Тарас Шевченко – співець рідного краю і художник

Різне

Для кого: 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас, 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас

24.10.2018

539

5

0

Опис документу:
Мета цього заходу - розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати громадянську і загальнокультурну компетентність, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів. Виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Центр соціально-психологічної реабілітації дітей

служби у справах дітей Чернігівської ОДА

Виховна година з виконанням творчого завдання:

«Тарас Шевченко – співець рідного краю

і художник»

Розробила та провела

вихователь Божок І. О.

(діти 7-13 років)

Хмільниця 2014

Мета цього заходу - вшанувати пам'ять геніального поета, відчути його невмируще слово серцем, повірити тому, що він віддав життя своє за Україну, за нас із вами, за те, щоб ми були вільними, гордими людьми.

Розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати громадянську і загальнокультурну компетентність, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів.

Спонукати дітей передавати свої враження від творів Шевченка в образотворчій діяльності, створюючи сюжетну композицію за допомогою малюнку, аплікації, ниткової графіки, розвивати творчі здібності дітей.

Пробудити в учнях добрі почуття, любов, готовність допомогти кожному нужденному, навчити їх бачити в людях милосердя, добротворення.

Виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Звучить музика. На сцену виходить жінка, одягнена в селянський одяг, ставить на столик запалену свічку біля портрета Т.Шевченка. до неї підходить хлопчик.

Хлопчик. Матусю, а чи правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синочку, правда.

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь жевріє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді її свічка світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику. ( Гладить його по голові)

Мати виходить, хлопчик сідає поряд з дітьми.

Вихователь. Так, дійсно, зірочка Тараса дуже яскрава. І хоч він і помер, вона не згасла і продовжує сяяти нам і по нині.

Цього року ми святкуємо 200 років з дня народження Т. Г. Шевченка. 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Київщині в сім’ї селянина-кріпака народився хлопчик, назвали його Тарасом.

У старій хатині

В кріпака колись,

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

Показ на проекторі хати, в якій народився Тарас Шевченко.

Хлопчик ріс мовчазним, завжди чомусь замисленим. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур’янах, за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою».

Сам Тарас почав учитися грамоти у 7 років. Його першим вчителем був батько, Григорій Іванович.

Восьмирічного Тараса батьки віддали до дяка в «науку». Дивна це була наука. П’яниця-дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав учнів різками. Тарас Шевченко так згадував ту школу:

Ти взяла мене маленького за руку

І хлопця в школу одвела

До п’яного дяка в науку.

Учися, серденько, колись

З нас будуть люди, - ти сказала.

Коли йому було 9 років радість і втіха потьмарилися горем: померла мама. І почалося страшне сирітське життя біля мачухи. Чужа недобра жінка дуже погано ставилася до Тараса. Її дратували його мрійність, гаряча вдача. Коли Тарасові виповнилося 11 років, помер і батько від злиднів та важкої роботи. Залишився хлопчик сиротою. Тяжко жити сиротою, в наймах. Ким тільки він не був: і пастухом, і погоничем, і нянькою, і воду носив школярам.

З малих років полюбив Тарас природу рідного краю і як поет, відображав її у своїх пізніших творах. Свої твори він пише чарівною, барвистою українською мовою, близькою до народної. Тому вірші його легко читати і запам’ятовувати. Ніжно, ласкаво описує він природу України. Вітер, сонце, зорі, дерева – все оживає у віршах Шевченка.

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи, дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Або:

Світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Багато написав Шевченко про материнське щастя й горе, про людську мудрість, про славну історичну минувщину, а також про велику любов до рідного краю.

Лишив він нам свої слова-заповіти, які допомагають нам жити. Їх називають золотими словами Шевченка.

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте,

В останню тяжку минуту

За неї господа моліть.

Не цурайтесь того слова,

Що мати співала,

Як малого сповивала,

З малим розмовляла.

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. Є гарне прислів’я: «Світ не без добрих людей». Земляки-художники побачили в ньому талановиту людину і викупили з неволі, допомагали з навчанням в Академії мистецтв. І в той час Тарас написав багато творів, які увійшли до збірки «Кобзар» (1840 р.).

Т. Г. Шевченко був не лише поетом, а ще був й талановитим художником. Багато своїх живописних творів залишив нам у спадок.

Він написав понад 1000 картин.

За свої малюнки Шевченко був нагороджений трьома срібними медалями. Малював портрети, автопортрети, пейзажі, картини про життя народу.

Показ на проекторі репродукцій картин Тараса Шевченко.

10 років заслання підірвали фізичні сили, здоров’я Шевченка. Після заслання наказали Шевченку виїхати до Петербурга. Він мусив виконати цей наказ.

А 10 березня 1861 року Тарас Григорович Помер. Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. Та чи могли люди забути і не виконати ще один заповіт?!.

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій.

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

І у травні того ж року перевезли його прах в Україну. Поховали його на Чернечій горі, поблизу Канева.

Показ на проекторі могили Тараса Шевченко.

Поховали…Тихесенько

Україна плаче.

Поховали дух великий

І серце гаряче.

Поховала наша мати

Найкращого Сина –

«Вічну пам’ять» заспівала

Уся Україна.

Я пропоную, вшановуючи пам’ять великого поета створити книжечку, яку ми назвемо «Кобзарик». В цій книзі, до віршів Тараса Григоровича Шевченка, ви зробите ілюстрації.

Діти працюють.

Ось ми і зробили ілюстрації до «Кобзарика». До якого вірша ти робила ілюстрацію?.. А ти?.. Які гарні у вас вийшли ілюстрації. Ось ми і розмістимо їх кожну біля свого віршика.

Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани

Тебе пом’янули.

І народи Вкраїни

Заповітів твоїх не забули.

Хочеться вірити, що на вашому шляху завжди буде Тарасове невмируще слово!

Схаменіться! будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люди,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших…і не буде

Кому помагати.

Одцурається брат брата

І дитини мати.

І дим хмарою заступе

Сонце перед вами,

І навіки прокленетесь

Своїми синами!..

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Вітаємо зі святом працівникі́в осві́ти

та даруємо 100 грн

кешбеку!

Кешбеком можна оплатити 50% вартості будь-яких цифрових товарів та послуг на порталі «Всеосвіта»

Отримати кешбек можна з 1 до 14 жовтня 24 жовтня та використати протягом всього місяця.