Цей тест допоможе краще пізнати непересічну особистість Бернарда Шоу! Зрозуміти, що його життя було таким же парадоксальним і яскравим, як і його п'єси.
Ознайомити учнів з біографією: самостійне читання, розповідь вчителя, перегляд відео.
Бернард Шоу коротка біографія
Бернард Шоу народився 26 липня 1856 в Дубліні. Його батько був торговцем зерном, а мати – співачкою. У Б. Шоу були дві сетсри, але матір майже не приділяла дітям уваги.
Навчався в католицькій і протестантській денних школах Дубліна. Про протестантську школу в нього залишилися болючі та важкі спогади, адже там застосовували тілесні покарання.
У 1871 р закінчивши школу, він став працювати в компанії, яка торгувала земельними ділянками. Навчатися в університеті він не міг через брак коштів. Через рік зайняв посаду касира, але через чотири роки, зненавидівши роботу, переїхав до Лондона (1876): де жила мати, після розлучення з батьком. Йому було 20 років і він вирішив зайнятися самоосвітою, відвідував столичні бібліотеки та музеї, багато читав. Зацікавився журналістикою і літературою.
З 1882 р став цікавитися соціальними проблемами, а 1884 вступив в «Фаіанське суспільство», створене для поширення соціалістичних ідей, якому присвятив 27 років свого життя, виступаючи з лекціями.
З 1884 року твори Бернарда Шоу почали приймати у видавництво. Він починає писати про театр, публікується в тижневику «Уорлд», «Пелл-Мелл газет», пише музичні рецензії в «Стар», а з 1890 стає штатним музичним критиком в «London World» (вів колонку, присвячену театру).
Через 5 років Шоу стає театральним критиком в лондонському журналі «Сетердей рев’ю».
У 1890 р він читає лекцію на засіданні «Фабіанського товариства», яку присвятив творчості Ібсена, а через рік пише критичну статтю «Квінтесенція ібсенізму», яка стала маніфестом нової драми.
Успіх Б. Шоу принесли його критичні статті.
1892 написав першу п’єсу «Будинок вдівця». Виходять романи «Нерозумний шлюб», «Любов артиста».
Протягом подальших шести років Бернард Шоу пише 9 повнометражних п’єс і одну одноактну: «Серцеїд» (1893), «Професія місіс Уоррен», «Зброя і людина» (1894), «Кандіда» (1897), «Обранець долі» (1897 ), «Поживемо-Побачимо» (1899). П’єси Шоу в постановці Джона Ведренна і Харлі Гренвілл-Баркера 1904-1907 рр. були настільки популярними, що в ці роки 701 спектакль був поставлений за його творами.
Далі були написані «Людина і надлюдина» (1905), «Дон Жуан у пеклі», «Майор Барбара», «Пігмаліон» (1913).
Під час Першої світової війни Бернард Шоу активно займається політикою, пише великий нарис «Війна з точки зору здорового глузду», в якому критикує Англію і Німеччину, закликає до переговорів, критикує сліпий патріотизм.
У повоєнні часи видає п’єси «Будинок, де розбиваються серця», «Назад до Мафусаїлу» (1922), «Свята Іоанна» (1924).
У 1925 отримав Нобелівську премію. Він її прийняв, але відмовився від грошей.
У віці за 70 в 30-их рр. Шоу багато подорожує (Індія, Південна Африка, Нова Зеландія, США, СРСР).
Б. Шоу писав до глибокої старості. Останні п’єси «Мільярди Байанта» і «Вигадані байки», він написав в 1948 і 1950 р
У віці 94 років, 2 листопада 1950 знаменитий драматург помер.
