Технічна творчість: практичні завдання "Їздимо, плаваємо, літаємо!" (Частина І: Літаємо)

Опис документу:
Дидактичні матеріали з технічної творчості для використання на уроках праці та заняттях гуртків початково – технічного напряму. Призначений для вчителів початкових класів та керівників технічних гуртків.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ЧАСТИНА І (Літаємо)

Зміст

Вступ…………………………………………………………..…..2

Основні інструменти та технологічні операції

при обробці деревини…………………….………………..….….3

Виготовлення моделі ракети…………….………….….…….….8

З історії ракети……………….…………..………………….…...9

Найпростіша модель планера.

Ігри і змагання з моделями……………………………………...11

ВСТУП

Початкове технічне моделювання є однією з важливих ланок у задоволенні пізнавальних інтересів дитини, початковою сходинкою у підготовці школярів до майбутньої роботи у різних гуртках технічного напрямку. Сьогодення вимагає від нас не людини - робота, а людини - мислителя, творця, що вміє і любить працювати. Без розвиненої багатої творчої фантазії неможливе створення чогось нового і оригінального, тому необхідно вчитись аналізувати, уміти спостерігати та творчо мислити. Початково-технічний профіль є першою ланкою в структурі науково-технічного напряму позашкільної освіти. До нього належать гуртки й інші творчі об’єднання початкового технічного моделювання, художнього конструювання, механічної та електрифікованої іграшки тощо.

Початкове технічне моделювання — це перші кроки дитини до пізнання і розуміння світу техніки, спроби її власної творчої діяльності. Це процес опанування певної системи початкових технічних і технологічних знань, вмінь і навичок.

Основним завданням початкового технічного моделювання є засвоєння початкових технічних і технологічних знань, елементарних уявлень і понять, ознайомлення зі світом техніки, найпростішими технологічними процесами, елементарною електротехнікою, графічною грамотністю, технічним моделюванням, конструюванням і дизайном. На заняттях з ПТМ формуються графічна грамотність та вміння і навички роботи з різноманітними матеріалами і інструментами, виготовляються іграшки, моделі машин і механізмів.

Основні інструменти та технологічні операції

при обробці деревини

Забивання цвяхів. Інструментом для забивання цвяхів є молоток, основною частиною якого є компактна маса з суцільного матеріалу, зазвичай металу, яка може використовуватися для удару по чому - небудь і при цьому не деформуватися. Для зручності виконання ударів і для більшого розмаху ударна частина молотка насаджується на ручку, яка може бути також з металу, або з дерева або пластмаси. Передня (робоча) частина має назву - бійчик (бойок), задня — хвіст (обушок). Для різних видів робіт використовуються молотки різноманітної форми і розміру. Киянка — дерев'яний або гумовий молоток, а також молоток з гумовими накладками на бійчиках. Перед початком роботи перевірте, щоб молоток був насаджений на міцну ручку, туго на ній заклинений, і при роботі не зіскакував, а бойок молотка був злегка опуклим і не перекошеним. При забиванні цвяхів молотком потрібно забезпечити жорстку опору. Опору підкладають знизу в точці забивання цвяха. Цвяхи починають забивати несильними ударами, рухом зап'ястя, причому рукоятку можна тримати ближче до голівки молотка. Якщо цвях входить в деревину неправильно, його потрібно направити легкими бічними ударами. Переконавшись, що цвях направлений вірно, його забивають сильними перпендикулярними ударами молотка, який потрібно тримати за кінець рукоятки, зігнувши руку в лікті.

Ви́крутка - інструмент, призначений для відгвинчування і загвинчування гвинтів, шурупів та інших деталей з різьбою, на головці яких є шліц (паз).Залежно від типу шліца на головці деталі використовуються викрутки з різними типами лез: прямі, хрестові, спеціалізовані, універсальні та ін..

