Тема. Україно, моя вишиванко!

Опис документу:
Мета: розширити знання учнів про вишивання та звичаї українського народу; залучати учнів до пошукової, науково-дослідницької, краєзнавчої роботи. Вдосконалювати мовну культуру учнів; розвивати творчі акторські здібності учнів; виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди; виховувати любов до Батьківщини, любов і повагу один до одного.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема. Україно, моя вишиванко!

Мета: розширити знання учнів про вишивання та звичаї українського народу; залучати учнів до пошукової, науково-дослідницької, краєзнавчої роботи. Вдосконалювати мовну культуру учнів; розвивати творчі акторські здібності учнів; виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди; виховувати любов до Батьківщини, любов і повагу один до одного.

Обладнання: тематичні ілюстрації, дитячі малюнки, вишиті рушники, картини, серветки, вишиванки, родинні фотографії, тематичні фотографії, музичний супровід, тематичні ілюстрації «Моя сорочка вишиванка» та виставка робіт учнів.

Хід родинного свята:

Ведуча. Від щирого серця до себе у гості

Запросили ми вас.

З нами порадієте, дещо пригадаєте.

На рушничок станемо

В хату завітаємо з вами ми разом.

В ту хату світлицю,що зустрічає маминим теплом.

У всіх людей – одна святиня.

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніша їм своя пустиня.

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини.

А нас, людей, без Батьківщини.

2.Що таке Батьківщина?

За віконцем калина.

Тиха казка бабусі.

Ніжна пісня матусі.

Дужі руки у тата.

Між тополями хата.

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця.

Серед лугу лелека і діброва далека.

Пісня «Україно – краю».

3.Хоч іще ми всі маленькі.

Ми все добре про те знаєм.

Що звемося українці

Й українських предків маєм.

4.Тато,мама,брат,сестричка

І всі інші члени роду.

Всі належать до одного

Українського народу.

5.А живу я в Україні

В рідній, милій стороні.

Ніжне сонце в небі синім

Усміхається мені.

Ніжне сонце, вільний вітер

Далини ясна блакить

Все для того,щоб радіти

І хотілось в світі жить.

6.Хоч малий я , невеличкий.

За те добре про те знаю.

Що край рідний- Україна

Я її кохаю.

7. Україно, моя мила

Ти моя рідненька.

Я тебе так щиро люблю

Хоч ще і маленька.

8.Я не просто українець.

Я – великий патріот.

Я люблю, як тата й маму

Український наш народ.

Буду сонечку радіти.

Землю скривдити не дам.

Буду світ увесь любити

І рости на радість вам.

Ведуча. У кожного народу є святині. Святині є і в рідній Україні:батьківська хата, материнська пісня, рушник вишиваний на образах пречистих. Вони наша спадщина, наш оберіг,Вони наша радість на весь білий світ .Сьогодні на нашому родинному святі ми поговоримо про вишивання. Вишивання – це давнє заняття людей в Україні,йому тисячі років . Вишивання – це прикрашання одягу, оздоблення одягу .

9. Вишивання – краля

Пишна ,загадкова.

Означає кожна ниточка в ній слово.

10.Перша вам розкаже про тепло долоні,

Що стелила рясно хрестики червоні.

11.Друга нитка – чорна жалібно озветься.

Про дівочі сльози, материнське серце.

12.А зелена скаже про долю – стежину,

Що проклала мати голкою дитині.

13.Жовта проголосить про величність соня.

Про життя, багатство, про рясне колосся.

14.Голубий моточок стиха прошепоче

Про волошки в полі та кохані очі.

15. Не важливий колір, а важливе слово.

Вишивай не хрестик, вишивай розмову.

Ведуча. В давнину дівчата і жінки вишивали рушники, серветки, наволочки на подушки, Довгими осінніми та зимовими вечорами збиралися гуртом в хаті,співали народні українські пісні, перебирали квасолю, драли пір’я, вишивали. Найбільше вишивали рушників. Вишивали нитками : хрестиком і гладдю. Вишивали також стрічками та бісером.

Послухайте пісню «Рідна мати моя».

16.Рушник – це дому давній оберіг.

Він вишитий усякими нитками.

Споконвіку родину він беріг,

Бо вишитий матусиними руками.

17.Рушник несли, як народився син чи доня

У візерунках, у квітах запашних.

Щоби була завжди щаслива доля

Й усе найкраще було лише для них.

18.Гостей гостинно кликали до хати

На рушнику, несучи хліб і сіль.

Рушник до армії давала сину мати.

Сватів дівчата всі в’язали до весіль.

19.Дивлюсь я мовчки на рушник,

Що мама вишивала.

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли.

Запахла рута- м’ята.

Десь тихо бджоли загули.

Всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом зник

Так тепло, тепло стало.

Цілую мовчки той рушник,

Що мама вишивала.

20. З дитинства пам’ятаю рушники,

Що так з любов’ю їх творила мати.

По – українські хата на святки

Сіяла вишитими рушниками.

