Головне завдання сучасної системи професійно-технічної освіти – підготовка кваліфікованого та конкурентоспроможного фахівця, який не лише володіє певним рівнем знань, умінь і навичок, але й може практично та творчо застосовувати їх в своїй професійній діяльності.Перехід України до ринкових умов господарювання вимагає підготовки висококваліфікованих спеціалістів, що в значній мірі залежить від правильного вибору та втілення в практику навчання активних форм і методів навчання.
Урок залишається основною організаційною формою навчально-виховної роботи і складним психолого-педагогічним актом у процесі навчання, що базується на власній організаційній методиці. Правильна побудова уроку має не тільки навчальне, а й виховне значення, сприяє не лише засвоєнню знань, а й формуванню зібраності, організованості та дисципліни учнів. Тому урок має відповідати організаційним, дидактичним, психологічним, етичним та санітарно-гігієнічним вимогам, які тісно пов’язані між собою, доповнюють одна одну.
Успіх виробничого навчання залежить не тільки від правильного визначення його мети і змісту, а й від засобів досягнення цієї мети, тобто від методів навчання, які використовуються майстрами в різних навчально-виробничих умовах, – у майстернях і лабораторіях ліцеїв, на підприємствах. Добір методів залежить не тільки від мети і змісту навчання, а й від інших причин, зокрема від специфічних особливостей професії, рівня попередньої професійної підготовки і віку учнів, умов навчально-виробничого процесу. Крім того, добір методів визначається кваліфікацією й досвідом майстра виробничого навчання. Лише в тому разі, коли майстер уміло володіє системою сучасних методів навчання, оптимальними прийомами їх застосування, можна досягти успіху.