Нажда́чний (шліфува́льний) папі́р - паперове або тканинне полотно (основа) з нанесеним на нього електростатичним або іншим методом шару абразивного порошку і закріпленого за допомогою синтетичних або інших клейких речовин. Номер шліфпаперу відображає величину абразивної частки: чим більша цифра, тим менші частки абразивного матеріалу. Випускається в рулонах і листах. Застосовується для чорнової або чистової обробки деталей, видалення дефектів (нерівностей, подряпин, задирок та ін..) деревини, а також для заточування інструменту. Чим більше зернистість матеріалу, тим легше шліфування таких поверхонь як дерево. Рухи при обробці дерев'яної поверхні мають бути плавними та рівномірними. Шліфувати деревину потрібно вздовж волокон! Шліфування впоперек волокон або навскоси може так пошкодити деревину, що вам знадобиться багато зусиль, щоб згладити дефекти. Щоб побачити наскільки чисто відшліфовано дерево і чи не залишилися на ньому хвилі і подряпини, подивіться на нього під косим кутом.

Пиляння - це процес закритого різання, що здійснюється багаторізцевими інструментами - пилками. Пилка - це металева стрічка з нарізаними на ній з одного боку зубцями. За конструкцією ручні столярні пилки поділяють на натягнуті (лучкові) і не натягнуті (ножівки). Мал. в — вузька ножівка, б — широка ножівка. Перед тим, як почати пиляння ручними пилками, роблять попередню розмітку. При поперечному пилянні пилку беруть правою рукою за ручку, а лівою підтримують розпалюваний матеріал (краще матеріал ставити до упора). Корпус того, хто пиляє має бути майже нерухомим і трохи нахиленим вперед — під кутом 80°. Пиляють по рисці попередньої розмітки правою рукою під невеликим нахилом. Щоб пропил проходив по розміченій лінії, по напрямку її до полотна пилки прикладають ніготь або суглоб великого пальця. Для безпечності їх прикладають вище від зубців. Запил роблять плавними рухами пилки до себе. Після утворення невеликого заглиблення (пропилу) пилкою рухають рівномірно, але вже швидше. При допилюванні відрізка дошки чи бруска його слід підтримувати лівою рукою, сповільнивши при цьому рух пилки, щоб не обламався кінець дошки і не утворився при цьому відкол.

Свердлі́ння - поширений технологічний метод одержання отворів різанням, вид механічної обробки матеріалів різанням, при якому за допомогою спеціального різального інструменту (свердла), що обертається, отримують отвори різного діаметру і глибини, або багатогранні отвори різного перетину і глибини. Свердло́ - осьовий різальний інструмент для утворення отвору у суцільному матеріалі та (або) збільшення діаметра наявного отвору. Найпоширеніші з них — спіральні, призначені для свердління і розсвердлювання отворів, глибина яких не перевищує 10 діаметрів свердла. Для виконання процесу свердління використовують: механічні дрилі (свердління з використанням мускульної сили людини), електричні дрилі – перфоратори (свердління на монтажі переносним електроінструментом), свердлильні верстати. Рух різання (головний рух) при свердлінні - обертальний рух, рух подачі - поступальний.

Шило - інструмент у вигляді загостреного металевого стержня з ручкою, який використовується переважно для проколювання отворів. Під час роботи з шилом не можна розміщувати пальці рук навпроти проколу. При проколюванні шилом матеріалу руки слід тримати зверху над поверхнею матеріалу. Під матеріал слід підкладати дерев’яну або пінопластову широку дощечку.

Плоскогубці- багатофункціональний ручний слюсарно - монтажний (якщо ручки ізольовані - то електромонтажний) інструмент з губками пірамідальної форми, на внутрішніх плоских поверхнях яких є насічка, який застосовуються для захвату і вигинання дрібних металевих деталей, скручування дроту і дротів, притримування деталей. Довжина плоскогубців вагається від 125 до 200 мм

Виготовлення моделі ракети

Прямокутний аркуш креслярського паперу розміром 105 х 210 мм накрутити циліндром на трубку або олівець. Підібрати діаметр ракети так, щоб катапульта вільно рухалась всередині циліндра.

На верхню частину циліндра накрутити та приклеїти смужку – вантаж розміром 20 х 120 мм, а на нижню – стабілізатори (можна різної форми).

Катапульту виготовити з рейки розміром 10 х 10 х 250 мм. З одного кінця просвердлити отвір 3 мм. Підготувати ще допоміжну рейку розміром 7 х 10 х 70 мм, в якій просвердлити 2 отвори 2 мм. Зібрати катапульту резиновою ниткою 1 мм, довжиною 15 - 17 см.

Заборонено запускати моделі літаків і ракет в сторону спостерігачів!!!

З історії ракети…

Ракета – літальний апарат, який рухається у просторі за рахунок дії реактивної тяги, яка виникає внаслідок відкидання частини власної маси (робочого тіла) апарату та без використання речовини з навколишнього середовища. Оскільки політ ракети не вимагає обов’язкової наявності навколишнього повітряного або газового середовища, то він можливий не лише в атмосфері, а й у вакуумі. Словом ракета позначають широкий спектр літальних апаратів від святкової петарди до космічної ракети – носія.

У військовій термінології слово «ракета» означає, як правило, клас безпілотних літальних апаратів, які використовуються для ураження віддалених цілей та використовують для польоту принцип реактивного руху.

Існує припущення, що деякий аналог ракети був сконструйований ще у Стародавній Греції Аліксом Сином.

Витоки виникнення ракет більшість істориків відносять до часів китайської династії Хань (206 рік до н.е. – 220 рік н.е.), до відкриття пороха та використання його для феєрверків та розваг. Сила, яка виникає при вибуху порохового заряду, була достатньою для того, щоб приводити в рух різні предмети. Пізніше цей принцип знайшов використання при створенні перших гармат та мушкетів.

В ХІІІ столітті разом з монгольськими завойовниками ракети попали в Європу, і у 1248 році англійський філософ та дослідник природи Роджер Бекон опублікував праці з їх використання.

Відомо також що ракети використовувались запорізькими козаками, починаючи з ХУІ – ХУІІ ст..

Ракетна артилерія широко використовувалась до кінця ХІХ ст.., ракети були більш рухливими, ніж артилерійська зброя. В кінці ХІХ ст. були спроби математично пояснити реактивний рух та створити більш ефективне ракетне озброєння. В Росії, одним з перших, цим питанням став займатися Микола Тихомиров у 1894 році.

Теорією реактивного руху займався Костянтин Ціолковський, який висував ідею про використання ракет для космічних польотів та стверджував, що найбільш ефективним паливом для них було б поєднання рідких кисню водню. Ракету для міжпланетних сполучень він спроектував у 1903 році.

Найпростіша модель планера

(схема у масштабі 1:2)

Виріжте з креслярського паперу або картону стабілізатор, крило, кіль та вантаж. Рейку – фюзеляж розміром 4 х 4 х 175 мм виготовте і зачистіть (мал.2 «Найпростіша модель літака»)

Приклейте вантаж, стабілізатор, кіль. Потім, збалансувавши модель на пальці, знаходимо центр ваги. Позначаємо його олівцем, приклеюємо крило так, щоб центр ваги був приблизно на 1\3 від передньої кромки крила.

Для того, щоб модель була стійка в польоті, кінці крила відігнути вгору.

Ігри та змагання з моделями

Для змагань необхідно вибрати поляну або майданчик розміром 200 х 200 мм, підготувати суддівські прапорці, рулетку, секундомір (мал.3).

Змагання проводити зранку, коли виникає потік теплого повітря, що піднімається вгору. В несприятливу погоду змагання проводяться тільки в спортивному залі.

Тривалість польоту рахується з початку злету (відрив від землі або з рук) до посадки.

Оцінка: секунда польоту – 1 бал.

Кожний учасник змагань може запустити модель 3 рази. В залік рахується сума балів або відстань всіх польотів. Бали начисляються і за якість виготовлення.

14

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
2
міс.
2
3
дн.
2
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!