Урок 1.
Тема. Література і культура. Роди літератури (епос, лірика, драма), їх характерні ознаки
Мета: розрізняти поняття «культура» і «література»; дає визначення понять «рід літератури», «епос», «лірика», «драма», називати їх характерні ознаки, демонструвати прикладами з прочитаних творів; розвивати навички самостійної роботи; виховувати наполеглвість та любов до літератури.
Тип уроку: засвоєння нових знань
Література вилучена із законів тління.
Вона одна не визнає смерті.
Михайло Салтиков-Щедрін
Хід уроку
І. Мотивація навчальної діяльності та активізація пізнавальної діяльності.
Слово вчителя
Людина почала відокремлювати себе від оточуючого середовища вже на початку свого існування. Першими свідченнями цього процесу є примітивні малюнки на стінах печер, на ранньому етапі наші пращури просто лишали відбитки своїх рук або малювали пальцями «хвилі», що, ймовірно, вже свідчить про бажання змінити навколишній світ за допомогою власних творчих сил.
Письменники як майстри художнього слова намагаються так відтворити всю багатогранність життя, різноманітність людських характерів і безліч подій, щоб це постало в уяві читачів у вигляді живих картин і викликало в них відповідні почуття і переживання. У цьому полягає високий виховний потенціал художньої літератури.
ІІ. Вивчення нового матеріалу
Слово вчителя
Поняттям «література» користуються у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова літературою називається один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. Відомий галицький філолог В. Домбровський визначав свого часу літературу як «мистецтво, в якім ідея виражається у звукових словесних образах, що, створені творчою фантазією поета під впливом почуття і настрою, пробуджують в силу сугестії (тобто навіювання) нашу уяву до репродукційної (тобто уявно відтворювальної) діяльності, а рівночасно впливають на всю нашу духовну істоту».
В широкому розумінні літературою називають будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння, у свою чергу, генетично сходить до буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».
Поняття культури є дуже багатозначним. Сьогодні існують десятки, якщо не сотні визначень культури (американські антропологи Кребер і Клакон у книзі видання 1952 р. налічували 164 визначення). Зазвичай під нею розуміють рівень духовного (точніше, душевно-духовного) розвитку народу чи суспільства. Досягнення у мові, релігії, моралі, філософії, науці, мистецтві, системі освіти й виховання; власне, сукупність цих видів людської діяльності і звуть культурою.
Лекція вчителя
РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ
Є два шляхи розвитку літератури: усний (фольклор, народна література) і писемний (книжна, авторська література).
ФОЛЬКЛОР (УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ)
Ознаки фольклору:
1. Усність – спосіб зберігання в пам’яті поколінь;
2. варіантність – існування одночасно кількох варіантів одного і того ж твору, серед яких неможливо встановити оригінал;
3. традиційність – незважаючи на внесення «співавторами» змін до текстів, всі твори обмежені традицією i спираються на неї;
4. колективність - кожен фольклорний твір створювався багатьма авторами, та і взагалі увібрав у себе досвід поколінь;
5. анонімність – відсутність конкретного автора, що дає кожному право вносити правки, доповнення, скорочення тощо.
Перш ніж говорити про роди і жанри фольклору, визначимо поняття «спосіб викладу худ.матеріалу» та «роди літератури».
Отже, існує три основні способи викладу художнього матеріалу:
- розповідь (об’єктивне зображення подій у часі від особи автора. Не плутати з оповіддю – виклад від оповідача)
- опис (зображення предмета через повне або часткове розкриття його рис)
- роздум (міркування)
За способом зображення життя виділяємо три роди:
Епос | Лірика | Драма |
(від грец. – епос – слово, розповідь) У вузькому, історико-літературному, значенні епос – це сукупність фольклорних творів розповідного характеру. | (від грец. - ліра). Твори, що виконувались під ліру, стали називатися ліричними. | (від грец. - ) У вузькому значенні – п’єса, тобто вид драматичної творчості. |
У широкому розумінні – один із 3-х родів. Епічні твори– твори, в яких письменник у розповідно-описовій формі змальовує події, людей; їхні характери і вчинки. Події можуть бути зображені в минулому, чи теперішньому часі – для надання яскравості. Події зображені в їхньому виникненні, розвитку та завершенні. У ході подій розв’язується життєвий конфлікт, тому основною особливістю композиції є сюжетність. Також у епічних творах є позасюжетні елементи. Образ оповідача тут – це умовний образ, від особи якого письменник веде розповідь у творі. Образ автора відчутний у ставленні до зображуваного, у ліричних відступах, у доборі зображувально-виражальних засобах. Основний спосіб викладу художнього матеріалу: (всі) розповідь, опис, роздум. | Ліричні твори – твори, в яких віддзеркалені думки, настрої та почуття людини, душевний стан автора, його ставлення до оточення. У них багато суб’єктивного, розкрито світогляд автора. Ліричні поезії майже завжди безсюжетні. Головне завдання ліричного твору не розповісти про перебіг подій, а викликати у читача емоції, збудити думки, створити певний настрій, часом закликати до дій. Основний спосіб викладу художнього матеріалу: роздум, опис (як засіб розкриття стану людини). Ліричний герой – образ людини, думки, почуття та переживання якої поет розкриває у ліричному творі. | У широкому: драма – літературний вид, для якого характерне зображення дійсності через висловлювання та дії самих персонажів. Драматичні твори призначені для театральної постановки (Драма розрахована на синтез мистецтва слова з іншими видами мистецтва). Спосіб викладу художнього матеріалу: роздум та розповідь у формі розмови між дійовими персонажами. Форми прямої мови: - монолог, діалог, полілог. Особливості композиції: поділ тексту на дії (акти), які поділяються на яви (або відміни). Дія (акт) – частина драматичного твору, уривок, у якому склад дійових осіб лишається незмінним. |
Ліро-епос – проміжний літературний рід, у якому поєднані властивості епічних і ліричних творів, наявний розгорнутий сюжет з системою образів (як в епосі), але присутній і автор, який висловлює свої думки, почуття, оцінює зображуване (як у ліриці) | ||
Робота з підручником
Робота з епіграфом
ІІІ. Узагальнення і систематизація знань
Пошуково – дослідницьке завдання
Колективно дібрати приклади до творів поданих жанрів
серед епічних творів : | серед ліричних: | серед драматичних: |
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Продовжте фразу
Мені сподобалося…
Мені запам`яталося…
Я теж люблю…
Новим для мене на уроці було те, що…
Я вважаю, що…
Заключне слово вчителя
Література ґрунтується на гуманістичних принципах, стверджує вічні загальнолюдські цінності; цим вона і є близькою і вкрай необхідною людям. Письменники у різних за жанрами творах показують різні верстви населення, розкривають талант простої людини, оспівують людей праці, прищеплюють інтерес до власної історії, любов до рідної землі, батьків, до близьких, до ближнього, до братніх народів... Література підтримує людей у тяжкі миті життя, надихає на подвиги заради інших, додає сили у доланні життєвих негараздів, вказує шлях до розв'язання важливих проблем. Цим вона і цінна для кожної нації.
VІ. Домашнє завдання
Скласти тези лекції вчителя. Виписати вислови про роль художньої літератури в житті людини
