З давніх-давен люди користувалися дикорослими лікарськими рослинами, і їх до певного часу вистачало для потреб фармацевтичних заводів. Після інтенсивного розорювання степів та лук, надмірного випасання худоби та неконтрольованого збирання лікарських рослин настав час масового культивування найуживаніших в медицині рослин.
В Україні було створено низку спеціалізованих радгоспів та дослідних станцій, що дало змогу виробляти до 20% загальної кількості вирощуваних лікарських рослин у СРСР.
Особливо багато вирощували ефіроолійних рослин: м’яту перцеву, шавлію мускатну, фенхель, кмин, лаванду, коріандр, троянду, базилік тощо.
