ТЕМА ГАРМОНІЙНОГО ЄДНАННЯ ЛЮДИНИ З ПРИРОДОЮ В ПОЕЗІЇ «ДАВНЯ ВЕСНА»

Опис документу:
Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Лесі Українки; ознайомити із поезією «Давня весна», з’ясувати її ідейно-художній зміст; навчити учнів за допомогою художньої деталі акцентувати увагу на головному; розвивати здатність бачити красу природи, людини, вміння відчувати настрій поезії; виховувати любов до природи, краси поетичного слова.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Урок № 18

Тема. ЛЕСЯ УКРАЇНКА. ЖИТТЯ ПОЕТЕСИ, ЇЇ МУЖНІСТЬ І СИЛА ДУХУ. ПОТУЖНЕ ЛІРИЧНЕ НАЧАЛО, РОМАНТИЧНІСТЬ, ВОЛЕЛЮБНІСТЬ, ОПТИМІЗМ, МРІЯ І ДІЙСНІСТЬ ЯК ПРОВІДНІ МОТИВИ. ТЕМА ГАРМОНІЙНОГО ЄДНАННЯ ЛЮДИНИ З ПРИРОДОЮ В ПОЕЗІЇ «ДАВНЯ ВЕСНА».

Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Лесі Українки; визначити роль окремих чинників, що впливали на формування особистості поетеси, допомогти усвідомити, що сила духу - конструктивне начало в житті людини;ознайомити учнів із поезією «Давня весна», з’ясувати її ідейно-художній зміст; навчити учнів за допомогою художньої деталі акцентувати увагу на головному; розвивати здатність бачити красу природи, людини, вміння відчувати настрій поезії; виховувати любов до природи, краси поетичного слова.

Матеріальне забезпечення: портрет Лесі Українки,епіграф до уроку, додаткова дошка, експрес-посібники,фонозапис, проектор, ноутбук.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

IІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  1. Коментар епіграфа до уроку:

« Хіба жила на світі ще така жінка, в серці якої поєдналися б

така мужність, така геніальність, такий вогонь і розум, така

пристрасна любов до Батьківщини? Ні, другої такої на світі не

було».

Леонід Смілянський

ІІІ.СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Робота над біографією Лесі Українки.

1.1. Презентація учнівського проекту (робота в групах) (Презентація 1. Слайди 1-16).

1.2. «Доміно»

- Хто вона, Леся Українка? Поглянемо на екран (Презентація 1. Слайд 17).

(Читання учнями складеного «доміно». Записати в зошит).

2 . Робота над віршем «Давня весна».

2.1. Слово вчителя.

Весна — найочікуваніша пора в житті кожної людини. Це пора оновлення природи, зародження нового життя, спів пташок і буяння квітів. Тепло сонячних променів, перші весняні квіти, легенький вітерець пробуджують у нас кращі почуття, створюють гарний настрій, надихають на нові звершення. Поезію «Давня весна» Леся Українка написала під час хвороби. Зараз ми почуємо цю поезію у виконанні майстрів слова. А після прослуханого вам треба буде дати відповідь на запитання: як поетеса сприймає прихід весни?

2.2. Виразне читання вірша «Давня весна» (фонозапис). (Учні слідкують, стор.93)

2.3. Бесіда за прочитаним.

· Що ми дізналися із назви?

· Якою була ця весна?

· Які зорові образи постають у вашій уяві, коли читаєте поезію?

- Які слухові образи є у вірші?

- Чиїми очима передано картини весни?

· Що ми можемо сказати про ліричну героїню вірша? Яка вона? (Презентація2. Cлайд 8).

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

1.«Поетична хвилинка» та ідейно-художній аналіз поезії в супроводі фонозапису. (Презентація 2. Слайд 4)

(Підручник, стор. 93)

У вірші «Давня весна» Леся Українка порушує проблему «людина й природа». Твір починається картиною весняного буяння, цвітіння. Поетеса використовує метафоризовані епітети, які створюють нагромадження ознак. Порівняння, світлові, пластичні та звукові образи створюють потужне враження — торжество весни:

Була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

У другій строфі мотив гармонійного єднання людини з природою постає за принципом контрасту. Усе навколо цвіте і оживає, а лірична героїня переживає важку недугу:

Співало все, сміялося, бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

Відродження природи протистоїть стражданню хворої людини. Це навіює сумний висновок: «Мене забула радісна весна». Але ж людина — це частинка природи, то невже світ природи не приймає людину, не може позбавити її фізичних мук?

Відповідь на це питання дає четверта строфа:

Ні, не забула! У вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

Яблунева гілка несподівано стає сигналом співчуття, надії, оптимізму. Душа хворої оживає, наповнюється світлом весняної краси, надією на краще. Невидимий гуманізм природи наснажує. Слово «весна» переростає звичні межі як пора року і втілює спільне оновлення і в навколишньому світі, і в душі людини.

2. Робота в групах

Перша група

досліджує композицію вірша. (Експозиція: «була весна...» Зав’язка: хворобливий стан і самотність ліричної героїні під час буяння весни. Кульмінація: почуття радості героїні з приводу подарунку весни. Розв’язка: вдячність поетеси за дарунок весни. (Презентація 2. Слайд 4).

Друга група

визначає віршовий розмір поезії. (Ямб) (Презентація 2. Слайд 9).

VII. ПІДСУМКИ УРОКУ

1.Літературне доміно «Асорті». (Презентація 2. Слайд 10). Записати в зошит відповіді.

2кладання інформаційного грона до образу весни. (ВЕСНА: «весела, щедра, мила...», «Промінням грала, сипала квітки», «Дарунки всім несе вона, ясна», «Співало все, сміялось і бриніло», «…прилинули пісні пташині», «Все ожило, усе загомоніло»). (Презентація 2. Слайд 7).

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Виразно читати й аналізувати поезію «Давня весна» (cтор. 93), виконати тестові завдання (з експрес-посібника).

Випереджувальне домашнє завдання: прочитати поему «Давня казка».

1. Родина письменниці.

Народилася майбутня поетеса 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському.

Її батько Петро Антонович Косач і дві його рідні сестри — Олена та Олександра були причетні до революційного руху в Росії; мати — українська письменниця Олена Пчілка, відомий громадський діяч свого часу; двоюрідний дід по материній лінії Яків Якимовиич Драгоманов був декабристом; рідний материн брат Михайло Петрович Драгоманов — прогресивний діяч у галузі української культури й науки (публіцист, історик, літературознавець, фольклорист); друзі — родина письменника Михайла Петровича Старицького, композитора Миколи Віталійовича Лисенка, українського бібліографа, критика, фольклориста Михайла Федоровича Комарова. Отже, виховувалась майбутня письменниця серед волелюбних революційно настроєних людей — гуманістів, патріотів своєї вітчизни.

2. Дитинство Лесі.

Серед шістьох дітей у сім’ї Косачів Леся була другою дитиною — на півтора року молодшою від брата Михайла. До тринадцятирічного віку Лесі вони були нерозлучні, за що їх жартома називали спільним ім’ям — Мишолосіє.

Найулюбленішими книжками Михайла та Лесі були «Кобзар» Т. Г. Шевченка, оповідання Марка Вовчка, байки Леоніда Глібова, твори Миколи Гоголя, семитомник ПалаЧубинського з казками, легендами та піснями, казки Андерсена, сербохорватські пісні в перекладі Михайла Старицького. Діти надзвичайно любили, як батько читав уголос твори Одександра Пушкіна.

Малі Косачі дружили з дітьми бідняцькими, бо батьки хотіли, щоб їхні діти зрозуміли, що рідний народ — це трудящий люд, щоб вони передусім навчилися шанувати свій народ, навчилися його звичаїв і мови.З дитинства Леся цікавилися багатющою творчістю українського народу — піснями, казками, легендами. На все життя запам’яталася їй подорож літом у село Жаборлицю, що поблизу Новограда-Волинського. Там дівчина почула багато казок, повір’їв, пісень. А поетичні купальські та обжинкові обряди, які Леся бачила там, запали їй у душу на все життя.

3. Перші поетичні спроби. Літературна діяльність.

У 1878 році батька письменниці перевели на роботу до Луцька, куди в 1879 році переїхала вся родина.

Власне в Луцьку дев’ятирічна Леся написала перший вірш (присвячений засланій у Сибір тітці Олені — батьковій сестрі-революціонерці); тут захворіла на туберкульоз, з яким мужньо вела «тридцятилітню війну»; тут почав формуватися її світогляд поетеси-борця.

З тринадцяти років Леся по-справжньому стала до літературної роботи. Її поезії друкувалися в Галичині, що входила до складу Австро-Угорської імперії.

За ініціативою передової молоді, М. Старицького та М. Лисенка в Києві був організований літературний гурток «Плеяда». Леся Українка як один з керівників цього гуртка дуже багато зробила в справі організації перекладів творів світової літератури українською мовою.

У дев’ятнадцятирічному віці вона для своєї молодшої сестри написала підручник «Стародавня історія східних народів».

Одночасно з віршами Леся Українка писала й оповідання, публіцистичні та літературознавчі праці. Та чи не найвищої вершини її талант сягнув у драматичних творах, яких вона написала чимало.

У 1893 році у Львові за допомогою І. Франка виходить перша збірка віршів письменниці — «На крилах пісень».

З середини 90-х років Леся Українка зближується з членами таємних марксистських гуртків, що позначилося на віршах її другої збірки — «Думи і мрії», яка вийшла 1899 року у Львові.

У 1902 році у Чернівцях виходить третя збірка поезій поетеси «Відгуки».

  1. Боротьба Лесі Українки зі своєю хворобою.

1881 року Леся в Луцьку пішла на річку подивитися як святять воду, і в неї дуже померзли ноги. Скоро тому і від того, як тоді думали, вона заслабла: у неї так сильно почала боліти права нога, що вона, незважаючи на те, що й тоді вже була дуже терпляча, аж плакала від болю... Од тої пори треба датувати початок Лесиній, як вона сама жартуючи називала (мала настільки сильну волю, що могла жартувати і з таких речей), «тридцятилітній війні» з туберкульозом.

У 1883 році Лесі в Києві прооперували ліву руку, що позбавило її можливості грати на фортепіано (дівчина мала неабиякі музикальні здібності). З цього часу назавжди скінчилося Лесине навчання з учителями, вона самотужки здобувала освіту — джерелом знань для неї були книжки і саме життя.

Пізніше в Берліні Лесі прооперували ногу, а туберкульоз прокинувся в легенях, потім у нирках. Але в боротьбі з хворобою Леся настільки загартувалася, що самостійно вивчила мови — французьку, англійську, італійську, німецьку, польську, болгарську, старогрецьку, латину.

Стан здоров’я письменниці погіршився, і вона їздить на лікування в Грузію і Єгипет. Та не зважаючи на важкий фізичний стан, перемагаючи біль силою свого духу, Леся Українка саме в останні 4–5 передсмертних років створила такі геніальні твори, як «Лісова пісня»,«Камінний господар», «Оргія», «Триптих». Це була титанічного духу жінка, донька Прометея...

.5. Вшанування пам’яті поетеси.

1 серпня 1913 року Леся Українка померла в Грузії, в містечку Сурамі, а похована в Києві, на Байковому кладовищі.

Сьогодні людство високо цінує творчість української письменниці, яка все свідоме життя боролася за втілення в життя волелюбних ідей, за щастя і рівноправність усіх народів. Її твори перекладні багатьма мовами народів світу і служать праві захисту миру й прогресу.

Пам’ятники Лесі Українці споруджено в Сурамі, в Батумі, в Ялті, в Луцьку, в Канаді (в Саскатуні), кілька пам’ятників у Києві.

Ім’я Лесі Українки носять вулиці, театри, школи, бібліотеки.

В багатьох містах, де побувала поетеса, відкрито музеї. Центральний музей Лесі Українки — в Києві на вулиці Саксаганського. Але найкраща шана пам’яті доньки українського народу — ростити в серцях людей посіяні нею зерна доброти, краси, мужності, волі, братерства.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Формування навчальної мотивації в учнів. Теорія і практика»
Черниш Олена Степанівна
72 години
790 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.