Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року[1][2] в селі Моринці Пединівської волості Звенигородського повіту Київської губернії. Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни після сестри Катерини (1804 — близько 1848) та брата Микити (1811 — близько 1870)[14].
За родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Дід по матері Бойко Яким Іванович, був вихідцем з Прикарпаття, за однією з версій сином опришка Івана Бойчука.[15]
1816 року сім'я Шевченків переїхала до села Кирилівки Звенигородського повіту, звідки походив Григорій Іванович [2]. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. 1816 року народилася Тарасова сестра Ярина[16], 1819 року — сестра Марія,[17] а 1821 року народився Тарасів брат Йосип[18].
Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти в дяка Совгиря.[19][20] Тоді ж ознайомився з творами Григорія Сковороди.
10 лютого 1823 року його старша сестра Катерина вийшла заміж за Антона Красицького — селянина із Зеленої Діброви, а 1 вересня 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина. [2]
19 жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко[21], у якої вже було троє дітей[2][22]. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом[23]. 1824 року народилася Тарасова сестра Марія — від другого батькового шлюбу[24]. Хлопець чумакував із батьком. Бував у Звенигородці, Умані, Єлисаветграді (тепер Кропивницький)[25]. 2 квітня 1825 року батько помер,[2] і невдовзі мачуха повернулася зі своїми трьома дітьми до Моринців. Зрештою Тарас змушений був залишити домівку. Деякий час Тарас жив у свого дядька Павла, який після смерті його батька став опікуном сиріт. У розмові з біографом поета М. Чалим Ярина характеризувала Павла як «великого катюгу»: Тарас працював у нього разом із наймитом у господарстві, але в підсумку не витримав тяжких умов життя й пішов у найми до нового кирилівського дяка Петра Богорського.[26]
Як попихач носив воду, опалював школу, обслуговував дяка, читав псалтир над померлими і вчився. Не стерпівши знущань Богорського й відчуваючи великий потяг до живопису, Тарас утік від дяка й почав шукати в навколишніх селах учителя-маляра[27]. Кілька днів наймитував і «вчився» малярства в диякона Єфрема (Лисянка Звенигородського повіту, нині Черкаської області)[28][29]. Також мав учителів-малярів із села Стеблева, Канівського повіту[30] та із села Тарасівки Звенигородського повіту[31]. Наймитуючи в кирилівського попа Григорія Кошиця, Тарас побував у Богуславі, у містечках Бурти й Шпола[32].
