Поезія Тараса Григоровича Шевченка — це фундамент нової української літератури, у якій поєдналися глибокий гуманізм, гострий соціальний протест та високе національне усвідомлення.
У кожного – свій Шевченко, бо всяк вибирає в його спадщині те, що йому найближче. А спадщина його невичерпна, як власне сама українська пісня, українська мова і сам український народ.
Шевченко заклав засади критичного реалізму в українській літературі, наповнив українське слово глибоким політичним і філософським змістом, перетворивши мову з «сільської» на могутній інструмент високої європейської літератури.
