Сьогодні о 11:00
онлайн-конференція:
«
Роль закладів освіти у формуванні нульової терпимості до корупції та вихованні доброчесності в Україні
»
Взяти участь Всі події

Тексти для читання для учів 2 і 3 класу

Літературне читання

Для кого: 2 Клас, 3 Клас

12.05.2020

775

29

0

Опис документу:
У документі містяться тексти для читання для учнів другого та третього класу на урок літературного читання. Тексти цікаві та доступні, створені у документі Microsoft Word. Можна використати для перевірки навичок читання учнів.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Щасливі літачки

Надійка сиділа на балконі з філіжаночкою кави. Її погляд зачепився за високу крислату липу. Мама любила під нею стояти, ховалася у затінок від сонця. А ще під тією липою розповідала їй неймовірно цікаві історії. Приємні думки з дитинства наздоганяли одна одну. …Якось Надійка прийшла зі школи заплаканою. Мама уважно вислухала її. У подружки Насті на уроці малювання вона побачила велику коробку кольорових олівців, аж у три ряди!

 А ось у неї лише шість коротеньких олівчиків. Мама лагідно усміхнулася й заспокоїла донечку: «Але ж малюєш ти краще! Гарну картину можна намалювати й одним олівцем!» Пізніше Надійці дуже хотілося мати велосипед. Мама і на цей випадок знайшлася. Вона порадила Надійці зробити з паперу літачок, а на крилах написати своє найзаповітніше бажання. Потім треба було випустити літачок і той чарівник, який його спіймає, виконає найпотаємніше бажання. Надійка так і зробила.

Літачок, правда, завис на яблуні біля колодязя, довгенько там білів, а потім раптом зник. «Мабуть, дощем його змило й поплив він десь далеко у моря-океани», — пожартувала мама. Через кілька днів у їхньому дворі з’явився велосипед. «Як добре було бути маленькою», — тихенько прошепотіла Надійка, допиваючи ранкову каву. Тепер ось сама мама. Завтра у її близнюків Сергійка та Сашка день народження. Вона знає точно, що вони запускатимуть свої літачки з бажаннями.

Надійка взяла ручку й написала: «Багато не проситиму. Хочу, щоб Сашко перестав боятися темряви, а Сергійко — собак. Для себе прошу велосипед. Майже як у дитинстві, але дорослий. Тоді б я змогла їздити з дітьми до озера». Усміхнувшись, Надійка згорнула серветку з бажаннями в літачок й кинула його з балкона. …У неділю раненько під дверима вона знайшла пакунок: ліхтарик для Сергійка й бінокль для Сашка. Поряд стояв велосипед із запискою: «Мрії здійснюються! Ваш сусід-чарівник з четвертого поверху!»

Мрія Зайця

На лісовій галявині Лисиця відкрила салон краси. Туди позбігалися звірі, бо їм усім було цікаво і хотілося виглядати красиво. Так Білочка прохала розчесати, причепурити свій хвостик, Ведмедиця – зігнати целюліт. Левиця – зробити зачіску, Вовчиха – зробити педикюр, манікюр. Робота у салоні кипіла.

Аж раптом хтось тихенько постукав у двері. Це прийшов вухатий Зайчик. У нього була давня мрія – стати мужнім, красивим, як лев, щоб його всі боялися і поважали.

Лисиця, як хазяйка салону, запропонувала йому позайматися на тренажерах і прописала чудодійні пігулки, від яких він ніби помужніє і матиме надзвичайну силу.

Вухань з радістю застрибнув на тренажер, хотів розпочати тренування, але як він не старався, його сил не вистачило, навіть щоб зробити одну вправу.
– Що ж мені роботи, – промайнула думка в нього в голові...

Заєць забрав пігулки і пішов додому... Лікувався день, другий... Пройшов місяць, а Заєць залишився таким як і був.

Вухань розчарувався, адже його мрія так і залишилася нездійсненою. Він нікуди не виходив. Лісові звірі помітили, що Вуханя давно вже не видно, і вирішили його провідати. Коли вони побачили Зайця, то зрозуміли, що з ним щось не те. Вони, як справжні друзі, розрадили його і сказали:
– Не намагайся перехитрити природу, Вуханю, ти нам подобаєшся таким, який ти є.

Кактус і троянда

Росли колись у королівському саду барвисті квіти: настурції, жоржини, маки, пишалися красою розкішні бегонії, магнолії та орхідеї.... Ріс тут і великий колючий кактус. А біля нього притулилось кілька кущів троянд.

Квіти сміялися і весело перемовлялися між собою, хизуючись своєю красою. Тільки троянди мовчали і стиха в зажурі похитували своїми гілочками. Їм нічим було хвалитися, бо їхні квіточки були заховані у сірі маленькі бруньки. Якось одна троянда, сумно зітхнувши, несміливо озвалась до кактуса:
– Давай, любий сусідонько, дружити. Мені так хочеться мати доброго друга.

Але кактус повернув до троянди свою товсту круглу голову і пихато відповів:
– Не хочу. Ти така сіра і негарна.

Ображена троянда ледь чутно прошепотіла:
– А я попрошу у сонечка небесних барв і, може, погарнішаю....

І тут сталося диво: пелюстки троянди раптом засяяли дивовижним сріблясто-блакитним світом.
– О! Яка ти стала гарна! – захоплено вигукнув кактус. – Скільки живу на світі, не бачив такої краси! Тепер я буду дружити з тобою.

Почувши це, сусідка троянди, півонія, почервоніла від заздрості, інші квіти пожовтіли та побіліли від злості. Тільки одна квітка зарожевіла від радості за свою подругу. А блакитна троянда сумно похитала своєю чарівною голівкою і сказала кактусу:
 – Ні, тепер я не хочу дружити з тобою. Ти побачив тільки мою красу і не помітив моєї щирості і доброти.

Зійшло сонечко. І на ганок вибігла маленька королівна. Побачивши пишні троянди, вона заплескала в долоні і весело загукала:
– Яка краса! Хай тепер ці чудові троянди цвітуть у наших садах!

Вона підійшла до найкращої квітки, ніжно погладила її пальчиками і сказала: «Цю квітку я подарую мамі».

Нічне полювання

Якось у ліс прилетіла ворона і стала розповідати про неймовірно цікаві речі. Так друзі дізналися, що існує яскраве царство небесних зірок. Воно сповнене таємниць і несподіванок. А у вересні на морі буває місячна доріжка. Якщо на ній спробувати поплавати, то навколо будуть сяяти фосфорні блискавки. У воді створюється дивовижне сяйво, схоже на коштовне, перламутрове намисто. А якщо дивитися на небо в ночі, то можна побачити дивовижні зірки. Деякі з них мають назви знаків зодіаку, деякі присвячені видатним людям.

Їжачок вирішив замість нічного полювання вивчити небесне царство. Він ледве дочекався темряви. Примостився на галявинці і став уважно дивитися на темний небосхил. Він був дуже здивований, бо раніше дальше свого носа нічого не бачив. 

Сама сяюча зірка мала назву Полярна. Вона сяяла дуже яскравим блакитним кольором, і від неї відчувався льодяний холод. Навколо поступово створювався бурхливий рух, схожий на веселий танок. То гралися зірки — то світлими, то ледве примітними світлячками вони створювали життєдайний рух на небі. 

Цікаво було спостерігати за Великою Ведмедицею. Величезний ківш був дуже красивий і яскравий.

Їжачок подумав, що він багато чого ще не знає і треба попросити вчительку Сову розповісти про небесні світила побільше. І запросити всіх друзів помилуватися нічним царством.

Їжачок згадав, як вчителька називала зірки: Меркурій, Омега, Юпітер, Дракон, Оріон, Андромеда, Персей. А щоб їх знайти на небі, треба вивчити таку науку, як астрономія. І ще є обсерваторії з величезними телескопами. Якщо дивитися на небо через них, то відчувається, як зірки дихають. 

Їжачок не відчув, як зголоднів, а навколо стало розвиднятися. Зірки стали ховатися, мабуть, то така гра — схованки, подумав їжачок. Він швиденько потупотів ніжками і став шукати собі щось на сніданок. Знайшов яблучко і шипшинку, грибок і невеличкий жолудь. Всю свою здобич він наколов на свої гілочки і спрямував до своєї хатки. Під ранок їжачок заснув, сповнений нових вражень, щасливий і задоволений.

Йому снився невідомий місячний світ, в якому сяючі ліхтарики запрошували до веселого таночку.

Казочка про щастя

Учителька привітала своїх учнів і показала кольорові папірці. Вона запропонувала кожному обрати улюблений колір. Їжачок вибрав зелений, бо він так любить яблучка. А Горобчик — світло-жовтого кольору, який нагадував йому печиво. Лисичка дуже любить яскраві кольори, і їй до вподоби оранжевий. Мабуть, тому, що її шубка такого ж кольору. А Вовчик вибрав голубий листочок, ніжний і дуже красивий, який нагадував йому небо. Мрійником був наш Вовчик. А який колір вибрали б ви, дорогі читачі, і обґрунтуйте, чому саме такий колір.

Сова запропонувала намалювати картинку, на якій був би сюжет про щастя. Вона сказала, що у кожного своє розуміння, як стати щасливим. Тому не треба зазирати, що малює інший учень, а постаратися розкрити свої почуття.

Час швидко пролетів, і вчителька стала збирати папірці. Поки учні розважалися на перерві та пили кожен свій сік, учителька влаштувала виставку. Вона розвісила картинки і біля кожної поклала подарунок. Їй хотілося підтримати юних художників, щоб їм хотілося ще малювати. 

Прийшли гості — батьки учнів та їхні друзі. Зчинили галас, всі розглядали малюнки і вирішували, хто переможець?

Учителька попросила уваги і розповіла про завдання. Вона запитала у гостей — чи щасливо вони живуть? І що найважливіше для створення щасливого життя? Настала тиша…

Мама Їжачка взяла слово першою. Вона сказала, що дуже важливо, щоб в родині всі допомагали один одному, саме такий малюнок намалював її синок. 

А мама Горобчика защебетала — для моєї родини, щастя, коли всі нагодовані і співають пісні. На картинці Горобчика ціла зграйка співала пісеньку.

Тато Вовчика підійшов до малюнка свого сина і сказав, що йому дуже подобається цей малюнок з великим будинком. Бо коли є свій будинок і в ньому тепло і зручно жити, це вже

запорука щастя.

До Лисички прийшла старша сестричка, вона сказала, що важливо бути красунею. Гарно одягатися, чепуритися і вміти танцювати. На малюнку Лисички була намальована перукарня, і в ній чепурилися дівчатка.

Дійсно, сказала Сова, будь-який сюжет, що ви намалювали, розкриває по краплині поняття про щастя. Але так важливо, щоб кожна родина жила в любові, порозумінні та радості. Щоб вміли турбуватися один про одного, допомагали, жаліли. 

Дорогі юні читачі, подумайте, чи є такі риси у вашій родині? Давайте вчитися робити життя щасливим.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.