Тема виховного заходу: «Ямпільщина - зелен - край!»

Опис документу:
Мета: познайомити учнів з історичним минулим Ямпільщина, познайомити з визначними місцями Ямпільщини; розвивати мислення, уяву, пам'ять; виховувати любов до рідного краю, бережливе ставлення до природи. Завдання: познайомити дітей історичною спадщиною рідної землі; навчити учнів любити і охороняти рідну природу; розвивати почуття гідності за наш рідний край, відповідальністі, любові, пробуджувати пізнавальну активність дітей

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ЯМПІЛЬСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 2

ЯМПІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Методична розробка виховного заходу

«Ямпільщина -

зелен - край!»

учитель початкових класів,

«спеціаліст вищої категорії»,

«старший вчитель»

Мова Валентина Володимирівна

Тема: «Ямпільщина - зелен - край!»

Мета: познайомити учнів з історичним минулим Ямпільщина, познайомити з визначними місцями Ямпільщини; розвивати мислення, уяву, пам'ять; виховувати любов до рідного краю, бережливе ставлення до природи.

Завдання: познайомити дітей історичною спадщиною рідної землі; навчити учнів любити і охороняти рідну природу; розвивати почуття гідності за наш рідний край, відповідальністі, любові, пробуджувати пізнавальну активність дітей

Обладнання: фотофиставка «Краєвиди Ямпільщини», книжки «Зелен - край», «Трудове братство Н.Н.Неплюєва», мультимедійна презентація «Ямпільщина – зелен - край», дитячі малюнки до теми, ягоди журавлини.

Форма проведення: свято.

Місце проведення: класна кімната, актова зала, танцювальний клас.

Вік: учні початкової ланки

Дата:

План:

1. Вступне слово ведучої.

2. Сторінками Ямпільщини…

3. Висновок.

Тема: Ямпільщина - зелен - край!

Мета: познайомити учнів з історичним минулим Ямпільщина, познайомити з визначними місцями Ямпільщини; розвивати мислення, уяву, пам'ять; виховувати любов до рідного краю, бережливе ставлення до природи.

Обладнання: фотофиставка «Краєвиди Ямпільщини», книжки «Зелен - край», «Трудове братство Н.Н.Неплюєва», мультимедійна презентація «Ямпільщина – зелен - край», дитячі малюнки до теми, ягоди журавлини.

Фанфари.

Звучить фонограма пісні «Ласкаво просимо».

Ведуча 1.

Різні в світі є країни,

Різні люди є на світі,

Різні гори, полонини,

Різні трави, різні квіти.

Є з усіх одна країна

Найрідніша нам Усім,

То прекрасна … Україна

Нашого народу дім. (Г.Черінь)

Пісня «Рідна Україна»

Кожна нація і народ створили десятки тисяч слів. Є таке просте і прекрасне слово – Батьківщина. Це слово вічне, як вічний народ. Ми часто чуємо слова «рідна земля», «рідний край». Що означають вони? Чому вони для нас найдорожчі?

1. Україно, земле рідна.

Земля сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна

Ти, як мати, найрідніша.

Ти з дитинства наймиліша,

Ти і взимку найтепліша –

Наша отча сторона.

2. У рідному краї і серце співає

Лелеки здалека нам весни несуть

У рідному краї і небо безкрає

Потоки, потоки, мов струни течуть

Тут кожна травина і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах

Під вікнами мальви, в саду материнка,

Оспівані щедро в піснях.

3. Тут мамина пісня лунає і нині

Її підхопили поля і гаї

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

4. І я припадаю до неї вустами

І серцем вбираю, мов спраглий води

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

Пісня «Україночка».

Ведуча 2.

Батьківщина – це наш рідний край, наша Ямпільщина. Зелен – край. Це край дбайливих трударів, щедрих полів і зелених садів, дзвінкоголосих струмків та річок, мальовничих краєвидів. Ямпільщина – стародавня і мальовнича місцевість з глибокими культурно-історичними, бойовими та трудовими традиціями. Ямпільський район – північна частина Сумської області, що межує з Середино-Будським, Шосткінським, Глухівським районами, а на сході Ямпільщина межує з Росією.

5. О краю мій! Любов і благодать

Простори лук і пісня солов’їна.

Якої нам повік не доспівать,

Бо в ній душа нетлінна – Україна.

Райдуга іскриста радує серця

Мов разок намистина – пісня без кінця.

Тут її початок – паростки малі,

Тут вона звучала в Ямпільський землі.

6. О краю мій! Літописи подій,

Сивини вдів і туга журавлина,

Що не розрадить жоден чародій,

Бо то є пам'ять вічна – Україна.

Мов разок намиста – пісня без кінця.

Дай вам, Боже, щастя зрослі і малі,

Дай вам, Боже, долі Ямпільській землі.

Пісня «Хай радіють усі».

Ведуча 1.

Ямпільщина належить до Українського Полісся. На території району можна зустріти дубово-соснові, липово-дубові, соснові бори, а також збереглися ліси з дуба звичайного, липи серцелистої, клена гостролистого. Ямпільщина належить до найбільш заболочених районів Сумської області.

7. Несе Полісся в кошиках гриби.

За болотами причаїлись Охи

І спорить тиша голосом гарби.

Із реактивним гуркотом епохи.

Правічну думу думають ліси

Вгрузають в мох столітні дідугани.

Переметнеться заєць навскоси

Горить асфальт у нього під ногами.

Ведуча 2. Болота формуються переважно в заплавах малих річок. Велике значення мають болота у живленні річок і озер, служать пристанищем для багатьох птахів і звірів. У районі села Олино, на заболочених територіях жителі Ямпільщини збирають цілющі ягоди журавлини… Ось і ми зібрали ці ягоди, пригощайтеся. Багато боліт оголошують заповідними територіями.

8. Як для птахів гніздечко,

Так і Ямпіль для нас.

Ямпіль, рідне містечко

Назавжди, повсякчас

З ним навік недаремно

Наші долі сплелись

Ой, як серцю приємно,

Навкруги подивись.

9. Ти ідеш по дорозі

Серед нив і гаїв

А он там в верболозі

Чути спів солов’їв

І душа розквітає, легше навіть і ти

Непомітно зникає порохня суєти.

10. Тут розкинулось вправо,

Множить силу свою

Наше селище здавна

У поліським краю.

Бути Ямполю кращим

Варто лиш побажать

Більше людям трудящим

Про красу його дбать

Пісня «Ми разом»

Ведуча 1.

Ямпіль – селище міського типу, розташоване на мальовничих берегах річки Івот і річки Студенок. Ямпіль – невеликий районний центр Сумської області. Спираючись на спогади одного із збирачів відомостей минульщини, корінного жителя Ямполя Корози Василя Семеновича, що до навали татаро-монгольських орд на річці Івот було поселення людей – представників сіверців. Восени 1239 року завойовники на чолі з Батиєм спустошили землі Сумщини. Поселення були спалені, населення знищене. Люди ховалися в лісах, в заболочених місцях. Люди обрали нове місце для життя – вільну, більше захищену лісами і болотами ділянку, подібну до клина. Її стали називати – Клин, це прадавня назва Ямполя, вона з трьох сторін була оточена струмками і болотами: Студенок, Дунаєць, Лучний Яр.

Пісня «Про Україну»

Ведуча 1.

У 50 – 60 роках 14 століття Литовське князівство захопило Чернігово-Сіверську землю, а з 1618 року Клин став власністю польських феодалів – князів Пісочинських. А в 1654 році Клин став володінням українських гетьманів. Згодом гетьман Самойлович передав містечко полковнику Іванії, який перейменував його на Янпіль або Ямпіль, від тюрського «Ям» - поселення, де приїжджі могли поміняти коней. У кінці 17 століття Ямпіль перейшов у володіння гетьмана І.Мазепи, потім передали князю Меншикову, у 1764 році Катерина ІІ пожалувала Ямпіль з прилеглими селами Івану Івановичу Неплюєву.

