Стаття на 5 сторінок «Розвиток сакральної архітектури за часів Київської Русі»
Сакральна архітектура — це архітектура храму. На початку зразком для храму слугували величезні громадські споруди римського часу, базиліки, увінчані величним куполом, що знаменували небесне шатро.
Храм мислився як символ гармонійної організації хаосу буття силою Божого слова. Тому вже зовнішні пропорції його мали бути бездоганними і визначати ідею гармонії, що водночас і пов’язана з довкіллям, і виділяється з нього. Цьому слугували і розташування церкви на високих місцях, так, щоб її було видно на тлі неба, і способи вписування споруди в земний світ: це могли бути зокрема галереї, що поступово немовби піднімали споруду храма від низького навколишнього земного середовища вгору.
