Охорона та раціональне використання земель є однією з нагальних проблем людства. Протягом багатьох десятиліть екстенсивне використання земельних ресурсів не компенсувалося рівнозначними заходами щодо забезпечення цілісності ґрунтового покриву, відтворення ґрунтів і підвищення їх родючості. Відтак стратегічним завданням сьогодні є запровадження механізмів збереження та відтворення земельних ресурсів, зокрема шляхом розвитку меліорації та рекультивації. Поряд з нормуванням і стандартизацією меліорація та рекультивація належать до основних землеохоронних заходів. Рекультивація земель спрямована на повне або часткове відновлення ландшафту та родючості ґрунту, порушених попередньою господарською діяльністю, добуванням корисних копалин, будівництвом тощо, а меліорація – на докорінне поліпшення природних умов ґрунтів з метою підвищення їх родючості. Їх основне завдання полягає в тому, щоб виконати комплекс спеціальних робіт і заходів, аби довести порушені землі до стану, придатного для їх ефективного використання. При цьому відновлення порушених земель спрямоване не тільки на їх повернення у сільськогосподарський або лісовий фонд, запобігання підтопленню, заболоченню, вітровій і водній ерозії тощо, але й створення екологічно збалансованої системи, яка б становила економічну і природно-естетичну цінність. Окрім того, меліорація та рекультивація земель мають соціальне значення у вихованні бережливого ставлення до природних ресурсів, зокрема до земельних багатств України.