На полотні співали солов’ї

І красувались кетяги калини.

Зелений хміль в’юнився на гіллі.

Зоріли в колосках волошки сині.

Пісня «Рушники».

Ведуча. До нас на свято завітала Надія Анатоліївна . Вона справжня майстриня вишивання. Надаємо їм слово.

Дівчата та хлопці збиралися на вечорниці . Дівчата вишивали рушники і сорочки для себе і своїх наречених.

Пісня «Вишиванка».

Найкращим оберегом для кожної людини була сорочка. Сорочка захищала не тільки тіло від хвороб, але й душу від злих духів. Традиційно в Україні сорочку вишивала мама для своєї дитини, вкладаючи у свій виріб свою любов, думки, мрії та надії. Мама разом із сорочкою давали своє благословення:бути сміливими, сильними, мужніми, справжніми українцями До нас на свято прийшли учасники гуртка народознавства. Послухайте легенду про вишиванку. До нас на свято прийшла мама Дани Рябухи. Оксана Володимирівна любить вишивати. Надаємо їй слово.

21.Одягну я вишиванку

І на свято в ній піду.

Гарну пісню заспіваю

І матусю звеселю.

А в кольорах вишивання

Милий серцю рідний край.

І радіють всі зі мною

Сонце, небо, зелен – гай.

Сорочка, що матуся вишивала

Сердечко гріє, душу веселить.

Бо мама щастя – долю закликала.

Цей оберіг в житті нас захистить.

22.Я встану рано, вранці на світанку

Як спалахне на гілочці роса.

Вдягну найкращу в світі вишиванку.

І оживе , засвітиться краса.

Ведуча. Мені згадалися слова з пісні :

А сорочка мамина біла – біла.

А сорочка мамина серцю мила.

А сорочка мамина зігріває.

Я її до серденька пригортаю.

Цю чудову сорочечку вишила моя матуся Віра Миколаївна для моїх доньок. А бабуся Кіри Нерезенко також вишиває бісером. Вишиває бабуся Віра Діми Касьянова . Рушники принесли Суганяка Софія , Клипа Вікторія , Сокоренко Костя.

Дівчата нашого класу відвідують гурток вишивання. Антоніна Іванівна вчить дівчат вишивати нитками та стрічками . Антоніна Іванівна справжня майстриня: шиє і оздоблює костюми для танцювального колективу «Сувенір». Гарно вишиває нитками та стрічками. Надаємо їй слово. Дівчатка вишили перші свої роботи. Покажіть нам свої роботи.

Пісня « Ниточка за голочкою».

23. А я піду по світі в вишиванці

Встає над світом щире сонце вранці.

І землю гріє променем ясним.

А я піду по світі в вишиванці

Я – українка і горджуся цим.

24.В нас обереги вишиваються здавна.

Така традиція в народі прижилася.

Вона прадавня . вічна й дуже славна

В культурі й до сьогодні збереглась.

25.Ані вікам , ні моді не здолати

Вона в людському серці і душі.

У ній любові , мрій ,надій багато

І ти традицій забувати не спіши.

Ведуча . Майстрині вишивають не тільки рушники , сорочки , а також диванні подушечки, картини, ікони . На нашу виставку принесла свої роботи мама Оксани Пальчик . Дуже добре,що ваші рідні передають уміння і своїм дітям. Вишивати нескладно і кожен може навчитися. Лише потрібно прикласти зусиль , любові, старанності, наполегливості.

26.Візьму голку , клубок шовку

Полотно біленьке.

Та подамся у садочок,

Де сонце ясненьке.

У садочку подумаю,

Котру квітку рвати.

Щоб у неї добрий узор

Для вишивки взяти.

Красну рожу і гвоздиків у букет нарвала.

І роботу любимую свою розпочала.

27. Якщо людина хоче вишивати

Знайдеться в неї голка ,нитки , час.

Зуміє всі відтінки підібрати

Й шедеври вийдуть

З під – руки не раз.

28. А у нас сьогодні свято

Дуже весело мені.

Зараз будемо танцювати

В українському вбранні.

Український танок.

Ведуча. Україно, одінь вишиванку

Пригадай , як колись було.

Її гордо носило місто.

І пишалось кожне село.

Україно , носи вишиванку

В будні і святкові дні.

Бо ніде не знайдеш більше

В світі неповторної краси.

Україно ,моя вишиванко!

Я з тобою повсюди:

У хвилини щасливі

І в миті круті.

Українкою йду й пізнають мене люди.

І я славлю руки святі.

Україно , моя вишиванко!

Тим мій рай , моя радість і доля.

Я без тебе , як день без світанку.

Я без тебе , як жайвір без поля.

Не цурайтесь традицій своїх добрі люди.

Оберегів святих ,що живуть у віках.

Бо без них українців із нас вже не буде .

Як і квітів у безмежних полях.

Пісня.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Малюк у світі економіки та фінансів»
Часнікова Олена Володимирівна
36 годин
590 грн