Ведуча 2.

Сучасний Ямпіль – це красиве, впорядковане селище міського типу, багатоповерхові житлові будинки, адміністративні споруди, районна лікарня, аптеки, школи, бібліотеки, створені сквери, парки, квітники. Гордістю Ямпільчан і улюбленим місцем відпочинку жителів і гостей селища є станція юних натуралістів – одна з найкращих в Україні. До революції тут жив поміщик Білка, потім земля була покинута, росли бур’яни, був смітник. Кілька місяців працівники корчували зарослі акації, кущі бузини, верболозу. Потім завозили чорнозем, торф. А тепер це місце, де квітують тюльпани і нарциси, гладіолуси, хризантеми, троянди… Станція має статус ботанічного саду місцевого значення. У цьому райському куточку живуть павичі, віслючок, декоративні кури, свині.

Ведуча 1.

Справжня окраса Ямполя – гіллястий дуб, великий і казковий богатир. Вважають його ровесником Ямполя. Він свідок всіх подій. Дуб розкинув своє гілля, постає увись до неба, щоб показати всьому світові свою могутність і свою красу, ніби хоче сказати «Дивіться люди, дивіться не мене. Отже, дубу-красеню вже більше ніж 350 років. На ньому не має жодного дупла, на дубі багато великих гілок, а восени 2009 року, не витримавши сильного вітру, зламалася одна із гілок. Кожної осені дуб вкривається сотнями жолудем, щоб по всій Ямпільщині виростали нові і нові дубочок. Відомий поет Ямпільщини Федір Кабанов присвятив красеню-дубу вірш».

Дуб

Утверждать я не стану

Ошибиться боюсь

Сколько лет великану?

Я гадать не берусь.

Говорят с кем случалось,

Все приходят к тому

Что, как самая малость,

Три столетья ему.

Много видели ветви

На житейском веку

В ожидании бедствий

Дуб всегда начеку.

Снегом сыпали тучи

Ветер гнул и крутил

А упрямец могучий

Головы не склонил.

Он стоит на просторе

Полон сил и красы

Грозен с вихрями в споре

Тих в ночные часы.

Мне б хотелось сугубо

Подчеркнуть здесь одно

Позавидовать дубу

Никому не грешно.

Ведуча 2.

Біля дуба розташована районна музична школа, де діти вчаться грати на музичних інструментах, вчаться співати.

Поряд знаходиться районний будинок культури, де працюють народні аматорські колективи: народний хор «Барвінок»; народні гурти «Полісся», «Криниця», «Калинові зорі», зразковий танцювальний колектив «Альянс», керівник Олена Коваленко. Юні учасники цього колективу представляють танок «Козачок».

Танок «Козачок».

Популярністю серед Ямпільчан користується спортивна школа, клуб карате – до «Легіон», ізостудія «Полісяночка», вокальна студія «Чарівний ключик», танцювальний колектив «Сувенір», які працюють при Районному Будинку для дітей та юнацтва.

Ми зараз знаходимося в Ямпільській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів № 2. Микита Жук, випускник 2010 року нашої школи, коли навчався в початкових класах писав:

Я за другу – нашу школу не вважаю,

Вона – Перша в моїм серці і душі!

Вона – перша у моїм квітучім краї,

Вона маму вчила і мене навчить.

Не читати, навіть і не рахувати,

А по чесному на світі жити

Головне – навчить мене не забувати,

Хто путівку дав в житті Микиті.

Ведуча 2.

На території селища діє кілька релігійних громад. 19 серпня 2001 року на свято Спаса гостинно відкрив свої двері Спасо-Преображенський храм, зведений під патронатом президента України Леоніда Кучми. На освячення храма приїздив Митрополит Київський і всієї України Володимир

Пісня «Україна могутня»

Ведуча 1.

Подорожуємо далі по нашій Ямпільщині. Свеса – селище міського типу. Датою заснування є 1650 рік. На території селища працює Свейський держлісгосп із цехом обробки деревини та випуском готової продукції. Свеса та її землі входять до зони українського Полісся. Лісові багатства краю стали основою для розвитку лісопереробної промисловості та лісозаготівель. Пам’ятником природи місцевого значення є «Джерело Синя криниця» (0,8 га), яке облаштоване, як озеро відпочинку.

Старі люди говорили, що в глибоку давнину на воді Синьої криниці в ніч на Івана Купала спливав човен, в якому незвичайна красуня співала пісні про пастуха, якого вода синьої криниці зробила вродливим красивим і сильним. Почувши цей спів, він кинувся до неї, але чиясь невідома сила потягла їх обох на дно. І, мабуть колір золотого волосся красуні до цього часу відзеркалюється на криниці.

Легенда говорить, що в зарослях лісу Синьої криниці нібито жив розбійник Кудояр.

Він відбирав золото у богатих і віддавав бідним. Але одного разу вороги знайшли стежину до синьої криниці.

Зрозумів Кудояр, що йому не врятуватися від ворогів, підняв над головою скарби, які не всиг роздати бідним, і кинув у воду.

Можливо, це вони до цього часу виблискують на дні Синьої криниці…

Криниця на Сумщині

Криниця синя, а річка Свісь

Де спів пташок струнками ливсь

Синиці посвист у лісах –

Пісенний до криниці шлях

«Криниця Синя» Жар Синиць

У прохолодній гущині.

Той посвист радісних синиць

Вчувається тепер й мені

І де б не був – я не боюсь

Утома й спрага не злякала

З криниці пам’яті нап’юсь

Що не забула земляка. (Олекс Ющенко).

Ведуча 2.

Над Ямполем мирно алеют закаты

Сады белоснежно цветут

Весеннего грома грохочут раскаты

И рядом тот город, что Дружбой зовут

Богдан булавой указал на Россию

Но знайте, что мирный тот жест.

Сказал, что нас вместе никто не осилит

Для нас, как святыня, подписанный текст.

И пусть от России сейчас не зависим,

Но дружбу свою сохраним,

Но мы никогда не забудем о счастье ,

Что рядом Россия, вблизи Беларусь

Наш лес величавый граничит он с Брянским

Давно легендарным уж стал

Овеянный славой наш край партизанский

Как нужно дружить доказал.

Сучасна назва міста символізує вікову дружбу слов’янських народів: українського, російського, білоруського. Місто Дружба – це край лісів з хвойних порід, на пагорбах росте сосна, а в низинах - ялина, верба, береза, дуб, вільха, осика. Через ліс протікає тихоплинна Івотка. Центр міста прикрашає великий лісопарк, окраса якого – вісім живописних штучних ставків.

Пісня «Україна»

Ведуча 1.

Заглянемо в моє рідне село Воздвиженське.

Село моє Воздвиженське

Стоїть на рівнині

Є в нас сади квітучії,

Є в нас парки зеленії

Там чути спів пташок

Воздвиженське, Воздвиженське –

Край сонця і зірок.

Пісні тут зачаровані

По вечорах звучать

Таких як в нас в Воздвиженську

Нам не знайти дівчат.

Село Воздвиженське (колишній хутір Воздвиженський) мало гучну славу не лише в Росії, а й у багатьох країнах Західної Європи. Набуттям такої популярності маленький хутір був зобов’язаний створеному на його території Хрестовоздвиженському Трудовому Братству. Засновником Братства був родовий поміщик, богослов, філософ, талановитий педагог, письменник, публіцист, активний громадський діяч і реформатор Микола Миколайович Неплюєв. Він у 1882 році в дарунок від батька отримав хутір Воздвиженський. Микола Миколайович побував будинок, заснував дві сільськогосподарські школи для дітей простого люду, створив винокурний, вапняний, цукровий, ливарно-механічні виробництва. Він поклав початок садівництву і виноробству. Славиться Воздвиженське дендропарком – пам’яткою садово-паркового мистецтва, де ростуть рідкісні дерева, зокрема пробкове дерево. Парк був закладений в кінці 19 століття.

Ведуча 2.

На території Ямпільщини є заповідні території:

1) Прудищанський регіональний ландшафтний парк.

2) Староруське болото «Гідрологічний заказник «Дорошівський»».

Важко знайти ніжні і сердечні слова, які б не були вже сказані про свій рідний край – про Ямпільщину, зелен – край. Велика і священна любов до рідної землі жила і житиме в чесних та щирих серцях. Природа – наш дім. Дім, у якому ми живемо, частиною якого ми з вами є. І від того як ми будемо себе поводити і залежить наше життя. Ми повинні берегти кожен живий паросток, кожну краплинку води, кожну живу істоту. Тільки тоді ми збережемо Землю для наступних поколінь з її пам’ятками природи.

Не хочу

Метелика ловити я не хочу

Він квітка неба, хай живе собі

Хай крильцями барвистими тріпоче

Щоб радісно було мені й тобі

І квітку лісову не стану рвати –

Її додому я не понесу

Бо їй джмеля не погойдати

І не копити ранками росу,

І не стеблинку, гілку чи травинку

Я не ображу: це – страшенний гріх!

Бо в кожній з них живе тремка живинка,

Що світить довірою до всіх.

Ведуча 1.

Людство може і повинно зберегти природу. Земля немислима без рослинного і тваринного світу

На землі великій є земля єдина

Мила і чарівна, рідна Ямпільщина.

І живуть тут люди добрі, працьовиті.

І скажу, до речі, ще й талановиті.

Землю засівають і пісні співають.

На бандурі грають і вірші складають,

Щоб жила й раділа кожная родина,

Щоб була щаслива наша Ямпільщина

Пісня «Як у нас на Ямпільщині».

Ведуча 1. Запашним, ще теплим короваєм

Ми гостей уклінно зустрічаєм

А коли додому проводжаєм

Щастя – миру й радості бажаєм.

Хай у всіх і всюди колосяться

Золотисте жито і пшениця.

Друзів ми вітаєм радо всіх приймаєм

Красень наш привітний зелен – край.

Зелен – край, зелен – край

Край ланів і дібров.

Зелен – край, це наш Ямпільський край

Зелен – край, зелен – край, де панує любов,

У звитяжнім труді процвітай.

Пісня «Зелен - край»

1. Фанфари.

2. Пісня «Ласкаво просимо».

3. Пісня «Рідна Україна»

сл. Н.Яремчука, муз. І.Зінковської

4. Пісня «Україночка».

5. Пісня «Хай радіють усі».

сл. і муз. Н.Май

6. Пісня «Ми разом».

7. Пісня «Про Україну».

сл. і муз. Н.Май

8. Танок «Козачок».

9. Пісня «Україна могутня».

10. Пісня «Україна».

сл. і муз. І. Федишиної

11. Пісня «Як у нас на Ямпільщині».

сл. В.Серова, муз. О.Харитонова

12. Пісня «Зелен - край».

Список використаних джерел

1. Авдасев В.Н. Трудовое братство Н.Н.Неплюєва. Его история и наследие. – Сумы: РИО «АС - Медиа», 2003. – 64 с.: ил. – (Сумщина в именах).

2. Зелен – край. Ямпільщина на зламі тисячоліть: Нариси та портрети. /О.І.Жирнова, В.І.Старикової, В.В.Цвілодуба, В.К.Шейка. - Суми: «АС - Медіа», 2001. – 96 с.: ил.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«ZOO-психологія: як навчитися розуміти тварин»
Левченко Вікторія Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.