чути ні крику, ні шуму (І.Нечуй-Левицький).

В) Не вспіли ще невідомі наблизитись до першої од краю села хати, де жила стара удова Нечаїха, а назустріч їм із села вибігли й старі й малі (А.Кащенко).

Г) І знову - вкотре уже! - заговорив про своїх синів: не пішаки, мовляв, вони, повага їм i згори i знизу... (О.Гончар).

ІХ. А) Усамітнений, відсторонений, сидів, злігши підборіддям на парту, пірнувши студеним поглядом у вікно (О.Гончар).

Б) Молоді, дужі, вигуляні, за якісь лічені хвилини стояли в лавах i ждали, що скаже хан (Д.Міщенко).

В) Скрізь шукала дитину мати. Не найшла i в Сіракузи попливла. Та там його уже в кайданах найшла, сердешная, в тюрмі (Т.Шевченко).

Г) І все то те, вся країна, повита красою, зеленіє, вмивається дрібною росою... (Т.Шевченко).

Х. А) Був би живий дідусь - він, звичайно, провідав би... (О.Гончар).

Б) Хочеш - хмари для тебе розвію? Хочеш - землю в дощах утоплю? (В.Симоненко).

В) Розлюбиш - перейду, перекочую з любові в забуття (М.Шевченко).

Г) Снаряд упав - осипалась стіна (Л.Костенко).

ВАРІАНТ 5

І. А) Ох, ця його Комишанка, преславна столиця низового очеретяного царства!(О.Гончар).

Б) Вечірня зірка, далека невідома красуня, алмазно світить з неба на чабанське подвір'я... (О.Гончар).

В) Сліпа душа, він про завтрашній день не думає, йому навіть невтямки, навіщо цю природу так уже треба берегти... (О.Гончар).

Г) Тільки з машини виходить не директор, а голова робіткому Лукія Назарівна Рясна, висока повнолиця жінка пригаслої вроди (О.Гончар).

П. А) Вогнем, жагою, пориванням вона серця палила всім (М.Рильський).

Б) Але іду, розмотyю дорогу. Була на прощі, помолилась Богу (Л.Костенко).

В) Не встиг оглянутись, як слово солоно на сон твій, на крок, на літа обліта (М.Вінграновський).

Г) Згорить крижинкою у небі оця свята i грішна мить (Г.Світлична).

III. А) У гомоні суєт я не в потребі, у вересневім полі - ні душі (М.Вінграновський).

Б) В підніжжі туги - остраху ковток (Л.Костенко).

В) Юність в інших завше загадкова. А своя - проста була чи ні? (В.Симоненко).

Г) В мого роду - сто доріг, сто століть у мого роду (І.Драч).

IV. А) Над шляхом, при долині, біля старого граба, де біла-біла хатка стоїть на самоті, живе там дід та баба, i курочка в них ряба, вона, мабуть, несе їм яєчка золоті (Л.Костенко).

Б) За тих часів, що про них піде наше оповідання, себто за часів великого руху українського народу під приводом Богдана Хмельницького, у Корсуні було не менше як сот три хат та дві невеликі церкви (А.Кащенко).

В) Спершу у неї, у Глухові, цілий тиждень гуляли весілля, потім тут, у Більську (Д.Міщенко).

Г) Десь тут десь тут, на цьому видноколі, я, може, чебрецем колись цвіла (Г.Світлична).

V. А) Буває, зупиняться вчителі просто серед вулиці, шоб послухати вічно бентежливу мову весняного неба (О.Гончар).

Б) Подивилась Катерина: «І ви, бачу, люди...» (Т.Шевченко).

В) Просвітити, кажуть, хочуть материні очі современними огнями (Т.Шевченко).

Г) Хіба можливо це забуть? (М.Рильський).

VI. А) Попідтинню сіромаха i днює й ночує... (Т. Шевченко).

Б) Я знаю смак журби-зажури, її єдині в світі мури, коли ні висоти, ні дна (М.Вінграновський).

В) Тривога не полишала тепер ні вдень ні вночі (Д.Міщенко).

Г) ...Її, зіркооку, мовби дивує, що це за хлоп'я перед нею зaлізло у хомут i стоїть ні в сих ні в тих (0. Гончар).

VII. А) Порадившись, звеліли ми пред вряд поставити Грицькову наречену (Л.Костенко).

Б) А що ти їм даси, коли, минувши селища i гради, сам третій тиждень сухарі їси? (Л.Костенко).

В) Як мені світ долюбить, свят не зазнавши на долі? (Г.Чубач).

Г) І треба круг новий розпочинати, гординею свій подолавши страх (Г.Світлична).

VIII. А) Загорілось бажання нетерпляче, невпокійне - не стояти без діла на місці, не марнувати часу, в правду, в життя перетворити мрію (С.Васильченко).

Б) На урусів пішли вільні від обозу i допоміжних коней воїни, та сила, на яку покладалася найважливіша сьогодні повинність - зламати уруський заступ i розчистити путь на Полтаву (Д.Міщенко).

В) Стало темно в літаку, просто чорно, тільки спалахи блискавок, що крешуть ось-ось поруч тебе, всі прилади відмовили, вихід один - катапультуватись

(О. Гончар).

Г) Така свавільна, вільна, молода - невже і я іду вже, як за плугом (Л.Костенко).

ІХ. А) ...Найтяжче ж доводилося тим козакам, що чатували по степах: там татари бачили їх на цілі милі навкруги, коні ж татарські були прудкі, як вітер, i часто настигали козаків (А.Кащенко).

Б) От так, панове молодці: добре ми ляхів у шори вбрали утікаючи (А.Кащенко).

В) По місту збилася метушня: замки й монастирі риштувалися гарматами, передмістя почали окопуватися рівчаками та захищатися засіками (А.Кащенко).

Г) Пана Януша та звістка мов косою підкосила: він захитався, впав на підлогу i два дні пролежав непритомний (А.Кащенко).

Х. А) А десь окремо, як болюча згадка, стоїть за зиму нахолола хатка (Л.Костенко).

Б) Іще бліда, іще мов крейда біла, а наче й усміхалась, лебеділа... (Л. Костенко).

В) А потім знов на тому потолочі, насіяні, мов квіти i трава, пробились люди i протерли очі, - Полтавонько, ти все-таки жива?! (Л.Костенко).

Г) Щодня ту ніч, як смерть, перепливаю. Життя, як промінь сонячний, ловлю (Л.Костенко).

ВІДПОВІДІ

«Зайве» речення

І

ІІ

ІІІ

IV

V

VI

VII

VIII

ІХ

Х

Варіант 1

Г

В

Г

А

Б

А

Г

В

Б

А

Варіант 2

Б

А

Г

А

В

В

Г

Б

Б

В

Варіант 3

Г

Б

А

В

А

Г

Б

А

В

В

Варіант 4

А

В

Б

Г

Б

А

В

Б

Г

Г

Варіант 5

В

Г

В

Б

Г

Б

А

Г

А

Б

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Тестові завдання з пунктуації.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Мовленнєва майстерність педагога Нової української школи. Вербальний і невербальний імідж»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 години
590 грн
295 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти