«Тарасова доля - то правда жива»

Українська література

Для кого: 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас

12.02.2021

150

3

0

Опис документу:
Це літературний конкурс для початкових класів до дня народження Тараса Григоровича Шевченка . Він допомагає познайомити учнів початкових класів з творчісттю відомого українського письменника. Змагаючись учні зможуть відкрити для себе світ поета.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ОССМШІ ім.проф.П.С.Столярського

Болжеларська Людмила Іванівна

«Тарасова доля - то правда жива»

Сценарій літературного конкурсу для

учнів початкових класів

до дня народження

Тараса Григоровича Шевченка

Обладнання: святково прибраний клас (портрет Тараса Шевченка, рушники, виставка малюнків);біля портрета розміщені слова, що є ' епіграфом літературного конкурсу:

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній,новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом.

Звучить" Колискова пісня" у виконанні тріо бандуристів «Намисто».

Інсценізація.

Заходить дівчинка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т.Г.Шевченка. До неї підходить хлопчик.

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, мій синочку, правда.

Жінка сідає на лаву, хлопчик - біля неї, кладе голову на коліна матері.

Знову звучить" Колискова".

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє.

А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику! (Гладить його по голові.)

Мати йде, хлопчик сідає на стільчик поряд з учнями

Ведучий: Темної ночі перед світом 9 березня 1814року в селі Моринці, на Черкащині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда народився хлопчик, майбутній великий співець України Тарас Григорович Шевченко.

( Один із учнів читає вірш "...Світає, край неба палає..."):

...Світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зострічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем...

Ведучий: Минає рік, два, п’ять років. Росте Тарас. Батьки - на панщині, брат - десь пастушить, сестра на городі, а маленький Тарас - по бур’янах. Не любив хлопець сидіти в темній хаті, не любив сумних розмов про злидні, про горе. Все було тікає з хати до сонця, на простори. Чого-чого тільки він не наслухається – все про тих же панів: і як людей били, і як продавали людей, на собак міняли, засилали в Сибір, у москалі голили.

( Один із учнів читає вірш "Реве та стогне Дніпр широкий,,)

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав...

Ведучий: Перші скупі знання він отримав з церковнослов’янських релігійних книг у школі сільського дяка, а разом з ними і суворі кари та знущання вчителя.

( Один із учнів читає вірш "Учітесь, читайте... та "Давно те діялось.. "):

.. .Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь...

* * *

Давно те діялось. Ще в школі,

Таки в учителя-дяка,

Гарненько вкраду п’ятака -

Бо я було трохи не голе,

Таке убоге - та й куплю

Паперу аркуш. І зроблю

Маленьку книжечку. Хрестами

І візерунками з квітками

Кругом листочки обведу...

Ведучий: Тяжка доля дісталася Тарасові. У дев’ять років

малий Тарас залишився без матері. Життя в сім’ї стало нестерпним, коли батько одружився з удовою, яка мала трьох своїх дітей. Хлопчина змушений був терпіти знущання лихої мачухи. В одинадцять років став Тарас круглим сиротою. Після батькової смерті почалося поневіряння хлопця по чужих людях.

(Одна з учениць читає вірш "Садок вишневий коло хати...):

* * *

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

( Слідуючий читець читає вірш "У нашім раї на землі..)

* * *

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

3 своїм дитяточком малим.

Буває, іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу; стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї Матері святої,

Що в мир наш Бога принесла...

Ведучий: Тарас наймитує, у вільний від роботи час читає і малює. А по закутках, щоб ніхто не бачив його горя, плаче. Але думка знайти людину, яка б навчила його малювати, не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Маляр погоджується навчити хлопця малювати, однак пан Енгельгард забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.

( Одна з учениць співає пісню "Зоре моя вечірняя..."):

* * *

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила...

А над самою водою

Верба похилилась;

Аж по воді розіслала

Зеленії віти...

Ведучий: Так, замріявшись, зайнятий улюбленими справами,

Тарасик не чує інколи свого пана Енгельгарда.

Розгніваний пан суворо карав хлопчика. Забирав у нього і папір, і олівець. Проте, коли гнів минав, все повертав, і навіть хвалив... І коли прийшли викупати Тараса, пан довго вагався, не хотів віддавати "козачка"...

( Кілька учнів читають вірш "Над Дніпровою сагою")

* * *

Над Дніпровою сагою*

Над Дніпровою сагою

Стоїть явор меж лозою.

Меж лозою з ялиною.

З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,

Яворові корінь миє.

Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.

Що без долі,без родини

Та без вірної дружини,

І дружини і надії

В самотині посивіє!

Явор каже: - Похилюся

Та в Дніпрові скупаюся.

- Козак каже: - Погуляю

Та любую пошукаю. -

А калина з ялиною

Та гнучкою лозиною.

Мов дівчаточка із гаю

Вихожаючи, співають;

Повбирані, заквітчані

Таз таланом заручені,

Думки-гадоньки не мають,

В’ються-гнуться та співають.

Ведучий: Зустріч у Петербурзі із земляком-художником Сошенком круто змінила долю Тараса Григоровича. Він познайомився також з байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, з поетом Жуковським. Вони побачили великі здібності молодого художника і викупили його з неволі.

Для цього вони розіграли в лотерею портрет В.Жуковського, написаний К. Брюлловим, і за 2500крб. викупили Тараса у пана.

Тарас Григорович виправдав їх сподівання. У 1845році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням "вільного" художника. Тарас малює портрети, картини, зарисовує пам’ятки минулого...

(Одна з учениць читає вірш "Сон"):

* * *

Сон

На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало

У холодочку за снопом.

Розповила, нагодувала,

Попестила; і ніби сном,

Над сином сидя, задрімала.

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі;

Та на своїм веселім полі

Свою таки пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть.

І усміхнулася небога,

Проснулася - нема нічого...

На сина глянула, взяла,

Його тихенько сповила

Та, щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла.

Ведучий: Доля України завжди хвилювала великого Кобзаря.

За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати.

Туга за рідною природою, рідним краєм звучить в його віршах.

( Кілька учнів читають вірш "І досі сниться:під горою..

"Зацвіла в долині Червона калина...")

* * *

І досі сниться: під горою

Між вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе...

* * *

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина,

І в білій свитині

3 біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину...

Ведучий: Тарас Григорович дуже любив Україну, її стрункі тополі, верби над ставами. Особливо Шевченко любив калину.

Він присвятив їй багато своїх віршів. У своєму "Кобзарі" слово калина він ужив 385 разів, а всього у творах Шевченка калина згадується 965 раз.

Для вас співає тріо "Намисто" - пісня"3ацвіла в долині червона калина..."

Ведучий: Не диво, що своєю простотою, прозорістю поезії Шевченка привернули увагу багатьох композиторів (К. Стеценка, С.Людкевича, Я. Степового). Лише М. Лисенко присвятив творчості поета понад 80 композицій, а пісні на слова Тараса Григоровича "Садок вишневий", "Зоре моя вечірняя", "Тече вода з-під явора" та інші стали воістину народними.

( Звучить вірш "Тече вода з-під явора..."):

(Один із хлопців читає вірш "Пашо мені женитися?"):

* * *

Нашо мені женитися?

Нашо мені братись?

Будуть з мене,молодого,

Козаки сміятись.

Оженився, вони скажуть,

Голодний і голий.

Занапастив, нерозумний,

Молодую волю.

Воно й правда. Шо ж діяти?

Навчить мене, люде.

Іти хіба до вас в найми?

Чи до ладу буде?

Ні, не буду чужі воли

Пасти, заганяти;

Не буду я в чужій хаті

Тешу поважати.

А буду я красуватись

В голубім жупані

На конику вороному

Перед козаками.

(Тріо "Намисто" виконує пісню "Весела").

( Одна із учениць читає вірш "Ой стрічечка до стрічечки"):

* * *

Ой стрічечка до стрічечки

Мережаю три ніченьки

Мережаю, вишиваю,

У неділю погуляю.

Ой плахотка-червчаточка,

Дивуйтеся, дівчаточка.

Дивуйтеся, парубки,

Запорозькі козаки.

Ой, дивуйтесь, лицяйтеся,

А з іншими вінчайтеся.

Подавані рушники...

Отаке-то козаки!

Ведучий: Т.Г.Шевченко прожив лише 47 років, із них 24 роки був

кріпаком, 10 - в засланні і лише 13 - на волі...

Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу, а його любов до людей - на ненависть і погорду.

(Один із хлопців читає вірш "Дивлюся..."):

* * *

...Дивлюся,

Мов на небі висить

Святий Київ наш великий.

Святим дивом сяють

Храми Божі, ніби з самим

Богом розмовляють.

Дивлюся я, а сам млію...

(Грає тріо "Намисто"пісню "Чи ми ще зійдемося... ",1 куплет)

Ведучий підводить підсумки конкурсів на найкращий малюнок, костюм,

найкращого читача. Поки йдуть підсумки конкурсів, один із вчителів проводить конкурс "Чи знаєш ти твори Т.Г. Шевченка?"

  • ...соловейко в темнім гаї сонце зустрічає..

(«Світає, край неба палає...»)

  • ... сім’я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає..

(«Садок вишневий коло хати...»)

  • .. .хлюпочуться качаточка поміж осокою..

(«Тече вода із-за гаю...»)

  • ...пташечка зраділа і защебетала..

(«Зацвіла у лузі червона калина...»)

  • ...у Дніпра веселочка воду позичає...

(«Зоре моя вечірняя...»)

  • ще треті півніне співали, ніхто ніде не гомонів…

(« Реве та стогне Дніпр широкий…»)

( Грає тріо "Намисто" продовження пісні "Чи ми ще зійдемося…")

Нагородження найкращих читців.

Список літератури:

Шевченко Т.Г. Кобзар,- К. Дніпро, 1982.

Національний музей Тараса Шевченка. Мій перший « Кобзар». Школяр, 2014. - 32с.

Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. – К.: Обереги, 2004. – 480с

Спогади про Тараса Шевченка. – К.: Дніпро, 1982. – 547с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.